Нормативність уживання граматичних форм прикметника
Прикметники передають суб'єктивні чи об'єктивні оцінки, визначають ступінь якості предмета, приналежність його іншому предметові, особі, характеризують властиві предметові, осо-(п постійні або тимчасові ознаки.
| Усі прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні. Якісніприкметники позначають колір (синій, жовтий), смак (гіркий, солоний), розмір (високий, маленький), вагу (легкий, важкий), фізичні якості (сліпий, глухий), фізичні властивості (міцний, крихкий), зовнішні ознаки (симпатичний, стрункий), внутрішні ознаки (добрий, хоробрий), вік (старий, молодий), час (давній, новий) тощо.
Відносніприкметники передають ознаку предмета за відношенням до матеріалу (дерев'яний, залізний), до місця, часу, простору (харківський, сільський, степовий, вчорашній), до абстрактного поняття (науковий, реальний, психологічний), до дії (виховний, читальний), до числа і метричних понять (подвійний, літровий) тощо.
Присвійніприкметники означають приналежність людині
■пі тварині: Маріїн, батьків, доньчина тощо. ,■ •
Якісна оцінка (небезпечний, жорстокий, неврівноваженийу-
ірубий, брутальний, обдарований тощо) може передавати різ-■*"
піні рівень експресії, закладеній у змістовій палітрі цих слів.
Тому до вибору якісних прикметників треба підходити уважно
і йду мливо. Емоційно-експресивні відтінки прикметників не завж
ди адекватно відтворюють ситуацію, якщо не враховувати їх
смислових відтінків. "
Якісні прикметники утворюють вищий і найвищий ступені порівняння. Кожна форма має свій спосіб творення. Однак на практиці спостерігаємо змішування способів, що веде до порушення норми.
Вищий ступінь має просту і складену форми. Проста </><>/>ма утворюється додаванням суфіксів -ш, -іш до кореня або основи прикметника: довгий — довший, сильний — сильніший. ВІД деяких прикметників проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою різних варіантів суфікса:
| < |
гладший .старший товщий
старий<ґ товстий <^
гладкіший старіший товстіший
Окрім цього, одна із варіантних ступеневих форм може бути пов'язана з різними відтінками значення. Як правило, форма
211
на -ш семантично ширша від форми із суфіксом -іш. Наприклад, старший може бути за: 1) віком, 2) соціальним статусом, положенням; але старіший — лише за віком.
^Складена форма утворюється додаванням до звичайної прикметникової форми слів більшабо менш:менш рішучий, більш зручний; але утворення на зразок: більш дохідливіший, менш витриваліший вважаються ненормативними.
Найвищий ступінь має просту, складну і складену форми. Проста форма утворюється додаванням префікса най-до форми вищого ступеня: найсильніший, найглибший; складна форма підсилюється додаванням часток що-, як-до простої форми найвищого ступеня: щонайсильніший, якнайкращий.
Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слів найбільш, найменш:найбільш прогресивний, найбільш довгий. Ці форми властиві науковому та офіційно-діловому стилю.
Ненормативними є утворення на зразок: найбільш прогресивніший, найбільш передовіший.
Офіційно-діловому мовленню властиві як прості форми, так
складені, напр.: Найбільш небезпечними видами злочинів у
цчасному світі є викрадення людей, наркоманія, політичні вбив-
• на замовлення, відмивання грошей тощо. Або: Зберігання
формації для громадян не повинно тривати довше, ніж це
вхідно для законно встановленої мети.
розмовному мовленні перевага надається простим фор-
рушенням норми вважається творення ступенів порівняння ^^яосних і присвійних прикметників, наприклад: Серед непШ^пітніх злочинців він найпрофесійніший кишеньковий злодій. Слово професійний позначає відношення до професії, а не її якість. Тому ступені порівняння від нього утворювати не можна.
Не утворюють ступенів порівняння і ті якісні прикметники, які:
1) виражають назви абсолютних ознак, що не підлягають кількісному вимірові: босий, голий, сліпий, заміжня, жонатий, німий, лисий;
2) означають назви мастей тварин: буланий, вороний, гнідий, зозулястий, попелястий, чалий;
3) означають назви кольорів за подібністю: вишневий, салатовий, шоколадний, цегляний;
4) мають суфікси -уват(-юват), -ав(-яв), -езн, -елезн,
-ущ(-ющ),а також префікс пре-і вказують на більший або
менший ступінь вияву ознаки в предметі без зіставлення його з
іншим, напр.: білявий, зеленкуватий, багатющий, довжелез-
ний, здоровенний, пречудовий, ультрамодний, надшвидкісний. Форми білявіший, чорнявіший — ненормативні;
5) виражають суб'єктивну оцінку якості за допомогою суфік
сів -еньк, -есеньк, -ісіньк, усіньк(-юсіньк):чистесенький, дріб
несенький, тонюсінький;
6) складаються з кількох основ: чорно-білий, темно-синій, білобокий, дзвінкоголосий, швидконогий;
7) віддієслівного походження з префіксом не-: незламний, непохитний, неподільний, невигойний, невмирущий;
8) мають суфікси -анн(-янн), -енні означають дуже вели
ку міру вияву ознаки: невблаганний, невпізнанний, непримирен
ний, нескінченний.
Слід запам'ятати, що ступеньовані форми прикметників можна уживати лише в такому контексті, зі змісту якого зрозуміло, що з чим порівнюється, за наявністю однієї і тієї ж ознаки. Наприклад, речення Найнебезпечнішою (у порівнянні з чим?) формою заманювання підлітків до вживання наркотичних речовин була організація "клубів", у яких підступна сировина спочатку потрапляла в руки молоді безплатно. Найбільш, небезпечною(у порівнянні з чим?) формою втягування молоді в наркобізнес стали нові форми організації її відпочинку — неправильні, бо невідомо, що з чим порівнюється. Норма: Небезпечною формою... і Дуже небезпечною... Форми вищого ступеня повинні мати при собі іменник, що є назвою об'єкта порівняння, та прийменник на зразок: дорожчий за золото, вищий від батька.
Форма вищого ступеня постає і в результаті зіставлення не з одним предметом, а із сукупністю предметів. У такому випадку вона набуває видільного значення і за змістом наближається до найвищого ступеня. Однак такого значення набуває лише обмежена кількість слів, хоч і дуже поширених, — кращий, гірший, нижчий, молодший, старший тощо: кращий курсант, молодший у групі, вищий у шерензі, нижчий у рядку.
Форми вищого ступеня можуть і не мати значення прямого порівняння, тобто об'єкт порівняння при них може бути відсутнім. Якщо форми з прямим порівнянням виконують функцію присудка (саме ця функція утверджує їх порівняльне значення, бо вказує на змінну ознаку), то форми з прихованим порівнянням виконують функцію узгодженого означення (бо означення вказує на незмінну ознаку), напр.: Надія була спокійнішаза сестру. Є вищемірило його дій — помста.
Безсумнівно, у таких випадках порівняння є, але воно приховане. Найчастіше такі форми входять до складу нерозкладу-ваних словосполучень, які можуть виступати в ролі терміна:
212
вища математика, вища освіта, нижчий сорт, старший науковий працівник, молодший лейтенант.
У тексті прикметники часто виступають у ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Злочинець був небезпечнийі Злочинець був небезпечним.Різниця в цих конструкціях полягає у значенні. Присудок у формі називного відмінка вказує на постійну ознаку, а в орудному — на тимчасову.
Типові помилки щодо вживання прикметникових форм пов'язані:
1)з утворенням форм ступенів порівняння від відносних прикметників: иайдемократичніша держава, найкримінальні-ше середовище;
2) з творенням плеонастичних ступеньованих форм: більш краща ситуація, більш глибше вивчення права;
3) з уживанням застарілих форм, які залишилися нормативними у російській мові: самий небезпечний, самий відважний;
4) з творенням безприйменникових порівняльних конструкцій: масштаби значніші наших, (норма: масштаби значніші за наші);
5) зі сплутуванням форм споріднених прикметників, що різняться за значенням: Слабким місцем діяльності судів є неуважний розгляд справ неповнолітніх. Норма: Суди приділяють недостатньо уваги розглядові справ неповнолітніх.
До трагедії призвів слабий (норма: слабкий, недостатній) контроль жеків за експлуатацією пічного опалення у центральній частині міста.\