Сила служіння Богові виявляється у слові істини.

1. А ми, як співробітники, благаємо вас, аби благодать Божу ви не прийняли марно.

2. Бо сказано: Сприятливого часу Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось, тепер час сприятливий, ось, тепер день порятунку.

3. Ми нікому ні в чому спотикання не чинимо, щоб не зазнало глуму наше служіння,

4. Але у всьому являємо себе як служники Божі, у великім терпінні, в лихоліттях, в нуждах, у тіснотах обставин,

5. Під ударами, у в'язницях, у переслідуваннях, у праці, в недосипанні, у постах,

6. У чистоті, в розважливості, у доброму серці (великодушності), у доброті, в Дусі Святому, у неупередженій любові,

7. У слові істини, в силі Божій, зі зброєю правди у правій і лівій руці,

8. У честі і безчесті, у глумі і в похвалі; нас мають за облудників, але ми вірні.

9. Ми незнані, але нас упізнають, нас вважають померлими, та ось, ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;

10. Нам завдають прикрощів, а ми завжди радіємо; ми вбогі, але багатьох збагачуємо; ми нічогісінько не маємо, але володіємо всім.

11. Уста наші відкриті до вас, коринтяни, і серце наше розширене.

12. Вам не затісно в нас, але в серцях ваших тісно.

13. В однакову відплату, - кажу, немов моїм дітям, - поширтеся й ви.

14. Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними; бо яке спілкування праведности із беззаконням? Що спільного у світла з пітьмою?

15. Яка згода поміж Христом і Веліяром? Або яка співучасть вірного з невірним?

16. Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви - храм Бога живого, як сказав Бог: Вселюся в них і буду ходити в них; і буду їхнім Богом і вони будуть Моїм народом.

17. А тому вийдіть з-поміж них і відділіться, каже Господь, і не торкайтеся нечистого, і Я прийму вас;

18. І буду вам Батьком, і ви будете Моїми синами і донями, - каже Господь Вседержитель.

Коринтян 7

Печаль світська і печаль заради Бога.

1. Отож, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усілякої мерзоти плоті і духа, звершуючи святість у страхові Божому.

2. Умістіть нас! Ми нікого не образили, нікому не зашкодили, ні від кого не сподівалися користі.

3. Не для осуду кажу; бо я передніше сказав, що ви в серцях наших, аж так, щоб разом і вмерти, і жити.

4. Я вельми сподіваюся на вас, дуже хвалюся вами; і я виповнений втіхою, збагачений радістю за всілякої скорботи нашої.

5. Бо коли ми прийшли в Македонію, плоть наша не відала жодного спокою, а ми були в утисках звідусіль: зовні - напади, всередині - острах.

6. Але Бог, що втішає покірних, дав нам утіху появою Тита,

7. І не лише появою його, але й утіхою, котрої він зазнав од вас, переповідаючи про вашу старанність, про ваші плачі, про вашу ревність за мною, то я ще більше радів.

8. А тому, якщо я завдав вам жалю Посланням, не шкодую, хоч, було, пожалкував; оскільки бачу, Послання те якраз завдало вам жалю, а втім, на певний час.

9. Тепер я радію не тому, що ви зажурилися, а тому, що зажурилися на каяття; бо зазнали журби заради Бога, аж так, що ні в чому не зазнали від нас шкоди.

10. Бо скорбота заради Бога спричиняє непохитне каяття для порятунку, а скорбота світська спричиняє смерть.

11. Бо те саме, що ви зажурилися заради Бога, подивіться, яку спричинило у вас старанність, які виправдання, яке обурення на вияв гріха; який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.

12. Отож, якщо я писав до вас, то не заради того, хто образив, і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше за вас перед Богом.

13. А тому ми маємо втіху від вашої втіхи; а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його духа;

14. Отож, я не залишився в соромі, якщо чимось про вас хвалився перед ним; але так, як ми повідували вам всю істину, так само й перед Титом похвала наша виявилася справжньою;

15. І серце його вельми прихильне до вас, коли згадує про послух всіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.

16. Тож радію, що в усьому можу покластися на вас.

Коринтян 8