Види журналістських розслідувань
1.Розслідування політичних злочинів.
2.Розслідування економічних злочинів.
3.Розслідування корупції.
4.Розслідування злочинів в сфері екології.
5.розслідування історичних таємниць.
6.розслідування соціально-побутових злочинів.
1* Розслідування політичних злочинів торкаються передусім явищ, дій, які являють собою порушення закону, злочинів, пов’язаних з боротьбою за владу (наприклад, фальсифікація виборів, укладання договорів, що шкодять національним інтересам держави тощо*. В історії журналістики є немало прикладів того, як завдяки журналістам суспільство дізнавалося про нечесні шляхи боротьби за владу, в т.ч. в новітній українській історії. Світовий приклад – Уолтергейська справа. Відкрилося, що з 1970 р. Ніксон прослуховував таємні записи всіх телефонних та ін. розмов у кабінетах Білого дому, а також опозиції. Був створений список із 20 найбільш активних політичних противників президента, який відкривався іменем сенатора Едварда Кеннеді, обговорювалися варіанти вбивств і заходи зі зриву мітингів прихильників демократичної партії. Комісія встановила провину президента. Крім того, виявилося, що він не сплачував податки, використовував державні кошти на побудову дорогих особняків. Ніксон змушений був добровільно подати у від-ставку. В історії США це найбільш сенсаційна політична подія.
Часто журналіст розслідує злочини, безпосередньо не пов’язані з політикою, але такі, які мають політичне підґрунтя. Це може бути, наприклад, контрабандний продаж зброї за кордон, кошти від продажу якої ідуть на підтримку певних політичних сил (чому Україна приховувала продаж «кольчуг» Іраку напередодні президентських виборів? Чи справді продавала? Якщо так, куди пішли кошти?*. Вивчення навіть випадкового затримання на кордоні партії боєприпасів може вивести журналіста на справу, яка має певне політичне значення. Проте слід пам’ятати, що торгівля зброєю на міжнародному рівні – це завжди частина державної політики. Тому варто з’ясувати, як той чи ін. факт продажі зв’язаний з вирішенням політичних завдань в інтересах певних сил. Треба бути компетентним у сфері політичної діяльності: стежити за розташуванням політичних сил, знати їх найважливіші завдання в конкретний час, методи і досвід вирішення політичних проблем, мати уявлення про їх лідерів, їх нахили, досвід. Все це база для політичних розслідувань.
2* Розслідування економічних злочинів належать до найскладніших. В їх основі лежать виключно складні схеми присвоєння певними особами державних коштів чи коштів конкурентів. Як правило, такі дії наперед чітко сплановані в юридичному плані і використовують недоліки в законодавстві, які дозволяють обійти закон. Журналісту слід мати хорошу економічну підготовку і опиратися на допомогу юристів та економістів – професіоналів високого рівня. Це допоможе уникнути можливих судових переслідувань з боку «героїв» майбутньої публікації.
Економічні злочини пов’язані з поняттями росту ефективності економіки, рентабельності підприємств. Всі дії осіб, які призводять до зниження цього росту, можна вважати економічними злочинами. Це може бути шкода для конкретної економіки, певної галузі, рядового підприємства. При цьому шкода для певної галузі може негативно позначатися на всій економіці. Найбільш небезпечні злочини, які приносять шкоду економіці держави в цілому. Це зазвичай відбувається в часи прийняття неправильних політичних рішень на рівні законів, урядових рішень, президентських указів, які змінюють основи економічної діяльності в суспільстві. Журналісти до таких розслідувань звертаються рідко, найчастіше пишуть про окремі галузі і підприємства. Це можуть бути справи спланованого доведення конкурентів до банкрутства («Юкос»* з наміром, наприклад, заволодіти їх бізнесом. Нині – доведення до банкрутства ЖЕКів задля їх приватизації зацікавленими особами чи інших підприємств. Наприклад, викуповують районний молокозавод, що не працює, власник не вкладає грошей в його модернізацію, а розпродує майно. Так у Львові викупили майно військових частин і продавали автівки на вагу металу. Або: оголошення про нерентабельну діяльність західноукраїнських облас-них відділень «Нафтогазу» задля їх приватизації компанією «Росукренерго». На думку тодішнього прем’єра В.Януковича, це єдине (після заборони приватизації газотранспортної системи*, чим Україна може поступитися задля вигідних (для кого?* розробок газових родовищ у Росії. Приклад економічного злочину, на думку аналітиків, поширене в Україні рейдерство, що являє собою незаконне заволодіння чужим бізнесом. Як рейдерство деякі фінансові аналітики оцінюють зміну керівництва «Ощадбанку» (незаконне звільнення Олександра Морозова у 2006 р.*. Банк отримав величезні прибутки за останні рр., програма його розвитку таким чином підтвердилася, проте реакція уряду виявилася протилежною. У цій справі дехто з аналітиків вбачає і політичне підґрунтя – інтерес братів Клюєвих до «Ощадбанку», вони ж представляють ПР. У цій же справі вбачається і намагання втілити ручне керування економікою, притаманне Азарову.
Журналіст має використати службову документацію, архівні справи, публікації стосовно теми за певний час. Він має простежити можливі способи «відмивання» коштів і знати про них. Йому треба пояснити читачеві проблему популярно, для того, щоб він міг зорієнтуватися в суті справи.
3* Розслідування корупції особливо актуальні для нинішньої української ситуації, де все суспільство переконане в її існуванні. Найскандальніших приклад такого розслідування на пострадянському просторі – стаття Марка Дейча «Опасные связи. Генеральный прокурор вне закона» про зв’язки колишнього Генпрокурора Росії з кримінальним світом. Чиї інтереси в Україні захищав Піскун, а нині – Медведько, коли в державі закривали найрезонансніші справи? Фабрикували справи проти Ю.Луценка та «Народної самооборони», ін. громадських організацій. Найскандальніший приклад, що заслуговує уваги журналістів-розслідувачів, затримання з хабарем львівського судді Зварича.
До корупційних злочинів належать зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень, отримання хабаря, службові підробки документів. Все це пов’язано з діяльністю чиновників різних рівнів. Журналістські розслідування такого плану можна поділити на розслідування корупції у найвищих ешелонах влади, у регіональних і місцевих владних органах, у низових сферах. Чим вищий рівень корупціонера, тим важче здійснювати розслідування, тим більше треба знати журналісту, мати відповідні зв’язки, інформаторів, допомогу і свідчення яких можна використати в розслідуванні. Таке розслідування вимагає роботи журналіста «по гарячих слідах». Він мусить не просто виявити злочин, а доступно і талановито пояснити, чому так стається, які соціальні механізми не спрацьовують, що його породжує.
Знаючи про те, що в суспільстві процвітає корупція, не можна братися за справу. Слід мати конкретний інформаційний привід, що хтось помічений в корупції. Часто адреси підказують телефонні дзвінки чи листи в редакцію. Це може бути й анонімне анкетування, яке публікує видання, цікавлячись думкою людей. Можна отримати відповіді цілком конкретного характеру.
Отримавши дані, журналіст має окреслити сферу діяльність і коло осіб, чиї дії підпадають під звинувачення у корупції. Основні завдання:
- виявити конкретних учасників злочину;
- описати сам механізм;
- визначити мотиви злочину;
- встановити його соціальні причини;
- спрогнозувати можливі наслідки розвитку кримінальної ситуації.
Журналіст може реалізувати всі ці завдання, а може зупинитися лише на деяких чи навіть на одному. На найвищому рівні він може розслідувати механізм переведення величезних сум народних коштів на особисті рахунки корупціонерів за кордоном. Саме такі розслідування приносять найвідчутніші удари по корупції, оскільки демонструють як їх послідовникам, так і суспільству можливість успішно протистояти корумпуванню суспільних відносин.
4* Розслідування злочинів у сфері екології особливо актуалізувалося сьогодні. До екологічних злочинів належать дії, які порушують оточуюче середовище, що спричиняє неможливість нормального людського існування. Це виклик існуванню всього людства, оскільки стан екології як в окремій країні, так і загалом на планеті погіршується. Шкоду приносять не лише окремі особи чи організації – навіть уряди різних країн в погоні за ефективними господарськими нововведеннями, потужними технологіями часто жертвують екологічною стабільністю, втручаються в життя світової екосистеми.
Екологічні злочини часто маскують під прогресивні проекти, вигідні капіталовкладення тощо. Журналісту-розслідувачу часто треба володіти найсучаснішими методами аналізу, щоб викрити ці явища, в тому числі методами природничих наук. Він постійно змушений піднімати свій професійний рівень у цьому плані. Розслідуванню таких справ нерідко заважає й те, що не вистачає точної інформації, яку вкрай складно отримати, особливо від комерційних фірм. Проте журналісти все ж розкривають такі приховані справи.
В Україні часів СРСР величезні масштаби індустріалізації, гігантоманії, породжені прагненням забезпечити планове функціонування єдиного народного господарства на величезних за розміром територіях, призвели до створення безмежної кількості об’єктів, обслуговування яких вимагало колосальних затрат. Поки існував Союз, вони були можливі, на них ішли значні ко-шти. Хоча й тоді траплялися техногенні катастрофи, які, щоправда, замовчувалися. Приклад – трагедія на Куренівці (Київ*. Сюди ж можна віднести і катастрофу на ЧАЕС. Сьогодні обладнання більшості таких підприємств зношене, немає можливості його замінити, уникнути аварій важко. Саме тому висвітлення екологічних проблем, виявлення їх причин дуже важливе.
Розробка екологічних тем часто пов’язана з використання великої кількості спеціальних термінів, показників. Журналіст повинен постійно стежити за публікаціями на цю тему, удосконалювати свої знання з екології. Часто саме технічні нюанси лежать в основі проблеми. Іноді суперечка виникає через різницю в термінології. Наприклад: радіоактивні відходи чи відпрацьоване ракетне паливо? Який термін більше скаже для читача про проблему? При чому, терміни слід пояснити так, щоб їх зрозумів рядовий читач. Наприклад: біоценоз, гепатикольоз, фенол, хронічна інтоксикація… Їх суть журналіст зобов’язаний передати доступними словами. Найпоширеніші прийоми – вживання визначень зі словників або застосування розгорнутих публіцистичних визначень авторського характеру.
Практично жодне таке ж/р не обходиться без цифр, які вважаються безсумнівним підтвердженням достовірності описаного. Але не кожний читач одразу усвідомить їх значення, співставить їх. Журналіст має потурбуватися про «звучання» цифр. Використовують такі прийоми, як порівняння складних явищ з простими, а нових – зі звичними. Вживають математичну методику підрахунку, вирахування відсотків чи середніх величин, округлення чисел, співставлення. Вживають традиційну риторику, звертаючись до читача і акцентуючи цифрові значення в авторському коментарі. Найкраще цифри подавати в порівнянні, при чому порівнювати зі знайомими мірками.
5* Розслідування історичних таємниць полягає у вивченні незрозумілих подій у минулому. Початки української незалежності відзначалися хвилею різних викриттів, розслідувань історичного плану: репресії сталінізму, голодомор, трагедія ОУН-УПА... Значення таких розслідувань насамперед пізнавальні. Воно допомагає поглянути на спірну історичну проблему з т. з. сучасності, запропонувати свою версію, відкрити подробиці, які стали відомими лише через багато років. Якщо в сучасності є аналогічні ситуації, ж/р може допомогти їх пояснити.
Якщо журналіст розслідує давно минулі справи, то це значно обмежує коло методів і джерел інформації. Найбільше можуть допомогти свідки, яких зазвичай небагато, а також документальні джерела державних та родинних архівів. В пригоді стає і спеціальна історична література та історичні фахові видання. Часто доводиться пояснювати вчинки історичних осіб, тому слід з’ясувати конкретні мотиви, які могли б стати спонуками вчинків історичної особи в різних ситуаціях. Важливо враховувати і групові інтереси, придворні інтриги… Однак через брак знань журналіст змушений покладатися на гіпотези, версії, норми здорової логіки. Слід враховувати і фактор випадковості. Можна інтуїтивно увійти у роль діючої особи, психологічно реконструювати чужу свідомість. Тому ж/р на історичну тему являє собою лише більш чи менш обґрунтовану версію.
6* Розслідування соціально-побутових злочинів не менш важливі. Сюди належать злочини, здійснені на ґрунті взаємин між людьми в спільному повсякденному житті. Журналіст намагається виявити їй механізми, причини, значимість для суспільства, наслідки. Джерел інформації тут більше, вони доступніші, можна використовувати різноманітні методи розслідування. За поняттям соціального побуту може стояти велика кількість важливих і складних, а іноді й небезпечних для всього суспільства явищ, подій, злочинів. Саме на рівні соціально-побутових відносин перевіряються вірність тих змін, які проводяться в суспільстві, їх позитивне чи негативне значення для людей. Приклад: сільський вчитель за відро викопаної картоплі вбиває безробітного злодія – батька 5 дітей, його засуджують. Мораль: проблеми – в соціальному забезпеченні суспільства, у зневазі до становища вчительства, лікарів. Висновки більш глибокі, ніж звичайний побутовий конфлікт на матеріальному ґрунті.
Автор подібного ж/р має вийти на глибинні соціально-психологічні причини події. Саме вони стають об’єктом ж/р. Що стає причиною переродження людей, доведення їх до стану, коли вони не контролюють свої вчинки? Відповідь – соціальна катастрофа, невміння держави захистити від бідності власну інтелігенцію, для якої створені неможливі умови виживання. Поведінка влади в даному випадку і є соціальним злочином. Він створений не тими, хто потрапляє в ув’язнення, а тими, хто оперує мільйонами, живе в розкошах, з презирством дивлячись на тих, хто заробляє на хліб чесною працею. Ж/р на соціально-побутову тематику вимагають від журналіста добрих знань соціального психолога. Ще один приклад – вбивство батьком двох дітей і його самогубство через матеріальну скруту (відсутність житла, роботи, коштів на проживання* на поч. 2000-го у Чернівцях (новітня «Новина» В.Стефаника*. Ця подія шокувала суспільство, витоки її – глибокі соціальні катаклізми в суспільстві і неможливість пристосуватися до них, що врешті викликало зневіру в цінності життя. Можна написати і ж/р про зріст суїцидів у зв’язку з економічною кризою, відштовхнувшись від окремого факту і узагальнивши проблему