Особливості організації бойових дій
Під час організації бойових дій командир взводу додатково повинен врахувати низку факторів.
При з’ясуванні завдання командир взводу зі складу тактичної групи окрім звичайних питань повинен зрозуміти:
в якому правовому режимі, у взаємодії з якими підрозділами, частинами, органами державної влади має виконувати поставлене завдання;
найважливіші об’єкти і рубежі, оволодіння якими забезпечує ізоляцію району дій;
межі району дій та інші питання.
У ході оцінки противника командир взводу додатково повинен вивчити:
райони зосередження іррегулярних збройних формувань, їх склад, озброєння, можливе посилення в ході дій і можливий характер дій у зоні відповідальності роти;
можливості противника з ведення диверсійних дій та можливі місця організації засідок;
наявність бандформувань у населених пунктах, які забезпечують їм можливість ведення тривалих бойових дій в умовах блокади.
Під час оцінки своїх підрозділів та взаємодіючих структур командир взводу враховує:
наявність у особового складу бойового досвіду;
злагодженість підрозділів, бойову напруженість майбутніх дій;
які сили та засоби інших військових формувань, правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, на якій правовій основі, в якому обсязі забезпечують виконання поставлених завдань і порядок підтримки зв’язку та взаємодії з ними.
Під час оцінки місцевості необхідно:
уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів і найважливіших об'єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню);
місцезнаходження найважливіших об’єктів у зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості антидержавних збройних формувань і їх здатність до ведення тривалих бойових дій;
наявність бар’єрних рубежів, можливих районів завалів, руйнувань, затоплень і шляхів обходу, а також можливість блокування маршрутів руху місцевим населенням.
У рішенніз урахуванням специфіки майбутніх дій командир взводу додатково визначає склад і завдання підрозділів інших міністерств і відомств, які беруть участь у виконанні завдання; порядок і способи локалізації (блокування) збройних формувань; порядок застосування озброєння; сили і засоби для припинення можливої протидії з боку місцевого населення та обмеження щодо застосування засобів ураження; порядок дій при виявленні сховищ зброї та боєприпасів; місце збору та порядок утримання затриманих.
Під час постановки бойових завдань підрозділам додатково вказуються:
розвідувальні дані щодо місць імовірного знаходження антидержавних збройних формувань та можливих дій;
зона (район) відповідальності та завдання підрозділу;
маршрути висування та райони, ділянки, рубежі призначення;
розпізнавальні знаки;
сигнали управління на кожну добу;
способи і час доповідей обстановки в зоні відповідальності.
Ведення бойових дій
В рамках спеціальної операції механізований взвод може залучатися до блокування району та ізоляції угруповань незаконних збройних формувань.
В умовах відсутності суцільного фронту (в ході вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також підрозділами, які опинилися (залишилися) у тилу наших військ, з метою обмеження маневру противника і уникнення ним бою застосовується блокування займаного їм району (ділянки) місцевості, наступне його прочісування, виявлення противника, його оточення, примушення до здачі зброї, а у разі чинення опору – знищення веденням активних наступальних дій.
Блокуванняугруповань незаконних збройних формувань полягає у зайнятті вигідних рубежів місцевості, перекритті доріг та інших шляхів можливого виходу й просочування дрібних групп бойовиків із районів їх зосередження, повній їх ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання, забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї з метою наступного роззброєння або ліквідації.
Блокування здійснюється зайняттям визначеними підрозділами рубежів по можливості по периметру району вірогідного знаходження антидержавних збройних формувань. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.
Дії щодо блокування плануються та проводяться у тісній взаємодії з підрозділами спецпризначення внутрішніх військ МВС, СБУ. Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи Міністерства внутрішніх справ (Державної прикордонної служби) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів механізовані підрозділи можуть залучатися до прочісування разом із підрозділами інших силових структур.
У ході міжнародного збройного конфлікту (війни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.
Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.
Під час блокування взвод може діяти у складі роти, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту і знаходитися в резерві.
Район блокування розподіляється на ділянки відповідальності рот, які, в свою чергу, розподіляються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.
З метою виключення просочування незаконних збройних формувань через цеп підрозділів, що проводять прочісування, рекомендується здійснювати блокування окремих об’єктів всередині району (населені пункти, виноградники, сади тощо).
Механізованій роті для блокування призначаються рубежі: на закритій місцевості – до 2 км; на відкритій місцевості – до 5 км. Залежно від обстановки протяжність рубежу може бути меншою.
На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони та організовують суцільний фронт або з проміжками між підрозділами. У цьому випадку проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем, а також створюються мобільні резерви для їх закриття.
Для підсилення того або іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.
У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування виставляються пости спостереження, секрети, засідки. У випадку, якщо не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району знаходження антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, по яких вихід (прорив) противника найбільш вірогідний. Блокування напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами (силою до механізованого взводу), кожний заслін блокує ділянку місцевості.
Таким чином, заслін – підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій у залежності від часу проведення пошуку і передбачуваного складу противника він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.
Довжина позиції може бути: на закритій місцевості: відділенню – до 250 м, взводу – до 750м; на відкритій місцевості: відділенню – до 500м, взводу – до 1500м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, а при діях вночі скорочуватись.
|
|
Напрямок блокування заслоном може займатися з ходу або із висуванням із вихідного району на відстані до 2 км як на техніці, так і в пішому порядку.
З метою досягнення раптовості підрозділи потай одночасно з декількох напрямків стрімко висуваються на бойовій техніці у визначений район, виходять на рубіж блокування приховано, з дотриманням заходів маскування та займають намічені позиції і належно перекривають усі шляхи відходу із блокованого району. На важкодоступній для бойової техніки місцевості вони можуть висаджуватися вертольотами як тактичний повітряний десант.
Із зайняттям підрозділами вказаних рубежів здійснюється фортифікаційне обладнання позицій та система вогню, як при обороні у звичайних умовах. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, які не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.
Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висування до своїх підрозділів, підтримці їх вогнем або залишається у вихідному районі.
З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на рубіж.
У разі виявлення противника заслін вживає заходів щодо його захоплення, у разі чинення їм опору – вступає в бій. Підозрілі особи затримуються.
У разі прориву (обходу) заслону взвод, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку.
Про напрямок прориву і відходу противника, його склад повідомляється старшому командиру (начальнику).
Переслідування організується старшим начальником із можливим залученням частини сил і засобів заслону.
При встановленому місці перебування противника може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі із подальшою ліквідацією.
Таким чином, оточення застосовується в тому випадку, коли є точні дані про місцезнаходження антидержавних збройних формувань, інших диверсійно-розвідувальних сил противника.
На відміну від блокування району оточується не район, а сам противник.
Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.
Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості.
Роті призначається рубіж оточення до 1000 м, взводу – до 400 м, відділенню – до 100 м.
Виконання завдання блокування антидержавного збройного формування здійснюється в межах встановленого рубежу, по досягненні якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою, уточнюють завдання.
|
| |
