Вимоги до змісту реферату.

Загальні положення.

Для підготовки реферату необхідне більш поглиблене вивчення літератури, вклю­чаючи додаткову. Реферат демонструватиме знання і розуміння обраної студентом теми.

Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент.

Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному - за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, які торкаються теми. Конспект може бути викладен­ням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не треба перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента:

- генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку пе­рспективу, самостійно проводити дослідження;

- використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної науково - практичної проблеми;

- аналізувати літературні, наукові джерела;

- узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми.

У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів і бездоказових тверджень.

 

Структура реферату.

Кожен автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв'язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому реферат повинен включати: титульний аркуш; зміст; перелік скорочень, вступ; основну частину (яка може складатися з декількох розділів або підрозділів); висновки; перелік використаних джерел; додатки (при необхідності).

Вимоги до змісту реферату.

Титульний аркуш реферату оформлюють у відповідності із додатком 1.

Після титульного аркуша розміщується зміст. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних джерел та ін. Найменування у змісті повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочення або подання їх в іншому формулюванні, послідовності та підпорядкуванні порівняно із заголовками в тексті неприпустиме. Заголовки та рубрикації однакових ступенів необхідно розміщувати один під одним. Заго­ловки кожного наступного рівня зміщують на 5 знаків у правий бік відносно заголовків попереднього рівня. Усі заголовки починають з великої літери і не ставлять крапку наприкінці.

Перелік скорочень включає роз’яснення всіх абревіатур у тексті реферату.

Вступ розкриває сутність і стан проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми. У вступі обґрунтовуються мета і завдання дослідження, що орієнтує студента на подальше розкриття теми. Пояснюється взаємозв’язок обраної проблеми з майбутній про­фесіональної діяльністю студента.

Основна частина реферату складається з розділів, підрозділів (при необхідності пунктів та підпунктів). Кожний розділ починається з нової сторінки.

Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі реферату та повністю її розкривати. Стиль викладення змісту розділів характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності із встановленими вимогами. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: "У даній роботі розглядаються..."). Крім того, поширення отримали вказівні займенники ("цей", "той", "такий"), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: "Наведені факти служать достатньою основою для висновку..."). Займенники "щось", "дещо", "що-небудь" внаслідок невизначеності їх значення в тексті ре­ферату використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлю­вань (особливо при демонструванні власної позиції) у філософських текстах рекомендується вживати наступні вислови: "вірогідно", "можливо", "на мою думку" тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яким є джере­ло повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою використання спеціальних слів і словосполучень ("на думку", "згідно із", "за даними" тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи (якщо це входить в творчий задум автора) вживається форма першої особи однини займенників. Але в науковому рефераті авторське "я" нібито відступає на задній план.

У висновках дається послідовне викладення отриманих результатів у їх співвідношенні із загальною метою і конкретними завданнями, які було визначено та сформульовано у вступі.

Після заключної частини наводиться список використаних джерел, що значною мірою відображає рівень творчої роботи студента.