Заснування нової церкви в Солуні.

1. Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, вони прийшли до Солуні, де була юдейська синагога.

2. Павло, за своїм звичаєм, зайшов до них і три суботи говорив з ними із Писань.

3. Відкриваючи і доводячи їм, що Христові належало постраждати і воскреснути із мертвих, і що Цей Христос є Ісус, Котрого я проповідую вам.

4. І деякі з них увірували і приєдналися до Павла і Сили, як із греків, що шанували Бога, вельми багато, а також із шляхетних жінок чимало.

5. Але заздрісні юдеї, що не увірували, назбирали з майдану якихось негідних людей, збили докупи натовп і підбурювали місто, а тоді, ставши перед оселею Ясона, вимагали вивести їх до народу.

6. А коли не знайшли їх, то потягнули Ясона і деяких братів до міських старшин і кричали, що ці підбурювали цілий світ і прийшли й сюди,

7. А Ясон прийняв їх, і всі вони вчиняють супроти наказів кесаря, вшановуючи іншого царя, Ісуса.

8. І зворохобили народ та старшин міста, котрі все це слухали.

9. Але ці, одержавши свідчення від Ясона та інших, відпустили їх.

10. А брати негайно вночі відправили Павла і Силу до Верії, де вони, щойно прийшовши, зайшли до синагоги юдейської.

11. Тутешні були шляхетніші за солунян; вони прийняли Слово із усією приязню, щоденно досліджуючи Писання, чи так воно є.

12. І багато з них увірували, і з грецьких шляхетних жінок, а також чоловіків чимало.

13. Та коли солунські юдеї дізналися, що у Верії проповідувалося Павлом Слово Боже, то прийшли туди підбурювати і бунтувати народ.

14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб до моря йшов; а Сила й Тимофій залишилися там.

15. Супровідники Павлові проводжали його до Атен і повернулися, діставши наказа Силі й Тимофію, щоб вони якомога скорше прийшли до нього.

16. Наджидаючи їх в Атенах, Павло виповнився Духом, забачивши це місто, повнісіньке ідолів.

17. І розмовляв він у синагозі з юдеями і з тими, що шанували Бога, і щоденно на майдані з тими городянами, що йому зустрічалися.

18. А дехто з епікурейських філософів і стоїків сперечалися з ним, одні казали: Що хоче сказати цей марнословець? А інші: Здається, він проповідує про чужих богів, тому що він благовістив їм Ісуса і воскресіння.

19. І схопили його, привели до ареопагу і казали: Чи можемо ми знати, що це за новітнє вчення, яке ти проповідуєш?

20. Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші; тому хочемо знати, що це таке?

21. Атеняни і всі чужинці, які мешкали в них, нічим іншим охочіше не займалися, як говорити про щось, або слухати щось нечуване.

22. Павло зупинився серед ареопагу і сказав: Мужі атенські! З усього бачу я, що ви дуже побожні;

23. Бо коли проходив і оглядав святині ваші, я знайшов жертовника, на котрому написано: Невідомому Богові. Якраз Оцього, Котрого ви, не відаючи, вшановуєте, я проповідую вам;

24. Бог, Котрий витворив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе,

25. І не вимагає служіння рук людських, як той, що має якусь потребу, бо Сам дає всім життя і дихання, і все;

26. Від однієї крови Він утворив увесь рід людський для того, щоб він жив на всій землі, ухваливши передбачувані часи і межі їхнього поселення,

27. Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він якраз недалеко від кожного з нас.

28. Бо ми Ним живемо і рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Ми Його і рід.

29. Отож, ми, оскільки є родом Божим, не мусимо думати, що Божество схоже на золото чи на срібло, або ж камінь, що дістав образ як витвір мистецький чи людської вигадки.

30. Отож, відкинувши часи незнання, Бог нині наказує усім людям повсюди покаятися;

31. Бо Він призначив день, котрого буде справедливо судити всю землю, засобом призначеного Ним Мужа, показавши свідчення усім, коли воскресив Його з мертвих.

32. Зачувши про воскресіння мертвих, одні почали насміхатися, а ще інші казали: Про це вислухаємо тебе іншим часом;

33. Тож Павло вийшов з-поміж них.

34. Але деякі мужі пристали до нього й увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка, на ім‘я Дамара, а також інші з ними.

Діяння 18

Павло в Коринті.

1. Після цього Павло залишив Атени і пішов до Коринту.

2. Тут він знайшов одного юдея, на ім‘я Акила, родом із Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його дружину, – бо Клавдій наказав усім юдеям вийти з Риму, – і він пристав до них,

3. А що він був того самого ремесла, то залишився в них і працював, бо ремесло їхнє було – виготовляти шатра.

4. І щосуботи він провадив бесіди у синагозі – переконував юдеїв та греків.

5. А коли прийшли із Македонії Сила й Тимофій, то Павло спонуканий був Духом засвідчувати юдеям, що Ісус є Христос.

6. Та оскільки вони чинили спротив і лихословили, то він, обтрусивши одежу свою, сказав їм: Кров ваша на головах ваших; я чистий; віднині йду до поганів.

7. І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім‘я Тит Юст, що шанував Бога – його дім був коло синагоги.

8. А Крісп, старшина синагоги, увірував у Господа з усім домом своїм, і багато коринтян, слухаючи слово, увірували і хрестилися.

9. А Господь у видінні вночі сказав Павлові: Не бійся, але говори і не замовкай,

10. Бо Я з тобою, і ніхто не заподіє тобі лиха; тому що в Мене багато людей у цьому місті.

11. І він залишався там рік і шість місяців, – навчав їх Слову Божому.

12. А тим часом, у період проконсульства Галліона в Ахаї супроти Павла в одну душу виступили юдеї і на суд привели його,

13. Кажучи, що він навчає людей шанувати Бога не за Законом.

14. А коли Павло хотів розтулити уста, Галліон сказав юдеям: Юдеї! Якби була якась образа чи недобрий замір, то я мав би причину вислухати вас;

15. Та коли суперечка йде про вчення та про імена і Закон ваш, то самі пильнуйте: я не хочу бути в цьому суддею.

16. І прогнав їх від суду.

17. А всі греки, схопивши Состена, старшину над синагогою, били його перед судом; і Галліон анітрохи не зважав на це.

18. Павло пробув ще багато днів, а тоді попрощався з братами і відплив до Сирії, – і з ним Акила і Прискилла, обстригши голову в Кенхреях за обітницею.

19. Діставшися Ефесу, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і розмовляв з юдеями.

20. А коли вони просили його побути у них довше, він не дав згоди,

21. А попрощався з ними і сказав: Мені вкрай необхідно провести свято, що наближається, в Єрусалимі; а до вас повернуся знову, якщо буде угодно Богові. І відплив з Ефесу; (Акила й Прискилла залишилися в Ефесі).

22. Відвідавши Кесарію, він приходив до Єрусалиму, вітав церкву і рушив до Антіохії,

23. І, пробувши там деякий час, вийшов і проходив почергово країну Галатійську і Фрігію, – утверджував усіх учнів.

24. Один юдей, на ім‘я Аполлос, родом з Олександрії, муж красномовний і обізнаний з Писанням, прийшов до Ефесу;

25. Він був наставлений на шлях Господній, і, палаючи духом, говорив і навчав про Господа, як належить, знаючи тільки хрещення Іванове.

26. Він почав сміливо говорити в синагозі. Зачувши його, Акила і Прискилла прийняли його і докладно повідали йому про шлях Господній.

27. А коли він схилився до заміру, щоби йти до Ахаї, то брати послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, діставшись туди, чимало сприяв тим, що увірували благодаттю.

28. Бо він ревно переконував юдеїв привселюдно, доводячи Писанням, що Ісус є Христос.

Діяння 19