Рекреаційні ігри в структурі активного дозвілля студентської молоді.

Під фізичною рекреацію розуміють будь-які види рухливої активності, покликані відновити сили, використані в процесі професійної діяльності. Можна виділити ряд суттєвих ознак фізичної рекреації:

- ґрунтується на руховій активності;
- як головні засоби використовує фізичні вправи;
- здійснюється у вільний або спеціально виділений час;
- включає культурно-ціннісні аспекти;
- містить інтелектуальні, емоційні та фізичні компоненти;
- здійснюється на добровільних, самодіяльних засадах;
- надає оптимізувальний вплив на організм людини;
- має у своєму складі освітньо-виховні компоненти;
- носить переважно розважальний (гедоністичний) характер;
- характеризується наявністю певних рекреаційних послуг;
- здійснюється переважно в природних умовах;
- має певну науково-методичну базу

Сьогодні молодь страждає від негативних наслідків науково-технічного прогресу, скорочення фізичних навантажень, що веде до гіподинамії, від збільшення нервово-психічної втоми, обумовленої життям у великих містах і пов’язаної не тільки з виробничою, але й побутовою сферами. Фізична рекреація покликана зменшити ці негативні впливи сучасної цивілізації на життя людини.

Видатний англійський філософ Бертран Рассел стверджував, що вміти розумно розпоряджатися дозвіллям - вищий ступінь цивілізованості. Дозвілля становить 30-35 % вільного часу, але, за даними вітчизняних соціологів, лише 10-12 % людей вміють розумно організувати своє дозвілля, займаючись у спортивних секціях, культурно-освітніх установах [8].

Щодо молодих людей, то вони мають більше вільного часу, ніж працюючі фахівці, однак їхній вільний час не завжди можна назвати рекреаційним. Для дослідження структури дозвілля молодих людей було опитано 100 респондентів віком від 17 до 21 року (вересень 2012 р., м. Черкаси). Питання були відкритими: «Назвіть якомога більше видів проведення дозвілля? Які з цих видів ви активно використовуєте?» Першим, що спадало на згадку молодим особам були: прогулянка в парку, відвідання кінотеатру, клубу, спілкування з друзями в кафе, гра на музичних інструментах, відпочинок вдома перед телевізором, комп’ютерні ігри. І лише згодом пригадувалися різноманітні види активного фізичного відпочинку: фітнес, йога, баскетбол, волейбол, ранкова пробіжка, танці тощо. Варто звернути увагу, що найбільш використовуваними видами проведення дозвілля були ті заняття, які не виникають із природних, особистих потреб молоді, а штучно нав’язуються засобами масової інформації через рекламу, фільми, соціальні мережі (40% опитаних віддає перевагу у вільний час перегляду телевізійних програм).

Мода деколи насправді буває чинником, що сприяє підвищенню рекреаційної активності суспільства загалом. Прикладом може слугувати змінність моди на рекреаційну активність у США: у 70-80 роках минулого століття найпопулярнішою була така форма рекреації, як джоґґінґ (біг із помірною інтенсивністю для вдосконалення кардіореспіраторної витривалості), на початку 90-х років на зміну джоґґінґу прийшла мода на різноманітні системи аеробіки (степ-аеробіка, аква-аеробіка), на межі тисячоліть модними були системи атлетичної гімнастики.

Слід зазначити, що значний вплив на формування моди на різновиди рекреаційної активності молоді мають засоби масової інформації, а за їхнім посередництвом - потужні продукційні фірми, що пропонують різноманітні рекреаційні товари: обладнання, інвентар, спортивний одяг тощо.

Фізична рекреація з усього списку перерахованих видів відпочинку респондентів займала 30%. При цьому регулярно фізичною рекреацією займалося лише 22% опитуваних. Таким чином, респонденти в теорії підтримують активні види відпочинку, заняття спортом, відвідування спортивних секцій, заняття танцями, однак на практиці виділяють надто мало часу для цього. Поняття відпочинку мало асоціюється з рухливою діяльністю, скоріше молодим людям спадає на думку бездіяльність. Пасивному виду відпочинку надали перевагу 62% респондентів.

Фізкультура і спорт мало асоціювалися у свідомості опитуваних з формами активного відпочинку. Цікаво, що академічні заняття фізичною культурою сприймалися студентами не як засіб зберегти здоров’я, відпочити від лекцій, а швидше як ще одна дисципліна, яка накладає на них зобов’язання. Можна констатувати, що навчальний процес із фізичного виховання у вузах не відповідає інтересам студентів. Більшість респондентів вважають, що заняття фізичною рекреацією вимагають певних матеріальних витрат - на спорядження, одяг, оренду приміщень, на оплату занять із тренером, а також, на думку опитуваних, активні види відпочинку повинні супроводжуватися певними організаційними зусиллями.

Більшість респондентів готові займатись активним відпочинком як туристи. При цьому найбільше зацікавлення викликали пізнавальний та екскурсійний вид туризму (72%). Найрізноманітніші види спортивного туризму обиралися мало, оскільки, на думку респондентів, ці види потребують фахової підготовки (10%). Більшість молодих людей хотіли б відвідати зарубіжні країни, пояснюючи це тим, що вони там ще не були, однак, при цьому вони не відмовляються побувати в інших українських містах та на курортах за умови достатнього рівня комфорту.

Основними мотивами, які змушують молодих людей займатись активними видами відпочинку, були зміна загальних обставин та зняття стресу (23%). У всіх опитуваних фізична рекреація викликала позитивні емоції, і 100% респондентів вважають, що активні види відпочинку приносять користь для здоров’я і моральне задоволення. На запитання, яким видом занять бажає займатися студент у вільний від занять час, переважають такі мотиви: потреба в русі - менше 70%, розвага і радість - близько 60%, поліпшення здоров’я - 50%, активний відпочинок - 25-28%, зниження надмірної маси тіла - 26%, досягнення спортивного результату - 20%, спілкування з друзями - 18% [1, с.209].

Серед інших цілей занять фізичною рекреацією можна назвати оздоровчі (покращення здоров’я, зняття втоми, всебічний гармонійний розвиток, виховання культури тіла, рухів, підвищення розумової та фізичної працездатності), комунікативно-виховні (спілкування, виховання культури поведінки, працьовитості, емоційна самоорганізація); організаторські цілі (оволодіння знаннями, умінням, практичними навичками суспільної фізкультурної роботи, пропаганда здорового способу життя, активного відпочинку). Але межі цих груп умовні, оскільки досягнення мети, віднесеної до однієї групи, може бути реалізовано в задоволенні потреб в іншій.

Серед чинників, що спонукають до занять фізичними вправами, відзначені такі: знання про користь занять фізичними вправами - до 40%, відвідування та участь змагань різного рівня, шоу - до 20%. Характерно, що на становлення мотивів істотно впливає мікрооточення (вулиця, товариші), що знаходиться поза сімейним впливом.

Стимулами до занять активними видами відпочинку є задоволеність, в основі якої лежить відповідність змісту діяльності потребам в заняттях різними видами фізичної культури; та привабливість, де формування певної корисної мети для суспільства збігається з метою і інтересами особистості молодої людини, збільшення престижності активної фізичної діяльності. Окрім опосередкованих мотивів, існують і безпосередні мотиви - привабливість самої рекреаційної діяльності, її функціональний зміст.

Крім того, молоді люди гостро відчувають фізіологічну потребу в русі, яка становить 14-20 год. на тиждень. При цьому програма ВНЗ передбачає всього лише 4 год. занять фізичною культурою на тиждень. Саме тому прагнення займатись активними формами відпочинку пояснюється фізіологічними природними потребами молоді.

Відмінність фізичної рекреації від занять фізкультурою полягає в тому, що фізична рекреація завжди пов’язана з відновленням сил - фізичних і духовних, тобто їй повинна передувати якась діяльність, після якої потрібна рекреація. Але вона не повинна обмежуватися лише відновленням сил, витрачених у процесі праці, ми повинні відновлювати свої сили для ширших цілей. Тільки та людина, яка живе творчо і чия діяльність має високий ступінь ефективності, використовує свій потенціал сповна і наближається до стану максимального здоров’я. Здоров’я саме по собі не може бути метою фізичної рекреації, воно є лише таким станом людини, яке дозволяє йому жити творчим життям. Фізична рекреація у сфері дозвілля - один з аспектів цього життя. У психологічній літературі здоров’я розглядається не тільки як об’єктивний стан людини, але і як суб’єктивно оцінюване самопочуття, яке визначається і фізичним, і духовним, душевним станом. Біологічний адаптивний компонент фізичної рекреації, таким чином, є важливим, але не єдиним її елементом.

За результатами досліджень дозвілля молодих людей, можна зробити висновок, що фізична рекреація займає близько третини вільного часу. Молодь веде малорухливий спосіб життя, а тому ставиться дуже позитивно до будь-яких форм активного відпочинку. Усі мотиви, які спонукають їх займатися фізичною рекреацією, можна умовно поділити на оздоровчі, комунікативно-виховні та організаторські.

На основі вивчення мотивації молоді до занять фізичною рекреацією можна зробити висновок, що молодь меншою мірою зацікавлена в досягненні оздоровчого ефекту і більшою мірою - у самовираженні, самовдосконаленні, приємному проведенні часу, досягненні краси, в отриманні позитивних емоцій і вражень.