Основні завдання інтеграції біометричних технологій 15 страница
Кримінолог Джеффрі Робінсон, автор книги «Злиття: Конгломерація Міжнародної Організованої Злочинності» (The Merger: The Conglomeration of International Organized Crime), стверджує, що злочинність в наш час вже не є лише національною проблемою, а перетворилася на проблему всього людства: «Нездатність сучасного суспільства протидіяти організованій злочинності може стати такою ж доленосною проблемою XXI століття, як Холодна війна була проблемою століття XX, а колоніалізм – XIX століття». За оцінкою Д.Робінсона, виявлення та нейтралізація груп міжнародної організованої злочинності ускладнюється тим, що ці угруповання використовують законні бізнес-структури для прикриття своєї діяльності. Іноді злочинна організація лише оперує всередині великої корпорації, а інколи – фактично контролює її. Досить часто буває важко провести межу між злочинною діяльністю «білих комірців» або корпорацій і діями кримінальних співтовариств.
Федеральне бюро розслідувань (ФБР) вважає, що існують три основні види корпорацій, які пов’язані зі злочинною діяльністю: по-перше, це незаконні бізнес-структури, які з самого початку займаються нелегальною діяльністю, наприклад, торгівлею наркотиками; по-друге, це легітимні фірми, що скоюють службові злочини, такі як «відмивання грошей» і, по-третє, це легально працюючі підприємства, які повністю або частково були створені на доходи, що були отримані внаслідок протиправних дій організованої злочинності. Таким чином, міжнародна злочинність представляє реальну загрозу для фінансових систем як окремих держав, так і всього світового товариства. Але це ще не все. Криміналітет здійснює свій вплив на політику. Італійські і японські злочинні співтовариства, як вважається, одними з перших почали вкладати «відмиті» гроші та використовувати підконтрольні їм бізнес-структури для підтримки своїх людей у структурах влади. В США мафія традиційно здійснює контроль над впливовими профспілками. Багато південноамериканських наркокартелів спонсорують «своїх» політиків і навіть деякі терористичні структури для організації тиску на владу та захисту свого бізнесу.
Економіст Раджів Нейлор, автор дослідження «Злочинні Доходи: Чорні Ринки, Нелегальні Фінанси і Підпільна Економіка» (Wages of Crime: Black Markets, Illegal Finance, and the Underworld Economy), стверджує, що міжнародна організована злочинність «глобалізувала» свою діяльність внаслідок тих же причин, що і законослухняні транснаціональні корпорації. На думку Р.Нейлора, зростанню незаконної транснаціональної діяльності сприяли технічні досягнення минулого століття: бурхливий розвиток авіації, телекомунікацій і міжнародної торгівлі. Злочинні угруповання скористалися скороченням державного регулювання в економічній діяльності і ослабленням прикордонного контролю. Транснаціональні злочинні угруповування швидко знаходять і з максимальною ефективністю використовують існуючі прогалини у державних правових системах для розширення своєї діяльності. Вони осідають в тих місцях земної кулі, звідки не можуть бути екстрадовані, створюють опорні бази в державах з неефективною правоохоронною діяльністю і відмивають гроші в країнах, де не чітко дотримуються банківської таємниці або відсутній ефективний контроль за фінансовими структурами*.
Організована злочинність охоплює такі надприбуткові види протиправної діяльності, як міжнародна торгівля наркотиками, зброєю і людьми. В даний час організовані міжнародні злочинні групи отримують свою частку прибутку від нелегальної міграції, тим самим доводячи свою підприємницьку хватку. Причому нерідко проникнення на територію інших країн здійснюється за допомогою фальшивих документів, що є серйозним викликом для правоохоронних органів**.
В даний час все більш інтенсивно інформаційні системи автоматичної мультибіометричної ідентифікації використовуються для реалізації інтересів суспільства і держави (введення паспортно-візових документів нового покоління, протидія тероризму, злочинності, нелегальній міграції), забезпечення безпеки крупних інфраструктурних і транспортних об’єктів (аеропорти, атомні і гідроелектричні станції тощо), а останнім часом спостерігається прискорене впровадження біометричних технологій у системи масового обслуговування (найпоширеніша сфера застосування – програми надання сприяння авіапасажирам, які часто подорожують).
Нагадаємо загальні етапи проведення ідентифікації за допомогою біометричних технологій:
– реєстрація біометричного ідентифікатора індивідуума – дані про фізіологічну або поведінкову характеристику перетворюють у форму, яка доступна комп’ютерним технологіям, і заносять до пам’яті відповідних біометричних пристроїв або систем;
– виділення – з пред’явленого при проведенні контролю ідентифікатора виділяють індивідуальні унікальні ознаки, які піддають подальшому програмно-системному аналізу;
– порівняння – зіставлення електронних шаблонів знов пред’явленого та раніше зареєстрованого ідентифікаторів;
– ухвалення рішення – винесення висновку про збіг або неспівпадіння знов пред’явленого та раніше зареєстрованого ідентифікаторів.
Висновок про збіг або неспівпадіння ідентифікаторів при необхідності може транслюватися іншим програмно-апаратним складовим використовуваних біометричних систем (контролю за доступом, програмно-апаратним пристроям захисту інформації
тощо), які проводять наперед визначені дії на основі отриманої інформації.
Використання біометричних технологій у діяльності правоохоронних органів і «цивільних» системах має ряд принципових відмінностей. Основна відмінність полягає у тому, що «цивільні» системи оперують не безпосередньо біометричними ідентифікаторами (зображеннями відбитків пальців або райдужної оболонки ока, оцифрованих фотографій індивідуумів і т.ін.), а їх цифровими шаблонами – моделями, причому зворотнє відновлення реального ідентифікатора з його цифрового шаблону не можливе. У такий спосіб гарантується захист персональних біометричних даних користувачів і забезпечується суттєве прискорення швидкості роботи «цивільних» біометричних систем – цифрові шаблони ідентифікаторів займають значно менший обсяг електронної пам’яті, ніж оригінали електронних зображень біометричних ідентифікаторів. Даний факт має особливу важливість при обслуговуванні значної кількості користувачів.
У таблиці 8 наведено порівняльний аналіз застосування біометричних технологій у діяльності правоохоронних органів і системах цивільної ідентифікації. Деякі положення аналізу, що наводиться, характерні тільки для країн СНД, так як у США, країнах ЄС та інших країнах отриманнявідбитків пальців і долонь на папері, склі і тому подібних поверхнях практично вже не застосовується*.
Таблиця 8