Трудовий колектив як осередок виникнення ділових конфліктів

Трудовий колектив - це соціальна спільність людей, які об'єднані загальною трудовою діяльністю у межах певної організації для досягнення загальної мети і зв'язані між собою відносинами співпраці.

Колектив — вища форма соціальної групи, в якій об'єднані два основні компоненти: матеріальний (люди) і духовний (спрямованість людей, їх думки, переживання та інше). Право називатися колективом соціальна група знаходить при умові, якщо вона володіє рядом ознак, включаючи суспільно корисну мету, згуртованість, наявність органів управління. Розвинений колектив є, крім того, системою, яка самокерується і саморегулюється. У колективі виділяються три сфери відносин: професійну (трудову), суспільно-політичну і життєдіяльність.

Функціями трудового колективу є:

- управлінсько-політична;

- суспільно-продуктивна;

- задоволення потреб.

Трудовий колектив є осередком виникнення конфліктів (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 - Стадії розвитку колективу та їх рівень конфліктності

Назва стадії	Характеристика стану колективу	Рівень і частота конфліктності

1. Формування	- Люди придивляються один до одного і до керівника. - Період адаптації членів колективу. - Настрій духу - очікування і обережність.	Високий рівень конфліктності при їх високій частоті.

Продовження таблиці 6.1


2. Диферен-ціація	- Відбувається зближення людей: найбільш ініціативні, менш ініціативні, індиферентні, дезорганізатори. - Відбувається саморегуляція колективу.	Середній рівень конфліктності, не часте виникнення конфліктів.
3. Інтеграція	- Затверджуються відносини товариської співпраці і взаємодопомоги. - Створюється дійсна спільність уявлень.	Низький рівень, але висока часто-та виникнення конфліктів.

У трудовому колективі розрізняють наступні причини виникнення конфліктів (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 Причини виникнення конфліктів в трудовому колективі

Групи причин виникнення кон-фліктів в трудо-вому колективі	Характеристика
1 група	ділові	- незбалансованість робочих місць; - невідповідність ресурсів і цілей (необхідність розподілити їх практично неминуче веде до конфліктів, власні потреби завжди здаються більш обґрунтованими); - невизначеність елементів технології; - нерівні можливості (декілька фахівців, зайнятих розробкою одного проекту, можуть володіти різним рівнем професійної кваліфікації. В цьому випадку фахівці вищої кваліфікації можуть бути незадоволені тим, що слабкіші менеджери гальмують виконання роботи, а останнім не подобається те, що від них вимагають неможливого).
2 група	психологічні особли-вості людських відносин	симпатії і антипатії, культурні, етнічні відмінності людей, дії керівника, погана психологічна комунікація та інше
3 група	особисті відмінності членів групи	невміння контролювати свій емоційний стан, агресивність, нетактовність, психологічна несумісність.

Трудові конфлікти — це зіткнення інтересів і думок, оцінок між представниками різних груп з приводу трудових відносин (умов, змісту, організації праці та його оплати).

Трудовий конфлікт в організації розглядається як:

1) прямий виклик внутрішньому порядку і стабільності трудового колективу, який дозволяє виявити інтереси, розбіжності, взаємні претензії і проблеми;

2) спосіб регулювання взаємостосунків, налагодження оптимального порядку в організації виробництва і трудових відносинах;

3) необхідний етап в розвитку трудового колективу.

Залежно від того, які сторони залучені в боротьбу, можна виділити індивідуальні (звичайно є конфліктами «по вертикалі») і колективні трудові конфлікти.

В індивідуальному трудовому конфлікті беруть участь, з одного боку, конкретний найнятий робітник, а з іншою — працедавець.

Основна відмінність індивідуальних трудових конфліктів від колективних полягає не тільки в тому, хто бере участь у протистоянні, яке виникло. Вони відрізняються від колективних трудових конфліктів ще і своїм предметом і процедурою їх дозволу.

Предметом індивідуального трудового конфлікту є індивідуальне право на працю і відповідні умови його реалізації, якими володіє конкретна особа у сфері трудових відносин. Наявність відносин з приводу праці та його реалізації і тісно пов'язаних з ними правових відносин є визначальним чинником констатації індивідуального трудового конфлікту. Якщо заключається договір (контракт) на виконання тієї або іншої роботи або послуги з особою, що не числиться в штаті організації і не полягає в постійних зв'язках і трудових відносинах з працедавцем (або його представниками), то порушення такого контракту, через будь-яку сторону, не обумовлює виникнення трудового конфлікту, оскільки виникаючі при цьому суперечки вирішуються в рамках цивільно–правових відносин. Тому до індивідуального трудового конфлікту можуть бути віднесені не всі суперечки, що виникають між працівником і працедавцем, а лише ті, які мають своїм джерелом постійні трудові зв'язки і відносини або ті, які виникають при укладенні трудового контракту на певний термін, але із зарахуванням найнятого робітника в кадровий склад (штат) підприємства, організації.

Індивідуальні трудові конфлікти виникають перш за все у зв'язку з наступними обставинами:

• переведення працівника на іншу роботу без його згоди;

• звільнення працівника з постійної роботи без його згоди;

• затримка або невиплата заробітної платні;

• не надання відпустки або скорочення її терміну;

• накладення дисциплінарного стягнення;

• залучення до наднормових робіт;

• робота у вихідні (святкові) дні;

• не відшкодування матеріального збитку, якій нанесено діями найнятого робітника та інше.

Всі ці конфлікти пов'язані з діями сторін, які вже врегульовані законам або іншими нормативними актами, у тому числі, укладеним трудовим договором (контрактом). Приводом для виникнення індивідуального трудового конфлікту є ті або інші дії (бездіяльність) або вимоги, що виходять за рамки трудового договору.

Студентам слід акцентувати увагу на тому, що індивідуальні трудові конфлікти бувають двох видів:

1) трудові конфлікти непозовного характеру, що виникають між працівником і адміністрацією підприємства, установи, організації з питань встановлення нових або зміни існуючих умов праці, ще не врегульовані трудовим законодавством або іншими нормативними актами про працю (вирішуються адміністрацією підприємства, фірми і відповідним профспілковим органом в межах наданих прав);

2) трудові конфлікти позовного характеру, що виникають між суб'єктами трудових відносин (працівником і працедавцем в особі адміністрації підприємства) з питань застосування вже діючих законодавчих та інших нормативних актів про працю, а також за умов трудового договору (вони розглядаються в комісіях з трудових суперечок і в районних (міських) судах).

У колективному трудовому конфлікті учасниками виступає колектив найнятих робітників (як єдина організаційна структура) і працедавець, який протистоїть йому (в особі представницьких органів цієї структури). Виділяються наступні трудові конфлікти:

• між трудовим колективом та адміністрацією;

• між трудовим колективом і профспілковим комітетом;

• між адміністрацією і профкомом;

• між трудовим колективом і керівництвом галузі;

• між трудовими колективами різних організацій;

• між трудовими колективами та органами управління держави.

Під колективним трудовим конфліктом розуміються неврегульовані розбіжності між працівниками і працедавцями з приводу встановлення і зміни умов праці (включаючи заробітну платню), підписання, зміни і виконання колективних договорів, угод з питань соціально-трудових відносин.

Колективні трудові конфлікти (суперечки) бувають двох видів:

1) конфлікти, що виникають у зв'язку зі встановленням і зміною умов праці, які підрозділяються на: пов'язані з підписанням (зміною) раніше укладеного колективного договору і виникають при розробці інших нормативних актів;

2) конфлікти з приводу виконання вже укладених колективних договорів і угод.

Предметом колективних трудових конфліктів, можуть бути не тільки проблеми праці та його умови, але і різного роду соціально – побутовіпроблеми, зв'язані, наприклад, зі встановленням пільг для певної категорії працівників та ін.