Протипожежне водопостачання

Протипожежні водопроводи подають волу для гасіння або локалізації вогню при виникненні пожежі в будинку. В зв'язку з тим, що пожежа може виникнути в будь-який час, система пожежогасіння повинна бути в постійній готовності.

Залежно від пожежо небезпечності та вогнестійкості будинків влаштовують такі системи протипожежного водопостачання: системи з по­жежними кранами і стояками в будинках з важко згоряємих матеріалів з постійною присутністю людей, які можуть виявити і пожежу і вжити заходів щодо її ліквідації до приїзду пожежної команди; автома­тичні і напівавтоматичні системи (спринклерні та дренчерні) для бу­динків, де вогонь може швидко поширюватись, а також у мало доступних приміщеннях, що не охороняються, але небезпечних у пожежному відношенні.

В СНиП 2.04.01-85 вказані категорії будинків, у тому числі виробничого та складського призначення, в яких повинні бути передбачені сис­теми внутрішнього протипожежного водопостачання. Так, наприклад, протипожежні водопроводи влаштовують в житлових будинках висотою 12 поверхів та вище; у гуртожитках; готелях; пансіонатах; школах-інтернатах висотою у 4 поверхи та вище; лікарнях та лікувально-профілактичних закладах, дитячих садках та яслах, літніх таборах відпочинку, магази­нах, підприємствах загального харчування та побутового обслуговування при об'ємі кожного будинку 5000 м2 і більше та інших.

Найбільше поширення отримали протипожежні водопроводи, що складаються з мережі магістральних трубопроводів, пожежних стояків, пожежних кранів і, при необхідності, пожежних насосів. Для про­мислових і громадських будинків пожежні крани повинні комплектуватися ручними вогнегасниками. Пожежні крани розташовують у шафах в місцях, легкодоступних для користування (вестибюлях коридорів, схо­дових клітинах тощо).

Струмінь води з пожежного ствола мусить мати достатню енергію, щоб збити полум'я з поверхні, що горить, і тому робочою частиною стру­меня вважається лише його компактна частина, що є суцільним циліндром. Роздроблена частина струменя в рахунок не береться.

Кількість пожежних кранів у системі визначається з урахуванням зрошення всіх площин будинку компактними струменями. При гасінні пожежі може діяти один або декілька пожежних кранів одночасно. Протипожежний водопровід має забезпечувати необхідну кількість води під пов­ним напором до будь-якого пожежного крана. Кожен кран має розрахунковий радіус дії, який визначається за сумою довжини шланга і, як правило, половини довжини компактної частини струменя.

Витрати води на внутрішнє пожежогасіння і число струменів, що мають одночасно подаватись з пожежних кранів, визначаються за СНиП 2.0401-85 залежно від призначення, кількості поверхів і об'єму будинку.

При трасуванні протипожежного водопроводу застосовують ті ж самі положення, що і при трасуванні холодного водопроводу, але використо­вують тільки металеві труби. Максимальний робочий тиск в системах

протипожежного водопостачання приймають у 0,9 МПа, в об'єднаних з господарсько-питними - 0,6 МПа. В зв'язку з тим, що системи пожежогасіння будинків працюють рідко, доцільно їх об'єднувати з іншими сис­темами водопостачання, оскільки в окремих системах вода застоюється в мережі, а насоси та арматура знаходяться без тиску.

У відповідності із СНиП 2.04.01-85, табл.1 внутрішнє пожежогасіння складає один струмінь __ л/с.

Для пропуску витрат на пожежогасіння на обвідній лінії вузла водолічильника встановлюється засувка з електроприводом, яка відкривається дистанційно від кнопок у ПК.

Гідравлічний розрахунок внутрішнього

Водопроводу В1.

На основі планів поверхів будується аксонометрична схема внутрішнього холодного водопроводу. За схемою визначається диктуючий прилад – найбільш віддалений від вводу з найбільшою витратою.

За диктуючий прилад приймаємо умивальник, який розташований на 1-му поверсі і підключений до стояка Ст.В1–1. Головним розрахунковим напрямком буде напрямок - диктуючий прилад, розводка, стояк СтВ1–1, розподільча мережа у підвалі, ввід у будинок.

Водопровідну мережу за цим напрямком розбиваємо на розрахункові ділянки, приймаючи за розрахункову ділянку – ділянку з постійним числом приладів. Точки підключень відгалужень позначаються цифрами, починаючи від точки підключення диктуючого приладу.

Розрахунок проводиться за максимальними секундними витратами, для визначення яких необхідно знайти ймовірність дії сантехнічних приладів.

Гідравлічний розрахунок виконуємо в табличній формі. Діаметри d, швидкості v та питомі втрати напору 1000i визначаємо за таблицею Шевельова.

 

Таблиця гідравлічного розрахунку В1