Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права
Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права складається з:
- національного нормативно-правового забезпечення;
- інституційного (організаційно-правового) механізму.
Нормативно-правове забезпечення починається з законодавчого визначення ставлення держави до норм міжнародного права. Це може проявитися в проголошенні переваги норм міжнародного права над нормами національного законодавства, визначення міжнародних договорів і звичаїв частиною національного законодавства, невизнання можливостей дії норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а тому вироблення спеціальних правових механізмів переведення міжнародних зобов’язань у національно-правові і т.п.
Держави розробляють додаткові правові механізми національно-правового забезпечення ефективності реалізації актів МП:
а) засоби забезпечення юридичної обов’язковості міжнародно-правових актів;
б) засоби інформування про зміст міжнародно-правових актів;
в) засоби узгодження національно-правових актів з міжнародно-правовими (див. Гл.ХІ).
Найбільш широковживаними засобами державно-правового забезпечення юридичної
обов’язковості міжнародно-правових актів є ратифікація, затвердження, прийняття (акцепт),
приєднання і підписання міжнародно-правового акту, а також обмін документами.
Загальноприйнятими засобами інформування про зміст міжнародно-правових актів є їх опублікування (безпосередньо або через повторення у формі внутрішньодержавного правового акту).
Деякі держави вдаються до такого засобу інформування як проголошення. Проголошення може бути у формі опублікування в законом передбаченому збірнику. Воно може не відтворювати змісту міжнародного договору, а лише давати точну назву договору і повідомляти про час його вступу в силу. Зацікавлені особи мають можливість, в такому разі, ознайомитися зі змістом договору в спеціальному віснику. Міжнародні угоди можуть бути проголошені по радіо, телебачення або сітку Інтернету.
В деяких країнах практикується інформування про зміст міжнародних угод через видання
спеціального закону. Закон в таких випадках і оголошує зміст договору і затверджує його від імені держави. В більшості випадків інформація про зміст міжнародних договорів передається через адміністративно-правові акти.
До внутрішньо-державного інституційного механізму реалізації норм міжнародного права відносяться державні органи, покликані здійснювати правову діяльність по розробці і прийнятті юридичних актів з метою забезпечення виконання міжнародно-правових зобов’язань.
В Україні такими основними органами є:
1. Президент України, який як глава держави за Конституцією України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, видає укази і розпорядження,
які є обов’язковими до виконання на території України. Президент України вживає заходи на забезпечення виконання міжнародних зобов’язань, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень по забезпеченню виконання міжнародних зобов’язань України консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
2. Верховна Рада України є законодавчим органом, який уповноважений в галузі реалізації норм міжнародного права: розробляти і приймати законодавчі акти, як спеціального характеру, стосовно прийняття зобов’язань і реалізації конкретних міжнародних договорів, так і загального характеру.
Верховна Рада України вносить зміни до Конституції України, призначає всеукраїнський референдум на випадок укладення міжнародних договорів з територіальних питань, визначає засади зовнішньої політики держави, здійснює інші повноваження важливі для реалізації норм міжнародного права (надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України, денонсація міжнародних договорів України, здійснення парламентського контролю за виконанням міжнародних зобов’язань та ін.).
3. Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення зовнішньої політики держави, виконання законів України і актів Президента України прийнятих з метою гарантування дії міжнародно-правових актів, вживає заходів до забезпечення виконання міжнародних пактів з прав і свобод людини, розробляє загальнодержавні програми забезпечення виконання міжнародних зобов’язань, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та ін.
Уряд України видає постанови і розпорядження, які покликані гарантувати виконання міжнародних зобов’язань держави, створення матеріальної бази реалізації норм міжнародного права і т.п.
4. Міністерство Закордонних Справ України (МЗС України) є органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок здійснення управління зовнішніми зносинами України з іншими державами і міждержавними організаціями.
Згідно з Положенням про МЗС України воно покликано готовити пропозиції (проекти) укладення, виконання, припинення (чи призупинення) дії міжнародних угод, здійснює контроль за виконанням міжнародних договорів України, бере участь в підготовці проектів нормативно- правових актів, покликаних привести у відповідність законодавство України взятим нею міжнародним зобов’язанням, забезпечує участь України в діяльності міжнародних міжурядових організацій тощо.
5. Важливий обов’язок стежити за належною реалізацією Україною норм міжнародного права покладено на зарубіжні органи зовнішніх зносин України (дипломатичні представництва - посольства і місії, консульські представництва, представництва при міжнародних організаціях тощо).