Актуальність курсу "Ситуаційний менеджмент" в період трансформації ринкової економіки

Предмет, об’єкт, мета, завдання дисципліни та взаємозв’язок з іншими

Сучасні концепції ситуаційного менеджменту: можливість, необхідність та проблематика

1. Комплексний підхід до вивчення курсу «Ситуаційний менеджмент»

За результатами вивчення теми студенти повинні:

знати та розуміти: сутність основних категорій та термінів з теми; еволюцію розвитку ситуаційного менеджменту, проблематику курсу, сутність ситуаційного менеджменту як специфічного виду діяльності., роль і місце ситуаційного менеджменту у виробничо-господарській діяльності підприємства та фаховій діяльності; мати навички та вміти: розмежовувати основні категорії - ситуаційний менеджмент ситуаційне управління, адаптивний менеджмент, альтернативний менеджмент; визначати роль і значення ситуаційного менеджменту в ринкових умовах господарювання та взаємозв’язок ситуаційного менеджменту з іншими складовими виробничо-господарської діяльності підприємства, виокремлювати характерні особливості ситуаційного менеджменту

При розгляді теми доцільно враховувати те, що в управлінні завжди існує ризик, обумовлений розвитком соціально-економічної системи. Тому керівництво соціально-економічної системи в певній мірі має бути завжди готове до появи непередбачених проблемних ситуацій і спрямоване на відновлення статус-кво. Отже, є сенс зупинитися на понятті ситуаційного управління як керуванні, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки, аналіз її симптомів, заходи для зниження негативних наслідків її усунення і використання отриманого досвіду для наступного розвитку. Крім того, слід усвідомити, що можливість ситуаційного керування визначається, в першу чергу, людським фактором. Тобто, в ситуаційному менеджменті за основу обрано парадигму його розгляду за соціальним фактором: людина в усіх її особливостях і головних рисах визначає управління. Основою існування особистості є її діяльність, у якій виявляються такі важливі риси як інтереси, цінності, мета тощо. При цьому управління розуміють як об’єктивну потребу будь-якої діяльності соціуму, яка дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з кризових ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найскладніших проблем, використовувати нагромаджений досвід подолання криз, пристосовуватися до проблемних ситуацій, що виникають.

Також слід звернути увагу на те, що необхідність ситуаційного управління визначається цілями розвитку, а його велика і різноманітні проблематика представлена чотирма групами:

1)діагностика ситуацій і визначення передкризових;

2)поєднання всіх проблем методологічного характеру;

3) проблеми прогнозування ситуацій та альтернативні варіанти поведінки соціально — економічної системи в цих ситуаціях;

4)селекція персоналу та конфліктологія.

Отже, є сенс комплексно підходити до ситуаційного менеджменту, який складом своїх проблем є особливим видом управління, володіє як загальними для менеджменту рисами, так і специфічними його характеристиками, що ще раз підкреслює необхідність його вивчення і застосування.

Актуальність курсу "Ситуаційний менеджмент" в період трансформації ринкової економіки

Організаційно-технічна перебудова національного господарства, що відбувається в даний час, поставила вітчизняні підприємства в складне становище. Структурні зрушення в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, розрив сталих виробничих зв’язків, зміна форм власності і реструктуризація підприємств — вимагають перегляду установлених стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи управління. Це пов´язане також із триваючим процесом диференціації й інтеграції структур, методів й інших елементів систем управління виробництвом, що спостерігаються в даний час у світовому співтоваристві.

Отже, неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв’язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їхнього перетинання в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах. Інакше кажучи, виробнича система має вчасно пристосовуватися до тривалого існування з метою задоволення купівельного попиту, що змінюється.

Керівник виконуючи роботу, системна складність якої дуже висока здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, вирішує організаційно-економічні та виробничо-технічні проблеми, що виникають у взаємодії з іншими організаціями. І чим вище рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглі, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв’язати. Аналіз і синтез виникаючих проблемних ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметно спеціалізованих ланок, і становлять функцію керівництва.

Реалізація функції керівництва — складна наукова і практична проблема. У першу чергу тому, що необхідно мати опис і ранги виникаючих проблемних ситуацій, розробити алгоритм вирішення проблем, сформувати відповідну нормативну базу. Необхідно визначити і критерії вибору тієї чи іншої стратегії вирішення виникаючої проблеми, а це пов’язано з наявністю ресурсів і можливості маневру ними.

Керівнику, менеджеру необхідно уміти передбачати причини і джерела виникнення ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їх моделювання, що дозволить виходячи з наявних ресурсів, обирати оптимальні варіанти.

Зарубіжні фахівці вважають, що характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної причини виникнення і розвитку кризових ситуацій.

Починаючи з 50-х років неухильно зростає кількість нових завдань, зумовлених зміною зовнішнього середовища. Деякі з цих завдань принципово нові і не можуть бути розв’язані традиційними методами. Їхня складність і новизна створюють зростаюче навантаження на вищу ланку управління, що підвищує імовірність несподіванок і криз.

Починаючи з 80-х років фірма не може розпізнати нові явища, які швидко розвиваються, доти, поки вони не стануть масовими, не встигає реагувати на зміни і попадає в кризові умови.

Зарубіжні менеджери характеризують кризову ситуацію наступними обставинами: 1) наявність загроз високо пріоритетним цілям і цінностям; 2) ефекти раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи; 3) гострий дефіцит часу для реагування на загрозу.

Необхідність управління ситуаціями може виникнути практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини зовнішні чи внутрішні змушують керівництво приймати негайні рішення. На думку професора В.О. Василенка управління в кризовій ситуації можна визначити як процес, що дозволяє керівникам, планувати, організовувати, спрямовувати і контролювати невідкладні операції при розв’язанні невідкладних проблем, які постають перед фірмою. Тому ситуаційний менеджмент має забезпечити результати:

— заплановані чи випадкові за допомогою здорової організації, що досягається шляхом процесу управління уміло поставленого людьми. Для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість виникнення тих чи інших виробничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно до сформованих обставин.

Таким чином з одного боку початок нового тисячоліття став символом надій та змін для функціонування та розвитку всіх організацій. Це нові досягнення науки і техніки, розквіт світової економіки, вік інформаційного вибуху. Поряд з позитивними характеристиками ХХІ сторіччя мають місце негативні явища, які набувають значних масштабів. Однією із основних причин кризового становища у діяльності соціально-економічних систем та суспільства є відсутність належного рівня управління взагалі та ситуаційного менеджменту зокрема. При цьому, на нашу думку, ситуаційний менеджмент — це самостійна галузь науки і професійної діяльності, спрямована на забезпечення будь — якою організаційною структурою поставлених цілей шляхом раціонального використання всіх ресурсів, відповідно до ситуації, що склалася у певний період часу.Тому в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин питання вивчення ефективного управління, що відповідає конкретним умовам ситуації набувають особливої актуальності.