Метеріально– опосередкована непряма психотерапія (placebo – терапія)
У межах placebo – терапії (лат. Placebo–здається, уявляється), розцінюється як непряме (косвене)навіювання, сугестія реалізується, коли терапевтичні можливості надаються реальному предмету чи явищу, які не мають притаманних їм можливостей; placeboрозуміється як фармакологічно індиферентна речовина, яка імітує лікарський засіб.
В медицині психотерапія розглядається як загальномедична дисципліна, її методи використовуються для лікування та профілактики не тільки нервово–психічних, але і багатьох соматичних захворювань.
Загальноприйнятої класифікації методів психотерапії не існує, однак, як і у медицині в цілому, зазвичай прийнято поділяти методи лікування на симптоматичні та патогенетичні.
Симптоматичніметоди психотерапії (логічне переконання, навіювання, релаксація та інш.) орієнтовані на усунення чи послабшання окремих, хоча і ключових, симптомів хвороби, керування фізіологічними функціями організму, на оптимізацію поведінки.
Патогенетична психотерапія дозволяє найбільш повно реалізувати каузальний підхід до розуміння та ліквідації причин і механізмів хвороби. Вона найбільш значуща при захворюваннях, де особистісно–психологічні механізми є провідними у виникненні та збереженні хворобливих порушень, – це неврози, психосоматичні розлади.
До симптоматичної психотерапії,яка передбачає активізацію когнітивного компоненту особистості, відноситься раціональна психотерапія або переконання. Вона спрямована на логічне переконання пацієнта, навчання його правильному мисленню (Dubois P., 1912) та передбачає різні варіанти роз’яснювальної психотерапії. Переконання – (персуазія) – процес заміни (змінення, перебудови, трансформації) раніш сформованого переконання під впливом додаткової чи роз’яснювальної інформації, яка отримана із різних джерел і у різних обставинах. Лікування переконанням – це лікування інформацією, яка вступає у зв’язок та взаємодію з уявами, які є у хворого та піддає їх оцінюванню. На цій підставі можуть з’явитися нові погляди на речі, нова оцінка травмуючих психіку подій, нові установи на майбутнє. Останні зараз визначають значущість для хворого тих чи інших сигналів, а звідси і реакцію на ті чи інші подразники. При лікуванні по цьому методу з’являються чи закріплюються корисні для здоров’я хворого нові уяви або гальмуються старі. Зовні це проявляється у тому, що змінюється відношення хворого до обставин, які породили захворювання, хворобливі хвилювання втрачають свою значущі, актуальністьсть. Одним із завдань лікаря при лікування переконанням та полягає у тому, щоб допомогти хворому вибрати вірну лінію поведінки на майбутнє.
Прибічником лікування переконанням був швейцарський невропатолог Дюбуа, який детально розробив метод та дав йому назву раціональна психотерапія (від лат. Ratio – разум). Терміни “лікування переконанням” та “раціональна психотерапія” є синонімами. Техніка лікування зводиться до бесід із хворим, під час яких лікар роз’яснює йому причину захворювання та зворотній характер порушень, які в нього є, закликає хворого змінити своє відношення до подій, які його турбують, припинити фіксувати свою увагу на патологічних симптомах, які в нього є.
Аутогенне тренування
Аутогенне тренування (від греч. autos - сам, genos - походження) - активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, спрямований на відновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних саморегулюючих механізмів організму людини, порушеного в результаті стресового впливу. Основними елементами методики є тренування м’язової релаксації, самонавіяння і самовиховання (аутодидактика). Активність аутогенного тренування протистоїть деяким негативним сторонам гіпнотерапії в її класичній моделі — пасивному відношенню хворого до процесу лікування, залежності від лікаря.
Методика проведення аутогенного тренування.
Виділяють дві ступіні аутогенного тренування (по Шульцу):
1) нижча ступінь — навчання релаксації за допомогою вправ, спрямованих на викликання відчуття ваги, тепла, на оволодіння ритмом серцевої діяльності і подихи; 2) вища ступінь — аутогенна медитація — створення трансових станів різного рівня.
Нижчу ступінь аутогенного тренування складають шість стандартних вправ, що виконуються пацієнтами в одній із трьох поз: 1) положення сидячи, «поза кучерів» — що тренується сидить на стільці зі злегка опущеною вперед головою, кисті і передпліччя лежать вільно на передній поверхні стегон, ноги вільно розставлені; 2) положення лежачи — що тренується лежить на спині, голова спочиває на низькій подушці, руки, трохи зігнуті в ліктьовому суглобі, вільно лежать уздовж тулуба долонями вниз; 3) положення напівлежачи — той хто тренується вільно сидить у кріслі, спираючись на спинку, руки на передній поверхні чи стегон на підлокітниках, ноги вільно розставлені. В усіх трьох положеннях досягається повна розслабленість, для кращої зосередженості ока закриті.
Вправи виконуються шляхом уявного повторення (5 — 6 разів) відповідних формул самонавіяння, що підказуються керівником тренування. Кожне зі стандартних вправ випереджається формулою-метою: «Я зовсім спокійний».
Перша вправа. Викликання відчуття ваги в руках і ногах, що супроводжується розслабленням поперечносмугастої мускулатури. Формули: «Права рука зовсім важка», потім «Ліва рука зовсім важка» і «Обидві руки зовсім важкі». Такої ж формули для ніг. Остаточна формула: «Руки і ноги зовсім важкі».
Друга вправа. Викликання відчуття тепла в руках і ногах з метою оволодіння регуляцією судинною іннервацією кінцівок. Формули: «Права (ліва) рука зовсім тепла», потім «Руки зовсім теплі», ті ж формули для ніг. Остаточна формула: «Руки і ноги зовсім важкі і теплі».
Третя вправа. Регуляція ритму серцевих скорочень. Формула: «Серце б’ється сильно і рівно».
Четверта вправа. Нормалізація і регуляція дихального ритму. Формула: «Дихаю зовсім спокійно».
П’ята вправа. Викликання відчуття тепла в області черевної порожнини. Формула: «Моє сонячне сплетення випромінює тепло».
Шоста вправа. Викликання відчуття прохолоді в області чола з метою запобігання й ослаблення головних болів судинного генезу. Формула: «Моє чоло приємно прохолодне».
Показником засвоєння чергової вправи є генералізація відчуттів. Наприклад, вправа по вселянню тепла в кінцівках вважається засвоєним тоді, коли тепло починає розливатися по всьому тілу. На засвоєння кожної вправи іде два тижні. Весь курс аутогенного тренування- триває біля трьох місяців. Звичайно заняття проводяться в групах 1—2 рази в тиждень під керівництвом психотерапевта; тривалість заняття 15 — 20 хв. Велика увага приділяється самостійним тренуванням пацієнтів, що проводяться двічі в день (ранком, перед тим як устати, і ввечері, перед сном), причому, як правило, пацієнти ведуть щоденники, де описують відчуття, випробовувані ними під час занять.
Застосування, ускладнення та протипоказання аутогенного тренування.
Аутогенне тренування (АТ) найбільш ефективне при лікуванні неврозів та соматоформних розладів, порушення адоптації та психосоматичних захворюваннях.
Кращі результати спостерігаються при лікуванні тих захворювань, прояви яких пов’язані з емоційною напругою, спазмом гладкої мускулатури, при цьому симпатичний ефект ніж парасимпатичний.
Відмічається гарний результат при бронхіальній астмі, у ініціальному періоді гіпертонічної хвороби та облітеруючого едоартеріїта, при диспное, езофагоспазмі, стенокардії, спастичних болях у шлунково–кишковому тракті, виразковій хворобі.
АТ включається до комплексного лікування алкоголізму та наркоманії, для усунення абстинентного синдрому і формування антитоксикоманічної установки.
Успішне зняття емоційної напруги та тривоги за допомогою АТ виправдовує його включення до методик психопрофілактики болю при пологах.
Протипоказання для АТ є стани неясної свідомості та марення, особливо марення відношення та переслідування. Не рекомендовано АТ під час гострих соматичних нападів та вегетативних кризів.