ВИВЧЕННЯ І ОЦІНКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
Науково обґрунтований аналіз роботи вчителя виступає основою вдосконалення навчального процесу. Аналізуючи діяльність вчителів, ставлять головну мету - побачити зв’язок між діяльністю вчителя і результатами його праці, які проявляються в розумовому розвитку учнів, їх культурі, ерудиції, вмінні використовувати теорію на практиці.
При цьому не можна розвивати єдність змісту діяльності вчителя і результати. Нерідко, однак, акцент робиться на нові методи і прийоми, модернізацію попереднього досвіду, знахідки вчителя без аналізу того, як все це впливає на учнів. Як при цьому змінилась працездатність учнів, що вони запам’ятали і яким чином використовували знання - все це результат нововведень, а тому їх потрібно фіксувати в першу чергу. Важливо також аналізувати дієвість вже випробуваних часом методів навчання, традиційних методик, які також можуть позитивно впливати на показники успішності чи негативно відбиватися на ставленні дітей до навчання. Діагностика покликана визначити розумне поєднання нового і старого в роботі вчителя. Надалі виявляють знання вчителем типових рис і індивідуальних особливостей школярів. Це дозволяє активно використовувати колективні, групові і індивідуальні форми роботи з дітьми на уроці, опиратися на їх сили і здібності, здійснювати корекцію загальної роботи, залучити сильних учнів до роботи із слабкими.
Слід чітко виділити вимоги до аналізу роботи вчителя. По-перше, будь-які факти, отримані під час аналізу його роботи, повинні бути осмислені, призведені до повної ідеї, з якої пізніше викристалізуються рекомендації. По-друге, завжди важливо виявити співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями і результатами роботи вчителя. Інколи педагог досягає високих результатів за рахунок додаткових занять, перевантаження домашніми завданнями, тобто успіх здобувається завдяки перенапруження сил учителя і учнів. Високі результати в цьому випадку не можуть бути оцінені позитивно оскільки досягаються за рахунок зниження якості навчання з інших предметів, вносять дисгармонію в навчальний процес. По-третє, вивчається виховний вплив учителя, зрілість його педагогічної майстерності.
Нарешті, важливо виявити здібності вчителя до самоаналізу і самооцінки спільної діяльності, оскільки від цього залежить ріст його педагогічної майстерності, ставлення до критики на свою адресу, вимогливість до своєї роботи.
Отже, можна виділити чотири напрямки діагностики роботи вчителя: раціональне використання досвіду, традиційних методик, оволодіння новими методами і прийомами навчальної діяльності, розумне поєднання їх при розкритті конкретного змісту матеріалу і здійсненні зворотнього зв’язку із самоаналізу, самооцінки викладання свого предмета.
Якість роботи вчителя визначається його майстерністю. В процесі навчання основним критерієм ефективності педагогічної праці є засвоєння і використання учнями провідних ідей науки на основі розвитку творчого мислення. Вдосконалення навчального процесу, підвищення вихованості дітей і майстерності вчителя прийнято вважати основними показниками ефективності уроку.
Перший важливий показникрезультативності навчального процесу -об’єм і якість знань. Знання складають основний фундамент людської культури, на основі якої реалізується будь-яка діяльність людей.
Практичні вміння і навички - другий важливий показникефективності уроку, оскільки знання отримують реальне втілення через уміння і навички діяльності.
Інтелектуальний розвиток дитини - третій показник ефективності уроку. Отримуючи знання, вміння і формуючи навички, підростаюче покоління одночасно вчиться систематизувати, узагальнювати і використовувати отримані відомості для досягнення різноманітних практичних цілей.
У цьому процесі розвивається пам’ять, мова, мислення, увага, тобто вдосконалюються всі пізнавальні процеси і здібності.
Вміння використовувати теоретичні знання на практиці - четвертий показникефективності уроку. Самі по собі знання і вміння не мають цінності, якщо в різноманітній практичній діяльності учні не в змозі їх використати. Застосування знань одночасно характеризує і якість їх засвоєння, і рівень розвитку інтелекту школяра, і його практичний досвід, сформованість умінь і навичок.
В результаті проведення діагностики на базі науково обґрунтованої системи критеріїв може бути сформована узагальнена характеристика вчителя та його діяльності. Така характеристика містить нормативне ядро і індивідуалізовану оболонку. Нормативне ядро являє собою стандартизовану оцінку вчителя відповідно до чітко визначеного переліку показників, що дає можливість порівняти професійні досягнення всіх членів педагогічного колективу. Оболонка утворюється з довільного переліку параметрів, які характеризують індивідуальний стиль педагогічної діяльності кожного вчителя. Поєднання нормативного ядра з особистою динамічною оболонкою може надати атестаційній характеристиці вчителя необхідну життєвість та аудентичність.
Як зазначалося, головною передумовою діагностики педагогічної діяльності вчителя є вибір критеріїв і показників, за якими й буде проводитись оцінка ефективності праці педагога.
До основних критеріїв оцінки діяльності вчителяможна віднести:
1) професійні знання предмета викладання;
2) знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології;
3) рівень володіння методикою викладання;
4) вміння використовувати професійний і новаторський досвід, методичне новаторство, власні інноваційні знахідки;
5) особисті професійні якості: здатність до творчості, імпровізації, індивідуальний творчий пошук, неординарність, комунікативність, гуманізм, демократизм, організаторські здібності;
6) результативність навчання;
7) ставлення до педагогів.
Важливим показником професійної компетентності виступають знання, якими повинен володіти вчитель для раціональної організації навчальної діяльності:
1. Чітко визначити і ставити перед учнями цілі і задачі їх діяльності на уроці.
2. Правильно вибрати прийоми, методи, обладнання для реалізації поставлених завдань, раціонально їх використовувати.
3. Скласти продуманий, чіткий, точний план роботи на уроці. Кожний етап уроку точно розрахувати за часом. В процесі навчання здійснювати диференційований підхід до учнів.
4. Нормувати самостійні роботи учнів за часом і вчити їх вкладатися з виконанням робіт у точно визначений час. Раціонально та економно використовувати навчальний час.
5. Систематично здійснювати облік роботи і контроль за роботою учнів. Ширше вводити в практику тематичний облік знань учнів з усіх предметів.
6. Вдосконалювати систему стимулів до праці, ефективно їх використовувати.
Ефективність організації вчителем навчальної діяльностііз засвоєння учнями знань та використання їх на практиці оцінюється на основі таких проявів як:
· вільна орієнтація в навчальному матеріалі, знання суттєвого, головного і вміння відділити його від другорядного;
· вміння аналізувати реальні явища з допомогою провідних ідей науки, основної інформації, отриманої в процесі навчання;
· врахування своїх можливостей, реальних сил і здібностей під час планування практичних дій;
· точність і дієвість використовуваних знань під час розв’язання практичних завдань;
· оцінка якості своєї педагогічної праці.
Пізнавальна активність учнів визначається на основі стійкої працездатності, вміння долати труднощі і вносити зміни в процес навчання. Пізнавальна активність фіксується за такими ознаками:
· збереження стійкості уваги протягом уроку (кількість і час відвернення уваги, час зосередженої роботи);
· види пізнавальних труднощів, які може подолати школяр (труднощі в засвоєнні теорії і бачення міжпредметних зв’язків, труднощі використання теорії, відстоювання власної точки зору, труднощі в засвоєнні одночасно великого об’єму інформації);
· реакція на невдачі в навчанні (впертість, самовиправдання своїх дій, небажання вчитися, потреби в самоосвіті);
· здатність визнавати свої помилки;
· здатність примусити себе переробити неякісно виконану роботу.
Відповідальне ставлення до навчання в кінцевому випадку характеризує моральну і вольову сторони розвитку школярів в процесі навчання. Відповідальність учня проявляється в таких ознаках:
· ретельне виконання своїх навчальних обов’язків, вимог вчителів;
· розуміння соціальної значимості і особистої необхідності сумлінного навчання;
· пред’явлення вимог до високої якості своєї навчальної роботи;
· вміння об’єктивно оцінювати якість своїх знань, умінь і навичок;
· вимогливе ставлення до знань і навчання своїх товаришів;
· самомобілізація своїх сил і здібностей для подолання пізнавальних труднощів;
· здатність чергувати працю і відпочинок, відновлювати свою працездатність;
· самоаналіз роботи і внесення в процес праці необхідних змін.
Ріст педагогічної майстерності вчителя - необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес в максимальній мірі змінює самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання і розвиток школярів.
Ознаками зростання педагогічної майстерності вчителя на уроці є:
· чіткість визначення і диференціація завдань уроку;
· забезпечення наступності в засвоєнні змісту освіти;
· творчий характер методів навчання з врахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів;
· допомога дітям долати труднощі в навчанні;
· наявність високої працездатності учнів на уроці за рахунок використання гігієни, врахування можливостей школярів;
· вміння займатися психологічною самоосвітою і постійно вдосконалювати навчальний процес на основі наукових досягнень.
Показниками оцінки професіоналізму вчителя виступають:
1) вміння в лаконічній формі образно і виразно подати матеріал;
2) показати багатоплановість і багатофункціональність діяльності вчителя;
3) керуючись принципами добра і справедливості продемонструвати вміння вирішити складну ситуацію;
4) винахідливість, акторські якості, почуття гумору і міри;
5) захопленість професією, співчуття до дітей, повага до їхніх батьків.
Додатковими показниками для визначення професійної культури вчителяможуть виступати:
1) особиста спрямованість на професійну діяльність;
2) постійне вдосконалення свого професіоналізму;
3) вміння планувати свою педагогічну діяльність;
4) вміння зацікавити дітей предметом;
5) Організація навчальної діяльності позакласної роботи з предмета;
6) вміння аналізувати і узагальнювати досвід власної діяльності;
7) творчий підхід до навчання і виховання;
8) самокритичність, вміння вислуховувати інших, тактовність;
9) авторитетність, визнання з боку учнів, їх батьків, колег.