Підведення підсумків вечора
При підготовці використана поезія:
В. Крищенка, Н. Поклад, В. Соколова, В. Стуса, П. Гірника, Б. Олійника, В. Василашка.
«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»
ЗАГОНОВИЙ ВЕЧІР
Укладачі:ТетянаПашкова, Олена Жадан, педагоги-організатори дитячого табору «Морський».
Дата і місце проведення:10 жовтня 2005 р., дитячий табір «Морський»,хол червоного корпусу.
Тема:історія такультура українського народу.
Мета: пізнання загальнолюдських, культурних і духовних цінностей через знайомство з історією, традиціями України.
Завдання:
- розвивати інтерес до культурно-історичного надбання українського народу;- виховувати культуру взаємостосунків, формувати потребу в культурних і духовних цінностях;
- підвищити рівень взаємовідносин у загоні.
Вік учасників:11-12 років.
Період зміни: основний.
Необхідний реквізит:
- кольоровий папір, картон;
- фарби;
- ножиці;
- магнітофон;
- касета з українською музикою;
- вінки;
- хліб і сіль
Попередня підготовка заходу:
1. Розподіл дітей на творчі групи.
2. Похід до бібліотеки.
3. Вибір та розподіл матеріалу.
Хід справи:
1. Вступне слово педагогів.
2. Виступ дітей з віршами про Україну.
3. Історичний екскурс по етапах розвитку української держави.
4. Розповідь дітей про видатних особистостей України.
5. Розповідь про традиції та звичаї українського народу.
6. Інсценування дітьми деяких традицій та обрядів.
7. Підведення підсумків. Заключне слово педагогів.
Підведення підсумків заходу:
Контрольні запитання:
1.Що нового ви дізналися про нашу державу та її традиції?
2.Чого ви навчилися, працюючи над цим заходом?
3.Які труднощі виникали у вас під час підготовки до сьогоднішнього заходу?
Сценарій.
Звучить українська музика.
Виходить дівчина в українському вбранні, яка втілює Україну.
ДІВЧИНА.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й на яву,
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову.
І мову її солов¢їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
Сяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну!
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
ВЕДУЧИЙ. Маша, справді гарний вірш.
ВЕДУЧА. Я з тобою повністю згодна. А чи знаєш ти, звідки пішла назва нашої держави?
ВЕДУЧИЙ. Ні не знаю. А ось одна з дівчат знає легенду про Україну, з якої ми мабуть все зрозуміємо.
Виходить дівчина – легенда.
ДІВЧИНА-ЛЕГЕНДА. Колись дуже давно, коли Всевишній тільки створив Землю, до нього стояла ціла черга представників різних народів, для того щоб отримати шматок землі, на якому вони мали б жити. Бог роздавав землю, черга повільно просувалась. У кінці черги стояла вродлива дівчина, вдягнена у вишиту сорочку, довгу плахту. На голові чорнобрової красуні був вінок. Коли черга підійшла до дівчини, виявилось, що їй і її народу не дісталося землі, що Господь вже все роздав. Залишив тільки Рай для себе, аби було де відпочити. Але Всевишньому настільки сподобалась ця красуня, що Він не зміг стриматись і подарував її народові шматочок Раю. Люди назвали цю землю Окраїною Раю. З часом слово Окраїна перетворилося на Україну.
ВЕДУЧА. Отже згідно цієї легенди ми з вами живемо в раю. Чи не так?
ВЕДУЧИЙ. Так! Україна – це справді рай. Але так було не завжди. Їй довелося пережити багато горя і страждань.
Виходять діти.
ДИТИНА 1. Коли називають держави, які лежать у центрі Європи, то, зазвичай, згадують Швейцарію, Австрію, іноді, Угорщину, Чехію і Словаччину – і майже ніколи Україну. А проте саме на Українській землі, поблизу закарпатського міста Рахова, знаходиться географічний центр Європи; тож Україна, з її величезною територією в 603,7 тисячі квадратних кілометрів, і з населенням понад 50 мільйонів, здавалося б, найпершою повинна була називатися в сім¢ї центральноєвропейській, та, нажаль, аж до останнього часу лишалася вона terra incognita.
ДИТИНА 2. Пояснити це можна тим, що Україна сприймалася багатьма лише як географічне поняття, але, не маючи ні надто високих гір, ні велетенських рік і океанських узбереж, ні вулканів та землетрусів, не могла привертати до себе особливої уваги.
ДИТИНА 3. Політичного значення теж не мала, бо ще донедавна була не самостійною державою. Входила до складу колишнього Радянського Союзу, як окрема республіка – тому лишалась практично незнаною для світу.
ДИТИНА 4. Усе змінилося того грудневого дня 1991 року, коли в прадавній Біловезькій Пущі зібралися політичні лідери трьох радянських республік – Росії, України та Білорусії – і підписали угоду про Співдружність Незалежних Держав. Відтоді Україна стала незалежною державою. Для народу, який живе на цій землі вже тисячоліття, це не дарунок долі, а найперше – відновлення історичної справедливості.
ДИТИНА 5. Найдавнішим державним утворенням, задокументованим у наших літописах була Київська Русь, що існувала майже 500 років до середини XIII століття, коли татаро-монгольські орди Батия захопили і зруйнували Київ.
ДИТИНА 6. А 1187 року з¢являється в історичних хроніках назва Україна стосовно найближчих до Києва земель – Південної Київщини і Переяславщини. Сталося це, коли помер переяславський князь Володимир і літописець занотував. А від цієї першої відомої згадки про нашу Україну - цілі тисячоліття в безіменність часів, коли незмірні простори між річками Дунаєм, Дніпром і Доном; непрохідні пущі на Десні і Прип¢яті, причорноморські степи і узбережжя Чорного та Азовського морів заселяли предки самих Українців і ще деяких племен. Незмога перелічити всіх, хто пройшов за тисячі років українськими степами, про кого писали Геродот, Птоломей, Прокопій Кесарійський і аль-Масуді.
ДИТИНА 7. Найбільші слов¢янські річки Дніпро, Дунай, Дністер, відомі ще древнім грекам під назвами Борисфен, Істр, Тірас течуть по українській землі в Чорне море, через фантастично родючі чорноземи в степах України, смерекові й букові ліси в Карпатах, дубові бори й березові гаї в Поліссі, невичерпні надра з покладами кам¢яного вугілля і залізної руди – безмежно щедрою була ця земля для її дітей, для тих, хто не зраджував її, жив на ній осіло впродовж віків і тисячоліть, творив самобутню культуру. «У цій країні, – писав Рільке, – де гробниці – цілі гори, душі людей бездонні, як прірви. Мешканці степів жили тихо, темно, мовчазно, їхні слова були лиш гойдливими листками до їхнього справжнього буття. Часом темні птахи здіймались над курганами. Часом дикі пісні вторилися в сутінкове існування людей і зникали в глибині їхніх сердець, тоді як птахи губилися в небі. Повсюди все здавалося безмежним, тільки в темному кутку кожної хати стояла ікона, як божа віха і відблиск від лампадки пробивався крізь вікна. Ця ікона єдина опора, єдиний надійний знак на путі, і жодна хата не стоїть без неї.»
ДИТИНА 8. Українська хата, білосніжна, чепурна, споконвіку будувалася з маленькими віконцями, мало скла, мало прозорості, своєрідна таємничість. Людина має найперше право на таємничість, на сором, на цноту. В українців – це домінанта національного характеру. Таємничістю ми поєднуємось з минулим, яке завжди не збагненне. Почуття історії в українця – неоформлене, нереальне, містичне. Це не знання, а лише настрій, відчуття, солодке і водночас гірке, як дикий мед.
ДИТИНА 9. Давно помічено, що будь-який час лишає по собі набагато більше страждань, ніж щастя. Український народ - м¢який, мрійливий, водночас працьовитий і мужній – цей народ отримав у дарунок од долі землю на пограниччі двох частин світу.
ДИТИНА 10. Здається, ніякі з інших європейських націй не витратили стільки енергії і часу на суперечки про свою ідентичність, як це зробили німці, росіяни й ми, українці. Майже 500 років проіснувала Київська Русь. Що нам залишилось з тих золотих віків? Кам¢яні собори, князі в мармурових саркофагах і вічне мовчання ікон у присмерку храмів.
ДИТИНА 11. А після багатьох століть слави – чорні віки поневолення польською шляхтою, аж доки 1648 року Б. Хмельницький підняв усю націю на визвольну війну і знов, як за часів Київської Русі, створив незалежну Українську державу, яка мала захистити волю своїх громадян і їхнє благочестя. Але на жаль, його держава проіснувала всього 9 років, а по смерті Хмельницького Лівобережна Україна, Слобожанщина, Київ стали безправними васалами Російської Імперії, тоді як Правобережна залишалась у складі Речі Посполитої.
ДИТИНА 12. А далі, за наказом царя 1876 року заборонялась українська мова. Українцям заборонялось навіть мати біблію своєю рідною мовою.
ДИТИНА 13. До всіх великих трагедій, які переслідували Україну впродовж її страдницької історичної руті, додалися нові, ще більші, ще страхітливіші: і голодомор 1933 року, коли померло понад 7 мільйонів чоловік, і апокаліпсис Бабиного Яру, і, нарешті, Чорнобиль - трагедія вже й не земних, а космічних вимірів.
ДИТИНА 14. Та, як кажуть, Бог не без милості, козак не без долі. Поневолювана, гноблена Україна не вмирала, вона вперто не бажала бути спогадом про втрачену велич, не згоджувалася на роль безсилої історичної жертви, вона боролася, гомоніла, народжувала своїх великих синів.
ДИТИНА 15. Дивна земля, щедра земля. Фантастична. Найтовщі в світі чорноземи, найбільші дубові й букові ліси. Найвродливіші дівчата, найвищі небеса. Найзеленіші яри. Найзагадковіші в слов¢янському світі собори, святині, ікони. Наш національний геній Т. Шевченко писав колись: Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, що прокляну святого бога за неї душу погублю.
ВЕДУЧА. Я не знаю в світовій поезії естетичнішого освідчення в любові до своєї рідної землі.
ВЕДУЧИЙ. Мабуть ця земля заслуговує на таку винятковість!
ВЕДУЧА. І на такого поета, як Т.Г. Шевченко.
Виходить хлопець, вдягнений в селянський одяг того часу.
Звучить українська музика.
ХЛОПЕЦЬ. Т. Г. Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі Кирилівка Звенигородського повіту Київської губернії. У 8 років він залишився сиротою. Після смерті батьків маленький Тарас потрапляє до дяка при школі, де проходять два тяжкі роки його дитинства. Не витримавши постійного знущання, хлопець тікає до містечка Лисянка. Але в Лисянці він не затримався і повернувся до рідного села, де потрапив в кімнатні козачки.
В 1832 році, коли Тарсу виповнилось 18 років, він знайомиться з художником Іваном Сошенком. З його допомогою та ще кількох відомих художників 22 квітня 1838 року Шевченкові було подаровано свободу. Через шість років після цього Шевченко був удостоєний звання вільного художника.
Саме в цей час він починає писати свої перші вірші, саме тепер виходить перше видання «Кобзаря».
Повернувшись на Україну, Шевченко зближується з гуртком письменників, вчених, педагогів, які входили до таємної спілки « Кирило-Мефодіївського братства». Шевченко потрапляє під вплив ідей цієї спілки, що відображається в його творах, за які 2 червня 1847 року Шевченко був висланий до Оренбургу. Більше року Шевченко почуває себе ніби похованим живцем. Заслання поета тривало 10 років.
27 березня 1857 року Шевченко повертається до Петербургу.
1860 року йому присуджують звання академіка. Тяжко працюючи, як поет і як художник, Шевченко мріє повернутися на Україну. В травні 1859 року він все таки виїхав до України.
Та пробув він там не довго і знов повернувся до Петербургу. Його здоров¢я було підірване у засланні, і 8 березня 1861 року Т. Г. Шевченка не стало. Та його спадщина живе і досі.
ВЕДУЧА. І це не один приклад. Насправді, видатних особистостей на Україні було не мало.
ВЕДУЧИЙ. Та це ще не все, чим багата наша держава. Наші предки залишили нам велику спадщину у вигляді наших традицій. Наші хлопці та дівчата продемонструють нам багатство традицій нашого народу.
Виходять діти групами та демонструють народні традиції.
Вікторина.
1.Звідки до нас прийшла назва нашої держави?
2.Кількість населення та площа України (приблизно).
3.Географічне положення України.
4.Назвіть річки та моря, які знаходяться на території України.
5.В якому році Україна стала незалежною державою?
6.Хто цьому сприяв?
7.Опишіть стародавню українську хату.
8.Розкажіть про історичні етапи розвитку української держави.
9.Які великі трагедії переслідували Україну впродовж її страдницької історичної долі?
10.Назвіть декілька видатних особистостей нашої держави, яких ви знаєте.
11.Якого найвидатнішого поета, письменника та митця України ви знаєте?
12.Назвіть його видатні художні роботи.
13.Які вірші цього поета ви знаєте? Продекламуйте.
14.Які традиції нашого народу ви знаєте?
15.Які з них святкують у вашій родині і як?