Наведемо приклад тарифної сітки
Тарифно-кваліфікаційний довідник містить тарифікацію конкретних видів робіт і застосовується для присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам.
Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) - це зведення кваліфікаційних характеристик робіт кожного розряду, вимог до професійних знань і трудових навиків робітника і є одним із елементів тарифної системи. Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифікації робіт (віднесення робіт до певних розрядів тарифної сітки залежно від складності їх виконання) і присвоєння робітникам відповідних кваліфікаційних розрядів. Тарифікацію робіт і робітників здійснюють спеціальні кваліфікаційні комісії у складі представників адміністрації фабрики, заводу і профспілки.
Наведемо приклад. Згідно з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і професій, діапазон розрядів такої професії, як комплектувальник виробів та інструменту коливається від 2 по 4 розряд (див. таблицю).
Тарифно-кваліфікаційні довідники є свого роду шаблоном для складання штатного розпису і посадових окладів, встановлення розцінок, тарифів і складання тарифної сітки.
Посадовий оклад - це розмір щомісячної заробітної плати, що встановлюється в централізованому порядку за певною посадою. Посадовий оклад застосовують для оплати праці керівних, інженерних працівників і службовців, а також деяких категорій робітників. Наразі розміри посадових окладів визначаються керівництвом підприємства (компанії тощо) самостійно.
Схеми посадових окладів є складовою частиною штатного розпису підприємства (цеху).
Штатний розпис - це зведення посад, професій, їх кількість і розміри посадових окладів, розряди для підприємства загалом і для його структурних підрозділів зокрема, яке затверджується керівництвом підприємства.
Наведемо приклад складання штатного розпису:
Розцінка - це розмір оплати праці робітника за одиницю роботи (операцію, деталь, партію виробів). Розцінки встановлюються для відрядних робіт.
Її визначають:
I варіант. Множачи норму часу (в годинах) (Нч.), необхідну для виконання (виготовлення) одиниці робіт (операції, деталі, партії виробів), на погодинну тарифну ставку (Гтс.) відрядника.
Розцінка (Р) = Нч. х Гтс.
Наприклад, на виготовлення однієї одиниці "виробу" працівнику необхідно витратити, за нормою, 20 хвилин. Погодинна тарифна ставка такого працівника встановлена в розмірі 1 гривні 20 копійок. Отже, розцінка за виготовлення однієї одиниці такого "виробу" дорівнюватиме:
Розцінка (Р) = (20хвилин/60хвилин в годині) х 1,20 грн = 0,40 грн.
II варіант. Шляхом ділення денної тарифної ставки (Дтс.) на норму виробітку (Нвир.) одиниць робіт (операції, деталі, партії виробів) за зміну:
Розцінка (Р) = Дтс./Нвир.
Наприклад, денна тарифна ставка працівника встановлена в розмірі 9,60 грн. Норма виробітку на день - 24 "вироби". Отже, розцінка за виготовлення однієї одиниці такого "виробу" дорівнюватиме:
Розцінка (Р) = 9,60/24 = 0,40 грн.
При цьому звертаємо ваша увагу на прямий взаємозв’язок між погодинною і денною тарифною ставкою.
Денна тарифна ставка (Дтс.) визначається шляхом множення погодинної тарифної ставки на кількість робочих годин у робочому дні. Використовуючи вказані вище початкові дані, отримуємо:
Дтс.= Гтс. х 8 годин = 1,20 х 8 = 9,60 грн.
Норма часу- час, встановлений на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу роботи одним або групою робітників відповідної кваліфікації у певних організаційно-технічних умовах. Норма часу обчислюється в людино-годинах або людино-хвилинах. Норма часу є мірою праці у всіх типах виробництв. Норма часу використовується при встановленні необхідної кількості робітників для виконання виробничої програми, пропускної спроможності виробничого обладнання, при розміщуванні робітників на виробництві й організації їхньої праці. На підставі норми часу на підприємствах визначають планові завдання з витрат робочого часу на виконання роботи або виготовлення одиниці продукції. Норма часу складається з норми штучного часу (витрат часу на одиницю роботи) і норми підготовчо-заключного часу (витрат часу на підготовку роботи і її завершення). З удосконаленням нової техніки й організаційно-технічних умов норма часу змінюється.
Норма виробітку- це кількість одиниць продукції або операцій, яку повинен виконати працівник (бригада) за одиницю часу (годину, робочу зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах. Залежно від виду роботи норми виробітки можуть бути виражені у штуках, одиницях виміру довжини, площі, об’єму, ваги.
Норма виробітку визначається за формулою:
Нвир. = (Тр. х Ч)/Тн.,
де:
Нвир. - норма виробітку,
Тр. - тривалість періоду (в годинах, хвилинах), на який встановлюється норма виробітку,
Ч - кількість працівників, які беруть участь у виконанні роботи,
Тн. - норма часу на дану роботу або один виріб (у людино-годинах, людино-хвилинах).
При цьому звертаємо вашу увагу на взаємозв’язок між нормою часу і нормою виробітку.
Наприклад, використовуючи вказані вище початкові дані, визначаємо норму виробітку:
Нвир. = (8 годин х 1 працівник) / (20хвилин/60 хвилин в годині) = 24 вироби.
Оскільки саме бухгалтеру доводиться приймати рішення і здійснювати розрахунки із нарахування заробітної плати, він повинен пам’ятати:
1) необхідно у повному обсязі виконувати всі вимоги законодавства, пов’язані з оплатою праці;
2) будь-яке нарахування заробітної плати має бути обгрунтованим;
3) кваліфікація працівника повинна бути підтверджена відповідним документом, а особи, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою праці, крім документа про професійно-технічну освіту, повинні мати посвідчення про допуск до роботи на таких об’єктах;
4) розцінки не повинні встановлюватися зі "стелі", вони розраховуються виходячи з суворо визначених погодинних тарифних ставок і норм часу на виготовлення одиниці продукції, робіт, послуг або денних тарифних ставок і норм виробітку;
5) необгрунтовані зміни розцінок не допускаються;
6) норма виробітку повинна визначатися виходячи з норм часу, встановлених на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу роботи одним або групою робітників відповідної кваліфікації у певних організаційно-технічних умовах.