Шкала узгодження національної та бальної систем оцінювання виконання самостійної контрольної роботи

Отже, оцінку "зараховано" отримує робота, яка відповідає наступним вимогам:

- робота виконана на високому теоретичному рівні і свідчить, що автор глибоко інформований щодо ступеня теоретичної розробки проблеми, яка досліджується, вміло орієнтується у відповідних альтернативних теоретичних підходах, має свою особисту позицію і вміє аргументовано і послідовно її викласти;

- робота свідчить, що студент, який її виконав, володіє науковим економічним мисленням, вміло застосовує методологічний інструментарій, сучасні теоретичні концепції;

- розрахунок практичного завдання виконаний в логічній послідовності без арифметичних помилок; проаналізований економічний зміст отриманих результатів

- робота містить самостійні обґрунтовані висновки, міркування і цікаві пропозиції, які мають теоретичне або практичне значення;

- правильно оформлена та викладена грамотною літературною мовою.

Оцінку "зараховано" також отримують роботи, які мають незначний ступінь відхилення від перелічених вимог, але під час захисту студенти повно і всебічно відповідають на поставлені запитання, показують знання понятійно-термінологічного апарату, правильно і досить впевнено можуть висвітлити основні проблемні питання теми.

У тих випадках, коли робота не відповідає цим вимогам, вона вважається не зарахованою.

Студентам, які одержали незадовільну оцінку за контрольну роботу, встановлюється новий строк для її доопрацювання з подальшим захистом.

Позитивно оцінена та захищена контрольна робота залишається на кафедрі.

До екзамену допускаються лише ті студенти, які повністю виконали навчальний план і мають оцінку за поточний контроль не менше 60 балів.

.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Завдання 1.

Розкрити одне з теоретичних питань, пов’язаних з управлінням виробництвом та витратами підприємства (додаток А), що включає розкриття теоретичних аспектів, значимості питання, що розглядається, проведення аналізу матеріалу, який допоможе з’ясувати проблеми, визначення шляхів її вирішення та викладення відповідних висновків.

Завдання 2.

Оцінити ефективність діяльності підприємства шляхом розрахунку показників рентабельності.

Методичні вказівки

На основі вихідних даних (додаток Б) заповнити «Звіт про фінансові результати підприємства», (Форма №2) розрахувавши наступні показники:

− Валовий прибуток (Чистий дохід – собівартість);

− Фінансові результати від операційної діяльності (Валовий прибуток +інші операційні доходи– адміністративні витрати – витрати на збут-інші операційні витрати);

− Податок на прибуток (18% від фінансових результатів від операційної діяльності);

− Чистий прибуток (фінансові результати від операційної діяльності – податок на прибуток).

Визначення показників рентабельності є важливим етапом оцінки фінансових результатів підприємства, оскільки вони виступають якісними показниками ефективності роботи, вимірюють прибутковість, так як визначаються як співвідношення отриманого прибутку до витрат.

Рентабельність продажу показує, яку величину чистого прибутку з однієї гривні продажу отримало підприємство.

Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску – 15%.

Рентабельність основної діяльності характеризує ефективність операційної діяльності підприємства визначається за формулою:

Рентабельність продукції. Показник розраховується як відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції та дає можливість побачити, яку величину валового прибутку отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Висновки:

Завдання 3.

Оцінити ліквідність та фінансову стійкість підприємства (вихідні дані наведено в додатку Г).

Ліквідність активу - це його здатність трансформуватися в кошти без втрат ринкової вартості. Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність активу.

Ліквідність підприємства – це його здатність своєчасно та в повному обсязі погасити поточні зобов'язання перед контрагентами за рахунок оборотних активів.

Загальний коефіцієнт покриття обчислюється за даними форми 1 як відношення оборотних активів підприємства до поточних зобов’язань.

Нормативне значення 1,5-2,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує якість оборотних активів, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Він дорівнює частці від ділення грошових коштів і коштів в розрахунках на суму поточних зобов'язань підприємства.

Бажано, щоб цей коефіцієнт дорівнював близько 1,5, однак в існуючих умовах достатнім визначається його значення 0,7-0,8.

Наймобільнішою частиною оборотних активів є гроші, відношення яких до поточних зобов’язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності.Даний коефіцієнт показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно.

Нормативне значення 0,2-0,35. Перевищення показника свідчить про нераціональну структуру активів та неефективне використання грошових засобів.

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового-економічного стану та залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу, тобто від оптимізації їх у складі пасиву балансу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу та характеризує частку активів власників підприємства в загальній сумі активів, авансованих у його діяльність. Він характеризує фінансову стійкість підприємства, при цьому збільшення незалежності підприємства від позичкового капіталу розглядається кредиторами та керівництвом як позитивна тенденція.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних засобів. Рекомендована величина >2, але в цілому, чим менше значення коефіцієнта, тим менше фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. В світовій практиці прийнято вважати, якщо показник більше одиниці, підприємство втрачає фінансову стабільність.

Завдання 4.

Розрахувати точку беззбитковості та запас міцності підприємства на основі вихідних даних (додаток В).

Точка беззбитковості - виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має прибутку, тобто - фінансовий результат дорівнює нулю.

Точка беззбитковості (ТБ) визначається за формулою:

ТБ = ПВ / ВМД,

де ПВ - постійні витрати,

ВМД - відносний маржинальний доход.

До постійних витрат (ПВ) відносяться ті види спожитих ресурсів, робіт і послуг, вартість яких безпосередньо не залежить від обсягу виробленої і проданої продукції. Такими витратами є витрати, пов'язані з управлінням підприємством, загальногосподарські і загальновиробничі витрати, амортизація основних виробничих засобів:

Відносний маржинальний доход (ВМД) визначається як відношення маржинального доходу (МД) до виручки (В):

ВМД = МД/В

Маржинальний доход - це різниця між виручкою та змінними витратами (ЗмВ):

МД = В – ЗмВ

До змінних витрат відносяться усі види прямих матеріальних витрат і прямі трудові витрати, величина яких безпосередньо залежить від зміни обсягу продукції. Прямі матеріальні витрати включають вартість спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, технологічного тепла, електроенергії т.д.), що прямо входять у виготовлений продукт і складають тим самим його натурально-речовинну основу. Прямі трудові витрати включають оплату праці тих працівників, що безпосередньо зайняті виготовленням продукції.

Запас безпеки (ЗБ) показує, наскільки далеко підприємство знаходиться від точки беззбитковості в досягнутих обсягах виробництва:

ЗБ = В- ТБ

Відносний запас безпеки (ВЗБ): ВЗБ = ЗБ/В х 100

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література

1. Бондар І.Ю. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. Навч. посібник / І.Ю. Бондар, В.І. Пахомов. – К.: Київський державний торговельно-економічний університет. – К., 2000. – 64 с.

2. Великий Ю.М. Управління витратами підприємства: Монографія / Ю.М. Великий, В.В. Прохорова, Н.В. Сабіна. – Харків.: ІНЖЕК, 2009. – 192 с.

3. Грещак М.Г. Управління витратами: навч. посібник / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» / М.Г. Грещак В.М. Гордієнко, О.С. Коцюба. – К.: КНЕУ, 2008. – 264 с.

4. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. / І.Є. Давидович. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 228 с.

5. Данилюк М.О. Управління витратами на промислових підприємствах: Науково-промисловий посібник / М.О. Данилюк, В.Р. Лещій. – Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2006. – 172 с.

6. Ковтун С. Управління затратами / С. Ковтун, Н. Ткачук, С. Савлук – Харків: Фактор, 2008. – 272 с.

7. Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. – Х.: Фактор, 2007 – 784 с.23. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: «Знання», 2005. – 662с.

8. Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. – К.: Издательский дом «Максимум», 2005. – 1071 с.

9. Савчук В.П. Управління витратами та цільове планування прибутку підприємства / В.П. Савчук– К., 2004. – 225 с.

10. Турило А.М. Управління витратами підприємства: навч. посібник / А.М. Турило, Ю.Б. Кравчук, А.А. Турило– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 120 с.

11. Управління затратами підприємства: Монографія / [Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорєлов, Л.Ю. Хлапьонов, Г.А. Макухін]– К.: Вид-во «Лібра», 2007. – 320 с.

12. Філіна Г.І. Управління витратами та цінами: навч. посібник / Г.І. Філіна. – К.: Персонал, 2008. – 240 с.

13. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємств та її аналіз: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 360с.

14. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства / Ю.С. Цал-Цалко. – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.

Додаткова література

15. Данилюк М.О. Теорія і практика процесно-орієнтованого управління витратами. / М.О. Данилюк, В.Р. Лещій. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2002. – 242 с.

16. Іванюта, П.В. Управління ресурсами та витратами: навч. посіб. / П. В. Іванюта, О. П. Лугівська , за ред. С.М. Іванюти. – К. : ЦУЛ, 2009. – 320с.

17. Котляров С.А. Управление затратами: Учебное пособие / С.А. Котляров. – Санкт-Петербург: ПИТЕР, 2001. – 160с.

Додаток А

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• Далее ⇒