Завдання 3. Вивчення дефектів керамічних виробів
При контролі якості керамічних побутових товарів приділяють особливу увагу наявності, розмірам, місцезнаходженню та кількості тих чи інших дефектів, а також їх впливу на санітарно-гігієнічні, механічні і термічні властивості виробів.
Ці дефекти прийнято ділити на дві групи: дефекти черепка і глазурі та дефекти декорування.
До дефектів черепка і глазурі належать дефекти, які псують зовнішній вигляд виробів або впливають негативно на їх властивості: деформація, зміщення приставних деталей, "підрив" приставних деталей, тріщина, засмічення, накол, натік, плішини, збірка глазурі, цек, мушка, вигарка, виплавка, прищ, пузир, задувка, вибоїна та ін.
Дефектами декорування керамічних виробів є: розрив декору, подряпини на малюнку, недопалення і перепалення фарб, матовість декору, різновідтінковість, розшарування фарби, нечіткість контурів декорування, забруднення фарбами, золотом і т.д. Всі ці дефекти впливають негативно на зовнішній вигляд виробів та знижують їх естетичні властивості.
Основною причиною їх появи на керамічних виробах є порушення режиму муфельного випалювання (перепалення, недопалення, матовість, різновідтінковість та ін.) і, крім того, результат поводження з виробами при їх декоруванні (забруднення, зриви деколі, розрив декору, подряпини на рисунках). Ці дефекти, як правило, у виробах І сорту є недопустимі.
Нормування допусків дефектів з урахуванням їх характеристик та кількості для певного сорту зафіксовано у відповідних нормативних документах.
Згідно ДСТУ 2085 -92 "Посуд фарфоровий і фаянсовий. Дефекти. Терміни та визначення", скласти табл.3.
Таблиця 3
| № з/п | Назва дефекту | Причина виникнення та характеристика дефекту |
Завдання 4. Оцінка та контроль якості керамічного посуду.
Оцінку та контроль якості керамічних виробів здійснюють інструментальним та органолептичним методами.
Органолептичним методом встановлюють наявність дефектів та відповідність виробів вимогам стандартів та інших нормативних документів.
Інструментальним методом визначаються такі показники: термічна та хімічна стійкість глазурі і декору, щільність і водопоглинання, білість та просвічуваність (для фарфорових виробів).
Методичні рекомендації з виконання та оформлення завдання.
Вивчити стандартну класифікацію посуду фарфорового та фаянсового за ГОСТ 4.69-81 "Посуда фарфоровая и фаянсовая. Номенклатура показателей"(Розділ 2. С. - 3) ГОСТ 28390-89 "Изделия фарфоровые. Технические условия" та ГОСТ 28391-89 "Изделия фаянсовые. Технические условия".
Опрацьовуючи змістГОСТ 28390-89 та ГОСТ 28391-89, звернути увагу на основні стандартні технічні вимоги до фарфорового та фаянсового посуду, показники якості та характеристику дефектів за якими визначають сорт виробу, виокремити дефекти, які не допускаються у виробах 1-го сорту.
Користуючись вищезазначеними стандартами, зробити висновок про якість таких керамічних виробів:
1. Тарілки фарфорової діаметром 130 мм, що має на лицьовому боці малопомітний наплив, прищ діаметром 1,5 мм і вільний від глазурі край.
2. Цукорниці з фарфору місткістю 400 см3, що має на зворотному боці збірку поливи площею 40 мм2, мушку діаметром 0,5 мм і помарку надполив’яною фарбою площею 3,0 мм2 на лицьовому боці.
3. Миски фаянсової з безколірною поливою діаметром 300 мм, що має на зворотному боці сухість поливи шириною 3 мм, сліди від гребінок площею 7 мм2 – 2шт., помарку підполив’яної фарби на лицьовому боці площею 0,5 мм2.
4. Кухля фаянсового, покритого кольоровою поливою, місткістю 400 см3, має на зворотній стороні 2 плішини площею 25 і 10 мм2; на лицьовому боці – сухість поливи шириною 5мм, летілий край, злипання фарби площею 30 мм2.
Рекомендована література
Основна:
1. Кисляк Н.К., Коломієць Т.М., Кравченко В.М., Сіренко С.О. Товарознавство господарських товарів. - К.: Книга, 2004.
2. Войнаш Л.Г. та ін. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.І. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004.
3. Михайлов В.І., Глушкова Т.Г., Зельніченко О.І. Непродовольчі товари. – К.: Книга, 2005.
4. Оснач О.Ф. Товарознавство. К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 219с.
Додаткова:
1. Алексеев Н.С. Товароведение хозяйственных товаров. – М.: Экономика, 1989.
2. Ещенко В.Ф., Леженин Е.Д. Товароведение хозяйственных товаров. – М.: Экономика, 1984.
3. Леженин Е.Д. Товароведение хозяйственных товаров.- М.: Экономика, 1992.
5. Мареев О.А., Трепель В.А., Шмелькин. Товароведение хозяйственных товаров. - М.: Экономика, 1980.
6. Справочник товароведа /Непродовольственные товары Т. 1 – 3. – М.: Экономика, 1988.
Інструкційна картка складена ст. викладачем Микитів Н.С.