Вступ в метрологічний контроль, мета та об’єкт вимірювання у ФВС та ФР.
Модуль I
Основи теорії вимірювань
П л а н
1. Вступ в метрологічний контроль, мета i об’єкт вимiрювань у фізичному вихованні, спортi та фізичній реабілітації (ФВС та ФР)
2. Одиницi вимiрювання.
3. Класіфікацiя похибок при вимірюваннях рухів людини.
4. Шляхи пiдвищення якостi вимiрювань у ФВС та ФР.
Основна лiтература:
1. Носко М.О., Архипов О.А. Біометрія рухової діяльності людини. Монграфія. Київ-Чернігів: «Слово», 2011, с. 5-23.
2. Носко М.О., Гаркуша С.В., Бріжата І.А. Метрологічний контроль у ФВ і С. - Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012,– 263 С.
3. Архипов О.А. Біомеханічний аналіз. Навч. посібник. Модуль 1, 4, 5.- Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010,– 227 С.
Додаткова лiтература:
4. Лапутін А.М., Гамалій В.В., Архипов О.А. Біомеханика спорту. Навч. посібник.- Київ: «ОЛ», НУФВСУ. - 2005. – 64-69, 70-108 с.
5. Годiк М.А.Спортивна метрологiя. Пiдручник.- М:ФIС, 1988р.
6. Заціорський В.М. Спортивна метрологiя. Пiдручник.- М:ФіС, 1992р.
7. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. Учебник для институтов физич. культ. М.:, ФиС. 1979.- 264 с.
8. Заціорський В.М. Основи спортивної метрологiї .М: ФiС, 1979р.
9. Iванов В.В. Комплексний контроль у пiдготовцi спортсменiв.-М: ФiС,1987р.
10. Козлов I.М. Практикум по бiомеханiцi. М.ФIС, 1980р.
11. Лапутин А.Н. Биомеханика физических упражнений (лабораторные работы). Киев. Вища школа.1976. – 86 с.
12. Лапутин А.Н. Гравитационная тренировка. – Киев.- «Знання», 1999. – 350 с.
13. Лапутин А.Н. Обучение спортивным движениям.– К.:, Здоров’я. 1986.,- 217с.
14. Лапутин А.Н., Бобровник В.И. Олимпийскому спорту – высокие технологии. “Знання”. К.:, 1999. - 163с.
15. Лапутин А.Н., Гамалій В.В., Архипов О.А. та ін. Біомеханіка спорту (навч. посібник). Київ, НУФВСУ, „Олімпійська література”, 2005.- 320с.
16. Лапутин А.Н., Уткин В.Л. Технические средства обучения (учебное пособие для ИФК), - М.: ФиС, 1980, - 80 с.
17. Лапутін А.М. Дидактична біомеханіка: проблеми і рішення. Ж-л “Наука в олімпійському спорті”, №2(3), 1995. – с.42-51.
18. Лапутін А.М. Зміни у коордінаційній структурі свавільними рухами людини у різних умовах гравітаційних взаємодій. Тези доп. XIV з’ізду українського фізіологічного суспільства ім. І.П. Павлова. К.:, 1994. – с.312-313.
19. Лапутін А.М., Хоменко Б.Г., Хабінець Т.О. та ін. Методичні рекомендації до проведення лаборотоних заннять з біомеханіки. КДПІ ім. М.П. Драгоманова, КДІФК, 1992, 48 с.
20. Лапутін А.М., Хоменко Б.Г., Хабінець Т.О., Гамалій В.В. Методичні розробки з теоретичного курсу “Біомеханіка” – тези лекцій з біомеханіки” КДПІ ім. М.П. Драгоманова, КДІФК, 1993. – 22 с.
21. Начинська С.В. Основи спортивної статистики. Пiдручник. Київ, Вища школа.1987р.
22. Платонов В.М. Олімпійський та професійний спорт. Изд-во “Наука в олімпійському спорті”, 1995. – с.121-201.
23. Практикум по биомеханике (под общей ред. Козлова И.М.). М.:, ФиС., 1980, - 120 с.
24. Практическая биомеханика (под общей ред. Лапутина А.Н.).- Киев, Науковий світ, 2000.- 298 с.
25. Уткiн В.А.Спортивнаметрологiя.-М:ГЦОЛIФК,1981р.
Додаткова лiтература:
1. Боген М.М. Обучение двигательным действиям.- М.:ФиС, 1985.-192 с.
2. Донской Д.Д. Законы движений в спорте. Зарисовки по теории структурности движений. – М.:, ФиС, 1969.- 98 с.
3. Донской Д.Д., Зайцева Л.С. Биомеханика. Методическое пособие для студентов ФЗО ИФК.Изд.3-е,переработанное и дополнительное. М.:, ФиС, 1983.- 59 с.
4. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основи метрологiї i теорiя точностi вимiрювального обладнання. М. Вид-во стандартiв, 1976р.
5. Лансберг.Основи елементарної фiзики. I-й том. М: "Наука", 1968р.
6. Лапутин А.Н., Хапко В.Е. Биомеханика физических упражнений.- К.:, Радянська школа, 1986. – 135 с.
7. Нiкiтiн Н.В. Основи теоретичної механiки. "Наука", 1978р.
8. Управление биомеханическими системами в спорте (сборник научных трудов).- К.:, КГИФК, 1989.- 91.
9. Энока Р.М. Основы кинезиологии. Киев. Олимпийская литература.- 1998.- С.13-36.
Вступ в метрологічний контроль, мета та об’єкт вимірювання у ФВС та ФР.
Метрологiя - наука про мiри i вимiрювання. «Метрон» (вiд грецької) - мiра.
Метрологічний контроль - це наука про вимiрювання фізичних величин, характеризуюча стан рухів людини (спортсмена) i навколишнього середовища в умовах змагань і тренувань.
Вимiряти фiзичну величину - це значить зрiвняти iї з однорiдною величиною умовно прийняту за одиницю вимiрювання. Два поняття - фiзична величина і одиниця вимiрювання по змiсту рiзнi. Фiзична величина - це вiдображення в нашiй свiдомостi яких-небудь iснуючих явищ природи. Одиниця вимiрювання - величина свавiльно обрана нами для кiлькiсного порiвняння i оцiнки вивчених об’єктiв явищ природи.
Мета вимiрювання у ФВС та ФР - отримати кiлькicну i якісну iнформацiю про рухливi дiї людини (спортсмена) i його окремi бiоланки.
Об’єкт вимiрювання в ФВС та ФР:
1). людина (спортсмен) i його окремi бiоланки;
2). система «людина (спортсмен) - снаряд»;
3). система «людина (спортсмен) - людина (спортсмен)».
4). система «людина (спортсмен) – людина (спортсмен)- снаряд».
5). система «людина (спортсмен) – снаряд-снаряд»;
Головною задачею метрологічного контролю, як частини загальної метрологiї - є забезпечення єдностi i точностi вимiрювань.
Метрологiя - наука дуже стародавня. В минулому столiттi перша книга по метрологiї була надрукована у Росiї у 1849 р. професором Петрушевським «Загальна метрологiя». В 1875р. на мiжнароднiй метричнiй конференцiї було засновано мiжнародне бюро мiр i ваг. У зв’язку з iнтенсивним розвитком промисловостi, найбiльш розвинутi країни, в тому числі і СРСР, почали розвивати загальну метрологiю. Метрологічний контроль, спортивна метрологія розпочали свiй розвиток в нашiй краї нi лише на початку 70-х рокiв.
Метрологічний контроль складається iз 3-х взаємозв’язаних роздiлiв:
1. Теорiя i методики вимірювання рухливої дiяльностi людини (спортсмена).
2. Практичне використання отриманих кiлькiсних даних в руховій діяльності людини (РДЛ), спортивному тренуванні.
3. Методи обробки результатів вимірювання.
Метрологічний контроль, як частина загальної метрологiї охоплює наступнi областi знань:
1. Загальна теорiя вимiрювання.
2. Утворення одиниць фізичних величин i їх систем.
3. Методи i засоби вимiрювання.
4. Методи визначення точностi вимiрювання (теорiя похибок вимiрювання).
5. Основи забезпечення єдностi вимiрювання і одноманiтнiсть засобам вимiрювання.
6.Утворення еталонiв i зразкових засобiв вимiрювання.
7. Методи передачі розмiрiв одиниць вiд еталонiв до зразкових i до засобiв вимiрювання.
У ФВС та ФР, крiм точностi i єдності вимірювання фiзичних величин, вимiрюванню пiдлягають також бiологiчнi, психологiчнi, педагогiчнi, соцiальнi, показники i т.д. Для цього розробленi спецiальнi методи i способи вимiрювання, результати яких всебiчно характеризують пiдготовленiсть людей, фiзкультурникiв i спортсменiв. В додаток до задач віднесених до запитань загальної метрологiї , в метрологічний контроль вiднесенi дисциплiни не прямо зв’язані з забезпеченням проведення вимiрювання. До таких дисциплiн вiднесено: основи математичної статистики, iнструментальнi методи, біомеханіка i др. Використовуючи рiзноманiтний арсенал засобiв i методiв метрологічного контролю в практицi ФВС та ФР здiйснюється комплексний контроль, в ходi якого реєструються рiзноманiтнi показники руховоі діяльності людини, тренувальної i змагальної дiяльностi спортсмена, а також стан органiзму. Порiвняння отриманих результатiв забезпечує можливiсть визначення причинно-слiдчих зв'язкiв мiж навантаженнями i результатами. Результати такого порiвняння i аналiзу є основою в розробцi програм i планiв оздоровчого тренування людини та пiдготовки спортсменiв.
Таким чином, предметом метрологічного контролю є комплексний контроль у ФВС та ФР, використання його результатiв в плануваннi фізичної пiдготовки людей, спортсменiв i фiзкультурникiв.
Управлiння процесом фізичної підготовки людини (спортсмена) включає в себе: збiр iнформацiї про людину (спортсмена); про середовище в якому вiн живе, тренується i змагається; обробка отриманої інформації та прийняття рiшень про стратегiю пiдготовки (складення програм i планiв фізичної пiдготовки; реалiзацiя програм i планів фізичної підготовки; контроль за ходом реалiзацiї програм i планiв фізичної пiдготовки, внесення необхiдних корекцiй у документи планування i складання нових програм i планів).
Мета управлiння у ФВС та ФР - це переведення людини (спортсмена), в результатi фізичної підготовки, в стан, при якому його загальний результат покращиться. На визначених етапах фізичної пiдготовки можуть стояти i бiльш локальнi задачі - пiдвищення технiчно - тактичної майстерностi, рiвня вольових i рухливих якостей. Переведення органiзму людини (спортсмена) iз одного функцiонального стану в iнший здійснюється завдяки тренувальним впливам. В пiдготовцi людини (спортсмена) до них необхiдно вiднести виконання рiзноманiтних фiзичних вправ, а також використання інших факторів - навколишнього середовища, спецiального харчування i т. iн. Ефективнiсть управлiння тренувального процесу обумовлюється тим, наскiльки реальнi змiни пiдготовленостi спортсменiв вiдповiдають планам тренерів.
2. Одиницi вимiрювання.
При вимiрюваннi i введеннi окремих одиниць виникає проблема вибору еталона. Всi одиницi вимiрювання дiляться на основнi, додаткові та похiднi. Основнi - це такi, розмiр яких установлюється в незалежностi вiд iнших одиниць. Похiднi - це одиницi визначенi порiвнянням зв'язкiв, виявляючих математичну залежнiсть однієї величини вiд iншої . Системою одиниць прийнято називати сукупнiсть одиничних вимiрювань, охоплюючих деяку специфiчну галузь фiзичних величин. Єднiсть вимiрювань досягається тим, що їх результати повиннi бути поданi в узаконених одиницях i з вiдомою можливою похибкою. В даний час застосовується мiжнародна система одиниць СI, застосування якої в країні визначено Державним стандартом.
Основні одиниці фiзичних величин в системі СI:
* одиницi довжини - метр (м);
* маси - кiлограм (кг);
* часу - секунда (с);
* сили електричного струму - ампер (А);
* термодинамічної температури - кельвiн (К);
* сили свiтла - кандела (Кд);
* кiлькостi речовини - моль (Моль).
Додатковi одиницi СI:
радiан (рад) i стерадiан (ср) -для вимiрювання плоского i тілесного кута вiдповiдно.
Крiм цього, в спортивно-педагогiчних вимiрюваннях використовуються похіднi одиницi вимiрювань:
* сили - ньютон (Н);
* температури - градуси Цельсiя (C);
* частоти - герц (Гц);
* тиску - паскаль (Па);
* об'єму - лiтр (л), мiлiлiтр (мл);
* механічна робота - ньютон·метр - (Н·м), джоуль (Дж);
* потужнiсть (як робота в одиницю часу - Н·м /с) - ватт (Вт);
* швидкiсть - м/с; i т.д.
Досить широко використовуються в практицi позасистемнi одиницi. Наприклад, потужнiсть вимірюється в кiнських силах (К. с.), енергiя - кілокалорiях (ккал); тиск - мм. ртут. стовпа i т.д.
Останнiм часом вiд них поступово відмовляються. Однак в деяких пiдручниках по спецiальностi, фiзiологiї , бiохiмiї експериментальний матерiал подається у позасистемних одиницях. Для переводу їх у СI можна використати слідуючи вiдношення: 1Н = 0,102кг·сили; 1Н·м =1Дж (джоуль) = 102кгм = 0,000239ккал. Один ньютонметр дуже незначний по величинi i тому роботу спортсмена ( або енергiю, видiлену при виконаннi вправ) частiше вимiрюють в кiлоджоулях: 1кДж= 1000Нм = 0,239ккал = 102кгм. Iнтенсивнiсть (або потужнiсть) вправ вимiрюють у ватах:1Вт= 1Дж/с = 1Н·м/с = 0,102кгм/с. Вiдповідно: 1000Вт = 1кВт = 102кгм/с. В практицi спорту широке розповсюдження отримав такий показник , як енергозатрати (ккал) при виконаннi вправ за одиницю часу (хв.): 1ккал/хв. = 69,767 Вт = 426,85кг/хв. = 4,186кДж/хв. Використовується і така одиниця, як мет: 1мет = 0,175ккал/кг = 0,0732кДж/кг.
Досить часто, оцiнюючи iнтенсивнiсть вправи, вiдзначають, що вона виконується при споживаннi кисню на рiвнi ,припустим ,4л/хв. Необхiдно запам'ятати , що при вживаннi 1л кисню виділяється 5,05ккал енергiї i виконується робота, що дорiвнює 21,237кДж. Отже при виконаннi цієї вправи буде затрачуватися 20,2ккал/хв, що відповідає роботі у 84,95кДж.
3. Класифiкацiя погрiшностей при вимiрюваннi у ФВС та ФР.
Вимiрювання, коли потрiбне значення величини знаходиться безпосередньо iз дослiдних даних, звуться прямими. Наприклад, реєстрацiя швидкостi бiгу, дальностi кидання, величини зусилля i т.д. - це все прямi вимiрювання . Косвеними називаються вимiрювання, при яких потрiбне значення величини знаходять на основi залежностi мiж цією величиною i величинами підлягаючими вимiрюванню. Слiд пам'ятати, що нiяке вимiрювання не може бути виконано абсолютно точно, а результат вимiрювання завжди містить у собi помилку. Знання точностi вимiрювання - обов'язкова умова i тому в задачу вимiрювання враховується не тiльки знаходження самої величини, але й оцiнка припущених при цьому похибок (помилок). Помилки вимiрювань роздiляються на систематичні i випадковi. Величина систематичних похибок однакова у всiх вимiрюваннях, проведених одним i тим же методом за допомогою одних i тих же вимiрювальних приладiв. Вiдрiзняють чотири групи систематичних помилок:
1) помилки, причина виникнення яких вiдома i величина яких може бути визначена досить точно. Наприклад, при визначеннi результату стрибка рулеткою можливi змiни її довжини завдяки рiзницi в температурi повiтря. Це вимiрювання можна оцiнити i внести поправки в вимiряний результат;
2) помилки, причина виникнення яких вiдома, а величина нi. Таки помилки залежать вiд класу точностi вимiрювальної апаратури;
3) помилки, виникнення яких i величина вiдомi. Вони проявляються у складних вимiрюваннях , коли не вдається врахувати всi джерела можливих похибок;
4) помилки, пов'язанi не стiльки з процесом вимiрювання, скiльки iз властивостями об’єкта вимiрювання.
Як вiдомо об’єктами вимiрювання в спортивнiй практицi являються дiї i рухи спортсмена, його соцiальні, психологічні, бiомеханiчнi, i т. iн показники. Вимiрювання такого типу характеризуються визначеною варіативністю. I в її основi може бути безлiч причин. В деяких випадках помилки виникають з-за причин, передбачити якi раніш просто неможливо. Таки помилки називаються випадковi. Виявляють i враховують їх за допомогою математичного апарату теорiї ймовiрностi. Перед проведенням будь-яких вимiрювань потрiбно визначити джерела систематичних похибок i по можливостi усунути їх. Але оскільки повністю це зробити неможливо, то внесення поправок у результати вимiрювання допоможе виправити його з урахуванням систематичної похибки. Для усунення систематичної похибки використовують:
а) тарирування - перевiрку показникiв вимiрювальних приладiв шляхом порiвняння їх з показниками еталонiв у всьому дiапазонi можливих значень вимiрювальної величини;
б) калiбрування - визначення погрiшностей i величин поправок.
Як було сказано вище, результати вимiрювання будь-якої величини відрізняються вiд iстинного значення. Ця вiдмiннiсть, дорiвнює рiзницi мiж показниками приладiв i iстинним значенням, і зветься абсолютною похибкою вимiрювання, яка виражається в тих же одиницях, що i сама вимiрювана величина:
Ха = Хiст - Хвим., де Ха - абсолютна похибка.
При проведеннi комплексного контролю, коли вимірюються показники рiзної розмiрностi, доцiльно користуватися не абсолютною, а вiдносною похибкою. Вона визначається слідуючою формулою:
Хвiд = Ха·100% /Хвим
4. Шляхи пiдвищення точностi вимірювань у ФВС та ФР.
Сучасна метрологiя, взагалi, i метрологічний контроль (спортивна метрологiя), зокрема, наряду з одиницями вимiрювання i методами утворення i зберiгання еталонiв аналізує джерела похибок вимiрювання i засобів їх зменшення, розробляє методи iнструментальних високоточних вимiрювань i особливу увагу приділяє стандартизацiї процедур вимiрювання, перевiрцi, метрологiчної атестацiї, тарируванню i калiбруванню вимiрювальних приладiв, так як наявнiсть гарних засобiв i методiв вимiрювань, ще не визначає високого рiвня вимiрювань, так як необхiдно ще i правильно користуватись ними. Тому в метрологічному контролі (спортивнiй метрології) можна видiлити два шляхи пiдвищення точностi вимірювань у ФВС та ФР: науково-технiчний i законодавчий. Змiстом науково-технiчного шляху являється утворення, наприклад, еталонiв, засобiв i методiв вимiрювань, методiв оцiнки точностi вимiрювань, а законодавчого - утворення регламентованих державою загальних правил, вимог i норм, забезпечуючих високий рiвень вимiрюваної справи на науковiй основi.
Наука про принципи i методи встановлення найбiльш ефективних норм i правил взаємодії елементiв суспiльного виробництва з точки зору їх поєднання, унiфiкацiї i рацiональної органiзацiї називається стандартизацією. Стандарти - це науково-технiчнi закони, які встановлюють визначенi вимоги до матерiалiв, виробiв, методів i засобів вимiрювань технологiчних процесів (процедурам вимiрювань), науково-методичної , науково-технiчної i технологічної документацiї, методам випробувань апаратури її метрологiчної перевiрки i атестацiї.
Метрологiя i атестацiя тiсно зв'язані мiж собою. З одного боку, вимiрювання пронизанi рiзними стандартами (наприклад, на засоби i методи вимiрювань), з другого - вимiрювання забезпечують методи i засоби контролю виконання стандартiв. Тому в Українi стандартизацiя i метрологiя об’єднані в єдиній службi - Державному комiтетi стандартiв Українi (Держстандарт України).
Приблизно пiдраховано, що щодня у ФВС та ФР здійснюється не менш, як 500000 вимiрювань, при цьому трудомiсткiсть вимiрювальних процедур відображена в часi (наприклад, у годинах), складає бiля 25% загальної трудомiсткостi науково-дослiдної i практичної дiяльностi. В таких умовах необхiдно забезпечити єдність i достовiрнiсть результатiв вимiрювань. Це важлива задача метрологiї взагалi, i метрологічного контролю (спортивної метрології) зокрема. Органiзацiйною основою метрологiчного забезпечення являється метрологiчна служба України, яка складається iз державної i вiдомчої метрологiчних служб. До основних задач метрологічного забезпечення вiдносяться: визначення рацiональної номенклатури iнформативних параметрiв комплексного контроля, дiапазону їх вимiрювання i обгрунтуванню норм точностi їх вимiрювань. Номенклатура вимiрювання параметрiв i норми точностi вимiрювань визначають два найбiльш важливих показника: достовiрнiсть контролю i його трудомiсткiсть.
Одна з важливих задач метрологiчного забезпечення комплексного контролю це - розробка i застосування найбiльш сучасних iнструментальних методик вимiрювань, забезпечуючих їх необхiдну точнiсть. При цьому особливе значення має метрологiчна атестацiя (МА) i стандартизацiя методик виконання вимiрювань.
Метрологiчна атестація(МА) - дослiдження засобiв вимiрювань, виконане метрологiчним органом для визначення метрологiчних властивостей i видача документа з зазначенням отриманих даних.
Для проведення МА як науково-технiчного заходу необхiднi зразковi метрологiчнi стенди, які включають у себе зразкову вимiрювальну апаратуру, та iншi допомiжнi технiчнi засоби i прилади.
Тому розробка зразкових метрологiчних стендiв, їхня комплектацiя вiдповiдною вимiрювальною апаратурою i атестацiя в органах Держстандарту України лежать в основi першочергових задач метрологiчного забезпечення (МЗ). Нижче наведенi конкретнi приклади рiшення основних задач МЗ.
Основнi науково-технiчнi заходи МЗ включають органiзацiю метрологiчних повiрок i ремонту технiчних заходів вимiрювання (ТЗВ). Повiрка стандартизованих (випускаємих промисловістю серiйно) ТЗВ здійснюється в лабораторiях по видам вимiрювань Центру стандартизацiї i метрологiї Держстандарту України.
До органiзацiйно-методичних заходiв вiдносяться пiдготовка i обгрунтування заяв на придбання нових ТЗВ i пiдготовка кадрiв - метрологiв. Заявка на ТЗВ складається з урахуванням сучасного стану парка апаратури, а також з урахуванням науково - методичних задач комплексного контролю. Повiрка ТЗВ проводиться у вiдповiдностi з графiком, які складаються i затверджуються кожного року на основi загальнодержавних повірочних схем в установленi мiжповiрочнi iнтервали. Крiм цього, до науково - технiчних заходiв МЗ вiдноситься стандартизацiя i унiфiкацiя методик i технiчних засобiв вимiрювань, а також метрологiчна експертиза проектiв нормативно - технiчної конструкторської i технологiчної документацiї: вихiднi вимоги, технiчних завдань i т. д.. Метрологiчна експертиза - це аналiз i оцiнка технiчних рiшень по вибору параметрiв, підлягаючих вимiрюванню, встановленню норм точностi вимiрювань, забезпечення методами i засобами вимiрювань.
Органiзацiйно-методичнi заходи МЗ - це перш за все щорiчне складання i затвердження графiкiв повiрки ТЗВ, включаючих перелiк пiдлягаючих повiрцi приладiв з показниками типу, класу, точностi прилада i мiжповiрочного iнтервалу. Важливим та ефективним заходом являється органiзацiя i проведення приймальних іспитiв, заново розроблених ТЗВ (наприклад: по госпдоговорах) в процесi яких здiйснюється оцiнка вiдповiдностi метрологiчних характеристик розроблених ТЗВ вимогам технiчного завдання.
Для здiйснення метрологiчної атестацiї i повiрки ТЗВ, використовуваних в процесi комплексного контролю, використовуються метрологiчнi поняття i термiни.
Засоби вимiрювань - технiчнi засоби, що використовуються при вимiрюваннях i мають нормованi метрологічнi властивостi. До засобiв вимiрювань вiдносяться мiри i вимiрювальнi прилади.
Мiра - засоби вимiрювань, призначенi для вiдтворення фiзичної величини заданого розмiру; наприклад, гиря - мiра маси.
Вимiрювальний прилад - засiб вимiрювань, призначений для вироблення сигналу вимiрювальної iнформацiї у формi, доступнiй для безпосереднього сприйняття спостерiгачем. В областi вимiрювань у спортi приладами являються динамометри, гонiометри, кардiографи, пульсометри i т.д.
Допоміжний засiб вимiрювань - засiб вимiрювань величин, впливаючих на метрологiчнi властивостi iншого засобу вимiрювань при його застосуваннi або повiрцi.
Усi засоби вимiрювань по метрологiчнiй належностi пiдроздiляють на робочi i зразковi.
Робочий засіб вимiрювань - засiб, який застосовується для вимiрювань, не пов’язаних iз передачею розмiрiв одиниць. Вiн використовується у повсякденнiй практицi.
Зразковi мiри i зразковi вимiрювальнi прилади - це мiри i вимiрювальнi пристрої, які служать для повiрок по них iнших засобiв вимiрювань і затверджені в якості зразкових. Зразковi засоби вимiрювань в залежностi вiд метрологiчного призначення розподiляють на розряди, якi нумеруються 1-й, 2-й i т.д.
Вимiрювальна установка - сукупнiсть функціонально - об’єднаних засобiв вимiрювань (мiр, вимiрювальних приладiв i перетворювачiв) i додаткових пристроїв, призначена для вироблення сигналiв вимiрювальної iнформацiї у формi, зручнiй для безпосереднього сприйняття спостерiгачем, i розташована в одному мiсцi. Наприклад, установка «iнерцiйний динамограф» для вимiрювання швидкiстно - силових якостей спортсменiв.
Вимiрювальна система - сукупнiсть засобiв вимiрювань (мiр, вимiрювальних приладiв, перетворювачiв) i додаткових пристроїв, з’єднаних мiж собою каналами зв’язку, призначена для вироблення сигналiв вимiрювальної iнформацiї у формi, зручнiй для автоматичної обробки, передачi i використовування у автоматичних системах управлiння.
Градуйована характеристика засобiв вимiрювань - залежнiсть мiж значеннями величин на виходi i входi засобів вимiрювань, складена у виглядi таблицi, графiка або формули.
Еталон - засiб, вимiрювань (або комплекс засобiв вимiрювань) забезпечуючий вiдтворення i зберiгання одиниць вимiрювань, з метою передачi їх розмiрів нижче стоячих по повірочній схемi засобам вимiрювань, виконане по особливiй специфiкацiї i офiцiйно затверджено в установленому порядку в якостi еталона. Еталон призначений для вiдновлення i зберiгання одиницi вимiрювання в загальнодержавному i мiжнародному масштабi. Порядок передачi розмiру одиницi вiд еталона зразковим i робочим засобам вимiрювань регламентується спецiальним документом - повірочною схемою.
Повiрочна схема - затверджений в установленому порядку документ, встановлюючий засоби, методи i точність передачi, розмiру одиницi вiд еталона або вихiдного зразкового засобу вимiрювань робочим засобам вимiрювань.
Повiрка засобiв вимiрювань - визначення метрологiчним органом похибок засобiв вимiрювань i встановлення його придатностi до використання. В окремих випадках при повiрцi замiсть визначення значень похибок перевiряють, чи знаходяться вони у допустимих межах.
Повiрочна установка - вимiрювальна установка, укомплектована зразковими засобами вимiрювань i призначена для повiрки iнших засобiв вимiрювань.
Єднiсть вимiрювань - стан вимiрювань, при якому їх результати вираженi в узаконених одиницях i похибках вимiрювань вiдомих iз заданою ймовiрнiстю.
Одноманітнiсть засобiв вимiрювань - стан засобiв вимiрювань, яке характерне тим, що вони проградуйовані в узаконених одиницях i їх метрологiчнi властивостi вiдповiдають нормам.
Перiодична повiрка засоба вимiрювань - повiрка засоба вимiрювань, застосована при його експлуатацiї i зберiганнi через певнi промiжки часу.
Метод повiрки засоба вимiрювань - метод передачi розмiру одиницi вiд вище стоячих в повiрочнiй схемi засобiв вимiрювань нижче стоячим.
Похибка вимiрювань - вiдхилення результатiв вимiрювання вiд iстинного значення вимiрюваної величини.
Динамiчна похибка засобу вимiрювання - рiзниця мiж похибкою засобу вимiрювання в динамiчному режимi i його статичною по- хибкою, вiдповiдної значенню величини в даний час.
Поправка - значення величини, одноіменної iз вимiрюваною, додане до отриманого при вимiрюваннi значення величини з метою виключення систематичної похибки.
Точнiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, відображаюча приближення результату вимiрювання до iстинного значення вимiрювальної величини. Висока точнiсть вимiрювань відповідає малим похибкам усiх видiв, як систематичних, так i випадкових. Кiлькiсно точнiсть може бути виражена зворотною величиною модуля вiдносної похибки.
Правильнiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдтворююча приближення до нуля систематичних похибок в їх результатах.
Схожiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдображаюча приближення одне до одного результатiв вимiрювань, виконаних в однакових умовах.
Вiдтворення вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдображаюча приближення одне до одного результатiв вимiрювань, виконаних в рiзних умовах (в рiзний час, в рiзних мiсцях, рiзними методами i засобами).