Фінансові відносини суб'єктів господарювання
Тема: Фінанси підприємств
1. Фінансові відносини суб'єктів господарювання.
2. Методи організації фінансової діяльності підприємств.
3. Фінансові ресурси підприємств і джерела їх формування.
4. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання.
Фінансові відносини суб'єктів господарювання
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відображають процес утворення, розподілу й використання доходів на підприємствах різних галузей і сфер діяльності та тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фінанси підприємств є базовою сферою всієї фінансової системи країни. Вони займають визначальне положення в цій системі, оскільки охоплюють найважливішу частину всіх грошових відносин у країні, а саме фінансові відносини в тій сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт, національне багатство й національний доход - основні джерела фінансових ресурсів країни. Тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового стану країни.
Таким чином, роль фінансів підприємств полягає в такому:
1. Розподіляючи й перерозподіляючи національний доход і частину національного багатства на загальнодержавному рівні, фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни, що використовуються для формування бюджету й державних позабюджетних фондів.
2. У ході розподілу й перерозподілу національного доходу та національного багатства на рівні підприємств вони забезпечують сферу матеріального виробництва необхідними фінансовими ресурсами для безперервного процесу розширеного відтворення.
3. На рівні виробничих колективів за допомогою фінансів підприємств формуються такі грошові фонди, як фонди оплати праці й матеріального стимулювання, здійснюються програми соціального розвитку колективів підприємств.
4. Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні балансу в національному господарстві між матеріальними й грошовими фондами, призначеними для цілей споживання й накопичення. Від ступеня забезпечення такої збалансованості багато в чому залежать стабільність національної грошової одиниці, грошовий обіг, стан платіжно-розрахункової дисципліни та ін.
5. Фінанси підприємств можуть служити важливим інструментом державного регулювання економіки. З їх допомогою здійснюється регулювання розподілу виробленого продукту, забезпечується фінансування потреб розширеного відтворення на основі оптимального співвідношення між коштами, спрямованими на споживання, та коштами, спрямованими на накопичення. Фінанси підприємств можуть використовуватися для регулювання галузевих пропорцій у ринковій економіці, сприяти прискоренню розвитку окремих галузей економіки, створенню нових виробництв і сучасних технологій, прискоренню науково-технічного прогресу.
Фінанси підприємств характеризуються тими ж рисами, що й категорія фінансів у цілому. Разом з тим їм властиві особливості, обумовлені їх функціонуванням у сфері матеріального виробництва, де органічно пов'язані всі сфери відтворювального процесу: виробництво, розподіл, обмін і споживання.
Таким чином, фінанси підприємств являють собою сукупність економічних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу й використання ВВП і частини національного багатства та пов'язаних з утворенням, розподілом і використанням валового доходу, грошових накопичень і фінансових ресурсів підприємств. Відносини, що визначають сутність даної категорії, мають грошову форму прояву.
Фінансові відносини, що визначають сутність даної категорії, прийнято характеризувати як грошові відносини, що виникають у процесі розширеного відтворення, а саме:
1) між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання;
2) між підприємствами та бюджетною системою;
3) між підприємствами та фінансово-кредитною системою;
4) між підприємствами та організаціями вищого рівня;
5) усередині різних об'єднань підприємств;
6) усередині підприємства.
Фінансові відносини з іншими підприємствами й організаціями включають відносини з постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними й транспортними організаціями, поштою, телеграфом, зовнішньоторговельними й іншими організаціями, митницею, підприємствами, установами, організаціями іноземних держав.
Найбільша за обсягом грошових платежів група – це відносини підприємств одне з одним, пов'язані з реалізацією готової продукції та придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль цієї групи фінансових відносин первинна, тому що саме в сфері матеріального виробництва створюється національний дохід. Організація цих відносин здійснює самий безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності підприємства.
Відносини підприємств з бюджетною системою включають відносини підприємств із бюджетами різних рівнів, пов'язані з перерахуванням податків і зборів у ці бюджети, здійсненням фінансування з них, а також між підприємствами й державними цільовими централізованими фондами (Пенсійним, соціального страхування та ін.). При цьому такі відносини носять не тільки фіскальний, але й регулюючий характер. Це стосується податків і зборів, що справляються з прибутку підприємств, які впливають на обсяг чистого прибутку, що залишається в їх розпорядженні; порядку нарахування амортизації; формування фінансових результатів господарської діяльності та фінансових резервів.
Відносини підприємств з фінансово-кредитною системою – це, насамперед, фінансові відносини підприємств з комерційними банками як у частині організації безготівкових розрахунків, так і стосовно одержання й погашення кредитів, а також сплати відсотків по них. Організація безготівкових розрахунків безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємств. Кредит є одним із джерел формування обігових коштів, розширення виробництва, що сприяє ритмічності діяльності підприємства, поліпшення якості продукції тощо.
Крім відносин підприємств з банками, у цю групу входять відносини підприємств зі страховими компаніями, що полягають у перерахуванні коштів на соціальне й медичне страхування, а також страхування майна підприємств. Також до даної групи відносяться й фінансові відносини підприємств з фондовим ринком щодо операцій з цінними паперами.
Фінансові відносини підприємств з організаціями вищого рівня включають відносини з приводу формування й використання коштів централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Особливо це стосується фінансування інвестицій, поповнення обігових коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень, у тому числі й маркетингових. Внутрішньогалузевий перерозподіл коштів, як правило, на поворотній основі відіграє важливу роль і сприяє оптимізації джерел формування коштів підприємств.
Фінансово-промислові групи створюються, як правило, з метою об'єднання фінансових зусиль підприємств у напрямку розвитку й підтримки виробництва, одержання максимально можливого фінансового результату. При цьому можуть створюватися централізовані корпоративні грошові фонди, надаватися комерційні кредити одне одному, надаватися інша фінансова допомога.
Фінансові відносини усередині підприємства включають відносини між окремими підрозділами підприємства (філіями, цехами, відділами, бригадами тощо), відносини з робітниками та службовцями, а також з акціонерами й інвесторами підприємства. Відносини між окремими підрозділами підприємства пов'язані з оплатою робіт і послуг, розподілом прибутку, обігових коштів та ін. Їх роль полягає у встановленні певних стимулів і матеріальної відповідальності за якісне виконання прийнятих зобов'язань. Відносини з робітниками та службовцями – це виплата заробітної плати, премій, матеріальної допомоги, а також стягнення штрафів за заподіяний збиток, утримання податків. Відносини з акціонерами й інвесторами – це, насамперед, виплата відсотків по облігаціях, дивідендів по акціях або здійснення інших виплат інвесторам.
Фінанси підприємств виконують такі функції: розподільну, контрольну та функцію формування грошових фондів. Фінанси підприємств мають місце як на стадії створення національного доходу, так і на стадії його первинного розподілу та перерозподілу. Тому та частина фінансів, що функціонує в сфері матеріального виробництва, а саме, фінанси підприємств, і бере участь у процесі створення грошових доходів і накопичень, виконує не тільки розподільну й контрольну, але й функцію формування грошових фондів.
Під розподільною функцією фінансів підприємств варто розуміти забезпечення діяльності підприємств у процесі розподілу ВВП і національного багатства.
Під контрольною функцією фінансів підприємств варто розуміти внутрішньо властиву їм здатність об'єктивно відображати й тим самим контролювати стан економіки підприємства, галузі, усього національного господарства та активно впливати на їх діяльність. Фінанси підприємств за допомогою певних фінансових категорій (прибутку, рентабельності й ін.) реалізують властиву їм контрольну функцію. Так, розмір прибутку, рівень рентабельності виробництва визначають ступінь результативності господарської діяльності даного підприємства. Наявність позареалізаційних збитків і втрат свідчить про безгосподарність у роботі підприємства. Таким чином, контрольна функція сприяє вибору найбільш раціонального режиму виробництва й розподілу валового продукту та національного доходу (як частини ВВП) на підприємстві та у національному господарстві в цілому.
Найважливішою стороною фінансової діяльності підприємств є формування й використання різних грошових фондів. Через них здійснюється забезпечення поточної господарської діяльності необхідними коштами, а також розширення виробництва, фінансування науково-технічного прогресу, освоєння й запровадження нової техніки, економічне стимулювання, організація розрахунків з бюджетом і банками.
Функції фінансів підприємств виступають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Розподільна функція створює умови, при яких підприємства, що дотримуються планово-фінансової дисципліни, можуть безперебійно здійснювати свою господарську діяльність і виконувати фінансові зобов'язання; контрольна функція дає можливість вчасно виявляти порушення в діяльності та вживати заходів для їх усунення; функція формування грошових фондів дозволяє сформувати на підприємстві різні фонди грошових коштів з наступним розподілом та використанням коштів цих фондів за цільовим призначенням.