Адміністративні послуги в сфері освіти

У сфері освіти публічні органи можуть надаватися як платні, так і безоплатні адміністративні послуги.

До платних адміністративних послуг належать: видача ліцензії на надання освітніх послуг, переоформлення ліцензії на надання освітніх послуг; видача копії чи дубліката ліцензії на надання освітніх послуг; видача навчальним закладам свідоцтв про атестацію; проставлення апостиля на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами та організаціями, що стосуються сфери освіти; визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами іноземних держав; нострифікація та ін.

1. Видача ліцензії на надання освітніх послуг.

Органами, які мають право видавати ліцензії на зайняття освітніми послугами є: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України щодо надання послуг у сфері професійно-технічної та вищої освіти; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органи управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій - щодо надання послуг у сфері дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких освітніх послуг

1) у сфері дошкільної освіти: догляд за дітьми дошкільного віку; виховання і навчання дітей дошкільного віку, корекція їх психологічного і фізичного розвитку;

2) у сфері загальної середньої освіти - забезпечення здобуття: початкової загальної освіти; базової загальної середньої освіти; повної загальної середньої освіти;

3) у сфері позашкільної освіти - освітня діяльність за художньо-естетичним, туристично-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим та гуманітарним напрямами;

4) у сфері професійно-технічної освіти: первинна професійна підготовка; перепідготовка робітників, підвищення їх кваліфікації; професійно-технічне навчання; підготовка (зокрема первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, що прибули в Україну для навчання;

5) у сфері вищої освіти: підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями); військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу; перепідготовка за спеціальностями; розширення профілю (підвищення кваліфікації), спеціалізація; підготовка іноземців, що прибули в Україну для навчання, до вступу у вищі навчальні заклади; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, що прибули в Україну для навчання; підготовка до вступу до вищих навчальних закладів.

2. Видача навчальним закладам свідоцтв про атестацію.

Основними завданнями атестації є: аналіз і оцінка реального стану організації та здійснення навчально-виховного процесу; оцінка відповідності знань, умінь і навичок учнів, слухачів вимогам навчальних планів і програм; визначення відповідності умов професійно-технічної освіти, наявної матеріально-технічної та навчально-методичної бази вимогам навчальних планів і програм; оцінка якісного складу інженерно-педагогічних і керівних працівників.

Атестації підлягають професійно-технічні навчальні заклади, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітничих кадрів. Атестація державних професійно-технічних навчальних закладів здійснюється планово один раз на десять років. Професійно-технічні навчальні заклади інших форм власності атестуються за їх заявками або заявками їхніх засновників і підлягають переатестації через 10 років. Атестація може здійснюватися позапланово за рішенням органу державного управління освітою.

3. Проставлення апостиля на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами та організаціями, що стосуються сфери освіти.

Апостиль - спеціальний штамп, який відповідно до Гаазької конвенції про скасування вимог легалізації іноземних офіційних документів (підписана 5 жовтня 1961 р., в Україні вступила в силу 22 грудня 2003 р.), проставляється на офіційних документах, виданих в установах і організаціях країни-учасниці Гаазької конвенції, і не вимагає подальшого завірення чи легалізації, визнається офіційними органами всіх держав-учасниць Конвенції. Апостиль засвідчує дійсність підпису та компетенцію особи, що підписала (видала) офіційний документ, а також, в окремих випадках, дійсність штампа або печатки, що скріплює документ.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України має право проставлення апостиля на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами та організаціями, що стосуються сфери освіти.

Апостиль проставляється:

1) на документах про освіту та вчені звання державного зразка, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 199 "Про затвердження описів дипломів доктора і кандидата наук та атестата старшого наукового співробітника і переліку галузей науки, з яких може бути присуджений науковий ступінь", від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання", наказом Міністерства освіти і науки України від 12 липня 2001 р. № 510 "Про затвердження Порядку видачі випускникам позашкільних навчальних закладів свідоцтв про позашкільну освіту", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 вересня 2001 р. за № 788/5979;

2) на документах, виданих установами, організаціями, підприємствами, підпорядкованими Міністерству охорони здоров'я України, відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 22 липня 1993 р. № 166 "Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 1993 р. № 113); від 19 грудня 1997 р. № 359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. за № 14/2454); від 29 січня 1998 р. № 12 "Про затвердження Положення про клінічну ординатуру" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 1998 р. за № 106/2546); від 15 січня 1999 р. № 7 "Про заходи щодо виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.08.98 № 251 "Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів "Медицина" і "Фармація" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1999 р. за № 91/3384); від 12 грудня 2006 № 818 "Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 р. за Mb 1366/13240);

3) на документах, виданих відповідно до: наказу Міністерства охорони здоров'я від 29 січня 1998 р. № 12 "Про затвердження Положення про клінічну ординатуру"; наказу МОЗ від 7 листопада 2005 р. № 581 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МОЗ України від 24.01.95 № 14 "Про підготовку лікарів у спеціальній клінічній ординатурі";

4) на адміністративних документах, а саме: архівних довідках, навчальних планах, довідках, що видаються навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки.

4. Визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами іноземних держав

Здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Розмір плати за надання даної послуги складає: три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян - для фізичних осіб; п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для юридичних осіб.

Процедура визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами іноземних держав, називається нострифікацією.

Процедура визнання в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав здійснюється ДП "Інформаційно-іміджевим центром" при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України та включає в себе:

1) перевірку автентичності поданих для визнання іноземних документів про освіту (підтвердження органами державної влади країни, якій належить навчальний заклад, офіційного визнання навчального закладу, який видав документ, та факту видачі документа);

2) установлення еквівалентності кваліфікацій, зазначених в іноземному документі про освіту, освітньо-кваліфікаційному рівню, що відповідає нормам освітньої системи України (здійснюється із залученням експертних комісій за відповідними спеціальностями).

 

 

Білет № 20