ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Для складання карт і планів, рішення геодезичних завдань, у тому числі геодезичного забезпечення будівництва, на поверхні Землі розташовують ряд точок, зв'язаних між собою єдиною системою координат. Ці точки маркірують на поверхні Землі або в будинках і спорудах центрами (знаками). Сукупність закріплюють на місцевості або будинках точок (пунктів), положення яких визначено в єдиній системі координат, називають геодезичними мережами.
Геодезичні мережі підрозділяють на планові й висотні: перші служать для визначення координат X й У геодезичних центрів, другі - для визначення їхніх висот Н.
Для обчислення планових координат вершин закріплених на місцевості точок необхідно знати елементи геометричних фігур і дирекційний кут сторони однієї з фігур і координати однієї з вершин. Для визначення висот пунктів (реперів) будують в основному мережі геометричного нівелювання. Використовують також метод тригонометричного нівелювання.
Мережі будують за принципом переходу від загального до частки, тобто від мереж з більшими відстанями між пунктами й високоточними вимірами до мереж з меншими відстанями й менш точних.
Геодезичні мережі підрозділяють на чотири види: державні, згущення, знімальні й спеціальні.
Державні геодезичні мережі служать вихідними для побудови всіх інших видів мереж.
ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Початком єдиного відліку планових координат у РФ служить центр круглого залу Пулковської обсерваторії в Санкт-Петербурзі.
Державні планові геодезичні мережі розділяють на чотири класи. Сучасна схема побудови державних планових геодезичних мереж методом тріангуляції наведена на рис. 10.1.
У цей час для побудови державних мереж використовують супутникові методи вимірів.
Із цією метою прийнята концепція побудови трьох рівнів державної геодезичної супутникової мережі. Ця концепція передбачає побудову:
- фундаментальної астрономо-геодезичної мережі (ФАГС);
- високоточної астрономо-геодезичної мережі (ВАГС);
- супутникової геодезичної мережі I класу (СГС-1). Фундаментальна АТС реалізується у вигляді системи закріплених на всій території Росії 50 - 70 пунктів із середніми відстанями між ними 700 - 800 км. Частина цих пунктів (10 - 15) повинні стати постійно діючими астрономічними обсерваторіями, які оснащені радіотелескопами для спостережень віддалених джерел радіовипромінювання (квазарів) і супутниковими приймачами ОРС-ГЛОНАС. Взаємне положення цих пунктів буде визначатися з погрішністю в 1 - 2 см.
Високоточна астрономо-геодезична мережа (ВАГМ) повинна замінити ланки тріангуляції I класу і являти собою однорідні по точності просторові побудови з відстанню між суміжними пунктами 150 - 300 м. Загальне число пунктів (ЗЧП) повинне становити 500 - 700, при цьому частина пунктів буде сполучена з пунктами (ФАГС). Взаємне положення таких пунктів буде визначатися супутниковими методами з відносною погрішністю 5 · 10 ˉ або 2 - 3 см.
Супутникова геодезична мережа I класу (СГС) повинна замінити тріангуляції I - II класу із середніми відстанями між пунктами 30 - 35 км, загальним числом 10 - 15 тисяч і середньої квадратичною помилкою взаємного положення 1 - 2 см. Побудова такої мережі передбачається здійснити протягом десяти найближчого років.
Мережі згущення будують для подальшого збільшення щільності (числа пунктів, що доводяться на одиницю площі) державних мереж.
Рис. 10.1. Схема побудови державних планових геодезичних мереж 1,2,3 і 4-го класів методом треангуляції.
Планові мережі згущення підрозділяють на 1-й й 2-й розряди.
Знімальні мережі - це теж мережі згущення, але із ще більшою щільністю. Із точок знімальних мереж роблять безпосередньо зйомку предметів місцевості й рельєфу для складання карт і планів різних масштабів.
Спеціальні геодезичні мережі створюють для геодезичного забезпечення будівництва споруд. Щільність пунктів, схема побудови й точність цих мереж залежать від специфічних особливостей будівництва.
ВИСОТНІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Державні висотні геодезичні мережі створюють для поширення по всій території країни єдиної системи висот. За початок висот у РФ і ряді інших країн прийнятий середній рівень Балтійського моря, визначення якого проводилося в період з 1825 р. до 1840 р. Цей рівень відзначений горизонтальною рисою на мідній металевій пластині, укріпленої в підвалині моста через обвідної канал у Кронштадті.
Між пунктами державних висотних геодезичних мереж високої точності (1-го класу) розміщають пункти висотних мереж нижчих класів (2, 3-го й т.д.). Якщо на малюнку, де розміщені пункти висотної мережі, з'єднати ці пункти лініями, вийдуть фігури, які називають ходами. Кілька пересічних ходів називають мережами. Як правило, мережі створюють із ходів, що прокладають між трьома або більше точками (рис. 10.2). У цілому точки (репери) висотних мереж, називаних нівелірними, досить рівномірно розподілені на території країни. У незабудованій території відстані між реперами коливаються в межах 5...7 км, у містах мережа реперів в 10 разів щільніше.
Рис. 10.2. Схема державної висотної мережі.
Для рішення обмеженого кола питань при дослідженнях, будівництві й експлуатації будинків і споруд створюють висотну мережу технічного класу.
Нівелірні мережі на будівельних майданчиках і при створенні зовнішніх розбивочних мереж створюють на базі планових мереж, тобто для частини планових мереж визначають висотні позначки.
Як правило, мережі утворять полігони з вузловими точками (загальними точками перетинання двох або більше ходів того самого класу). Кожен нівелірний хід опирається обома кінцями на реперів ходів більше високого класу або вузлові точки.