ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ ОКИСНЕННЯ КОМПЛЕКСОУТВОРЮВАЧА. ОТРИМАННЯ КОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК МЕТОДОМ 2 страница

В розчинах солей, в яких перебігає гідроліз, встановлюється гідролітична рівновага. Константа гідролітичної рівноваги К_h називається константою гідролізу.

Ступенем гідролізуh називається величина, що дорівнює відношенню числа гідролізованих іонів с_h до загальної концентрації с₀ вихідних іонів:

Ступінь гідролізу залежить від концентрації розчину та температури: вона збільшується зі зменшенням концентрації та збільшенням температури.

За звичайних умов, гідролізується дуже незначна кількість іонів: h<<1.

2.3.1. Гідроліз солі, утвореної сильною основою та слабкою кислотою

Наприклад: гідроліз натрій ацетату

В розчині ця сіль дисоціює за рівнянням:

CH₃COONa →CH₃COO^– + Na⁺

Гідроліз таких солей відбувається за «слабкою складовою» – аніоном:

CH₃COO^– + НОН ↔ CH₃COOН + ОН^–

Середовище в такому розчині обумовлює наявність гідроксильних груп, тобто лужне.

Вираз для константи гідролізу:

Якщо помножити чисельник та знаменник на [H⁺]

та після нескладних математичних перетворень, враховуючи, що

[H⁺]·[OH^-] = K_w, отримаємо

де: K_а- константа іонізації кислоти

Ступінь гідролізу солі, що гідролізується за аніоном, обчислюють за формулою:

Значення рН в розчині таких солей визначається за формулою:

2.3.2. Гідроліз солі, утвореної сильною кислотою та слабкою основою

Наприклад: гідроліз амоній хлориду

В розчині ця сіль дисоціює за рівнянням:

NH₄Cl → NH₄⁺ + Cl^–

Гідроліз солей цього типу відбувається за катіоном:

NH₄⁺ + НОН ↔ NH₃·Н₂О + Н⁺

Середовище в розчині обумовлене наявністю протонів Н⁺ – кисле.

Вираз для константи гідролізу:

Помножимо чисельник та знаменник на [ОH^-]

Враховуючи, що [H⁺]·[OH^-]=K_w, отримаємо

де K_b- константа іонізації основи

Ступінь гідролізу обчислюють за формулою:

Значення рН в розчині солей, утворених слабкою основою та сильною кислотою визначається за формулою:

2.3.3. Гідроліз солі, утвореної слабкою кислотою та слабкою основою

Наприклад: гідроліз амоній ацетату

В розчині ця сіль дисоціює за рівнянням:

CH₃COONH₄ → CH₃COO^– + NH₄⁺

Гідроліз таких солей відбувається і за аніоном, і за катіоном:

CH₃COO^– + NH₄⁺ + НОН ↔ CH₃COOН + NH₃·Н₂О

В результаті гідролізу утворилася слабка кислота та слабка основа, тому рН розчину можна визначити, порівнюючи константи іонізації кислоти та основи.

В даному випадку,

К(CH₃COOН) = 1,74·10^-5

К(NH₃·Н₂О) = 1,76·10^-5

Тобто, фактично К(CH₃COOН) ≈ К(NH₃·Н₂О), значить реакція середовища близька до нейтральної: рН ≈ 7.

Вираз для константи гідролізу:

Якщо помножити чисельник та знаменник на [H⁺] та [OH^-] та після математичних перетворень, аналогічним попереднім випадкам, отримаємо

де: K_а, К_b – константи іонізації кислоти та основи

Ступень гідролізу солі, що гідролізується за катіоном та аніоном, обчислюють за формулою, яка має непростий вигляд:

Значення рН в розчині таких солей визначається за формулою:

Всі наведені формули для солей, що гідролізуються, зведені в таблицю додатку 3.

2.3.4. Зміщення рівноваги при гідролізі

Оскільки одним з продуктів гідролізу є катіони Гідрогену або гідроксильні групи, то на стан рівноваги процесу гідролізу суттєво впливає зміна рН розчину. Таким чином, змінюючи рН розчину можна або посилити, або подавити гідроліз. Цей прийом досить широко застосовується в практиці аналізу.

Наприклад, при приготуванні розчину солі ферум (ІІ) хлорид гідроліз є небажаним явищем, оскільки в результаті його перебігу ( за звичайних умов по першому ступеню) концентрація ферум(ІІ)-іонів знижується за рахунок утворення основної солі:

Fe²⁺ + H₂O F Fe(OH)⁺ + H⁺

FeCl₂ + H₂O F Fe(OH)Cl + HCl

Згідно з принципом зміщення рівноваги – принципом Ле Шательє, підвищивши концентрацію одного з продуктів реакції, можна досягти зміщення рівноваги в бік перебігу оборотної реакції. Тому, якщо додатково ввести в розчин H⁺ , тобто підкислити його, гідроліз буде подавлятись, в розчині переважатимуть Fe²⁺.

Відповідно, якщо будемо мати сіль, яка гідролізується за аніоном, одним з продуктів гідролізу є гідроксильна група. Наприклад, гідроліз натрій карбонату за звичайних умов проходить за першим ступенем з утворенням гідрокарбонат-аніону та гідроксильних груп:

CO₃^2– +H₂O F HCO₃^– + OH^–

Na₂CO₃ + H₂O F NaHCO₃ + NaOH

Тому для припинення гідролізу необхідно додати розчин лугу – підлужити розчин.

2.4. Буферні системи

Буферні системи (або буферні розчини) – це розчини, які здатні зберігати приблизно незмінне значення рН при додаванні невеликої кількості сильних кислот або лугів

Буферні розчини можуть містити або індивідуальну речовину або суміш речовин (слабка основа та її сіль сильної кислоти; слабка кислота та її сіль сильної основи) (Табл.1.)

Принцип дії буферних розчинів полягає в тому, що окремі компоненти суміші зв'язують іони H⁺ або OH^- при додаванні до цих розчинів кислот або основ, утворюючи при цьому слабкий електроліт.

Таблиця 1.

Приклади буферних розчинів та значення їх рН при 25°С

Наприклад:

а) кислотний буферний розчин

Ацетатний буферний розчин: 0,1 М розчин CH₃COOH + 0,1 М розчин CH₃COONa забезпечує сталість значення рН за рахунок зміщення рівноваг:

CH₃COOH + ОH^- ↔ CH₃COO^- + H₂О

CH₃COO^- + H⁺ ↔ CH₃COOH

Виведення формули для розрахунку рН кислотного буферного розчину:

Ацетатна кислота, слабкий електроліт, дисоціює за рівнянням:

CH₃COOH ↔ CH₃COO^- + H⁺.

Вираз для константи рівноваги процесу дисоціації

Звідси концентрація [H⁺]:

В розчині присутній також сильний електроліт натрій ацетат CH₃COONa, який практично повністю дисоційований на іони:

CH₃COONa → CH₃COO^- + Na⁺.

Концентрація кожного іона дорівнює концентрації солі:

[CH₃COO^- ] = [Na⁺] = с_солі.

Наявність значної кількості ацетат-іонів веде до зміщення рівноваги дисоціації кислоти в бік існування недисоційованих молекул оцтової кислоти, тому можна вважати, що рівноважна концентрація кислоти дорівнює її вихідній концентрації: [CH₃COOН]=с_а. В такому випадку можна записати:

де : К_а-константа дисоціації кислоти;

с_а – концентрація кислоти;

с_солі – концентрація солі.

Логарифмуємо це рівняння та змінюємо знак на протилежний:

або

Це рівняння для визначення рН основного буферного розчину.

Буферні розчини використовуються в практиці якісного та кількісного аналізу в тому випадку, коли необхідно підтримати стале значення рН середовища. Так, наприклад, при комплексонометричному визначенні катіонів деяких металів, використовують амоніачний буферний розчин.

Ацетатний буферний розчин використовують при якісному аналізі для відокремлення Ba²⁺ від іонів Ca²⁺ та Sr²⁺ за допомогою дихромат-іонів Cr₂O₇^2–.

Буферні системи мають велике медико-біологічне значення. Вони регулюють життєдіяльність організмів, де необхідне постійне значення рН: кров, лімфа. Наприклад, рН крові людини підтримується буферною системою на рівні 7,4.

Найважливішу роль в людському організмі мають: білкова, гемоглобінова, гідрокарбонатна, фосфатна буферні системи. В крові вирішальну роль відіграє гідрогенкарбонатний буферний розчин, а в тканинах – фосфатний.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

РОЗРАХУНОК КОНСТАНТ ДИСОЦІАЦІЇ ТА СТУПЕНЯ ДИСОЦІАЦІЇ СЛАБКИХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ. РОЗРАХУНОК рН БУФЕРНИХ РОЗЧИНІВ

Мета роботи:Навчитися розраховувати константи, ступені електролітичної дисоціації слабких електролітів та рН буферних розчинів.

Приклади

Приклад 1.Напишіть рівняння дисоціації ацетатної кислоти та математичний вираз константи дисоціації цієї кислоти. Знайдіть у довіднику, чому дорівнює константа дисоціації ацетатної кислоти.

Розв’язання

1. Ацетатна кислота – слабкий електроліт, у розчині дисоціює на іони:

СH₃COOH ↔ СH₃COO^- + Н⁺

Процес електролітичної дисоціації – зворотний, тому для нього можна використати закон діючих мас:

2. За довідником знайдемо значення константи дисоціації ацетатної кислоти:

К_а = 1,86·10^-5

Приклад 2. Визначте константу дисоціації нітритної кислоти, якщо концентрація кислоти дорівнює 0,1 моль/дм³; ступінь дисоціації 6,6%.

Дано:

с(HNO₂) = 0,1 моль/дм³ = 1·10^-1моль/дм³

α = 6,6% ; α= 0,066 = 6,6·10^-2

К_а – ?

Мета: Навчитися складати рівняння хімічних реакцій в розчинах амфотерних електролітів.

Катіони IV аналітичної групи з розчинами лугів утворюють гідроксиди, які мають амфотерні властивості, тобто розчиняються як у кислотах, так і у надлишку розчину лугу з утворенням гідроксоаніонів.

Наприклад:

ZnCl₂ + 2NaOH → Zn(OH)₂ ↓ + 2NaCl

Zn²⁺ + 2OH^- → Zn(OH)₂↓

Zn(OH)₂↓ + 2NaOH → Na₂[Zn(OH)₄]

Zn(OH)₂↓ + 2 ОH^- → [Zn(OH)₄]^2- (тетрагідроксоцинкат-аніон)

Zn(OH)₂↓ + 2HNO₃ → Zn(NO₃)₂+2H₂O

Zn(OH)₂↓ +2H⁺ → Zn²⁺+2H₂O

Гідроксоаніони стійкі тільки у лужному середовищі. При зменшенні рН розчинів, наприклад, при додаванні хлоридної кислоти, вони спочатку утворюють осади відповідних гідроксидів:

Na₂[Zn(OH)₄] + 2HCl → Zn(OH)₂↓ + 2H₂O + 2NaCl

[Zn(OH)₄]^2- + 2H⁺ → Zn(OH)₂↓ + 2H₂O

При цьому встановлюється рівновага, напрямок якої можна змінювати регулюванням рН середовища.

При подальшому додаванні хлоридної кислоти осади розчиняються.

Zn(OH)₂↓ + 2HCl →ZnCl₂+2H₂O

Zn(OH)₂↓ + 2H⁺ → Zn²⁺ + 2H₂O

Явище амфотерності відіграє велику роль у хімічному аналізі. Наприклад, для того щоб відокремити катіони IV аналітичної групи (Zn²⁺, Cr³⁺, A1³⁺, Sn²⁺, Sn(IV)) від катіонів V і VІ аналітичних груп.

Завдання для самостійної роботи

1. Записати рівняння хімічних реакцій у молекулярному та молекулярно-іонному виглядах одержання гідроксидів наданних катіонів:

Zn²⁺; Cr³⁺; Al³⁺; Sn²⁺; Pb²⁺

2. Довести амфотерні властивості одержаних гідроксидів.

Глава 3. Рівновага в гетерогенних системах

3.1. Добуток розчинності

Гетерогенною називають систему, яка складається з кількох фаз (рідкої, твердої чи газоподібної), які мають поверхню поділу між фазами. Наприклад, з двох рідин, що не змішуються або твердої та рідкої фази.

Закон діючих мас застосовується і для гетерогенних систем.

Гетерогенна рівновага – це рівновага, яка встановлюється на межі поділу фаз.

Найчастіше в практиці аналітичної хімії зустрічаються гетерогенні системи типу: осад (тверда фаза) речовини, що знаходиться в рівновазі з його насиченим розчином (рідка фаза). Абсолютно нерозчинних речовин не існує, тому, якщо утворюється осад, то рідина над розчином – це насичений розчин малорозчинного електроліту.

Наприклад:

BaSO_4(т) F Ba²⁺ + SO₄^2–

Молярною розчинністю речовиниS називають число моль розчиненої речовини, яка міститься в 1 дм³ його насиченого розчину:

, моль/ дм³

Добуток розчинності малорозчинного –це величина, яка дорівнює добутку рівноважних концентрацій іонів даного електроліту в його насиченому розчині, взятих в ступенях, що дорівнюють відповідним стехіометричним коефіцієнтам. Позначається символами ДР,L, K