Аналіз складу і асортименту продукції
Перш ніж проводити аналіз показників, що розглядаються у цьому підрозділі, варто звернути увагу на визначення окремих понять.
Номенклатура продукції — це згрупований за суттєвими техніко-економічними ознаками перелік виробів, що відображається окремою позицією (рядком). Номенклатура продукції відображає систематизований перелік груп, підгруп і позицій (видів) продукції у натуральному вираженні.
Асортиментом називають специфікований в установленому порядку і відповідними документами (договір, контракт тощо) в межах кожної позиції номенклатури перелік продукції за видами, типами тощо, яку підприємство зобов'язано поставити певним споживачам з урахуванням обсягу, якості, цін і т.д.
На практиці розрізняють повний (розгорнутий), груповий і внутрішньогруповий асортимент. Повний (розгорнутий) асортимент включає всі види і різновиди виробів, що виготовляє підприємство. Груповий асортимент — це група споріднених виробів. Внутрішньогруповий асортимент — це вироби, що входять у певну групу.
Структура продукції — це питома вага окремих виробів у загальному обсязі їх виробництва (реалізації). Під складом продукції підприємства розуміють види (групи), із яких вони складаються.
Виконання плану (зобов'язань) із структури означає збереження у фактичному випуску продукції передбаченого співвідношення її окремих видів, що врешті-решт дозволить насамперед виконати свої зобов'язання перед споживачами. Зміна структури продукції суттєво впливає на зміну всіх показників діяльності підприємства, зокрема вартості продукції, середньої ціни, собівартості, прибутку, рентабельності.
Однак перш ніж визначити вплив зміни структури на окремі показники, спочатку варто оцінити виконання плану виробництва продукції за структурою випуску(табл. 2.6).
Таблиця 2.6 - Виконання плану виробництва за структурою
| Вид продукції | Виробництво продукції, грн. | Структура продукції,% | Фактичний обсяг продукції за плановою структурою, грн. (гр.3таΣгр.2) | Зараховується у виконання плану структури, грн | ||
| за планом | фактично | за планом | фактично | |||
| №1 | ||||||
| №2 | ||||||
| №3 | ||||||
| №4 | ||||||
| Разом |
У залік виконання плану структури (гр. 6) вибирається менша з величин, що містяться у графах 2 і 5 (метод заліку). Коефіцієнт додержання планової структури становить:
,
В табл. 2.7 наведені проміжні розрахунки для оцінки зміни обсягу продукції за рахунок ряду факторів, в тому числі під впливом структурних зрушень.
Способом ланцюгових підстановок розрахуємо вплив окремих факторів на зміну обсягу продукції:
— зміна обсягу продукції у натуральному вимірі;
— зміна структури продукції;
— зміна цін.
Таблиця 2.7 - Оцінка впливу факторів на зміну обсягу продукції
| Показник | Види продукції | Разом | |||
| №1 | №2 | №3 | №4 | ||
| За планом | |||||
| 1. Кількість, шт. | |||||
| 2. Ціна, грн. | |||||
| 3. Вартість, грн. | |||||
| Фактично | |||||
| 4. Кількість, шт. | |||||
| 5. Ціна, грн. | |||||
| 6. Вартість, грн. | |||||
| Структура | |||||
| 7.3апланом | |||||
| 8. Фактично | |||||
| 9. Фактична кількість за плановою структурою | |||||
| 10. Фактичний обсяг за плановою структурою і плановими цінами, грн. | |||||
| 11. Фактичний обсяг і структура, але за плановими цінами, грн. |
Загальна зміна обсягу продукції повинна збігатися зі зміною під сукупним впливом всіх факторів.
Результати дослідження складу і структури продукції можуть бути використані в плануванні, особливо при формуванні планового асортименту продукції. Такі розрахунки надто важливі для підприємства з широким асортиментом виготовленої продукції.
В залежності від особливості напрямку діяльності пвдприємства вся продукція може бути поділена на групи, підгрупи і окремі вироби.
Для виявлення співвідношення між випуском різних груп (підгруп) продукції у натуральному вимірі можна скористатися коефіцієнтом структури, який визначається за такою формулою:
, (8)
де Kij — коефіцієнт структури i-го елементу відносно j - сукупності;
Tпр(і) — середній темп приросту i-го елементу за досліджуваний період;
Tпр(j) — середній темп приросту j-ої сукупності за цей же період.
Поняття «елемент» і «сукупність» не можна вважати завжди постійними.
Так, підгрупа продукції відносно групи є елементом, а відносно окремого виробу — сукупністю.
Якщо виходити із того, що тенденції, які склалися у досліджуваному періоді, будуть з незначними змінами діяти і у плановому (прогнозованому) періоді, то для побудови проекту плану виробництва у натуральному вимірі (асортимент продукції) на основі коефіцієнта структури можна скористатися наступною залежністю:
, (9)
де yi(t+1) — обсяг виробництва і-го елементу у плановому періоді;
Тij – темп приросту j-oї сукупності у плановому періоді у порівнянні з базисним періодом;
Kij — коефіцієнт структури;
yi(t) — значення і-го елемента у базовому періоді.
Отже, якщо відоме значення загального обсягу продукції, то формування виробничої програми у натуральному вимірі здійснюється у такій послідовності: групи, підгрупи, окремі вироби. До того ж до проведення розрахунків за формулою (9) необхідно попередньо розрахувати сукупність коефіцієнтів структури.
В процесі проведення економічного аналізу важливо виявити і оцінити тенденції і закономірності зміни показників продукції у вартісному і особливо натуральному вимірах, що суттєво при формуванні поточних та перспективних планів. З цією метою використовуються ряди динаміки, рівні яких повинні бути порівнянні. Ці вимоги стосуються насамперед вартісних показників. За допомогою табл. 2.8 можливо проаналізувати показники динамічного ряду, рівні яких відображають виробництво продукції за п'ять років та базисний рік.
В сучасних умовах споживача цікавить не тільки загальний обсяг продукції, а конкретні товари, які задовольняють його потреби. Тому важливого значення набуває оцінка асортиментної політики підприємства. Аналіз слід проводити не тільки за груповим асортиментом, але і за всіма видами продукції, тому що тільки таким чином можна пов'язати виробництво і споживання продукції (попит і пропозицію).
Таблиця 2.8 - Оцінка ряду динаміки
| Рік | Обсяг продукції, грн. | Абсолютний приріст, | Темп зростання, % | Темп приросту,% | |||
| ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ||
| 1-й | |||||||
| 2-й | |||||||
| 3-й | |||||||
| 4-й | |||||||
| 5-й | |||||||
| 6-й | |||||||
| середнє значення |
Для оцінки виконання плану з асортименту використовується три способи.
Перший спосіб - за найменшим процентом — за показник виконання плану з асортименту приймається найнижчий процент виконання плану виробництва серед позицій, за якими план не виконаний.
Другий спосіб — за середнім процентом — найбільш розповсюджений в розрахунках виконання плану з асортименту. За цим способом у виконання плану з асортименту зараховуються фактичний випуск продукції, але не вище планового завдання (спосіб заліку).
Третій спосіб — базується на зіставленні числа виробів, за якими план виконаний, до загальної кількості запланованих видів продукції.
На основі даних табл. 2.9 є можливість розрахувати виконання плану з асортименту трьома методами.
Таблиця 2.9 - Виконання плану випуску продукції з асортименту, грн
| Вид продукції | Звітний період | Виконання плану,% | Зараховується у виконання плану з асортименту | |
| за планом | фактично | |||
| №1 | ||||
| №2 | ||||
| №3 | ||||
| №4 | ||||
| Разом |
План виробництва продукції в цілому. Виконання плану з асортименту становить:
— першим способом Кас;
— другим способом:
;
— третім способом
;
де Кас — виконання плану з асортименту;
m — кількість видів продукції обов'язкової номенклатури, за якими планове завдання не виконане;
n — загальна кількість видів продукції обов'язкової номенклатури.
В процесі аналізу та формування плану виробництва слід звернути увагу на оновлення і розширення асортименту продукції. В результаті оновлення здійснюється заміна старих виробів на нові, більш досконалі. Інновації (нововведення) особливо важливі для підприємств, що виготовляють засоби виробництва. Слід розрізняти розширення і оновлення асортименту.
В результаті оновлення створюються і виробляються інновації, які є якісно новими виробами з кращими технічними, ергономічними, споживчими властивостями, що не мають аналогів. Розширення може здійснюватися і за рахунок традиційних виробів.
Оновлення виробничої програми оцінюється за допомогою коефіцієнта оновлення асортименту, який визначається як відношення числа нововведень до загального числа виробів або вартість нововведень до вартості всієї виготовленої продукції.
Водночас варто оцінити питому вагу застарілих зразків виробів у обсязі виготовленої продукції. Бажано також зіставити обсяг нововведень і застарілих зразків продукції у натуральному і вартісному вимірах. Без оновлення продукції підприємство буде втрачати свою конкурентоспроможність, частку на ринку та згодом фінансову стабільність.
Аналіз якості продукції
В ринкових умовах при загостренні конкурентної боротьби і процесу впровадження науково-технічних розробок у виробничий процес великого значення набуває рівень якості виготовленої продукції підприємства для задоволення потреб споживачів.
Під рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, тобто здатність задовольняти різноманітні потреби споживача (технічні, ергономічні, економічні, екологічні, естетичні тощо).
Аналіз якості продукції базується на системі показників, які можна об'єднати в три групи: узагальнюючі, часткові і ефективності підвищення якості продукції.
До узагальнюючих показників, які характеризують якість продукції можна віднести: показники технічного рівня і якості продукції; показники відповідності вітчизняним і світовим стандартам; питома вага сертифікованої продукції за світовими стандартами; освоєння нових видів продукції; обсяг і номенклатура продукції виготовленої на експорт, її питома вага в обсязі виробленої і реалізованої продукції; обсяг і номенклатура продукції вищого сорту, його питома вага в обсязі виробленої і реалізованої продукції.
До часткових показників відносяться ті, які характеризують споживчі властивості кожного виробу: надійність, довговічність, технологічність, марочність (для харчової промисловості та промисловості будівельних матеріалів), продуктивність, ергономіка, дизайн.
До показників ефективності підвищення якості продукції відносяться збільшення (зменшення) вартості продукції; рекламацій (їхня кількість і вартість); відсоток повернення продукції на виправлення дефектів; рівень браку; гарантійний термін роботи; кількість і вартість гарантійних (безоплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб; підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності продукції тощо.
Оцінка якості продукції здійснюється в залежності від особливості напрямку діяльності підприємства.
Так, для оцінки якості продукції, особливо її динаміки, застосовується бальний метод оцінки, згідно з яким кожній категорії якості надається певна кількість балів. Наприклад, виробам вищої категорії якості надається п'ять балів, першої — 4 бали, другої — 1 бал.
Далі обчислюється середньозважений бал, де вагою є кількість продукції певного сорту; проводиться оцінка середнього балу за планом і звітом та шляхом їх порівняння розраховується виконання плану якості продукції.
В галузях, де встановлена сортність продукції, визначається питома вага кожного сорту в загальному обсязі продукції, середня сортність, середньозважена ціна.
Середня сортність розраховується за формулою:
; (10)
де q — обсяг продукції певного виду;
С — сорт певного виду продукції.
Середня ціна обчислюється за формулою:
; (11)
де Р — ціна певного виду продукції.
Методика розрахунку середнього сорту і середньої ціни можна привести у вигляді табл. 2.10.
Таблиця 2.10 - Оцінка якості продукції за середнім сортом і середньою ціною
| Сорт продукції, | Ціна за одиницю, грн. | Виготовлено продукції, шт. | Структура продукції, % | |||
| за планом, рпл | фактично, р1 | за планом, qпл | фактична, q1 | за планом, dпл | фактично, d1 | |
| Разом | 100,0 | 100,0 |
Середня сортність становить: за плановим завданням
; (12)
Фактично
; (13)
Середня ціна дорівнює: за плановим завданням
; (14)
Фактично
; (15)
В тому випадку, коли частина продукції позначається вищим сортом, наведена вище методика непридатна, оскільки неможливо визначити за формулою (10) середню сортність.
В таких випадках використовується перевідний коефіцієнт, який розраховується як співвідношення ціни вищого сорту до цін інших сортів (табл. 2.11).
Таблиця 2.11 - Проміжні дані для оцінки якості продукції
| Сорт продукції | Ціна за одиницю, грн, Р | Перевідний коефіцієнт, К | Виготовлено продукції, шт. | Структура продукції, % | Проміжні розрахунки | |||
| за планом, qпл | фактично, q1 | за планом | фактично | Kqпл | Кq1 | |||
| Вищий | ||||||||
| Разом | 100,0 | 100,0 |
Плановий коефіцієнт сортності становить:
; (16)
Фактичний коефіцієнт сортності дорівнює:
; (17)
Необхідно порівняти 
, та зробити висновки.
В процесі оцінки якості продукції необхідно провести ретельний аналіз бракованої продукції. Брак буває такий, який можна виправити, і такий, який неможливо виправити; внутрішній (виявлений на підприємстві) і зовнішній (виявлений споживачами).
Випуск бракованої продукції призводить до зростання собівартості; зменшення обсягу продукції і прибутку; зниження продуктивності праці і рентабельності продукції, підвищення матеріалоємності виробів. Необхідно визначити абсолютну суму і питому вагу браку в загальній кількості продукції, обчислити втрати від браку.
Нарешті, слід вивчити причини зниження якості продукції і допущення браку по місцях їх виникнення та центрах відповідальності й розробити заходи з їх усунення. Основними причинами зниження якості продукції є низька якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, недостатній рівень кваліфікації працівників, аритмічність виробництва тощо.