Розвиток особистості

Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визнача­ються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в ди­тинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окре­мих психічних процесів, так і психіки в цілому.

Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спіралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є мож­ливість повернутися до них.

Під час набуття дитиною досвіду постають різні види пред­метної діяльності, що спричинює подальший розвиток психіки ди­тини. Взаємозв'язок психіки і діяльності стає джерелом прогресив­них змін. Кожному віковому стану психічного розвитку властива своя провідна діяльність. Це такі види, як пізнавальна діяльність, спілкування, гра, виконання доручень дорослих, навчання, праця, творчість.

Створюється система психічних властивостей підростаючого людського індивіда — особистість. Особистість здатна усвідом­лювати навколишнє буття, виділяти себе із середовища, виходити за межі минулого і теперішнього, прогнозувати своє майбутнє, пе­редбачати не тільки близькі, а й більш віддалені результати своїх дій, усвідомлювати норми суспільної поведінки і керуватися ними.

З розвитком особистості виявляються типологічні й індивіду­альні відмінності. Вони полягають у функціональних особливостях нервової системи, темпераменті, у потребах, інтересах, характеро­логічних рисах дітей та підлітків, моральних, вольових, емоційних, розумових якостях, рівневі розвитку здібностей тощо. При цьому складається неповторна специфічність особистості — її індивіду­альність.

З точки зору сучасної науки в онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов. Останнє слово у розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей розви­ток неможливий без біологічних передумов.

Людські задатки — не природні потенції виникнення, розвитку і функціонування психічних властивостей особистості. Задатки ре­алізуються у психічних властивостях тільки в суспільних умовах життя. Надбання суспільства не фіксуються і не передаються в генах. Вони засвоюються через спілкування, виховання, навчання, трудову діяльність. Тільки шляхом соціалізації індивіда здійс­нюється його розвиток як особистості.

Одних задатків замало для формування психічних властивос­тей. Як свідчать результати експериментальних досліджень псих­ічного розвитку однояйцевих близнюків (вони мають ідентичні ге­нетичні якості, бо розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини), притаманні їм психічні властивості можуть помітно відрізнятися залежно від умов виховання.