Розкрийте причини виникнення дисидентського руху.Його мета,етапи,течії,учасники.

Охарактеризуйте період посилення кризових явищ у соціально-економічному житті України протягом 60-80-х рр ХХст

Ситуація склалась невтішна: виконання семирічного плану було зірвано, темпи приросту промислової продукції постійно знижувалися. Рівень життя населення почав погіршуватися. Після усунення М. Хрущова знову було проголошено принцип колегіального керівництва. Правляча верхівка спочатку складалася з трьох осіб — Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, голови Ради Міністрів О. Косигіна і головного ідеолога партії М. Суслова. У 1965 р. до них приєднався М. Підгорний, який став головою Президії Верховної Ради СРСР. Наприкінці 1965 р. під керівництвом О. Косигіна почалась економічна реформа. Було скасовано раднаргоспи, натомість створено понад 40 загальносоюзних міністерств і відомств. На перших порах реформа дала позитивні результати. Прискорення темпів розвитку народного господарства було безпосереднім наслідком економічної реформи 1965 p. і тривало доти, доки діяли основні її принципи. З початку 70-х років економічна ситуація в Україні різко змінилася. Все відчутніше почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Якість продукції була надзвичайно низькою. Радянські товари на зовнішньому ринку були неконкурентоспроможними. 7 жовтня 1977 р. було прийнято нову Конституцію СРСР, а 20 квітня 1978 р. — новий Основний Закон УРСР. Зафіксовані в цих документах декларативні положення значною мірою розбігалися з реальним життям. Колгоспи так і не стали справжніми колективними господарствами, як це передбачалось Статутом сільськогосподарської артілі. Вони самі не могли ні планувати сівозміни (це диктувалося „згори”), ні розпоряджатися результатами своєї праці. Погіршувалсь демографічна ситуація. Незбалансованість розвитку економіки, ігнорування об’єктивних економічних законів, інтелектуальна обмеженість і фізична неспроможність Л. Брежнєва до належного керівництва країною – все це посилювало кризові явища і процеси в СРСР, загострювало загальну ситуацію в радянській імперії, котра йшла до своєї катастрофи.

 

Дайте характеристику суспільно-політичного життя УРСР в період "застою" (друга половина 60-х - початок 80-х рр):повернення до неосталінізму, політика русифікації, узаконення безмежної влади КПРС.

Період 1964-1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Дана образна назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х – першій половині 80-х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «Застій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п`ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси населення. Суть «застою» полягає в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявлялась у всіх сферах життя: економіці( дефіцит товарів, невисока якість більшості товарів поява тіньової економіки («цеховики»)); політиці(воєнні авантюри і нездатність з них вийти, недієздатність законодавчих органів, нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу); соціальній сфері(розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя, зростання дисидентського руху ) ;суспільній моралі (прагнення досягти мету незаконним шляхом;ріст числа економічних (господарських) злочинів;наростання споживацьких настроїв;швидке поширення пияцтва і алкоголізму.)

Етапи періоду «застою»

Етапи Роки Характеристика
І 1965–1970 рр. Спроба проведення економічних реформ, які малим б впорядкувати економіку СРСР після “реформаторської гарячки” хрущовського періоду (реформи Косигіна).
ІІ 1970–1982 рр. Наростання кризи, «консервація» існуючої в СРСР системи
ІІІ 1982–1985 рр. Зміни у партійному керівництві. Усвідомлення кризового стану радянського суспільства.

Перші ознаки повороту назад проявилися у публічних виступах Хрущова в 1957 p., коли він несподівано заговорив про загалом позитивну роль Сталіна в історії партії й держави. Тяжкого удару українству завдала хрущовська освітня реформа. Останні роки перебування Хрущова при владі минули під знаком «закручування гайок». Організована з великим розмахом голосна кампанія ставила собі за мету повернути під партійний контроль тих, хто відбігли рук. У цілому, всі позитивні можливості «відлиги» на початок 60-х pp. повністю вичерпалися. Політична лінія реформ прийшла у повну невідповідність з існуючою системою, що не допускала серйозних змін. Падіння Хрущова негативно позначилося на політичному становищі України. Знову запроваджувався галузевий принцип управління економікою, і права республіки у цій галузі відразу були обмежені. Зупинилася реабілітація осіб, постраждалих від сталінського режиму. Почалася хвиля масових арештів і судових процесів, посилилася русифікація України.

 

 

Розкрийте причини виникнення дисидентського руху.Його мета,етапи,течії,учасники.

Суперечливе і динамічне «хрущовське» десяти­річчя підштовхнуло оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впли­вом у 60-70-х роках у радянському суспільстві ви­никає нова форма духовної опозиції — дисидент-ство. Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу; був довготривалим у часі .виношував у собі зародок альтернативного суспільства; концент­рував опозиційні інтелектуальні сили, створював осе­редки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра. Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. На останній хвилі відлиги встигло розквітнути багато талантів, які потім страждали за це. Однією з найвидатніших представниць шістдесятників стала Ліна Костенко. У своїй творчості вона звертається до історичного минулого, одвічних проблем духовності українського народу.

Дисидентський рух складався з трьох основних те­чій, що то розходились, то зливались^

1. Правозахисне, або демократичне дисидентство, реп­резентоване у Росії

2. 2. Релігійне дисидентство, що мало на меті бороть­бу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті.

3. 3. Національно орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їх співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу.

Характерна риса усіх трьох напрямів дисидентства — відстоювання національних інтересів українського на­роду