Класифікація та визнання витрат
ОБЛІК ВИТРАТ
Методологічні засади формування в бух обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її в фінансовій звітності викладені в П(С)БО 16 "Витрати ".
Витрати звітного періоду –цевитрати, що визнаються або шляхом зменшення активів, або шляхом збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
· платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
· попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
· погашення одержаних позик;
· інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду;
· витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(С)БО.
Класифікація та визнання витрат
Витрати в бухгалтерському обліку класифікуються залежно від характеру та видів діяльності (рисунок 12.1) [ ].
Для обліку витрат підприємства можуть використовувати рахунки класів 8 та 9, причому ведення рахунків класу 9 є обов'язковим для всіх підприємств, крім суб'єктів малого підприємництва, а також організацій ,діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Рішення щодо застосування рахунків класу 8 приймається підприємством самостійно.
Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати звичайної діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків. Структура рахунків класу 9 збігається з вимогами до визнання складу і оцінки витрат, викладених у П(С)БО 16.
За дебетом рахунків класу 9 відображаються суми витрат , а за кредитом списання суми витрат в кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".
Рисунок. 11.1 Класифікація витрат.
При застосуванні в обліку одночасно рахунків класів 8 та 9 , на рахунках класу 8 накопичується інформація про операційні витрати за елементами, яка використовується для заповнення II розділу "Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати.
Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків рахунки класу 8 закриваються щомісячно в кореспонденції з дебетом наступних рахунків:
Дебет 23“Виробництво”
Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”
Дебет 92 “Адміністративні витрати”
Дебет 93 “Витрати на збут”
Дебет 94“Інші операційні витрати”
Кредитрахунків класу 8
Таблиця 11.15 Порівняльна схема реєстрації господарських операцій підприємства з застосуванням рахунків класу 8 та 9
| Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |||
| у разі застосування рахунків тільки класу 9 | у разі застосування рахунків класу 8 та 9 | ||||
| Дебет | Кредит | Дебет | Кредит | ||
| 1.Запасні частини використані для ремонту виробничого обладнання | 23 “Виробництво” | 2207 “Запасні частини” | 806 “Витрати запасних частин” | 207 “Запасні частини” | |
| 23 “Виробництво” | 806 “Витрати запасних частин” | ||||
| 2.Нарахована зарплата адміністративному персоналу | 92 “Адміністративні витрати” | 661 “Розрахунки по оплаті праці ” | 811 “Витрати на оплату праці ” | 661 “Розрахунки по оплаті праці ” | 5 000 |
| 92 “Адміністративні витрати” | 811 “Витрати на оплату праці ” | 5 000 | |||
| 3.Нарахована амортизація основних засобів відділу збуту | 93 “Витрати на збут” | 131 “Знос основних засобів” | 83 “Амортизація” | 131 “Знос основних засобів” | 2 500 |
| 93 “Витрати на збут” | 83 “Амортизація” | 2 500 | |||
| 4.Нестача готової продукції, виявлена при інвентаризації | 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” | 26 “Готова продукція” | 84 “Інші операційні витрати” | 26 “Готова продукція” | |
| 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” | 84 “Інші операційні витрати” |
Отже, як видно із вищенаведених схем кореспонденції рахунків, рахунки класу 8 є транзитними та використовуються для накопичення інформації в розрізі елементів витрат, яка використовується для заповнення ІІ розділу Звіту про фінансові результати.
11.3.2 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:
· виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;
· нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
· наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються (таблиця 12.2):
· прямі матеріальні витрати;
· прямі витрати на оплату праці;
· інші прямі витрати;
· змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві.
Таблиця 11.16 Перелік витрат, що включаються до виробничої собівартості
| Витрати | Склад витрат |
| 1.Прямі матеріальні витрати | Вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, яка виробляється. Вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат |
| 2.Прямі витрати на оплату праці | Заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат |
| 3.Інші прямі витрати | Всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема: – відрахування на соціальні заходи; – плата за оренду земельних і майнових паїв; – амортизація; – витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів); – витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержаної від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби |
| 4.Загально-виробничі витрати | Витрати на управління виробництвом: – оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; – відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; – витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва: – оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; – витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; – оплата послуг сторонніх організацій тощо. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. Витрати на обслуговування виробничого процесу: – оплата праці загальновиробничого персоналу; – відрахування на соціальні заходи; – медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; – витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. Інші витрати: – внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; – нестачі незавершеного виробництва; – нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; – оплата простоїв тощо |
Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно встановлюють перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Облік витрат, що включаються до виробничої
собівартості продукції (робіт, послуг)
Для накопичення інформації про витрати, що входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачено застосування рахунків:
· 23 “Виробництво”, який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);
· 91 “Загальновиробничі витрати”, який призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.
Рахунок 23 “Виробництво” ведеться в розрізі видів виробництв, статей витрат і видів або груп продукції, що виробляється, або в розрізі підрозділів підприємства та центрів витрат і відповідальності.
За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються:
- прямі матеріальні витрати:
Дебет 23“Виробництво”
Кредит 20 “Виробничі запаси”
Кредит 22“Малоцінні та швидкозношувані предмети”
- прямі витрати на оплату праці:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 66“Розрахунки з оплати праці”
- інші прямі витрати:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”
Кредит 13 “Знос необоротних активів”
Кредит 63“Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
- списані за відповідним розподілом загальновиробничі витрати:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 91“Загальновиробничі витрати”
- розподілені на основне виробництво витрати допоміжних виробництв:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 23“Виробництво”, аналітичний рахунок “Допоміжне виробництво”
- втрати від браку продукції (робіт, послуг):
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 24“Брак у виробництві”.
11.3.3 Облік загальновиробничих витрат
Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.
За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.
Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:
· змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
· постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності.
Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва).
Приклади баз розподілу:
- години праці;
- заробітна плата;
- обсяг діяльності;
- прямі витрати;
- інше.
Підприємствам слід обирати ту базу розподілу, яка найбільш точно відображає зв’язок між загальновиробничими витратами та обсягом готової продукції. На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат.
Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 |  | ||||
 |
Рисунок 11.2 Розподіл загальновиробничих витрат
Підхід до розподілу загальновиробничих витрат наведено на рисунку 11.2
Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на собівартість реалізації звітного періоду є економічно обґрунтованим, оскільки достовірно відображає показники діяльності підприємства за цей період. Виробнича собівартість продукції не повинна підлягати різким коливанням і, у відповідності з принципом обачності витрати не занижуються,а відображаються в тому звітному періоді, коли вони були понесені. Значна сума нерозподілених загальновиробничих витрат може бути результатом:
- невірної оцінки показників нормального рівня виробництва;
- низького рівня виробництва, що є результатом певних обставин, які потребують аналізу з метою прийняття відповідних управлінських рішень.