Порівняльна характеристика високої та плоскої структур організації

5. Механізми координації. Аби організація функціонувала як єдиний організм, необхідно налагодити взаємодію між створеними організаційними одиницями та окремими виконавцями. Це досягається шляхом створення механізмів координації.

Координація робіт – це процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Координація роботи здійснюється:

1) або шляхом підпорядкування (вертикальна координація);

2) або шляхом встановлення горизонтальних зв’язків між підрозділами, які знаходяться на одному організаційному рівні (горизонтальна координація).

Вертикальна координація грунтується на вказівках, які проходять по ланцюгу команд. В межах вертикальної координації менеджер узгоджує роботу своїх підлеглих. Одночасно робота даного менеджера узгоджується його начальником з роботою паралельних підрозділів.

На практиці вертикальна координація реалізується:

1) шляхом взаємної комунікації - безпосередні неформальні контакти між членами організації;

2) шляхом прямого контролю (надання керівникові повноважень розподіляти завдання та контролювати їх виконання), тобто через використання їєрархії управління;

3) шляхом стандартизації діяльності, тобто через визначення способу, за допомогою якого операція (завдання, дія) повинні бути виконані.

Стандартизація здійснюється через застосування: правил; стандартних операційних процедур; опрацювання графіків роботи.

Горизонтальна координація грунтується на взаємних контактах співробітників, які знаходяться на одному рівні в ієрархічній структурі.

Горизонтальна координація здійснюється у чотирьох основних формах:

1) взаємодопомога;

2) оперативні групи (тимчасові робочі групи);

3) комісії (постійні робочі групи);

4) збори за участю співробітників різних підрозділів організації

Взаємодопомога(особисті взаємозв’язки, взаємні комунікації) – це найпростіша форма координації (безпосередні неформальні контакти між співробітниками організації). Вона можлива за умови розвинутих неформальних зв’язків в організації та слугує методом збагачення роботи та зменшення кількості контролерів.

Оперативна група(тимчасова робоча група) – це організаційна група, яка створюється з працівників різних підрозділів для виконання спеціального завдання або вирішення специфічної короткострокової проблеми. Оперативна група – це засіб керування спеціальними проектами із залученням багатьох людей із різних підрозділів. Одночасно вона слугує засобом підвищення гнучкості організації та прискорення реакції на зміни.

Комісія – це постійна група, яка сформована з представників різних підрозділів організації з метою вирішення певної довгострокової проблеми або виконання довгострокового завдання.

До методів горизонтальної координації відноситься також організація зборівза участю співробітників різних підрозділів організації.

Існують також так звані нетрадиційні механізми координації, до яких, зокрема, відносяться:

а) організаційна культура – це комплекс цінностей, пріоритетів, неписаних правил, що впливають на ведення справ організацією та в організації.

б) неформальна організація – це система взаємозв’язків між співробітниками організації, які виникають і розвиваються спонтанно (не санкціоновано). Внаслідок цього в організації формуються неформальні центри влади, тобто такі, які не відображені в організаційній схемі.

4. Делегування повноважень

Генрі Мінцберг вважає,

що «менеджера можна визначити як людину, що несе відповідальність за всю організацію в цілому або за якийсь з її підрозділів».

Пітер Друкер:

«Коли я починав вивчати проблеми управління під час другої світової війни і в перші роки після її закінчення, визначення поняття "керівник, начальник, менеджер" звучало так: "людина, відповідальна за роботу своїх підлеглих". Тобто начальник - це "шеф", а керування - висока посада і влада.

Видно, і донині багато хто має на увазі саме це, але до початку 50-х років зміст поняття "керівник" змінився; воно стало означати: "людину, відповідальну за ефективність і результати роботи колективу".

Сьогодні ми розуміємо, що і це визначення занадто вузьке, а адекватним варто вважати наступне: "людина, відповідальна за застосування й ефективність знання" - П.Друкер.

Відповідальність - це зобов’язання виконати завдання, усвідомлена готовність і прагнення виконувати свої обов'язки, готовність звітувати за результати керованого процесу, за власні дії, дії своїх підлеглих і їхні наслідки.

Зобов’язання- очікуване від працівника виконання конкретних вимог згідно до посади, яку він обіймає.

Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси органiзацiї i спрямовувати зусилля певних її спiвробiтникiв на виконання визначених завдань.

Повноваження менеджера виражаються в наявностi у нього прав на самостiйнi дiї, на забезпечення iнформацiєю i знаряддями працi.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 567
• 8
• Далее ⇒