Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції
План.
1. Споживання і заощадження. Фактори, що їх визначають.
2. Інвестиції та їх типи. Функція інвестицій.
3. Мультиплікатор інвестицій.
Згідно з поглядами прихильників кейнсіанської теорії, поливання сукупного политу визначають осяг випуску. У свою чергу, обсяги споживчих витрат та інвестицій безпосередньо впливають на сукупний попит, оскільки є його компонентами. Таким чином, аналіз змін у споживчих витратах, інвестиціях, з ясування факторів, що впливають на їх обсяги, дозволяє детальніше розглянути коливання сукупного попиту.
Тому розглянемо функції споживання, заощаджень і інвестицій, які визначають сукупний попит у національній економіці і, таким чином, впливають на обсяги національного виробництва в короткостроковому періоді.
Споживання – це частина доходу домогосподарств, яку вони витрачають на придбання споживчих товарів та послуг.
На основі гіпотези абсолютного доходу Дж. М. Клінс у роботі „Загальна теорія зайнятості, процента та грошей„ висунув „основний психологічний закон” – споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко. Як дохід.
С = f (Y)
Простіша функція споживання має наступний вигляд :
С = а + в (Y -T) ,
де С – споживання ;
а – автономне споживання, обсяг якого не залежить від використовуваного доходу (за рахунок займів, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій) ;
Y – величина доходу ;
T – податкові відрахування ;
в – гранична схильність до споживання.
Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина. Яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю.
МРС = 
;
де – ∆С – приріст споживчих витрат ;
∆Y – приріст використовуваного доходу.
Графічно функція споживання має вигляд :
 |
Кут нахилу лінії споживань визначається граничною схильністю до споживання (в = МРС).
Якби споживчі витрати порівнювання після податковому доходу, то графік функції споживання збігся б з бісектрисою. Перемни лінії 450 і графіка споживання у мочці В означає рівень нульового заощадження (дохід дорівнює витратам). Знак „ – ” означає від’ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак „ + ” – додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.
Заощадження (S) – це несложена частина доходу.
S = f (Y)
Якщо все, що не споживається, заощаджується, тому простіша функція заощаджень має вигляд :
S = (Y – T) – C = (Y – T) – (а + в (Y – T)) =
= (Y – T) – а – в (Y – T) = –а + (1– в) (Y – T)
S ) = –а + (1– в) (Y – T)
1– в – гранична схильність до заощадження
Гранична схильність до заощадження (MPS) – це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю.
МРS = 
;
де – ∆S – приріст заощаджень ;
∆Y – приріст використовуваного доходу.
Чому МРS = 1 – МРС ? Який зв’язок існує – існує між ними ?
Якщо Y = C + S , ∆Y = ∆C + ∆S , тому
МРС + МРS = + = 
= 
= 1 ;
МРС + МРS = 1 ;
0 < МРС > 1
Графік заощаджень має такий вигляд :
 |
У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має заощадження – тенденцію до зростання.
Чинники споживання та заощадження :
1. Дохід.
2. Податки.
3. Інфляція.
4. Відрахування на соціальне страхування.
5. Ажіотажний попит.
6. Споживча заборгованість.
II. Інвестиції (I) – це економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення (реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.
Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції – найбільш мінлива частина сукупного политу АD.
Основні теми інвестиції :
1. Фінансові та реальні.
Фінансові – це вкладення у цінні папери.
Реальні – створення нових факторів виробництва :
1) інвестиції в основний капітал (машини, обладнання) ;
2) інвестиції в житлове будівництво ;
3) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
2. Валові та чисті інвестиції.
Валові (брутто) інвестиції – це інвестиції на заміщення старого обладнання (амортизація) + приріст інвестицій на розширення виробництва.
Чисті (нетто) інвестиції – це валові інвестиції за відрахуванням суми амортизації основного капіталу.
3. Залежно від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на автономні та індуційовані.
Автономні – це інвестиції, які здійснюються при фіксованому національному доході.
I = е – d R
де I – обсяг інвестиції ;
е – автономні інвестиції ;
d – коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка ;
R – реальна ставка відсотка.
Індуційовані інвестиції пов’язані з зростанням попиту на товари та послуги в результаті збільшення національного доходу.
I = е – d R + МРI · Y ;
де МРI – гранична схильність до інвестування
(МРI = 
) ;
І макроекономіці базовою інвестиційного функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки :
I = f (r) ;
Функція інвестицій є складною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал.
 |
Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі не відсоткові чинники :
1) витрати на основний капітал ;
2) податки на підприємця ;
3) технологічні зміни ;
4) очікування.
III. Зміни інвестиційних витрат у масштабах національної економіки викликають ефект мультиплікатора.
Ефект мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.
Суть ефекту мультиплікатора – зростання інвестицій приводе до збільшення національного доходу суспільства на величину більшу, ніж первісний зріст інвестицій.
Суть ефекту мультиплікатора : МРС = 0,5
 | |||
 | |||
∆Y = 1000 + 500 + 250 + 125 + ...... =
= 1000 (1 + 0,5 + 0,52 + 0,53 + ....... ) = 1000 · 
= 2000
S = 
Коефіцієнт мультиплікатора :
| ||
|
Мультиплікатор інвестицій (k) – це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ∆Y за умови збільшення автономних інвестицій на ∆I .
Ефект мультиплікатора пов’язан з тим, що :
– по-перше, в економіці відбувається постійний кругообіг доходів та витрат, тобто те, що витрачають одні економічні суб’єкти, інші отримають у виді доходів ;
– по-друге, зміна величини доходу викликає адекватну зміну споживання і заощаджень.