Джерела та характеристика польського феодального права

Спочатку в Польщі, як і в більшості країн, діяло звичаєве право. Згодом з'являються збірники - Польська Правда (Ельблонська книга) (XIII ст.), Статути Казимира Великого (1347 р.), три Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.), збірники магдебурзького права.

Ельблонгська книга - Написана вона німецькою мовою у XIII ст. як посібник для суддів-хрестоносців.

Право XIII ст. захищає не лише життя, а й майно заможних класів суворіше, ніж простолюду.

Подібно до германського, польське право того часу також у спір­них випадках вдається до ордалій - випробувань поєдинком, розпече­ним залізом чи водою. Пан може для судового поєдинку виставити свого кмета. Крім грошових штрафів, застосовуються ще й інші засоби покарання - кваліфікована смертна кара та вигнання. Ув'язнення як самостійний вид покарання відсутнє.

Систематизацію польського права провів ко­роль Казимир III Великий. Для Малої Польщі близько 1347 р. було створено Віслицький статут, для Великої Польщі у 1346-1347 рр.,-Петраковський. Цими актами було систематизовано правові норми служби в ополченні, становище духовенства, відносини поміщиків з селянами тощо. Велика увага зверталася на право власності.

62. Характеристика петиції про право 1628р .в Англії.

За наступника Якова - Карла І (1625-1649) - політичний шантаж, інтриги, свавілля ще більше загострили конфлікт між королем і Парламентом. 7 червня 1628р. королеві була подана так звана "Петиція про право", Вона зводилася до чотирьох пунктів:

1. Населення не повинно змушуватися до виплати податків, не за­тверджених парламентом;

2. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами країни;

3. Повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами во­єнного часу;

4. Повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів.

Король був змушений затвердити цю петицію, проте майже відразу почав порушувати її. У березні 1629 р. і цей «непокірний» парламент було розігнано.

Одинадцять років безпарламентського правління ознаменувалися новими утисками проти протестантів-пуритан. Соціальною базою цієї релігійної течії була міська буржуазія, нове дворянство та дрібнобур­жуазні елементи міста і села. Одночасно вводилися нові податки (на­приклад, корабельний податок, запроваджений урядом у 1635 p.), що збуджувало невдоволення в усіх верствах населення, незалежно від релігійної орієнтації.

61. Причини, етапи та особливості англійської буржуазної революції.

На початку XVII ст. Англія була типовою аграрною країною. 4/5 від 5 000 000 осіб з її населення проживало в селі. Та капіталістичні відносини в цій країні розвивалися значно інтенсивніше, ніж в інших європейських країнах (окрім Нідерландів). Відбувалося накопичення капіталу в промисловості й торгівлі.

Однак розвиток капіталу в Англії стримувався: свавіллям у процесі встановлення та збирання податків; свавіллям судової влади, що перебувала в повній залежності від короля; терором і позасудовими розправами "Зоряної палати" й "Високої комісії""; королівською монополією, що обмежувала свободу торгівлі й урядовими регламентаціями розвитку промисловості; релігійною політикою абсолютизму, що викликала загальне обурення.

Революція мала свої особливості: революція розпочалася та відбувалася під релігійним стягом. Роль бойової теорії повстанців відіграла ідеологія пуританізму, гаслами якої були реформи панівної англіканської церкви, очищення її від католицизму, створення своєї общини на чолі з пресвітерами, відновлення давніх вольностей.

Під час революції пуритани розділилися на три прошарки: пресвітеріани - які прагнули встановити в країні парламентську монархію; індепенденти - погоджувалися з ідеєю конституційної монархії та вимагали, щоби за вільною людиною були визначені права на свободу слова, совісті, друку та ін.; певеллери - вимагали ліквідації монархічної влади та встановлення демократичної республіки з однопалатним парламентом і загальним виборчим правом; • проти абсолютизму англійська буржуазія виступила в союзі з новим дворянством (джентрі), а не з народом;

Основне завдання, що стояло перед англійською революцією, -це ліквідація феодальної влади та встановлення буржуазного панування, забезпечення переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У своєму розвиткові вона пройшла такі чотири етапи:

· конституційний (1640-1642 рр.);

· Перша громадянська війна ( 1642-1646 рр.);

· боротьба за поглиблення демократичного змісту революції (1646-1649рр.);

· індепендеитська республіка (1649-1653 рр.).

63. Характеристика Трьохрічного акту 1641р .в Англії.

Після розгону Королівського парламенту політична ситуація в Англії ще більш ускладнилася. В Лондоні один за одним спалахували народні заворушення. Відсутність грошей, невдоволення не тільки в низах, але і серед фінансистів, купецтва і нового дворянства зробили положення Карла І безнадійним.

Усвідомивши, що без допомоги парламенту йому не вдасться вивести країну з кризи, король в листопаді 1640 року скликав новий парламент. За безперервність роботи до 1653 р. він отримав назву “Довгого”. Практично відразу парламентарі подали королю ряд актів, спрямованих на обмеження королівської влади і встановлення конституційної монархії.

15 лютого 1641 р. король підписав “трьохрічний акт”, в якому регламентувалися скликання парламенту (1 раз на три роки) незалежно від волі короля.

Актом від 5 червня були знищені важливі органи англійського абсолютизму – “Зоряна палата” і “Висока комісія”, а також передбачено обмеження повноважень Таємної ради короля.

1 грудня 1641 р. парламент прийняв “Велику ремонстрацію”, в якій підтверджувалися основні положення “трьохрічного акту”, констатувався факт знищення свавілля в стягненні податків з боку королівської влади; йшлося про необхідність упорядкувати роботу судів; вводився порядок призначення службовців з відома парламенту. Цим фактом було заборонено переслідування незгодних.

64. Характеристика Навігаційного акту 1651р .в Англії.

Торгівля. Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов'язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав - на англійських або суднах країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії.

Реалізація його в другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Після їхнього успішного завершення Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp.

Основані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.

Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри земельної власності становили вже 300 акрів (акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян. Навігаційний акт був значним інструментом англійської політики протекціонізму і сприяв прискореному економічному розвитку країни протягом двох століть. Був скасований в 1849 році.

 

65. Характеристика Знаряддя правління 1653р .в Англії.

16 грудня 1653 року в Англії ухвалено конституцію («Знаряддя управління»). Вона поставила останню крапку в державному перевороті, який здійснили Олівер Кромвель і Джон Ламберт. Згідно з Конституцією Олівер Кромвель призначався лорд-протектором Анг­лії, Шотландії й Ірландії.

Йому «разом із парламентом» віддавали законодавчу владу. Кромвель ставав пожиттєвим законодавцем, а парламентарі мінялися кожні три роки. Виконавчу владу взяли на себе знову ж таки протектор «разом із Державною радою», членами якої були його прихильники.

Фактично виконавча влада в країні належала лише Кромвелю, а законодавча ділилася між парламентом, який обирався на три роки і складався з 460 депутатів. Відтак Кромвель отримав таку широку владу, що йому заздрили й легітимні монархи. Він командував армією й флотом, контролював фінанси й правосуддя, керував зовнішньою політикою, оголошував війну й укладав мир, нарешті, у перервах, коли не діяв парламент, його ордонанси мали силу законів.

Отже, Конституція встановлювала в Англії режим одноосібної влади. За словами Кромвеля, принцип, що привів його до влади, був такий: «Ліпше переплатити за добру інформацію, ніж недоплатити за погану».

66. Характеристика Габеас корпус акту 1679р .в Англії.

У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він уві­йшов в історію як Габеас корпус акту. Він врегулював і остаточно

1. оформив давно відомі англійському праву правила арешту та при­тягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним:

2. судді були зобов'язані вимагати негайного судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи;

3. ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту;

4. у разі затримки судового розслідування закон передбачав можливість звільнення заарештованого під заставу

5. заборонялося незаконне заслання до колоній.

Текст документа містив багато застережень, які практично ігнору­вали інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.

 

67. Біль про права 1689 р.

Прийнятий в жовтні 1689 р. англійським Парламентом Біль про права юридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:


1. король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, призупиняти закони чи звільняти від їхньої дії;

2. без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати які-небудь податки;

3. королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утримувати армію;

4. вибори до Парламенту мали бути вільними;

5. виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були
обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;

6. Парламент мав право приймати будь-які закони;

7. Парламент мав скликатися досить часто;

8. королівські витрати щорічно затверджував Парламент.


Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиція­ми безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.