Первинні засоби пожежегасіння
Первинні засоби пожежегасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.
Досить часто, як первинні засоби пожежегасіння використовують вогнегасники, які характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкодією. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'ємом корпуса 1 — 10 л; загальна вага не більше 20 кг), та пересувні (об'ємом корпуса більше 25 л на спеціальних пристроях з колесами). Вибір виду вогнегасника обумовлюється розмірами можливих осередків пожеж. При значних розмірах останніх рекомендується встановлювати пересувні вогнегасники.
Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники підрозділяють на: водяні (із зарядом води чи води з добавками); пінні (хімічно-пінні, повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові; комбіновані, (піна-порошок).
Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин та матеріалів.
Повітряно-пінні вогнегасники (ВПП-5; ВПП-10; ВПП-100) мають ту ж область застосування що й хімічно-пінні. На відміну від хімічної, повітряно-механічна піна не викликає корозію, більш екологічна, однак має меншу стійкість (швидко розкладається). Зарядом вогнегасника ВПП-10 (рис. 4.22, б) є 6% водний розчин піноутворювача, що знаходиться в корпусі. Надлишковий тиск, завдяки якому водний розчин піноутворювача виходить (викидається) із корпуса вогнегасника через сифонну трубку створюється вуглекислотою, яка у зрідженому стані знаходиться в балончику. Повітряно-механічна піна утворюється в дифузорі, де розчин, що виходить із корпуса змішується з повітрям.
Пінні вогнегасники (хімічно-пінні та повітряно-пінні) не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також лужних, лужноземельних металів та їх карбідів, оскільки до складу піни входить вода.
Вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також цінних предметів. У вогнегаснику ВВ-2 (рис. 4.22, в) вуглекислота знаходиться в товстостінному металевому балоні в зрідженому стані. Вогнегасна дія вуглекислого газу основана на пониженні концентрації кисню в зоні горіння та охолодженні об'єкта, що горить.
Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ, ВХ-3, ВВБ-ЗА, ВХ-7) призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря. Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються галогеновуглеводні (бромистий етил, хладон 114В2, тетрафтордиброметан та ін.), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із мілкодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогеновуглеводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали). Крім того вони не замерзають при виході із запірно-пускового пристрою і вимагають створення значно меншого (0,9 МПа) тиску в балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вага яких є невеликою.
Порошкові вогнегасники (ВП-1, ВП-2(з), ВП-5, ВП-10, ВП-100) є універсальними і характеризуються широким діапазоном застосування. На відміну від інших видів вогнегасників ними можна гасити лужні та лужноземельні метали та їх карбіди.Первинні засоби пожежегасіння.
ПИТАННЯ №60
Види пожежної охорони.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про пожежну безпеку» пожежна охорона поділяється на Державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про пожежну безпеку» пожежна охорона створюється з метою захисту життя та здоров’я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної охорони є:
здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;
запобігання пожежам і нещасним випадкам на об’єктах;
гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про пожежну безпеку» посадові особи Державної пожежної охорони зобов’язані:
· використовувати в межах своєї компетенції надані їм повноваження для запобігання та припинення порушень у сфері пожежної безпеки, а також сили та засоби при гасінні пожеж і рятуванні людей;
- брати участь у здійсненні технічної політики щодо вдосконалення та впровадження техніки, систем і засобів протипожежного захисту, форм і методів профілактики пожеж;
- сприяти розвитку самосвідомості та ініціативи громадян у питаннях боротьби з пожежами, виконання законодавства у сфері пожежної безпеки.
ПИТАННЯ №61
ДЕРЖАВНИЙ ПОЖЕЖНИЙ НАГЛЯД
В населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється
державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:
- розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки;
- погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;
- встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації;
- здійснюють контроль за додержанням вимог законодавчих актів з питань пожежної безпеки;
- проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.
Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
- проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;
- давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.
- здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт;
- припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадку випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності;
- притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;
- застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Питання з курсу «Основи охорони праці»
1 Охорона праці - предмет, завдання, складові частини, основні терміни.
2.Основні законодавчі акти про охорону праці.
3.Нормативно-правові акти з охорони праці.
4.Загальні гарантії прав працівників з охорони праці.
5. Обов'язки роботодавця з організації охорони праці на підприємстві.
6.Охорона праці жінок.
7.Охорона праці неповнолітніх.
8.Компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.
9.Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або в разі їх смерті.
10.Відповідальність за порушення вимог охорони праці.
11. Фінансування охорони праці.
12.Державне управління охороною праці. Повноваження держнаглядохоронпраці.
ІЗ. Державний нагляд за охороною праці.
14.Види контролю за станом охорони праці.
15. охорони праці підприємства, організації.
16.Основні повноваження служби охорони праці на підприємстві.
17.Комісія з питань охорони праці на підприємстві.
18.Навчання з питань охорони праці.
19 Основні причини виробничого травматизму.
20.Методи аналізу виробничого травматизму.
21.Законодавство України в галузі гігієни праці. Заходи забезпечення санітарного благополуччя.
22.Зплив шкідливих речовин на організм людини.
23.Нормування шкідливих речовин.
24.Захист бід дії шкідливих речовин.
25.Мікроклімат виробничих приміщень.
26 .Нормування метеорологічних умов.
27.Загальні заходи нормалізації мікроклімату.
28 .Прилади для вимірювання метеорологічних умов.
29.Призначення та класифікація систем вентиляції.
30. Природна вентиляція.
31. Механічна вентиляція. Видрі механічної вентиляції.
32.Основні світлотехнічні поняття та одиниці.
33.Видн виробничого освітлення. Основні вимоги до виробничого освітлення.
34 .Виробниче освітлення. Нормування та забезпечення.
35 Природне освітлення. Нормування. Розрахунок.
З6.Розрахунок штучного освітлення.
З7.Дія шуму на організм людини.
З8.Гігієнічні характеристики та нормування шуму.
40.3ахист від шуму. Вплив вібрації на працюючих. Нормування та захист від вібрації.
41.Класифжація іонізуючих випромінювань.
42.3ахист від іонізуючих випромінювань.
43.Види електричних травм.
44.Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
45. Класифікація приміщень за електричною небезпекою.
4б. Двохфазне та однофазне включення в електричну мережу.
47. Причини електротравм.
48. Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи (ізоляція; огородження, мала напруга, сигналізація).
49.Технічні засоби безпеки електроустановок у аварійних режимах роботи (захисне заземлення, занулення).
50.Захисне заземлення.
51.Небезпечні фактори пожежі. Причини пожеж.
52.Теоретичні основи процесу горіння.
53. Показники пожежо-вибухонебезпечності речовин та матеріалів.
54. Система попередження пожеж.
55. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
56. Система протипожежного захисту.
57. Організаційно-технічні заходи пожежозахисту.
58. Засоби та способи пожежегасіння.
59. Первинні засоби пожежегасіння.
60. Види пожежної охорони.
61.Державний пожежний нагляд. Повноваження державного пожежного інспектора.
Рекомендована література
1. Г.Г. Готіташвілі, В.М. Лапін Основи охорони праці: Навч. посібник.- Львів: «Новий світ-2000», 2004.-232.
2. В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. –348с.
3. І.П. Пістун, Ю.В. Кіт, Л.А. Катренко: Охорона праці: Навч. посібник.- Суми: «Університетська к-га», 2007.-502.