Зразок оформлення реферату. Кваліфікаційна робота бакалавра (дипломна робота спеціаліста, дипломна робота магістра) “Оцінні назви осіб в українських народних піснях” містить 56
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота бакалавра (дипломна робота спеціаліста, дипломна робота магістра) “Оцінні назви осіб в українських народних піснях” містить 56 сторінок.
Для виконання дипломної роботи дібрано понад 500 іменників-оцінних назв осіб, опрацьовано 53 наукових джерела.
Об’єкт дослідження: оцінні назви осіб в українських народних піснях.
Предмет дослідження: семантико-словотвірні особливості іменників-оцінних найменувань осіб. Назви, утворені шляхом субстантивації не розглядаються.
Мета роботи: семантико-словотвірний аналіз оцінних назв осіб, зафіксованих в українських народних піснях.
У процесі дослідження реалізувалися такі завдання:
1) з’ясовано лінгвальну природу категорії оцінності;
2) розглянуто питання про емоційно-експресивні елементи, їх місце і статус у семантичній структурі слова;
3) виявлено склад іменників на позначення осіб із суб’єктивною оцінкою в українських ліричних, соціально-побутових та історичних піснях;
4) охарактеризовано семантику оцінних назв осіб;
5) розглянуто основні способи творення і словотвірні типи оцінних назв осіб.
Дослідження велося із застосуванням таких методів і прийомів. Основним є описовий метод з його універсальними прийомами спостереження, систематизації та інтерпретації мовних фактів і явищ.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу комплексного аналізу семантики і словотвірної структури оцінних назв осіб в українських ліричних, соціально-побутових та історичних піснях.
Сфера застосування – результати дослідження можуть бути використані в школах різних типів при вивченні лексики, словотвору, стилістики та культури мовлення, а також у позакласній роботі. Крім того, їх можна застосовувати у вишах при викладанні сучасної української літературної мови, а також у спецкурсах і спецсемінарах.
Ключові слова: ОЦІННІ НАЗВИ ОСІБ, СЕМАНТИКА, СЛОВОТВІР, ДЕМІНУТИВИ, СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА, СЕМАНТИЧНА ГРУПА, СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ
ДОДАТОК Д
Зразок оформлення вступу
на прикладі кандидатської дисертації О.Ф. Тилик
Іменники зі значенням подібності: способи творення
та сфери використання”
ВСТУП
Відношення подібності віддавна привертали увагу науковців. „Немає нічого більш фундаментального для мислення й мови, - писав У.Куайн, - ніж наше відчуття схожості. Дар людини встановлювати спільне в різному є вродженим.”
Засоби вираження відношень подібності стали об’єктом дослідження лінгвістів на різних мовних рівнях. У вітчизняному мовознавстві найбільш глибоко це питання вивчене на синтаксичному рівні при розгляді компаративних конструкцій (Л.Голоюх, В.Заборна, І.Кучеренко, Л.Прокопчук, С.Рошко та інші) чи лексичному – при з’ясуванні механізмів дії мовної метафори (Л.Андрієнко, В.Вовк, Т.Кіс, Г.Краковецька, Н.Лобур, А.Попова та інші). У дериватології описано окремі словотвірні моделі різної частиномовної природи, що використовуються для творення похідних зі значенням схожості. Спеціальні дослідження дериваційних засобів вираження подібності проведено в підсистемі прикметника, прислівника та дієслова (Л.Костич, О.Тараненко, Н.Шаповалова та інші). На окремі фрагменти аналізу внутрішньої будови іменників зі значенням схожості натрапляємо під час розгляду функцій афіксів (О.Безпояско, П.Білоусенко, З.Валюх, С.Воропай, К.Городенська, О.Меркулова, В.Німчук, М.Плющ, Л.Стовбур та інші), вивчення властивостей демінутивних суфіксів та їх десемантизації (М.Кравченко, Л.Родніна, В.Статтєєва, Г.Томиліна та інші). Однак словотвірна структура афіксальних іменників із семантикою схожості висвітлена лише принагідно, переважно в контексті розгляду типів мотиваційних відношень та дії метафори в словотвірних процесах (В.Горпинич, І.Олійник, О.Тараненко та інші), при вивченні питання творення термінів (О.Бондар, М.Жовтобрюх, Г.Сагач та інші), дослідження мотивації назв ботанічної номенклатури (Я.Закревська, Л.Москаленко, А.Шамота та інші). Окрім цього, у науці не описано лексико-словотвірні групи імен із зазначеною дериваційною семантикою, немає єдиного погляду на природу іменникових дериватів із формантами, що здатні виражати як демінутивне значення, так і семантику схожості. На сучасному етапі наукового пізнання потребує перегляду й традиція трактування тлумачними словниками значення іменників із семантикою подібності, що у своїй структурі мають дедемінутивізовані форманти. Ці проблеми й зумовлюють актуальність обраної теми.
Доцільність дослідження мотивується й активним використанням афіксальних іменників зі значенням подібності в галузевих терміносистемах сучасної української мови, що, насамперед, зумовлено загальною тенденцією до формування цих систем на національномовній основі. Розгляд дериваційних засобів, які беруть участь у творенні іменників із семантикою схожості, розкриває механізм виникнення значення слова. Їх вивчення пов’язане з відображенням закономірностей процесу пізнання людиною зовнішнього світу. Дослідження творення похідних імен зі згаданим значенням сприятиме розкриттю лінгвального статусу таких дериватів, збагаченню лексикографічної практики, теорії номінації, допоможе розв’язати дискусійну проблему про можливість емоційно-оцінного значення термінів, які мають суфікси дедемінутивного походження.
Мета роботи – розкрити механізми розвитку й особливості формування дериваційного значення подібності в підсистемі афіксального словотвору іменника сучасної української мови.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
1) з’ясувати лінгвальну природу похідних імен із дериваційним значенням подібності;
2) теоретично обґрунтувати ідею розвитку на базі дедемінутивізації нової словотвірної функції зменшено-пестливих формантів – брати участь у творенні іменників із семантикою схожості; 3) визначити словотвірну структуру похідних зі значенням подібності, виявити засоби вираження згаданої семантики; 4) встановити джерела номінації, принципи мотивації, сфери функціонування іменників зі значенням схожості; 5) визначити ступінь продуктивності, функціонально-семантичну диференціацію афіксів, що беруть участь у творенні досліджуваних дериватів; 6) розкрити тенденції розвитку словотвірної підсистеми афіксальних іменників із семантикою подібності.
Об’єктом дослідження є підсистема похідних іменників зі значенням подібності сучасної української мови.
Предметом вивчення є афіксальні іменники, властиві як літературній мові, так і діалектним лексичним системам, зокрема: а) деривати із суфіксами дедемінутивного походження, що беруть участь у творенні похідних зі значенням подібності; б) номени з іншими багатофункційними афіксами, здатними виражати семантику схожості; в) похідні іменники з моносемними формантами зі значенням подібності.
Джерельною базою дослідження є укладена картотека, яка містить понад 1400 лексем, дібраних із найбільших тлумачних, термінологічних, перекладних, діалектних, етимологічних словників сучасної української мови. Матеріалом для аналізу стали також деривати, виявлені автором у художніх творах українських письменників, науково-технічних текстах, наукових розвідках зі словотвору та лексикології.
Методи дослідження. Для характеристики лексико-словотвірних груп похідних, аналізу лінгвальної природи дериватів, тлумачення значення слів тощо використовується описовий метод. При визначенні семантичної та словотвірної будови досліджених одиниць використовується метод компонентного аналізу. Застосовано також статистичний і зіставний методи.
Наукова новизна дослідження. Уперше на матеріалі української мови розкрито механізми розвитку дериваційної підсистеми іменників із семантикою схожості, описано їх лексико-словотвірні групи, досліджено афіксальні засоби вираження значення подібності. У роботі по-новому осмислюється лінгвальна природа похідних із семантикою схожості, що містять дедемінутивні форманти.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження знайдуть застосування в лексикографічній практиці при укладанні тлумачних, етимологічних, словотвірних словників; у лексикології – при вивченні термінологічної та професійної лексики, ідентифікації омонімів, дослідженні семантичної мотивації похідних іменників. Матеріали роботи можуть бути використані при написанні підручників та посібників, розробці вузівських курсів зі словотвору, лексикології, практикумів із морфеміки.
Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку скорочень джерел (85 найменувань) та списку використаної літератури (278 позицій), словопокажчика. Загальний обсяг роботи – 222 сторінки.
ДОДАТОК Е