Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи
Тест “Моя особа очима інших” дозволяє Вам подивитись на себе очима інших – Ваших друзів, товаришів по студентській групі. Може статися, що на Вас чекають прикрі несподіванки. Це цілком природно. Кожен з нас завжди бачить себе, передусім, з кращого боку. І коли раптом дізнається, що на нього дивляться дещо по-іншому, не завжди почуває себе добре. Але все-таки краще знати про себе об’єктивну інформацію, щоб у майбутньому позбутися небажаних рис і утверджувати в собі ті, які, на думку товаришів, варто розвивати. Не легковажте думками про свою особу, особливо там, де вони збігаються. Не звинувачуйте товаришів у лихих намірах. Вони хотіли звернути увагу на риси, про які вголос не завжди можна говорити. Будьте раді, що довідалися, якої думки про Вас інші.
Примітка: Якщо людина вагається в точності характеристики, вона не оцінює особистість (себе або інших) за даними якостями, закреслюючи відповідну цифру в бланку.
Проведення дослідження
Перелік якостей, що характеризують відношення до людей
| № якості | “+” | “-” |
| Любить товариство | Самітник, мав би бути більш товариським | |
| Любить людей | Не любить людей | |
| Колективіст | Бракує почуття колективізму | |
| Легко заводить знайомства | Важко заводить знайомства | |
| Його всі люблять | Міг би подбати, щоб його більше любили | |
| Цікавиться людьми | Мало цікавиться людьми | |
| Мовчазний | Балакучий | |
| Приємний у поводженні | Треба намагатися бути приємнішим з людьми | |
| Вміє добре тримати себе у товаристві | Можна було б подбати про кращі манери | |
| Чемний | Міг би бути більш чемним | |
| Делікатний | Міг би бути більш делікатним | |
| Приємний | Неприємний | |
| Люб’язний | Грубий | |
| Дотепний | Нудний | |
| Цікавий | Нецікавий | |
| Веселий | Невеселий | |
| Має почуття гумору | Не вистачає почуття гумору | |
| Тактовний | Міг би бути тактовнішим | |
| Не любить суперечок | Має схильність до суперечок | |
| Шукає компроміси | Безкомпромісний | |
| Поступливий | Упертий | |
| Чуйний | Бракує чуйності | |
| Відвертий | Замкнений | |
| Щирий | Нещирий | |
| Уважний | Неуважний | |
| Не образливий | Легко ображається | |
| Легко адаптується | Важко адаптується | |
| Стриманий | Невитриманий | |
| Спокійно реагує на критику | Не любить критики | |
| Гарно одягається | Міг би більше дбати про одяг | |
| Дбає про свою зовнішність | Міг би більше дбати про зовнішність | |
| Добросердий | Бракує добросердя | |
| Завжди об’єктивний | Часто буває необ’єктивним | |
| Справедливий | Часто буває несправедливим | |
| Схильний до підлеглості | Любить командувати | |
| Довірливий | Недовірливий | |
| Доброзичливий | Неприязний | |
| Рішучий | Нерішучий | |
| Широка натура | Дріб’язковий | |
| Терпеливий | Нетерплячий | |
| Альтруїст | Егоїст | |
| Оптиміст | Песиміст | |
| Недооцінює себе | Переоцінює себе | |
| Скромний | Міг би бути скромнішим | |
| Ніколи не хвалиться | Часто хвалиться | |
| Вірить у свої сили | Занадто самовпевнений | |
| Впевнений у собі | Не впевнений у своїх силах | |
| Компанійський | Сором’язливий | |
| Немарнослівний | Має нахил до марнослівства | |
| Спокійний | Неспокійний | |
| Сильна індивідуальність | Слабка індивідуальність | |
| Демократ | Авторитарний тип | |
| Урівноважений | Не завжди врівноважений | |
| Принциповий | Безпринципний | |
| Байдужий до слави | Славолюбний | |
| Вольовий | Слабовольний | |
| Цілеспрямований | Без мети | |
| Вимогливий | Невимогливий | |
| Без комплексів | Страждає на комплекси | |
| Дбайливий | Не дбайливий | |
| Гордий | Не має гордості | |
| Лояльний | Нетерпимий |
Зміст звіту:
Вказати мету роботи.
Скласти таблицю характеристики вашої особи товаришами по групі (таблиця 4.1).
Таблиця 4.1
| № якості | Оцінка іншими | |
| кількість “+” | кількість “-” | |
| . . . | ||
Виписати у вигляді таблиці перелік якостей, розташувавши їх в ієрархічному порядку, де на першому місці знаходилися б ті, за якими ваша особа набрала найбільшу кількість збігів з “позитивного” і “негативного” стовпчиків, а далі – в міру зменшення (таблиця 4.2). У іншій колонці таблиці відзначити значками “+” або “-“ якості самохарактеристики особи.
Таблиця 4.2
| № якості | Якості | Оцінка іншими (кількість “+” або “-“) | Самооцінка |
| Патріотизм | 10 + | - | |
| Люб’язний | 10 + | + | |
| Веселий | 9 - | - | |
| . . . | |||
| Демократ | + |
Дати письмові відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання:
Порівняти самохарактеристику і узагальнену характеристику, що здійснена товаришами по групі.
Які позитивні і негативні якості відмітили у Вас більшість з Ваших товаришів.
Які з них співпали з Вашими уявленнями про себе? Які не співпали?
Що означає і як виявляється в поведінці кожна з умовно “негативних” якостей, що її відмітили у Вас товариші?
Як, на Ваш погляд, може вплинути одержана Вами інформація на процес самовдосконалення? Чи бажали б Ви позбутися тих умовно “негативних” рис, що відмітили у Вас товариші та у який спосіб?
Як може вплинути на процес самовдосконалення інформація щодо Ваших “позитивних” якостей?
5. Лабораторна робота № 5
“Визначення рівня самоактуалізації особистості”
Мета роботи: 1) з’ясувати загальний рівень реалізації особистістю її потенційних можливостей; 2) з’ясувати рівень самоактуалізації за окремими її виявами; 3) надати людині можливості сформулювати напрямки самовдосконалення.
Використані матеріали:1) методика САМОАЛ (тест “Визначення рівня самоактуалізації особистості”); 2) ключі до методики САМОАЛ (№1 та №2); 3) інтерпретація шкал за рівнем самоактуалізації.
Хід роботи:
Одержати опитувач САМОАЛ, з допомогою якого проводиться дослідження.
З двох варіантів тверджень вибрати те, яке Вам більше подобається чи більш збігається з Вашими уявленнями, більш точно відображає Вашу оцінку. Необхідно вказати, що тут немає добрих чи поганих, правильних чи неправильних відповідей. Найкраща відповідь та, що дається зразу, імпульсивно.
Порівняти отриманий результат із загальним ключем № 1 та показниками ключа № 2 (за кожною з 11 шкал) і підрахувати свій результат.
Визначити рівень самоактуалізації у відсотках.
На основі проведеного дослідження оформити письмовий звіт.
Теоретичні матеріали для виконання лабораторної роботи.
Концепція самоактуалізації особистості за А. Маслоу.
Американський психолог А. Маслоу, один з засновників гуманістичної теорії особистості, головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття тенденцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як вважав з. Фрейд. Навпаки, в людях закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям. ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах.
Даний підхід використовував Абрахам Маслоу у своїй теорії самоактуалізації, яка описує найбільш повну реалізацію талантів, здібностей і можливостей людини в суспільстві – на роботі, в колі сім’ї і друзів, досліджує особливості життя, діяльності і спілкування духовно здорових, творчих і щасливих людей, досліджує “людей, які відчувають, що їх люблять і вони здатні любити, почувають себе захищеними і здатними захищати, відчувають повагу з боку оточуючих і поважають себе та інших” (А. Маслоу). Таких людей і вивчав Абрахам Маслоу, намагаючись намітити граничні можливості людського розвитку. До останніх особливо важливо прагнути в дисгармонійному, нестійкому суспільстві, де масштаб особистості визначається її здатністю подолати несприятливі умови навколишнього життя.
Знаючи рівень свого прагнення до самоактуалізації, особистість завжди може більш чітко визначити стратегію життєвого шляху і оцінити успіхи, міра яких, як вважає Абрахам Маслоу, не стільки відстань до фінішу, скільки проміжок, який пройдений від моменту старту. однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і, передусім, фізіологічних. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, складають:
1) фізіологічні потреби - нижчі, керовані органами тіла, потреби, такі як дихання, харчова, сексуальна потреби;
потреби в безпеці – прагнення матеріальної надійності, здоров’я, забезпеченості в старості і т. ін.;
соціальні потреби;
4) потреби у повазі, визнанні та оцінці;
5) потреби в самоактуалізації – в розвитку особистості, реалізації здібностей та талантів, в осмисленні свого призначення в світі.
якщо людина прагне зрозуміти сенс свого життя, максимально повно реалізувати себе, свої здібності, вона поступово переходить на вищий щабель свого саморозвитку.
Особистості, що самоактуалізується, властивий ряд особливостей:
1) повне прийняття реальності та комфортне ставлення до неї (не ховатися від життя, а знати та розуміти його);
2) прийняття інших та себе (“я роблю своє, ти робиш своє. Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням. І ти в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм очікуванням. Я поважаю та приймаю тебе таким, який ти є”);
3) професійна захопленість улюбленою справою, орієнтація на задачу, на справу;
4) автономність, незалежність від соціального середовища, самостійність суджень;
5) здатність до розуміння інших людей, увага, доброзичливість до людей;
6) постійна новизна, свіжість оцінок, відкритість досвіду;
7) розрізнення мети та засобів, зла та добра (“Не всякий засіб є добрим для досягнення мети”);
8) спонтанність, природність поведінки;
9) гумор;
10) саморозвиток, проявлення здібностей, потенційних можливостей, самоактуалізувальна творчість в роботі, коханні, житті;
11) готовність до вирішення нових проблем, до усвідомлення проблем, свого досвіду, розуміння своїх можливостей.
Першу спробу виміряти рівень самоактуалізації здійснила учениця А. Маслоу Еверетт Шострем, яка опублікувала в 1963 році опитувач РОI (Personal Orientation Inventory). В нього ввійшли дві основні шкали особистістної орієнтації: перша (тимчасова), яка показує на скільки людина схильна жити в теперішньому часі, не відкладаючи це на майбутнє і не намагаючись повернутись в минуле, і друга (опори чи підтримки), яка вимірює здатність особистості спиратися на себе, а не на очікування або оцінки інших людей. Крім того, ще було 10 додаткових шкал, які вимірювали такі якості, як самоповага, спонтанність, здатність до творчості, буттєві цінності, позитивність поглядів на природу людини та ін.
Опитувач Е. Шостром був перекладений і удосконалений групою московських психологів (Л.Я. Гозлином, Ю.Е. Альошиною, М.В. Загікою і М.В. Кроз) і надрукований в 1987 році під назвою “Самоактуалізаційний тест”.
Нижче пропонується ще одна адаптація теста POI - опитувач САМОАЛ. Ця методика була розроблена з врахуванням специфічних особливостей самоактуалізації в нашому постіндустріальному суспільстві. Крім того, суттєві зміни відбулися в структурі опитувача (типи шкал) і формуванні діагностичних суджень. Перший варіант САМОАЛ створювався в 1983-1994 р.р. і в його стандартизації і валідизації взяв участь психолог О.В. Лазукін.
Проведення дослідження
Тест: “Визначення рівня самоактуалізації особистості”
(опитувач САМОАЛ).
А) Настане час, коли я заживу по-справжньому, не так, як зараз.
Б) Я впевнений, що живу по-справжньому вже зараз.
А) Я дуже захоплений власною професією.
Б) Не можу сказати, що мені подобається моя робота і те, чим я займаюсь.
А) Якщо незнайома людина зробить мені послугу, я почуваю себе зобов'язаним їй.
Б) Приймаючи послугу незнайомої людини, я не почуваю себе зобов'язаним їй.
А) Мені буває важко зрозуміти свої почуття.
Б) Я завжди можу зрозуміти свої почуття.
А) Я часто замислююсь над тим, чи правильно я поводив себе в тій або іншій ситуації.
Б) Я рідко замислююсь над тим, наскільки правильна моя поведінка.
А) Я внутрішньо ніяковію, коли мені говорять компліменти.
Б) Я рідко ніяковію, коли мені кажуть компліменти.
А) Здатність до творчості – природна властивість людини.
Б) Далеко не всі люди наділені здатністю до творчості.
А) У мене не завжди вистачає часу на те, щоб стежити за новинами літератури і мистецтва.
Б) Я докладаю зусиль, намагаючись стежити за новинами літератури і мистецтва.
А) Я часто приймаю ризиковані рішення.
Б) Мені важко приймати ризиковані рішення.
А) Інколи я можу дати співрозмовнику зрозуміти, що він мені здається дурним і нецікавим.
Б) Я вважаю неприпустимим дати зрозуміти людині, що вона мені здається дурною і нецікавою.
А) Я люблю залишати приємне «на потім».
Б) Я не залишаю приємне «на потім».
А) Я вважаю нечемним переривати розмову, якщо вона цікава тільки моєму співрозмовнику.
Б) Я можу швидко і невимушено переривати розмову, яка цікава тільки одній стороні.
А) Я прагну до досягнення внутрішньої гармонії.
Б) Стан внутрішньої гармонії майже недосяжний.
А) Не можу сказати, що я собі подобаюсь.
Б) Я собі подобаюсь.
А) Я думаю, що більшості людей можна довіряти.
Б) Думаю, що без крайньої необхідності людям довіряти не варто.
А) Погано оплачувана робота не може приносити задоволення.
Б) Цікавий, творчий вміст роботи – сам по собі нагорода.
А) Досить часто мені нудно.
Б) Мені ніколи не буває нудно.
А) Я не буду відступати від власних принципів навіть заради корисних справ, за які міг би розраховувати на людську вдячність.
Б) Я б відступив від своїх принципів заради справ, за які люди були б мені вдячні.
А) Інколи мені важко бути щирим.
Б) Мені завжди вдається бути щирим.
А) Коли я подобаюсь собі, мені здається, що я подобаюсь і оточуючим.
Б) Навіть коли я собі подобаюсь, я розумію, що є люди, яким я неприємний.
А) Я довіряю своїм зненацька виниклим бажанням.
Б) Свої раптові бажання я завжди намагаюся осмислити.
А) Я повинен бути досконалим у всьому, що я роблю.
Б) Я не занадто засмучуюсь, якщо мені не вдається бути досконалим.
А) Егоїзм – природна властивість будь-якої людини.
Б) Більшості людей егоїзм не властивий.
А) Якщо я не відразу знаходжу відповідь на питання, то можу відкласти його на невизначений час.
Б) Я буду шукати відповідь на питання, що цікавить мене, незважаючи на витрати часу.
А) Я люблю перечитувати книги, які мені сподобались.
Б) Краще прочитати нову книгу, ніж повертатися до прочитаної.
А) Я намагаюся поводитись так, як очікують оточуючі.
Б) Я не схильний задумуватись над тим, чого чекають від мене оточуючі.
А) Минуле, нинішнє і майбутнє здаються мені єдиним цілим.
Б) Думаю, моє нинішнє не дуже пов’язане з минулим або майбутнім.
А) Більша частина того, що я роблю, приносить мені задоволення.
Б) Лише деякі з моїх занять по-справжньому мене тішать.
А) Прагнучи розібратись в характері і почуттях оточуючих, люди часто бувають нетактовні.
Б) Прагнення розібратись в характері і почуттях оточуючих людей цілком природне і виправдовує деяку нетактовність.
А) Я добре знаю, які почуття я здатен відчувати, а які ні.
Б) Я ще не зрозумів до кінця, які почуття я здатен відчувати.
А) Я почуваю докори сумління, якщо серджусь на тих, кого люблю.
Б) Я не почуваю докорів сумління, якщо серджусь на тих, кого люблю.
А) Людина повинна спокійно ставитись до того, що вона може почути про себе від інших.
Б) Цілком природно образитись, почувши неприємну думку про себе.
А) Зусилля, яких вимагає пізнання істини, варті того, бо приносять користь.
Б) Зусилля, яких вимагає пізнання істини, варті того, бо приносять задоволення.
А) В складних ситуаціях треба діяти випробованими засобами – це гарантує успіх.
Б) В складних ситуаціях треба знаходити принципово нові рішення.
А) Люди рідко дратують мене.
Б) Люди часто мене дратують.
А) Якщо б була можливість повернути минуле, я б там багато чого змінив.
Б) Я задоволений своїм минулим і не хочу в ньому нічого змінювати.
А) Головне в житті – приносити користь і подобатись людям.
Б) Головне в житті – робити добро і служити істині.
А) Інколи я боюся виглядати занадто ніжним.
Б) Я ніколи не боюся проявляти свою ніжність.
А) Я вважаю, що висловити свої почуття важливо за будь-яких обставин.
Б) Не варто необдумано висловлювати свої почуття, не зваживши ситуацію.
А) Я вірю в себе лише тоді, коли відчуваю, що можу вирішити свої проблеми.
Б) Я вірю в себе навіть тоді, коли не здатен вирішити свої проблеми.
А) Здійснюючи вчинки, люди керуються взаємними інтересами.
Б) По своїй природі люди схильні піклуватись лише про власні інтереси.
А) Мене цікавлять всі нововведення в моїй професійній сфері.
Б) Я скептично відношусь до більшості нововведень в своїй професійній області.
А) Я думаю, що творчість повинна приносити користь людям.
Б) Я вважаю, що творчість повинна приносити людям задоволення.
А) У мене завжди є своя власна точка зору з важливих питань.
Б) Формуючи свою точку зору, я схильний прислуховуватися до думок поважних і авторитетних людей.
А) Секс без любові не є цінністю.
Б) Навіть без любові секс – дуже значуща цінність.
А) Я почуваю себе відповідальним за настрій співрозмовника.
Б) Я не почуваю себе відповідальним за це.
А) Я легко мирюся зі своїми слабкостями.
Б) Змиритися зі своїми слабкостями мені не легко.
А) Успіх в спілкуванні залежить від того, на скільки людина здатна розкрити себе іншому.
Б) Успіх в спілкуванні залежить від уміння підкреслити свої переваги і приховати недоліки.
А) Моє почуття самоповаги залежить від того, чого я досягнув.
Б) Моє почуття самоповаги не залежить від моїх досягнень.
А) Більшість людей призвичаїлися діяти “за лінією найменшого опору”.
Б) Думаю, що більшість людей до цього не схильні.
А) Вузька спеціалізація необхідна для вченого.
Б) Заглиблення у вузьку спеціалізацію робить людину обмеженою.
А) Дуже важливо, чи є у людини в житті радощі пізнання і творчості.
Б) В житті дуже важливо приносити користь людям.
А) Мені подобається брати участь в палких суперечках.
Б) Я не люблю суперечок.
А) Я цікавлюся віщуваннями, гороскопами, астрологічними прогнозами.
Б) Подібні речі мене не цікавлять.
А) Людина повинна працювати заради задоволення своїх потреб і блага своєї сім’ї.
Б) Людина повинна працювати, щоб реалізувати свої здібності і бажання.
А) У вирішенні особистих проблем я керуюсь загальновизнаними уявленнями.
Б) Свої проблеми я вирішую так, як вважаю за потрібне.
А) Воля потрібна для того, щоб стримувати бажання і контролювати почуття.
Б) Головне призначення волі – підштовхувати зусилля і збільшувати енергію людини.
А) Я не соромлюсь своїх слабкостей перед друзями.
Б) Мені нелегко виявляти свої слабкості навіть перед друзями.
А) Людині властиве прагнення до нового.
Б) Люди прагнуть до нового лише за необхідністю.
А) Я думаю, що вираз “вік живи – вік навчайся” є невірним.
Б) Вираз “вік живи – вік навчайся” я вважаю правильним.
А) Я думаю, що сенс життя полягає в творчості.
Б) Навряд чи в творчості можна знайти сенс життя.
А) Мені буває непросто познайомитися з людиною, яка мені симпатична.
Б) Я не маю труднощів, знайомлячись з будь-ким.
А) Мене засмучує, що значна частина життя минає даремно.
Б) Не можу сказати, що деяка частина мого життя минає даремно.
А) Для обдарованої людині є неприпустимим нехтування своїм обов’язком.
Б) Талант і здібність важать більше, ніж обов’язок.
А) Мені добре вдається маніпулювати людьми.
Б) Я вважаю, що маніпулювати людьми неетично.
А) Я намагаюся уникати засмучення.
Б) Я роблю те, що вважаю за потрібне, незважаючи на можливі засмучення.
А) В більшості ситуацій я не можу дозволити собі блазнювати.
Б) Є безліч ситуацій, в яких я можу дозволити собі блазнювати.
А) Критика на мою адресу знижує мою самооцінку.
Б) Критика практично не впливає на мою самооцінку.
А) Заздрість властива тільки невдахам, що вважають, що їх обійшли.
Б) Більшість людей заздрісні, хоча і намагаються це приховати.
А) Вибираючи для себе заняття, людина повинна враховувати його суспільну значимість.
Б) Людина повинна займатися передусім тим, що їй цікаво.
А) Я думаю, що для творчості необхідні знання в обраній області.
Б) Я думаю, що знання для цього зовсім не обов’язкові.
А) Я можу сказати, що живу з відчуттям щастя.
Б) Я не можу сказати, що живу з відчуттям щастя.
А) Я думаю, що люди мають аналізувати себе і своє життя.
Б) Я вважаю, що самоаналіз приносить більше шкоди, ніж користі.
А) Я намагаюся знайти обгрунтування навіть для тих своїх вчинків, котрі роблю просто тому, що мені це хочеться.
Б) Я не шукаю обгрунтування для своїх дій і вчинків.
А) Я впевнений, що кожний може прожити своє життя так, як йому хочеться.
Б) Я думаю, що у людини мало шансів прожити своє життя так, як хотілося б.
А) Про людину ніколи не можна сказати із впевненістю, добра вона або зла.
Б) Зазвичай оцінити це в людині дуже легко.
А) Для творчості потрібно дуже багато вільного часу.
Б) Мені здається, що в житті завжди можна знайти час для творчості.
А) Зазвичай я бажаю переконати співрозмовника, що я правий.
Б) В суперечці я намагаюся зрозуміти точку зору співрозмовника, а не переконати його.
А) Якщо я роблю щось винятково для себе, мені буває ніяково.
Б) Я не відчуваю ніяковості в такий ситуації.
А) Я вважаю себе творцем свого майбутнього.
Б) Навряд чи я сильно впливаю на власне майбутнє.
А) Вираз “добро має бути з кулаками” я вважаю правильним.
Б) Навряд чи правильний вираз “добро має бути з кулаками”.
А) Я думаю, недоліки людей значно помітніші, ніж їхні чесноти.
Б) Чесноти людини побачити значно легше, ніж її недоліки.
А) Інколи я боюся бути самим собою.
Б) Я ніколи не боюся бути самим собою.
А) Я намагаюся не згадувати про свої минулі неприємності.
Б) Час від часу я схильний повертатися до спогадів про минулі невдачі.
А) Я вважаю, що метою життя повинно бути щось значне.
Б) Я зовсім не вважаю, що метою життя неодмінно повинно бути щось значне.
А) Люди прагнуть того, щоб розуміти і довіряти одне одному.
Б) Замикаючись в колі власних інтересів, люди не розуміють оточуючих.
А) Я намагаюся не бути “білою вороною”.
Б) Я дозволяю собі бути “білою вороною”.
А) В довірливій бесіді люди звичайно щирі.
Б) Навіть в довірливій бесіді людині важко бути щирою.
А) Буває, що я соромлюсь виявляти свої почуття.
Б) Я ніколи цього не соромлюсь.
А) Я можу робити щось для інших, не вимагаючи, щоб вони це оцінили.
Б) Я маю право очікувати від людей, що вони оцінять те, що я для них роблю.
А) Я виявляю свою приязнь до людини незалежно від того, чи взаємна вона.
Б) Я рідко виявляю свою приязнь до людини, не будучи впевненим, що вона взаємна.
А) Я думаю, що в спілкуванні потрібно відкрито виявляти своє незадоволення іншими.
Б) Мені здається, що в спілкуванні люди повинні приховувати взаємне незадоволення.
А) Я приймаю наявність протиріч в самому собі.
Б) Внутрішні протиріччя знижують мою самооцінку.
А) Я прагну відкрито висловлювати свої почуття.
Б) Думаю, що у відкритому виявленні почуттів завжди є елемент нестриманості.
А) Я впевнений в собі.
Б) Не можу сказати, що я впевнений в собі.
А) Досягнення щастя не може бути головною метою людських стосунків.
Б) Досягнення щастя – головна мета людських стосунків.
А) Мене люблять, тому що я цього заслуговую.
Б) Мене люблять, тому що я сам здатен любити.
А) Нерозділене кохання здатне зробити життя нестерпним.
Б) Життя без кохання гірше, аніж нерозділене кохання в житті.
А) Якщо розмова не вдалася, я спробую побудувати її інакше.
Б) Зазвичай в тому, що розмова не склалася, винувата неуважність співрозмовника.
А) Я намагаюся справити на людей гарне враження.
Б) Люди бачать мене таким, який я насправді.
Ключ № 1
Прагнення до самоактуалізації виявляється такими пунктами тесту:
1. Б 16. Б 31. Б 46. Б 61. А 76. А 91. А
2. А 17. Б 32. А 47. А 62. Б 77. Б 92. А
3. Б 18. А 33. Б 48. А 63. Б 78. Б 93. А
4. Б 19. Б 34. Б 49. Б 64. Б 79. Б 94. А
5. Б 20. Б 35. А 50. Б 65. Б 80. А 95. А
6. Б 21. А 36. Б 51. Б 66. Б 81. Б 96. Б
7. А 22. Б 37. Б 52. А 67. Б 82. Б 97. Б
8. Б 23. Б 38. Б 53. А 68. Б 83. Б 98. Б
9. А 24. Б 39. А 54. Б 69. А 84. А 99. А
10. А 25. А 40. Б 55. Б 70. Б 85. А 100. Б
11. А 26. Б 41. А 56. Б 71. Б 86. А
12. Б 27. А 42. А 57. Б 72. А 87. Б
13. А 28. А 43. Б 58. А 73. А 88. А
14. Б 29. Б 44. А 59. А 74. Б 89. Б
15. А 30. А 45. А 60. Б 75. А 90. А
Оціночна шкала
Кількість збігів відповідей з ключем № 1 визначає загальний рівень самоактуалізації особи у відсотках.
Ключ № 2
Окремі шкали опитувача САМОАЛ подані в таких пунктах:
Орієнтація в часі: 1. Б, 11. А, 17. Б, 24. Б, 27. А, 36. Б, 54. Б, 63. Б, 73. А, 80. А.
Цінності: 2. А, 16. Б, 18. А, 25. А, 28. А, 37. Б, 45. А, 55. Б, 61. А, 64. Б, 72. А, 81. Б, 85. А, 96. Б, 98. Б.
Погляд на природу людини: 7. А, 15. А, 23. Б, 41. А, 50. Б, 59. А, 69.А, 76. А, 82. Б, 86. А.
Потреба в пізнанні: 8. Б, 24. Б, 29. Б, 33. Б, 42. А, 51. Б, 53. А, 54.Б, 60. Б, 70. Б.
Креативність (прагнення до творчості):9. А, 13. А, 16. Б, 25. А, 28. А, 33. Б, 34. Б, 43. Б, 52. А, 55. Б, 61. А, 64. Б, 70. Б, 71. Б, 77. Б.
Автономність: 5. Б, 9. А, 10. А, 26. Б, 31. Б, 32. А, 37. Б, 44. А, 56. Б, 66. Б, 68. Б, 74. Б, 75. А, 87. Б, 92. А.
Спонтанність: 5. Б, 21. А, 31. Б, 38. Б, 39. А, 48. А, 57. Б, 67. Б, 74.Б, 83. Б, 89. Б, 91. А, 92. А, 94. А.
Саморозуміння: 4. Б, 13. А, 20. Б, 30. А, 31. Б, 38. Б, 47. А, 66. Б, 79. Б, 93. А.
Аутосимпатія: 6. Б, 14. Б, 21. А, 22. Б, 32. А, 40. Б, 49. Б, 58. А, 67.Б, 68. Б, 79. Б, 84. А, 89. Б, 95. А, 97. Б.
Контактність: 10. А, 29. Б, 35. А, 46. Б, 48. А, 53. А, 62. Б, 78. Б, 90. А, 92. А.
Гнучкість в спілкуванні: 3. Б, 10. А, 12. Б, 19. Б, 29. Б, 32. А, 46. Б, 48. А, 65. Б, 99. А.
Оціночна шкала
Результат 0-5 балів свідчить про низький рівень досягнень по даній шкалі, показник 5-10 балів – середній рівень розвитку, 10-15 балів – високий рівень самоактуалізації.
Примітка: Шкали 1, 3, 4, 8, 10 і 11 мають по 10 пунктів, а інші – по 15. Для того, щоб можна було порівняти отримані результати, кількість балів за цими шкалами слід помножити на 1,5. Можна одержати результат у відсотках: 15 балів (максимум за кожною шкалою) – 100 %, а число набраних балів – Х%.
Опис шкали опитувача САМОАЛ
1. Шкала орієнтації в часі показує, наскільки людина живе сьогоденням, не відкладаючи своє життя на “потім” і не намагаючись знайти порятунок у минулому. Високий результат характерний для осіб, що добре розуміють екзистенціальну цінність життя “тут і тепер”, здатних насолоджуватися актуальним моментом, не порівнюючи його з минулими втіхами і не знецінюючи очікуванням майбутніх успіхів. Низький результат показують люди, невротично заглиблені в минулі переживання, з завищеним прагненням до досягнень, підозрілі і невпевнені у собі.
2. Шкала цінностей. Високий бал за цією шкалою свідчить, що людина поділяє цінності особи, що самоактуалізується, до числа яких Абрахам Маслоу відносив такі, як істина, добро, краса, цілісність, відсутність роздвоєності, життєвість, унікальність, досконалість, досягнення, справедливість, порядок, простота, легкість без зусиль, гра, самодостатність. Перевага цих цінностей вказує на прагнення до гармонійного буття і здорових стосунків з людьми, далеке від бажання маніпулювати ними в своїх інтересах.
3. Погляд на природу людини може бути позитивним (висока оцінка) або негативним (низька). Ця шкала описує віру в людей, в могутність людських можливостей. Високий показник може інтерпретуватися як стала основа для щирих гармонійних міжособистісних стосунків, природна симпатія, довіра до людей, чесність, неупередженість, доброзичливість.
4. Висока потреба в пізнанні характерна для особи, що самоактуалізується, завжди відкритій новим враженням. Ця шкала описує спроможність до миттєвого пізнання – безкорисливе бажання нового, інтерес до об'єктів, не пов'язаний прямо з задоволенням різних потреб. Таке пізнання, вважає Маслоу, точніше і ефективніше, оскільки його процес не деформується бажаннями і потягами, людина при цьому не схильна судити, оцінювати і порівнювати. Вона просто бачить те, що є, і цінує це.
5. Прагнення до творчості або креативність – неодмінний атрибут самоактуалізації, яку можна назвати творчим відношенням до життя.
6. Автономність, на думку більшості гуманістичних психологів, є головним критерієм психічного здоров’я особи, її цілісності і повноти. Це поняття тяжіє до таких рис, як життєвість (aliveness) і самопідтримка (self – support) у Ф. Перлза, спрямованість зсередини (inner – directed) у Д.Рисмена, зрілість (ripeness) у К. Роджерса. Особа що самоактуалізується автономна, незалежна і вільна, однак це не означає відчуження і самітність. В термінах Е. Фромма автономність – це позитивна “свобода для”, що відрізняється від негативної “свободи від”.
7. Спонтанність – ця якість, що випливає з впевненості в собі і довіри до навколишнього світу, властивих для людей, які є самоактуалізованими. Високий показник за шкалою спонтанності свідчить про те, що самоактуалізація стала способом життя, а не є мрією або прагненням. Здатність до спонтанної поведінки обмежується культурними нормами, в природному вигляді її можна спостерігати хіба що у маленьких дітей. Спонтанність співвідноситься з такими цінностями, як свобода, природність, гра, легкість без зусилля.
8. Саморозуміння. Високий показник за цією шкалою свідчить про чутливість, сензитивність людини до своїх бажань і потреб. Такі люди вільні від психологічного захисту, що відокремлює особу від власної суттєвості, вони не схильні підміняти власні смаки і оцінки зовнішніми соціальними стандартами. Показники за шкалою саморозуміння, спонтанності і аутосимпатії, як правило, пов'язані між собою. Низький бал за шкалою саморозуміння властивий людям невпевненим, які орієнтуються на думку оточуючих. Д. Рисмен називав таких “орієнтованими ззовні” на відміну від “орієнтованих зсередини”.
9. Аутосимпатія – природна основа психічного здоров’я і цілісності особи. Низькі показники мають люди невротичні, тривожні, невпевнені в собі. Аутосимпатія зовсім не означає тупої самовтіхи або некритичного самосприйняття, це просто добре усвідомлена “Я-концепція”, що служить джерелом сталої адекватної самооцінки.
10. Шкала контактності вимірює товариськість особи, її спроможність до встановлення тривалих і доброзичливих відносин з оточуючими. В опитувачі САМОАЛ контактність розуміється не як рівень комунікативних здатностей особи або як навички ефективного спілкування, але як загальна схильність до взаємнокорисних і приємних контактів з іншими людьми.
11. Шкала гнучкості в спілкуванні співвідноситься з наявністю або відсутністю соціальних стереотипів, спроможністю до адекватного самовираження в спілкуванні. Високі показники свідчать про автентичну взаємодію з оточуючими, спроможність до саморозкриття. Люди з високою оцінкою за цією шкалою орієнтовані на особистісне спілкування, не схильні вдаватися до фальшу або маніпуляцій, не змішують саморозкриття особи з самопред’явленням – стратегією і тактикою управління створюваним враженням. Низькі показники характерні для людей ригідних, негнучких, не впевнених у власній привабливості, в тому, що вони цікаві співрозмовнику та спілкування із ними може приносити задоволення.
Зміст звіту:
Скласти таблицю відповідей на питання опитувача САМОАЛ.
Визначити рівень самоактуалізації на основі ключів № 1 та № 2.
Дати письмові відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання:
1. Що являє собою самоактуалізована особистість?
2. Дати змістовну характеристику власної особистості з точки зору рівня самоактуалізації, виходячи з інформації, що подана в описі шкал САМОАЛ. Звертайте при цьому увагу на характеристики, притаманні людям з високим і низьким показниками рівня самоактуалізації.
3. Визначити, за якими шкалами у Вас найвищі та найнижчі показники. Проаналізувати одержаний результат. Навести не меньше, ніж 5 шкал.
Як виявляються якості, визначені Вами у шкалах самоактуалізації та рівень їх розвитку в різноманітних сферах Вашого життя (в повсякденному спілкуванні, в процесі самовдосконалення, в різних сферах навчання та майбутньої професійної діяльності, в сімейному житті)?
Сформулювати шляхи і напрямки самовдосконалення з метою збільшення рівня самоактуалізації, проаналізувавши шкали, за якими у Вас найнижчі показники.
При визначенні напрямків підвищення рівня самоактуалізації, звернути увагу на риси, притаманні людям з високим рівнем самоактуалізації за цими шкалами.
6. Лабораторна робота № 6
“Дослідження психологічного клімату групи”
Мета роботи: 1) з’ясувати індивідуальну та середньогрупову оцінку психологічного клімату групи; 2) виявити передумови наявних міжособистісних відносин у групі; 3) визначити міру зрілості групи та перспективи її розвитку.
Використані матеріали: 1) методика дослідження психологічного клімату групи; 2) ключ до методики; 3) бланки дослідження.
Хід роботи:
Одержати методику дослідження психологічного клімату за допомогою якої проводиться дослідження та бланк дослідження.
Оцінити запропоновані твердження.
Розрахувати індивідуальну оцінку психологічного клімату.
Одержані показники порівняти з оціночною шкалою.
На основі проведеного дослідження оформити письмовий звіт.
Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи
Сутність кожної людини відкривається тільки в зв'язках з іншими людьми і реалізується у формах колективної взаємодії, у процесах спілкування. Через взаємини людина усвідомлює свою суспільну цінність. Таким чином, самооцінка виступає як груповий ефект, як одна з форм прояву соціально-психологічного клімату. Оцінка свого положення в системі суспільних відносин і особистих зв’язків породжує почуття більшої або меншої задоволеності собою й іншими. Переживання особливостей взаємин відбивається на настрої, викликає поліпшення або погіршення психологічного самопочуття людини. За допомогою наслідування, зараження, навіювання, переконання різні настрої в колективі поширюються на всіх людей і, вдруге відбиваючись в їх свідомості, створюють психологічний фон колективного життя. Психологічне самопочуття і настрій, характеризуючи психічний стан людей, свідчить про особливості соціально-психологічного клімату в колективі. Самооцінка, самопочуття і настрій – це соціально-психологічні явища, цілісна реакція на вплив мікросередовища і всього комплексу умов діяльності людини в колективі. Вони виступають як суб'єктивні форми прояву соціально-психологічного клімату.
Якісні і кількісні показники основних рис колективу поєднуються поняттям “соціально-психологічний клімат колективу”. На думку відомого російського психолога Б.Д. Паригіна, поняття “соціально-психологічнийклімат колективу” відбиває характер взаємин між людьми, переважаючий тон суспільного настрою в колективі, пов’язаний із задоволенням умовами життєдіяльності, стилем і рівнем управління й іншими факторами.
Соціально-психологічний клімат колективу пов’язаний з певним емоційним забарвленням психологічних зв’язків людей, що виникають на основі їхньої близькості, симпатій, збігу характерів, інтересів і схильностей.
Відзначають двоїсту природу соціально-психологічного клімату колективу. З одного боку, він є деяким суб’єктивним відображенням в груповій свідомості всієї сукупності елементів соціального оточення, усього навколишнього середовища. З іншого боку, виникнувши як результат безпосереднього й опосередкованого впливу на групову свідомість об'єктивних і суб’єктивних факторів, соціально-психологічний клімат набуває відносної самостійності, стає об'єктивною характеристикою колективу і починає впливати на колективну діяльність і окремих особистостей.
Соціально-психологічний клімат – це не статичне, а досить динамічне утворення. На різних етапах розвитку трудового колективу спостерігається динаміка модальності емоційності відносин. На першому етапі становлення колективу емоційний фактор відіграє головну роль (йде інтенсивний процес психологічної орієнтації, встановлення зв’язків і позитивних взаємин). На етапі ж утворення колективу усе більшого значення набувають когнітивні (пізнавальні) процеси, і кожна особистість виступає не тільки як об’єкт емоційного спілкування, але і як носій певних особистісних якостей, соціальних норм і установок. Саме на цьому етапі відбувається формування спільних поглядів, ціннісних орієнтацій, норм і символів. Іншою стороною, що характеризує динаміку соціально-психологічного клімату колективу, є так звані “кліматичні збурення”. До “кліматичних збурень” відносять природні коливання емоційного стану в колективі, періодично виникаючі підйоми і спади настрою у більшості його членів, що можуть відбуватися як протягом одного дня, так і протягом тривалішого періоду. Вони пов'язані зі зміною умов взаємодії усередині групи або зміною навколишнього середовища. Термін “кліматичні збурення” несе в собі як негативне, так і позитивне забарвлення, оскільки ці збурення можуть заважати, а можуть і сприяти життєдіяльності колективу.
Будь-яка людина вже в силу своєї присутності в соціальній групі, а тим паче беручи участь у спільній праці, впливає на багато сфер життя колективу, в тому числі на його соціально-психологічний клімат. Люди чинять позитивний або негативний вплив на самопочуття оточуючих залежно від їх соціально-психологічних й індивідуально-психологічних властивостей. До соціально-психологічних властивостей особистості, що позитивно впливає на формування соціально-психологічного клімату відносять принциповість, відповідальність, дисциплінованість, активність у міжособистісних і міжгрупових відносинах, товариськість, культуру поведінки, тактовність. Негативний вплив на клімат чинять люди непослідовні, егоїстичні, безтактні і т.д. (інша справа, як і наскільки особа розуміє себе). На самопочуття людей і через нього на загальний клімат колективу впливають і особливості психічних процесів (інтелектуальних, емоційних, вольових) а також темпераменту і характеру членів колективу. Крім того, важливу роль відіграє підготовка людини до праці, тобто його знання, уміння і навички. Висока професійна компетентність людини викликає повагу, вона може бути прикладом для інших і тим самим сприяти зростанню майстерності працюючих з нею людей.
Проведення дослідження
1. Оцінити, як виявляються перераховані нижче властивості психологічного клімату у вашій групі (таблиця 6.1), виставивши ту оцінку, яка, на вашу думку, відповідає істині.
Шкала оцінювання властивостей психологічного клімату:
3 — властивість виявляється в групі завжди;
2 — властивість виявляється в більшості випадків;
1 — властивість виявляється нерідко;
0 — виявляється в однаковій мірі і та, й інша властивість.
Таблиця 6.1 – Властивості психологічного клімату групи
| Властивості психологічного клімату (А) | Оцінка | Властивості психологічного клімату (В) |
| 1. Переважає бадьорий, життєрадісний настрій | Переважає пригнічений, песимістичний настрій | |
| 2. Доброзичливість у відносинах, взаємні симпатії | Конфліктність у відносинах, антипатії | |
| 3. У відносинах між угрупованнями всередині вашої групи є взаємна повага, розуміння | Угруповання конфліктують між собою | |
| 4. Членам групи подобається разом проводити час, брати участь у спільній діяльності | Члени групи байдужі до більш тісного спілкування, виявляють негативне ставлення до спільної діяльності | |
| 5. Успіхи або невдачі товаришів викликають співпереживання, відверту співучасть усіх членів групи | Успіхи або невдачі товаришів залишають байдужими інших або викликають заздрість, злорадність | |
| 6. У групі з повагою ставляться до думок один одного | Кожний вважає свою думку головною і нетерпимий до думки товаришів | |
| 7. Досягнення і невдачі групи переживаються як власні | Досягнення і невдачі групи не знаходять відгуку серед її членів | |
| 8. У важкі для групи дні відбувається емоційне єднання, “один за всіх і всі за одного” | У важкі дні група “розкисає”: розгубленість, сварки, взаємні звинувачення | |
| 9. Почуття гордості за групу, якщо її відзначає керівництво | До похвал і заохочень групи її члени ставляться з байдужістю | |
| 10. Група активна, повна енергії | Група інертна, пасивна | |
| 11. Доброзичливо та зі співучастю ставляться до новачків, допомагають їм освоїтися в колективі | Новачки почувають себе чужими, до них часто виявляють ворожість | |
| 12. У групі справедливе ставлення до всіх членів, підтримують слабких, виступають на їх захист | Група помітно розділяється на “привілейованих” і “принижених”, існує зневажливе ставлення до слабких | |
| 13. Спільні справи захоплюють усіх, є велике бажання працювати колективно | Групу неможливо “підняти” на спільну справу, кожний думає про власні інтереси |
2. Визначити загальний рівень Вашої оцінки психологічного клімату (С), склавши оцінки лівої сторони від нуля – сума А, правої сторони – сума В та знайшовши різницю: С = А - В.
Примітка: Розрахувати середньогрупову оцінку психологічного клімату за окремою методикою.
Оціночна шкала
Якщо С дорівнює нулеві або є величиною від’ємною, то можемо говорити про несприятливий психологічний клімат з погляду даного індивіда. Якщо С – величина додатна, то можемо говорити про сприятливий психологічний клімат.
Зміст звіту:
3. У розданому викладачем бланку, розробленому на основі табли- ці 6.1, виставити оцінки за властивостями, які характеризують психологічний клімат у колективі.
4. Розрахувати індивідуальну оцінку психологічного клімату (С).
5. Дати письмові відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання:
Які властивості притаманні позитивному психологічному клімату групи? Негативному? В чому і в якій мірі вони виявляються в даному колективі? Як виявляються ці властивості в щоденному спілкуванні, в навчальній діяльності, у позанавчальний час?
Який ступінь зрілості вашого колективу, в чому він виявляється? Чи робить хтось у групі особливий внесок у життєдіяльність даного колективу? А особисто Ви?
Що, з Вашої точки зору, обумовлює формування негативних складових психологічного клімату в вашій групі?
Що треба зробити, щоб покращити психологічний клімат у вашій групі – Ваші міркування, рекомендації?
ЛІТЕРАТУРА
1. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2005. – 520 с.
2. Ващенко Г. Праці з педагогіки та психології. – К.: Школяр, 2000. – 416 с.
3. Столяренко А. М. Психология и педагогика: Учеб. пособ. для студентов вузов. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 423 с.
4. Бондарчук Е. И., Бондарчук Л. И. Основы психологии и педагогики: Учебник: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
5. Психология и педагогика:Учеб. пособие. – М.: Центр,1996. –336с.
6. Загальна психологія. / За заг. ред. акад. С. Д. Максименка. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704 с.
7. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В.А.Роменця. – К.: Либідь, 2002. – 632 с.
8. Основи практичної психології: Підручник / В. Панок, Т.Титаренко та ін. – К.: Либідь, 2003. – 536 с.
9. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П.А.Гончарук та ін. /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.
10. Пашукова Т. І., Допіра А. І., Д’яконов Г. В. Практикум із загальної психології: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – 204 с.
11. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2001. – 580 с.
12. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник. – 2-е вид., доп. – К.: Вища школа, 2001. – 487 с.
13. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука. – К.: Либідь, 1993. – 632 с.
14. Цимбалюк І. М. Психологія: Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2004. – 216 с.
15. Психология: Учеб. для технических вузов / Под ред. В.Н.Дружинина. – СПб: Питер, 2000. – 608 с.
16. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навч. посіб. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 304 с.
17. Власова О. І. Педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.
18. Заброцький М. М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 100 с.
19. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник. – Харків: Прапор, 2004. – 640 с.
20. Цигульська Т. Ф. Загальна та прикладна психологія. Як допомогти собі та іншим: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Наук. думка, 2000. – 190 с.
Навчальне видання
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни ”Основи психології та педагогіки” для студентів усіх спеціальностей та всіх форм навчання.
Укладачі: Лариса Анатоліївна Мацко,
Микола Дем’янович Прищак,
Тетяна Вікторівна Первушина.
Оригінал-макет підготовлено укладачами.
Науково-методичний відділ ВНТУ
Свідоцтво Держкомінформу України
серія ДК № 746 від 25.12.2001
21021 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ
Підписано до друку Гарнітура Times New Roman
Формат 29,7 х 42 1/4 Папір офсетний
Друк різографічний Ум. друк. арк.
Тираж прим.
Зам. №
Віддруковано в комп’ютерному інформаційно-видавничому центрі
Вінницького національного технічного університету
Свідоцтво Держкомінформу України
серія ДК № 746 від 25.12.2001
21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ 