Перекладацькі відповідники
Вступ
Переклад будь-яких матеріалів на практиці, як правило, виявляє ряд проблем, при вирішенні яких перекладачеві нерідко доводиться застосовувати різні прийоми і засоби, пов‘язані з пошуком адекватних відповідників за межами словникових статей та закономірних граматичних співвідносностей. Попереднє прочитання тексту при письмовому перекладі допомагає визначити жанр, характер змісту та стилістичні особливості оригіналу, але у ході практичного перекладу перекладач має вдатися до вибору конкретних перекладацьких моделей, причому цей вибір не завжди можна назвати довільним. Безумовно, у своїх діях перекладач не обмежується пропозиціями двомовних словників, оскільки жодний словник не в стані забезпечити нескінченне розмаїття словосполучень та контекстуальних значень, що реалізуються у мовленнєвому процесі.
Для подальшого викладу варто увиразнити значення термінів “мова” і “мовлення”, що надається їм у контексті даної роботи:
Мова – це система фонетичних, лексичних та граматичних засобів, що слугує для вираження думок, чуттів та волевиявлень і є найважливішим оруддям спілкування між людьми. На наше припущення, мова як конкретна субстанція може фіксуватися на матеріальних носіях: підручники, словники, граматики тощо. Мова реалізується (існує) у мовленні, у мовленнєвому потоці, що є діяльністю мовця, який використовує для свого спілкування з даним мовним колективом чи для звертання до самого себе певні мовні засоби.
Мовлення – річ конкретна, матеріальна: звук, (коливання повітря), текстовий матеріал, аудіозасоби тощо. З метою кращого засвоєння даної тематики ми повинні чітко усвідомлювати різницю між мовою і мовленням, адже різні категорії перекладацьких відповідників належать або до мови, або до мовлення.
Перекладацькі відповідники
Відповідник – одна з основоположних категорій науки про переклад, яка виражає збіг формальних, семантичних та інформативних компонентів вихідної та кінцевої перекладацьких одиниць. У процесі перекладу одна з цих одиниць заступає другу, а оскільки кожна з них посідає певну семантико-комунікативну стабільність, то виникає можливість для регулярного використання таких одиниць. Таким чином, коли одиниця мови перекладу (МП) регулярно використовується для передачі одиниці мови джерела (МД), то вона виконує функції перекладацького відповідника цієї одиниці мови джерела. При розгляді перекладацьких відповідників доцільно звернутися до теорії закономірних відповідників Я.Рецкера, яка протягом десятиліть удосконалюється і може служити підґрунтям для надбання практиками перекладу теоретичних знань та умінь аби успішно долати велетенське розмаїття проблем.
При детальнішому вивченні конкретних випадків, що регулярно повторюються у перекладацькій практиці, бачимо, що в процесі перекладу постають три типи відповідників: 1) еквіваленти, тобто, перекладацькі одиниці, ототожнені в мові джерела та в мові перекладу; 2) варіантні та контекстуальні відповідники; 3) різноманітні перекладацькі трансформації.