Наукова стаття

6.4.1 Зміст і структура наукової статті

Наукова стаття— один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне питання за темою дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Наукова стаття подається до редакції журналу, збірника в завершеному вигляді з дотриманням певних вимог.

Оптимальний обсяг наукової статті – 6–12 сторінок (0,5–0,7 друк. арк.).

Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяють на розділи й підрозділи.

Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи:

1. Вступ— постановка наукової проблеми, її актуальність, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (5 – 10 рядків);

2. Основні (останні за часом) дослідження й публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему; труднощі в розроблянні даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, (0,5 – 2 сторінки машинописного тексту через два інтервали);

3. Формулювання мети статті(постановка завдання). Висловлюється головна ідея даної публікації, яка дещо відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми (5 – 10 рядків).

4. Виклад змісту власного дослідження— основна частина статті. У ній висвітлюються основні положення й результати наукового дослідження, особисті ідеї, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо (5–6 сторінок).

5. Висновок, у якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії та практики, суспільна значущість; коротко накреслюються перспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).

Жанр наукової статті потребує дотримання певних правил:

– назва статті стисло відбиває її головну ідею, містить до 5 слів;

– наукова стаття за стилем викладу не повинна нагадувати науковий звіт чи науково-популярну статтю;

– недоцільно ставити в тексті статті риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;

– не слід перевантажувати текст цифрами (1, 2 та ін.) у переліках тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх один від одного крапкою з комою;

– у тексті прийнятним є використання мовних засобів, які вказують на послідовність розвитку думки: спочатку, на початку, потім, далі, по-перше, по-друге, по-третє, на першому етапі, на другому етапі та ін.;

– цитати у статті використовують дуже рідко; після цитати в дужках указують прізвище автора;

– усі посилання на авторитети подають на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;

– наприкінці статті подають конкретні висновки й рекомендації.

Рукопис статті підписується автором(ами) і подається до редакції. У разі необхідності до нього додається диск з матеріалами статті.

Особливо цінними є статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Обов’язковою вимогою до наукових публікацій здобувача є відображення в них основних наукових результатів дисертації, а також наявність в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання) не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.

Стаття має такі реквізити:

1. Назва.

2. Текст, що складається з таких частин:

– вступ;

– основна частина;

– висновок.

3. Підпис.

4. Місце написання (якщо потрібно).

5. Дата (при потребі).

Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розміщення та форма підпису) залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано. Так, наприклад підпис може мати такі варіанти розташування:

– перед назвою;

– після назви;

– після тексту статті.

Існують варіанти оформлення підпису:

– ім’я та прізвище;

– ініціали та прізвище.

Можуть подаватися відомості про посаду та (або) науковий ступінь автора тощо.

Зміст і структура статті мають відповідати вимогам ВАК України:

– постановка проблеми;

– актуальність дослідження;

– зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями;

– аналіз останніх досліджень і публікацій;

– виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

– новизна;

– методологічне або загальнонаукове значення;

– викладення основного матеріалу;

– висновки;

– перспективи використання результатів дослідження.

6.4.2 Вимоги до оформлення наукової статті

1. Текст набирають на комп’ютері у редакторі Word, шрифт Times New Roman, кегель 14, міжрядковий інтервал 1,5.

2. Матеріали статті розміщують у такій послідовності:

− Індекс УДК (у верхній лівій частині аркуша). УДК (універсальна десяткова класифікація) систематизує всі людські знання в 10 розділах. Кодове позначення наукової праці полегшує її пошук як джерела інформації.

− Ініціали та прізвище автора (авторів) розміщують у верхній правій частині аркуша.

− Назву міста подають після відомостей про автора статті, з нового рядка.

− Назву статті розміщують симетрично відносно тексту. Крапку після назви не ставлять.

− Тексту статті передують анотації (українською та іноземною мовами, ключові слова). Текст анотації має бути стислим і точним (до 50 слів). Набирають текст курсивом. Назву статті в анотації (резюме) не зазначають. Уживають синтаксичні конструкції безособового речення. Досліджено… Розглянуто… Установлено…

− Текст статті друкують з нового рядка, розміщують по ширині сторінки, поділяють на абзаци.

− Бібліографічний список складають за алфавітом.

Зразок оформлення наукової статті

УДК 681.32 В. П. Семеренко, Ю. В. Степанишин, М. Л. Гаєвський