Мета та завдання профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві, основні заходи по їх запобіганню
Профілактика виробничого травматизму – це система заходів, спрямованих на запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
Метою профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності є зменшення соціальних та економічних збитків зумовлених виробничим травматизмом та професійними захворюваннями.
Завданням профілактики нещасних випадків, професійних захворювань та отруєнь є розробка та реалізація заходів щодо попередження нещасних випадків, захворюваності та поліпшення умов праці на основі ретельного дослідження причин їх виникнення та виявлення потенційних небезпек.
Найбільш розповсюджуваними методами аналізу виробничого травматизму є імовірнісно-статистичні та детерміністичні (ті, що виявляють причини, спорідненість явищ). Імовірнісно-статистичні це статистичний, груповий, топографічний. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами підприємства, актами форми Н-1 тощо). За цими даними визначають три показники виробничого травматизму – частоти, важкості, загальний (або непрацездатності, або трудових втрат).
Коефіцієнт частоти травматизму розраховується на 1000 працюючих: Кч=Н*1000/С, де Н – число нещасних випадків, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше; С – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий період часу.
Коефіцієнт тяжкості травматизму характеризує середню втрату працездатності в днях що припадають на одного потерпілого за звітний період: Кт = Д/Н, де Д – сумарне число непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
Коефіцієнт загального травматизму (непрацездатності, трудових втрат) підраховується як добуток коефіцієнтів частоти і важкості: Ктв = Кч*Кт=1000*Д/С.
При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками що дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування тощо, на які припадає найбільша кількість випадків травматизму. При монографічному методі досліджень всі нещасні випадки наносять відповідними позначками на плані цеху, що дає уявлення про потенційно небезпечні зони.
Детерміністичні методи – це методи, за якими аналіз приводиться з позиції потенційної небезпеки і які дозволяють виявити причинну обумовленість випадків травматизму. До них відносяться монографічний, моделювання причинних зв’язків (сітковий), економічний, анкетування та метод експертних оцінок. За монографічним методом ретельно, комплексно розглядають усі обставини нещасного випадку, який розглядається як система, елементи якої – взаємопов’язані умови, обставини і причини події, що аналізується. При методі моделювання здійснюється більш поглиблений аналіз подій пригоди, тобто розкладання їх шляхом подрібнення та конкретизації. Елементарні події виступають як події-причини з послідовним, паралельним, круговим чи концентричним зв’язком, події-стан і події-якості. Економічний метод полягаєу вивченні економічної шкоди від заподіяного травматизму. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів. При використанні методу анкетування на підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках чи оцінках умов праці винесених експертами з числа фахівців з обговорюваної проблеми.
Виявивши причини і визначивши закономірності їх виникнення розробляють профілактичні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.
Плани заходів із охорони праці можуть бути перспективними (на 3-5 років), річними та оперативними (квартальними, місячними, декадними).