Фактичні дати бюджетного процесу в Україні

 

Бюджетний рік Подання проекту державного бюджету до Верховної Ради України Прийняття Закону України "Про Державний бюджет України"
Грудень 1991 р. — червень 1992 р. 18 червня 1992 р.
18 березня — 3 квітня 1993 р. 9 квітня 1993 р.
15 січня 1994 р. 1 лютого 1994 р.
7 березня 1995 р. 7 квітня 1995 р.
4 грудня 1995 р. 22 березня 1996 р.
14 вересня 1996 р. — 4 червня 1997 р. 27 червня 1997 р.
15 вересня 1997 р. ЗО грудня 1997 р.
15 вересня — 23 жовтня 1998 р. 31 грудня 1998 р.
15 вересня 1999 р. 17 лютого 2000 р.
15 вересня 2000 р. 7 грудня 2000 р.
19 вересня 2001 р. 20 грудня 2001 р.
14 вересня 2002 р. 26 грудня 2002 р.
9 вересня 2003 р. 27 листопада 2003 р.
14 вересня 2004 р. 23 грудня 2004 р.
14 вересня 2005 р. 20 грудня 2005 р.
21 вересня 2006 р. 22 грудня 2006 р.

 

Аналіз бюджетного процесу в Україні впродовж останніх 15 років свідчить про таке:

- існують значні розходження між значеннями показників бюджету, які обґрунтовуються Кабінетом Міністрів України у проекті, і тими, що прийма­ються Верховною Радою України;

- макроекономічні показники, які є підґрунтям бюджетних розрахунків (валовий внутрішній продукт, рівень інфляції, валютний курс тощо), демонс­трують дуже великий розрив між прогнозними значеннями і фактичними — до 1996 р. відхилення щодо величини валового внутрішнього продукту станови­ли від 22 до 1000 % , а з 1996 р. коливання були в межах від 3 до 18 % ;

- негативним у бюджетному процесі також є те, що значна частина показ­ників державного бюджету приймається під нормативи, яких вимагають між­народні фінансові організації, іцо надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації економічної ситуації.

Таким чином, зосередження уваги на внутрішніх проблемах бюджетотворчого процесу (яке досягає апогею під час розгляду чергового проекту держав­ного бюджету в парламенті) не має відволікати урядовців від справжніх про­блем бюджетної політики та економічної стратегії держави. Кінцевих критерієм успіху просування шляхом реформ має бути не мінімальний рівень інфляції чи дефіциту бюджету, а ті можливості, які економіка (ринок) надає для зростання виробництва. Бюджет як інструмент економічної та соціальної політики залежить від економічних умов і у свою чергу має впливати на ці самі економічні умови.

3. Виконання бюджету.

Це забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів, а також повного і безперервного фінансування передбачених бюджетом за­ходів. Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та уста­нови усіх форм власності, а також населення, які пов'язані з доходами і видат­ками бюджетів. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну органі­зацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного і місцевих бюджетів України, яка передбачає здійснення Державним казна­чейством України:

- операцій з коштами державного бюджету;

- розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

-

- контролю бюджетних повноважень під час зарахування надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів;

- бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державно­го і місцевих бюджетів.

В основу діяльності Державного казначейства покладено принцип "єдиної каси", що в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів і забезпечує можливість гнучкого маневрування державними грошо­вими ресурсами. Безпосередньо касове виконання бюджету здійснюється че­рез банківські установи. Банківські установи здійснюють приймання та зара­хування на відповідні рахунки бюджету податків та зборів, приймання і видачу коштів спеціального фонду установ, розрахункове і касове обслуговування установ і організацій, які фінансуються з місцевих бюджетів. Державний бю­джет України виконується за розписом, який затверджується міністром фі­нансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк після набрання чинності законом про Державний бюджет України.

4. Складання і затвердження звітності про виконання бюджетів є завер­шальним етапом бюджетного процесу. Тому бюджетну звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів. За характе­ром показників бюджетна звітність — сукупність упорядкованих взаємо­пов'язаних даних, що характеризують умови, кількісні та якісні результати виконання бюджетів. Показники звітності базуються на інформації поточного бухгалтерського обліку, тобто на даних, які зумовлюють їхню реальність та достовірність. Значення звітності про виконання бюджетів в економічній літе­ратурі сумнівам не піддається. З одного боку, за допомогою показників бю­джетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів з кількісної та якісної сторони, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у су­спільстві. З іншого — у процесі аналізу показників виконання бюджету можна розрахувати рівень позитивного та негативного впливу окремих чинників на відхилення окремих показників по доходах і видатках, на підставі чого визна­чити шляхи збільшення дохідної частини та економії видаткової частини бю­джетів. Результати такого аналізу використовуються під час складання про­ектів бюджетів на наступний рік. Таким чином, як завершальна стадія бюджетного процесу складання, затвердження та аналіз звітності про вико­нання бюджетів є невід'ємною і важливою складовою робіт, пов'язаних із по­чатковою, першою стадією бюджетного процесу, що впливає надалі на якість наступних його етапів. Цим і визначається роль та місце бюджетної звітності у бюджетному процесі.