Сукупність правил і принципів, згідно з якими функціонує конкретна локальна мережа, називається мережевим протоколом
Є різні мережеві протоколи. Поширеним є протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol Internet Protocol). Він підтримує пересилання інформації однаковими порціями, які називаються пакетами. Для автоматичного обирання шляху й для зберігання пакетів у випадку тимчасово виключеної (наприклад, з технічних причин) станції слугують додаткові пристрої: маршрутизатори, комутатори, концентратори тощо.
Глобальні мережі
Декілька з'єднаних між собою локальних мереж утворюють глобальну мережу. Глобальні мережі зв'язують абонентів у межах країни чи планети.
Глобальними є мережі для замовлення авіаквитків; мережі, що об'єднують наукові осередки країни; банківські мережі тощо. Інформація в них пересилається зазвичай телефонними лініями зв'язку. Глобальні мережі умовно поділяють на регіональні, міжнародні та міжконтинентальні.
Оскільки в локальну мережу інформація може надходити від інших локальних мереж, то для підтримки зв'язку (об'єднання мереж) використовують спеціальні комп'ютери і програми, які називаються шлюзами для мереж з різними протоколами і мостами для мереж з однаковими протоколами. Для захисту своєї інформації чи для відсікання потоків непотрібних даних використовують комп'ютер, що виконує захисні функції і називається брандмауером.
Мережа Internet
Дослівний переклад слова Internet — об'єднання декількох локальних мереж. Але як термін це слово означає не просто одну з глобальних мереж, а об'єднання тисяч локальних мереж з мільйонами комп'ютерів на базі стандартного протоколу передачі даних TCP/IP. Інтернет — це мережа мереж.
Історія мережі така. У 1969 p. міністерство оборони США розпочало роботу над проектом такого об'єднання комп'ютерів у мережу, щоб у разі війни чи стихійного лиха вихід з ладу частини мережі не завадив функціонуванню решти мережі. Роботи були успішно завершені створенням протоколу TCP/IP. Проект перестав бути суто військовим, а став загальним надбанням людства. Сьогодні Internet використовують не лише у військових потребах, але й в комерційних (торговельні організації, банки тощо), освітніх (школи та університети), власних (пересилання листів, доступ до інформації на серверах тощо).
Основою протоколу TCP/IP є стандартизована адресація, яка називається IP-адресацією
Наприклад, 192.206.30.45 — адреса сервера Національного університету «Львівська політехніка». Така адреса зручна для комп'ютера, і саме вона забезпечує проходження пакетів від відправника до адресата, використовуючи такий принцип: пакет пересилається від одного сервера до іншого, який є ближче до адресата. Однак така адреса незрозуміла для користувача. Тому кожній IP-адресі поставили у відповідність систему імен, наприклад, ім'я сервера у Львівській політехніці — polynet.lviv.ua. Така адреса називається доменною адресою. З назви випливає, що сервер розміщений у Львові. Останні два символи у назві описують країну, наприклад, ua — Ukraine, сa — Canada тощо.
Internet — це глобальна комп'ютерна мережа, яка об'єднує велику кількість локальних мереж, а водночас — мільйони комп'ютерів на планеті з метою обміну даними і доступу до спільних інформаційних ресурсів.
Функціонування Internet охоплює декілька інформаційних технологій, серед яких найважливіші такі:
• електронна пошта e-mail;
• універсальна система доступу до гіпертекстової інформації на Web-серверах у системі World Wide Web (WWW);
• система передавання файлів FTP;
• система підтримки груп новин UseNet та організації телеконференцій;
Інформацію в Internet однозначно відшукують за уніфікованою адресою документа (URL), яка має такий загальний вигляд:
<назва протоколу в інформаційному просторі>://<назва сервера>/ <назва каталогу >/< назва підкаталогу>/<назва файлу>
Назви протоколів і типи основних інформаційних просторів такі: