Тема 3. Макроекономічна нестабільність
План.
1. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки.
2. Безробіття: форми, показники, причини. Економічний закон А. Оукена.
3. Інфляція: причини, типи, вимірювання, соціально-економічні наслідки.
I. У загальному виді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття та ін.).
Напрямок та ступінь зміни сукупності показників, які характеризують розвиток народного господарства, називається економічною кон’юнктурою (економічні коливання).
Економічні коливання бувають сезонні і циклічні.
Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, які проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.
В довгостроковому періоді економіка має тенденцію економічного зростання (рівень заощаджень, приріст трудових ресурсів, технічний прогрес тощо ), а цикл є як тимчасове відхилення від цієї тенденції.
Чотирифазна модель економічного циклу.
 |
Пік : повна зайнятість, повне завантаження виробничих потужностей, високих рівень заробітної плати і ставки відсотку. Рівень цін має тенденцію до підвищення.
Рецесія :
– перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом ;
– падіння рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом ;
– масове банкрутство промислових, банківських, торгових фірм ;
– зростання безробіття і скорочення номінальної заробітної плати та ін..
На відміну від цієї класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза перевиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 10 років. Глибина падіння ВВП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 50%.
Економічне дно (депресія) :
– скорочення виробничих інвестицій ;
– збільшення запасів ;
– скорочення политу на робочу силу ;
– різке падіння норми чистого прибутку ;
– падіння обсягу продажу ;
– скорочення кількості нових замовлень ;
– скорочення политу на кредитні ресурси.
Пожвавлення :
– перехід до стійкого розширення виробництва ;
– зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо) ;
– зростання политу на сировину (метал, паливо, енергія) ;
– зростання политу на робочу силу ;
– зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.
Для характеристики стану і динаміки економічної кон’юнктури використовують різні показники : обсяг ВВП, рівень зайнятості, обсяг прибутку, рівень цін та інші.
В залежності від того, як макроекономічні показники змінюються протягом економічного циклу, їх можна розділити на про циклічні, анти циклічні і ациклічні.
Про циклічні показники – в період економічного піднесення їх величина зростає, а у фазі економічного падіння скорочується (завантаження виробничих потужностей, грошові агрегати, рівень цін, прибутки та ін.).
Анти циклічні показники – у фазі економічного падіння їх величина зростає, у фазі піднесення-знижується (запаси готової продукції, рівень безробіття, рівень банкрутства та ін.).
Ациклічні показники – їхня динаміка не пов’язана безпосередньо з діловим циклом (експорт, імпорт).
Зовнішні фактори (причини) економічних циклів :
1)воїни, революції та інші політичні події;
2)зміна ціна на карту ;
3)динаміка населення та міграція робочої сили ;
4)відкриття науки і техніки.
Внутрішні фактори економічних циклів :
1)фізичний строк служби основного капіталу ;
2)коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями ;
3)економічна політика держави.
За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), середні та великі (довгі хвилі).
1. Короткі (малі) цикли – цикли Кітчина (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин (криза сфери грошового обігу і криза сфери кредиту).
2. Середні цикли – цикли Вугляра (7-11 років). Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.
3. Великі хвилі – цикли Кондратьєва (40-60 років) Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об’єктів інфраструктури.
Найсильніше на зміну фаз циклу реагують галузі, які виробляють засоби виробництва та споживчі товари довгострокового використання.
Політика стабілізації (антикризова політика) це доходи держави, спрямовані на згладжування коливань в економіці.
Існує два типи політики стабілізації: політика здержування (стримування) і політика експансії.
Політика здержування – це діяльність держави, спрямована на обмеження сукупного политу і здійснюється на фазі піднесення (зростання податків, знижування державних витрат, збільшення ставки відсотку по кредитам).
Політика експансії – це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту і здійснюється на фазі рецесії (знижування податків, збільшення державних витрат, знижування ставки відсотку).
II. Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Основними параметрами, які характеризують стан ринку робочої сили є економічно активне населення, економічно не активне населення, зайняті , безробітні, рівень безробіття.
 |
Зайняті – це люди, що мають роботу, яка приносе їм доход у грошовій або іншій формі.
Безробітні – це люди, що не мають роботи, але здатні працювати, готові працювати і шукають роботу.
Економічно не активне населення :
– люди віком до 16 років, а також ті, які перебувають у спеціалізованих установках (психіатричних установках, виправних закладах) ;
– особи, які вибули зі складу робочої сили, – дорослі, які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу ; особи, які навчаються з відривом від виробництва ; військові строкової служби ; жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною ; пенсіонери ; іноземні громадяни.
Основним показником використання трудових ресурсів є рівень безробіття.
Рівень безробіття – це відношення кількості безробітних до економічно активного населення, виражене у відсотках.
· 100%
Форми безробіття :
1. Фрикційне безробіття – пов’язане з пошуками та очікуваннями роботи з боку тих, хто шукає роботу вперше або бажає змінити роботу на кращу. Має добровільний характер та є неминучим. Це безробіття є бажаним та корисним для економіки, бо свідчить, трудові ресурси використовуються ефективно.
Сезонне безробіття є підтипом фрикційного та пропозиції на ринку праці.
2. Структурне безробіття – пов’язане з змінами попиту на товари та у технології виробництва.
Це наколе неминуче безробіття, але воно потребує допомоги з боку держави.
3. Циклічне безробіття – це безробіття, пов’язане зі складом в економіці.
Повна зайнятість – це відсутність циклічного безробіття.
Природний рівень безробіття – рівень безробіття за умови повної зайнятості (5,5 – 6,5%).
U*=Uфр. + Uст.
де U* – природне безробіття ;
Uфр.– фрикційне безробіття ;
Uст – структурне безробіття.
Uц = U + U*
де Uц – циклічне безробіття ;
U – фактичне безробіття .
Причини безробіття.
1. За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою (закон пропозиції).
2. За кліксіанською теорією безробіття виникає через недостатній сукупний полит (економічний цикл).
Економічний збитки (втрати)? суспільства від безробіття:
1) Недовиробництво товарів та послуг, тобто втрати в обсязі реального ВВП.
Американський економіст А.Оукен виявив стійкий зв’язок між рівнем безробіття і відстаням обсягу ВВП.
Закон А.Оукен: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фактичного ВВП від потенційного його обсягу становить 2,5%.
;
де β – параметр Оукена (коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття) ;
Y* – ВВП в умовах повної зайнятості ;
Y – фактичний рівень ВВП
2) Скорочення податкових находжень у державний бюджет.
3) Збільшення витрат на виплату допомоги по безробіттю.
4) Утримування значного апарату державних органів по труду, зайнятості та соціальному забезпеченню.
III. Інфляція – це перевантаження сфери обігу грошового масою, незабезпеченою матеріальними цінностями, що породжує (визиває) знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.
Причини інфляції.
Зовнішні фактори:
1). Інтернаціоналізація зв’язків між країнами, яка посилає роль зовнішніх факторів у розвитку інфляції.
2). Падіння курсу національної грошової одиниці по відношенню до валют інших країн.
3). Світові економічні кризи.
4).Стан платіжного балансу країни, її валютна та зовнішньоторгова політика.
Внутрішні фактори:
1).Дефіцит державного бюджету.
2). Мілітаризація економіки (збільшення видатків бюджету, збільшення споживчого политу з боку зайнятих в оборонній промисловості).
3). Витрати на соціальні потреби, які не відповідають ефективному розвитку країни.
4). Цінові (інфляційні) очікування населення.
Види інфляції :
1. Залежно від розмірів державного втручання розрізняють відкриту (явку) та приховану (подавлену) інфляцію.
Відкрита інфляція діє в умовах вільних цін і виявляється у зростання загального рівня цін. Відкрита інфляція є характерного для ринкової економіки.
Прихована інфляція діє в умовах негнучких, фіксованих цін і виявляється у вигляді зниження якості товарів і послуг та у розвитку товарного дефіциту. Характеризує централізовану економіку.
2. Залежно від об’єкту дослідження виділяють регіональну, національну та світову інфляцію.
3. Залежно від співвідношення розрізняють імпортовану та експортовану інфляції.
4. Залежно від точності прогнозу розрізняють очікування (прогнозування) інфляцію та непередбачувану (не прогнозовану) інфляцію. Особливу школу непередбачувана інфляція завдає кредиторам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам заощаджень.
5. Залежно від темпів зростання цін розрізняються: помірку (до 10% на рік), галопуючу (від 10 % до 200% на рік) та гіперінфляцію (по над 200% на рік).
6. Залежно від факторів, що породжують інфляцію, виділяють інфляцію попиту та пропозиції.
Інфляція политу виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання политу не супроводжується розширенням пропорції, тому ціни зростають.
Інфляція витрат (пропозиції) проявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці.
Показники інфляції.
1) індекс цін ;
2) темп (рівень) інфляції :
де π –темп інфляції
– індекс цін у поточному році
– індекс цін у попередньому році
3) „Правило величини 70” – якщо число 70 поділити на щорічний темп інфляції, то одержимо (отримаємо) кількість років, протягом яких ціни у національній економіці зростуть вдвічі. (?)
Соціально – економічні наслідки інфляції
1). Виникає криза взаємних неплатежів.
2). Ускладнюється планування (довгострокове) фірм та домогосподарств.
3). Ефект інфляційного оподаткування (ефект Танзі–Олівера).
Ефект Танзі – Олівера – свідоме відстрочення внесення податкових відрахувань у Державний бюджет платниками податків. За час відстрочення платежів у бюджет відбувається знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податку.
4). Високі ціни приводять до зниження конкурентоспроможності національних товарів.
5). Зростає Полит на більш стабільну іноземну валюту.
6). Знижується реальна вартість заощаджень, накопичених у грошовій формі.
Кейнсіанці не пояснили причин одночасного існування інфляції і безробіття, і прогалину ліквідував універсальний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати і рівнем безробіття.
Крива Філліпса показує, що при зростанні политу на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття (U) рівень цін (Р) і, відповідно, рівень інфляції підвищується. Таким чином, крива Філліпса є спрощеною однофакторною моделлю інфляції, яка визначає її як функцію безробіттям (U).
Відрізок кривої Філліпса зліва точки N характеризує інфляцію политу, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.
де P – рівень інфляції
P* – рівень індекс в умовах повної зайнятості
U – рівень безробіття
U* – природний рівень безробіття
Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.
Крива Філліпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточним показникам.
При існуванні економічних взаємозв’язків, виражених кривою Філліпса, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.
Стагфляція – це період, протягом якого склад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією.