Поняття гігієна праці та медицина праці. Основні вимоги законодавчих актів, що стосується створення безпечних умов праці та збереження здоров’я працюючих.
Гігієна — це наука про здоров’я, галузь медицини, яка вивчає вплив різноманітніх факторів зовнішнього середовища, умов життя на здоров’я людини, його працездатність і тривалість життя, розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування.
Гігієна праці напрацьовує гігієнічні нормативи та заходи для забезпечення сприятливих умов праці, попередження професійних захворювань.
Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України. Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів пролрацю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи (див. додаток).
В основному законі України — Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.
В статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється». Кожен, хто працює^має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної
щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
У тексті статті 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
5. Стан виробничого електротравматизму. Основні причини та шляхи зниження його рівня.
Аналіз стану виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1%, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20-40% і займає одне з перших місць.
Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв‘язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію
Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.
Основними шляхами зниження електротравматизму є:
- суворе виконання інструкцій по експлуатації електроустаткування;
- високий рівень організації експлуатації електроустановок;
- застосуванням технічних, колективних та індивідуальних засобів захисту від ураження електричним струмом.
6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт з приставних риштувань та помостів ?
7.11.1. Вимоги безпеки під час виконання робіт з приставних риштувань та помостів
7.11.1.1. Риштування приставні і помости мають відповідати вимогам ГОСТ 24258-88 та ГОСТ 27321-87.
7.11.1.2. Риштування і помости мають бути інвентарними, виготовлятись за типовими проектами та мати паспорти виробників.
У виняткових випадках, коли висота, на якій виконується робота, перевищує 4 м, допускається використання неінвентарних риштувань, які споруджують за індивідуальним проектом і вводять в експлуатацію тільки після прийняття їх комісією з оформленням акта і затвердженням його головним інженером (технічним директором, керівником) підприємства.
7.11.1.3. Установлювати та розбирати риштування слід з дотриманням послідовності виконання робіт, передбаченої ПВР.
Працівників, які установлюють та розбирають риштування, перед початком виконання робіт інструктує керівник робіт щодо способів та послідовності проведення цих робіт і заходів безпеки.
7.11.1.4. Риштування та належні до них пристрої виготовляються з міцного матеріалу з урахуванням максимального робочого навантаження (з коефіцієнтом запасу міцності не менше 4).
Дерев'яні риштування і помости споруджуються з сухої деревини хвойних порід не нижче 2-го сорту за ГОСТ 8486-86, яку захищають антисептиком.
Металеві конструкції ґрунтують та фарбують.
7.11.1.5. Конструкція коробчатих та трубчастих риштувань має унеможливлювати накопичення вологи в їх внутрішніх порожнинах.
7.11.1.6. Риштування кріпиться до надійних конструкцій, елементів конструкцій будови, споруди тощо (далі - споруди) по вертикалі та по горизонталі.
Місця закріплення вказуються в технічній документації виробників риштувань. У разі відсутності цього в технічній документації передбачають місця кріплення до стін споруди у ПВР: не менше ніж через два прольоти - для верхнього ярусу та одного кріплення - на кожні 50 кв.м проекції поверхні риштувань на фасад споруди.
Не дозволяється кріпити риштування до балконів, парапетів, карнизів тощо.
7.11.1.7. Риштування обладнуються надійно закріпленими до них драбинами або трапами з відстанню один від одного не більше ніж 40 м, які забезпечують безпечні шляхи піднімання на конструкцію риштувань та спускання працівників.
На риштуваннях довжиною понад 40 м установлюються не менше двох драбин або трапів.
Верхній кінець драбини або трапа надійно закріплюється за поперечину риштувань.
Ухил трапа має бути не більше 1:3, а кут нахилу драбини до горизонтальної площини - не більше 60 град.
Місце верхнього виходу з драбини на риштування обладнується огородженнями.
7.11.1.8. Риштування повинні мати жорстку конструкцію, не хитатися, для чого вони закріплюються розпірками або іншими конструктивними елементами.
7.11.1.9. У місцях піднімання працівників на риштування слід установити плакати з вказівкою допустимих значень навантажень на риштування, схем розміщення вантажу, матеріалів тощо та шляхів евакуації.
7.11.1.10. Під час виконання робіт на висоті інвентарні риштування повинні мати огородження з бортовими елементами відповідно до вимог чинного законодавства.
7.11.1.11. У разі виконання робіт з риштувань висотою 6 м і вище слід установлювати два настили: робочий (верхній) і захисний (нижній), а кожне робоче місце на риштуваннях, крім того, має бути захищено зверху настилом, обладнаним на висоті не менше 2 м від робочого настилу.
Не допускається одночасна робота декількох бригад на різних ярусах будівлі, розташованих по вертикалі, без захисних настилів
7.11.1.12. Проходи під місцем виконання робіт огороджують та позначають плакатами та знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
7.11.1.13. Риштування, з яких не виконувались роботи понад 30 днів, перед продовженням роботи слід повторно приймати в експлуатацію.
7.11.1.14. Навантаження на риштування та помости не мають перевищувати розрахункових. Вантажі по змозі слід розподіляти по всій площині риштувань (помостів) рівномірно. На риштування (поміст) слід подавати матеріали, які безпосередньо використовуються у роботі. Перед установленням механізмів і пристроїв на риштування вживають спеціальні запобіжні заходи щодо забезпечення необхідної міцності і стійкості риштувань.
7.11.1.15. Риштування оглядаються відповідальним виконавцем робіт - кожний день перед початком роботи, майстром або призначеним наказом роботодавця працівником чи відповідальним керівником робіт - не рідше одного разу на 10 днів. Результати огляду записуються у Журнал приймання та огляду риштувань та помостів.
7. Правила ОП на автомобільному транспорті.Загальні вимоги безпеки під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.
1.1. Організація роботи з технічного обслуговування, ремонту і перевірки технічного стану транспортних засобів повинна виконуватися із дотриманням вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, а порядок проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів - відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 року за № 268/2708.
1.2. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів проводяться на спеціально відведених дільницях, робочих місцях (постах), які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною документацією.
1.3. Розташування постів технічного обслуговування та ремонту, відстань між транспортними засобами, що установлені на цих постах, а також між транспортними засобами і конструкціями будівель повинні відповідати нормам технологічного проектування.
1.4. Установлювати транспортні засоби в кількості, що перевищує норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між транспортними засобами і елементами будівель не допускається.
1.5. Виробниче устаткування і робочі місця слід розташовувати з урахуванням безпеки працівників, зручності при виконанні технологічних операцій згідно з нормами технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту ОНТП 01-91.
1.6. Працівники, які проводять технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.
Перед початком роботи слід перевірити весь інструмент, несправний інструмент необхідно замінити.
1.7. Під час роботи устаткування не допускається його чищення, змазування або ремонт.
1.8. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення або падіння.
1.9. Робочі місця, виконання робіт на яких пов’язано з небезпекою для працівників, повинні позначатися знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та відповідними галузевими нормативними документами.
1.10. Під час знімання та установки деталей, вузлів і агрегатів вагою 30 кг чоловіками і 10 кг жінками (до двох разів на годину) і 15 кг чоловіками і 7 кг жінками (більше двох разів на годину) необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, які обладнані спеціальними пристроями (захватами).
1.11. У приміщеннях і на робочих місцях, де виділяється пил або шкідливі речовини, робота повинна виконуватись при увімкнених загальній припливно-витяжній і місцевій вентиляціях.
1.12. Під час проведення робіт на постах технічного обслуговування та ремонту, діагностики автомобілів з працюючим двигуном повинні застосовуватись пристрої (шланги) для відведення відпрацьованих газів, які необхідно підключити до загальної системи вентиляції.
1.13. Забороняється у виробничих приміщеннях, де знаходяться автомобілі, у баках та балонах яких є паливо, зберігаються або використовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас, стиснутий і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вата тощо), користуватися відкритим вогнем.
1.14. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті та горючі матеріали повинні бути негайно видалені.
Прибирати робочі місця від пилу, ошурків, стружки, дрібних металевих обрізків допускається тільки щіткою. Забороняється здувати їх стиснутим повітрям.
1.15. Під час виконання робіт удвох необхідно застосовувати заздалегідь узгоджені прийоми.
1.16. Пуск двигуна та зрушення транспортного засобу з місця, його в’їзд і виїзд з виробничих приміщень слід проводити за умови забезпечення безпеки працівників.
1.17. Забороняється перебування сторонніх людей на робочих місцях, де виконуються роботи з підвищеною небезпекою.
1.18. Особи, зайняті на роботах з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, повинні використовувати засоби індивідуального захисту.
1.19. Особи, які проводять перевірку технічного стану, обслуговування та ремонт транспортних засобів на оглядових канавах, підйомниках та естакадах, повинні працювати у захисних касках.
1.20. При проведенні технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів поза підприємством слід виконувати вимоги безпеки, приведені у цьому розділі.
8-газ. Порядок проведення під час експлуатації ГРП і ГРУ технічного огляду, регулювання обладнання, технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт.
4.4.12. Під час експлуатації ГРП і ГРУ повинні виконуватися технічний огляд, регулювання обладнання, технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт.
Технічний огляд здійснюється:
ГРП з регулюючими клапанами "ВО" і "ВЗ" - цілодобовим наглядом;
інших ГРП (ГРУ) - не рідше 1 разу на 4 дні;
ГРП з телемеханікою - не рідше 1 разу на 7 днів.
Регулювання обладнання ГРП (ГРУ) і перевірка параметрів спрацювання ЗСК і ЗЗК - не рідше 1 разу на 2 місяці, а також після ремонту обладнання.
Технічне обслуговування - не рідше 1 разу на 6 місяців.
Поточний ремонт - не рідше 1 разу на рік, якщо завод-виготовлювач регуляторів тиску, запобіжних клапанів, елемеханічних пристроїв не вимагає проведення ремонту в стисліші строки. Капітальний ремонт здійснюється на підставі дефектних відомостей, складених за результатами оглядів комісією експлуатаційної організації.
4.4.13. При технічному огляді стану ГРП (ГРУ) виконуються:
перевірка приладами величин тиску газу перед і після регулятора, перепаду тиску на фільтрі, температури повітря в приміщенні, а стану герметичності системи - за допомогою як приладів, так і мильної емульсії;
контроль за правильністю положення молоточка зчеплення важелів ЗЗК;
перевірка справності КВП і А;
перевірка стану і роботи електроосвітлення і електрообладнання, вентиляції, системи опалення;
візуальне виявлення тріщин і нещільностей стін, які відділяють основне і допоміжне приміщення;
зовнішній і внутрішній огляд будівлі, за необхідності - очищення приміщення і обладнання від забруднення.
4.4.14. При виявленні порушень режимів газопостачання або наявності аварійних ситуацій потрібно повідомити АДС і вжити заходів згідно з планом локалізації і ліквідації аварії.
4.4.15. При перевірці засміченості фільтрів максимальний перепад тиску газу в касеті фільтра не повинен перевищувати встановлений заводом-виготовлювачем, але не більше, даПа (мм вод. ст.):
сітчастого - 500 (500);
вісцинового - 500 (500);
волосяного - 1000 (1000).
4.4.16. При зніманні для ремонту запобіжних пристроїв замість них необхідно встановлювати випробувані запобіжні пристрої. Робота ГРП (ГРУ) без запобіжних пристроїв забороняється.
4.4.17. При технічному обслуговуванні повинні виконуватися:
перевірка роботи засувок і запобіжних клапанів;
змащення тертьових частин і перенабивка сальників;
визначення щільності і чутливості мембран регуляторів тиску і управління;
продувка імпульсних трубок до регуляторів тиску, контрольно-вимірювальних приладів і ЗЗК;
перевірка параметрів настроювання ЗСК й ЗЗК.
4.4.18. При поточному ремонті слід обов'язково виконувати:
розбирання регуляторів тиску, запобіжних клапанів з очищенням їх від корозії і забруднень;
перевірку щільності прилягання клапанів до сідла, стану мембран;
змащення тертьових частин;
ремонт або заміну зношених деталей;
перевірку надійності кріплень конструкційних вузлів, які не підлягають розбиранню;
розбирання запірної арматури, яка не забезпечує герметичності закриття;
роботи, перелічені в п. 4.4.17.
4.4.19. Відмикаючі пристрої на лінії редукування при розбиранні обладнання повинні бути в перекритому положенні. На межі відключених ділянок повинні встановлюватися інвентарні заглушки, які б відповідали вхідному максимальному тиску газу. ГРП (ГРУ) повинні бути забезпечені комплектом інвентарних
заглушок.
4.4.20. Ремонт електрообладнання ГРП і заміна перегорілих електроламп повинні проводитися при знятому навантаженні персоналом, який пройшов перевірку знань згідно з вимогами ПУЕ і ПБЕ електроустановок.
При недостатньому природному освітленні допускається застосування переносних вибухозахищених світильників.
4.4.21. При наявності в ГРП місцевого опалення з розташуванням індивідуальної опалювальної установки в допоміжному приміщенні ГРП слід стежити за газонепроникністю стін (відсутність видимих тріщин, наскрізних отворів і т.ін.), які відділяють основне приміщення ГРП від приміщення, де є опалювальна установка.
За наявності в розділювальних стінах нещільностей користуватися опалювальними установками забороняється.
Перевірка і прочищення димоходів повинна проводитися перед кожним опалювальним сезоном з оформленням акта.
4.4.22. Результати ремонтів обладнання ГРП (ГРУ), пов'язанихз заміною деталей і вузлів, повинні заноситися в паспорт ГРП (ГРУ).
Перелік виконаних робіт, які не відображаються в паспорті ГРП, повинен відображатись в експлуатаційному журналі, де вказуються також параметри експлуатації обладнання ГРП і ГРУ і виконані роботи.
4.4.23. В приміщеннях ГРП зварювальні та інші вогневі роботи повинні виконуватись за нарядами-допусками на виконання вогневих і газонебезпечних робіт.
4.4.24. Приміщення ГРП повинні бути вкомплектовані первинними засобами пожежогасіння (додаток 5).
Зберігання обтиральних горючих матеріалів та інших матеріалів в основному приміщенні ГРП не дозволяється.
4.4.25. Установка і будова комбінованих домових регуляторів тиску газу здійснюються за вимогами СНиП 2.04.08-87.
4.4.26. При кожному обході газопроводів-вводів, згідно з установленою періодичністю, перевіряється герметичність з'єднань комбінованих домових регуляторів тиску за допомогою приладів або мильної емульсії, а також їх зовнішній стан.
4.4.27. Технічне обслуговування комбінованих домових регуляторів тиску повинно провадитися не рідше 1 разу за 3 роки або за заявкою власника. При цьому регулятор повинен пройти дефектацію, ремонт і налагодження, згідно з ТУ, в майстернях спеціалізованих підприємств газового господарства (СПГГ).
Замість знятого СПГГ встановлює справний регулятор.
4.4.28. За наявності заявки абонента на відхилення тиску газу від номінального слід перевірити його величину на виході регулятора. Тиск перевіряється на приладі споживача за відсутності відбору газу.
9-крани. Вимоги Правил до канатів, що застосовуються на кранах і при виготовленні строп?
4.6.1. Сталеві канати, що застосовуються як вантажні, стрілові, вантові, несучі, тягові та стропи, мають бути споряджені документом виробника канатів про їх якість, а за його відсутності документом випробувальної лабораторії, акредитованої в установленому порядку, про випробування канатів відповідно до вимог НД.
Тип канатів має вибиратися відповідно до НД.
Застосування канатів, виготовлених за кордоном, дозволяється за умов наявності документа про їх якість виробника канатів (сертифіката, декларації тощо).
4.6.2. Кріплення та розташування канатів на вантажопідіймальному крані чи машині мають унеможливлювати спадання їх з барабанів або блоків і перетирання внаслідок дотику канатів з елементами конструкцій або один з одним.
4.6.3. Петля на кінці каната для його закріплення на вантажопідіймальному крані чи машині має бути виконана:
із застосуванням ковша із заплітанням вільного кінця каната або з установленням затискачів;
із застосуванням сталевої кованої, штампованої, литої втулки і клина;
шляхом заливання легкоплавким сплавом або іншим способом відповідно до вимог НД.
Застосування зварних втулок не дозволяється (крім кріплення нерухомого кінця каната за допомогою втулки, привареної до зварного барабана або металоконструкції вантажопідіймального крана чи машини, відповідно до вимог технічних умов на виготовлення).
4.6.4. На поверхнях корпусів, втулок і клинів не має бути гострих крайок, на яких може перетиратися канат. Клинова втулка та клин повинні мати маркування, що відповідає діаметру каната.
4.6.5. Кількість проколів основної вітки каната кожною повною сталкою під час заплітання має відповідати зазначеним у табл. 1. Останній прокол кожною сталкою виконується половинною кількістю її дротинок (половинним перерізом сталки). Дозволяється останній прокол робити половинною кількістю сталок каната.
Місця заплітання з виступними кінцями дротинок сталок на 10...30 мм в обидва боки залежно від діаметра каната мають бути щільно обмотані
м’яким дротом, кінці якого заправляються способом, що унеможливлює їх розмотування, або ізольовані іншим способом, що унеможливлює пошкодження рук працівників.
4.6.6. Кількість затискачів визначається розрахунком, але їх має бути не менше трьох. Крок розташування затискачів і довжина вільного кінця каната від останнього затискача мають бути не менше шести діаметрів каната.
Для запобігання деформації каната затискачі мають установлюватися колодкою до основної вітки.
Установлення затискачів гарячим (ковальським) способом не дозволяється. Зусилля (момент) затягування гайок затискачів має відповідати зазначеному в настанові з експлуатації.
4.6.7. Кріплення каната до барабана проводиться способом, що допус кає можливість заміни каната. У разі застосування притискних планок кіль кість їх визначається розрахунком, але має бути не менше двох.
Довжина вільного кінця каната від останньої притискної планки має бути не менше двох діаметрів каната. Вигинати вільний кінець каната під притискною планкою або на відстані менше трьох діаметрів каната від планки не дозволяється.
4.6.8. Канати вантажопідіймальних кранів і машин, що транспортують розплавлений або розпечений метал і рідкий шлак, мають бути захищені від безпосередньої дії променистого тепла та бризок металу встановленням від повідних огорож.
4.6.9. Сталеві канати, що застосовуються як вантажні, стрілові, вантові, несучі і тягові, мають бути перевірені розрахунком за формулою
Fo>ZрS, (3)
де Fо розривне зусилля каната в цілому, що приймається за документом виробника про якість каната або документом про його випробування, а під час розроблення за даними стандарту, Н;
Zp мінімальний коефіцієнт використання каната (мінімальний коефіцієнт запасу міцності каната), визначений за табл. 2 і 3;
S найбільший розрахунковий натяг вітки каната, зазначений у паспорті вантажопідіймального крана або машини, Н.
Якщо в стандарті або в документі виробника про якість каната або документ! про їх випробування наведено сумарне розривне зусилля дротинок каната, величина Fo визначається шляхом множення сумарного розривного зусилля на коефіцієнт 0,83.
У разі робота в небезпечних умовах (транспортування розплавленого метану, шлаку, отруйних і вибухових речовин, ядерного палива) не дозволяється використовувати групу класифікації (режиму роботи) нижче М5. Під час розрахунку канатів, призначених для підіймання працівників, Zp слід приймати як для групи класифікації (режиму роботи) М8.
4.7.2. Канатоємкість барабана має бути такою, щоб при нижньому можливому положенні вантажо–захоплювального органа на барабані залишалися навитими не менше ніж півтора витка каната або ланцюга, не враховуючи витків, що перебувають під затискним пристроєм.
4.7.3. Барабани під одношарове навивання каната мають бути оснащені нарізаними по гвинтовій лінії канавками. У грейферних кранів з одношаровим навиванням каната на барабан і в спеціальних кранів, під час роботи яких можливі ривки та послаблення каната, барабани повинні мати канавку глибиною не менше 0,5 діаметра каната або споряджатися пристроєм, що забезпечує проектне укладання каната на барабані (канатоукладачем) чи контроль положення каната на барабані.
Застосування рівного барабана дозволяється у разі багатошарового навивання каната на барабан, а також у разі навивання на барабан ланцюга.
4.7.4. Рівні барабани і барабани з канавками, призначені для багатошарового навивання каната, оснащуються ребордами по обидва боки барабана.
Барабани з канавками, призначені для одношарового навивання двох віток каната, ребордами можуть не споряджатися, якщо вітки навиваються від країв барабана до середини. У разі навивання на барабан із канавками однієї вітки реборда може не встановлюватися з боку кріплення каната на барабані. Барабани електричних талів, споряджені пристроєм, що виключає схід каната з барабана, можуть виготовлятися без реборд.
Реборди барабана для каната мають підійматися над верхнім шаром навитого каната не менше ніж на два його діаметри, а для ланцюгів не менше ніж на ширину ланки ланцюга.
4.7.5. У разі багатошарового навивання каната на барабан має бути забезпечене проектне укладання кожного шару.
4.7.6. У разі застосування здвоєного поліспаста встановлення зрівняльного блока або балансира є обов’язковим, якщо не передбачена інша система, що вирівнює зусилля в канатах.
4.7.7. Блоки оснащуються пристроєм, що виключає вихід каната з рівчака блока. Проміжок між зазначеним пристроєм і ребордою блока має бути не більше 20 % від діаметра каната.
Зазначені пристрої, а також інші захисні кожухи навколо блоків мають унеможливлювати накопичення в них вологи.
10-посудини. Випробування балонів.
10.2.1. Дозвіл на опосвідчення балонів видається підприємствам-наповнювачам, наповнюва-
льним станціям і пунктам випробовування органами Держнаглядохоронпраці України після перевірки ними наявності:
1) виробничих приміщень, а також технічних засобів, що забезпечують можливість якісного
проведення опосвідчення;
2) наказу про призначення на підприємстві осіб, відповідальних за проведення опосвідчення, з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну підготовку;
3) інструкції по проведенню технічного опосвідчення балонів.
При видачі дозволу на опосвідчення органи нагляду повинні зареєструвати у себе клеймо з
відповідним шифром.
10.2.2. Перевірка якості, опосвідчення і приймання виготовлених балонів здійснюються робіт-
никами відділу технічного контролю підприємства-виготовлювача відповідно до вимог НД на балони. Величина пробного тиску і час витримки балонів під пробним тиском на підприємстві виготовлювачі встановлюються для стандартних балонів за стандартами, для нестандартних – за технічними умовами, при цьому пробний тиск повинен бути не менший ніж полуторний робочий тиск.
10.2.3. Пробний тиск для балонів, виготовлених із матеріалу, відношення тимчасового опору
до границі текучості якого більше 2, може бути знижений до 1,25 робочого тиску.
10.2.4. Балони на підприємстві-виготовлювачі, за винятком балонів для ацетилену, після гід-
равлічного випробування повинні також підлягати пневматичному випробуванню тиском, що дорівнює робочому тиску.
Під час пневматичного випробування балони повинні бути занурені у ванну з водою. Балони
для ацетилену повинні підлягати пневматичному випробуванню на підприємствах, які наповнюютьбалони пористою масою. Безшовні балони з двома відкритими горловинами випробуванню на герметичність на підприємстві-виготовлювачі не підлягають, крім балонів, призначених для роботи із середовищами 1, 2, 3, 4-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007.
10.2.5. Балони нової конструкції або балони, виготовлені з раніше не використовуваних мате-
ріалів, повинні бути випробувані за спеціальною програмою, яка передбачає, зокрема, доведення балонів до руйнування, при цьому запас міцності за мінімальним значенням тимчасового опору металу при 20°С повинен бути не менше 2,6 з перерахуванням на найменшу товщину стінки без додавання на корозію.
На етапі відпрацювання ресурсної міцності металопластикових і неметалевих балонів величи-
на внутрішнього тиску в процесі тривалого або циклічного навантаження приймається на 10 % вище величини робочого тиску.
10.2.6. Результати огляду виготовлених балонів заносяться ВТК підприємства-виготовлювача
у відомість, в якій повинні бути відображені такі дані:
1) номер балона;
2) дата (місяць, рік) виготовлення (випробування) балона і наступного опосвідчення;
3) маса балона, кг;
4) місткість балона, л;
5) робочий тиск, МПа (кгс/см2);
6) пробний тиск, МПа (кгс/см2);
7) підпис представника ВТК підприємства-виготовлювача.
Всі заповнені відомості мають бути пронумеровані, прошнуровані і зберігатися в справах ВТК підприємства.
10.2.7. Опосвідчення балонів, за винятком балонів для ацетилену, включає:
1) огляд внутрішньої і зовнішньої поверхонь балонів;
2) перевірку маси і місткості;
3) гідравлічне випробування.
Перевірка маси і місткості безшовних балонів ємністю до 12 л включно і понад 55 л, а також
зварних балонів, незалежно від місткості, не провадиться.
10. 2. 8. При задовільних результатах підприємство, на якому проведено опосвідчення, виби-
ває на балоні своє клеймо круглої форми діаметром 12 мм, дату проведеного і наступного опосвідчення (в одному ряду з клеймом).
Результати технічного опосвідчення балонів ємністю понад 100 л заносяться в паспорт бало-
нів. Клейма на балонах в цьому випадку не ставляться.
10.2.9. Результати опосвідчення балонів, за винятком балонів для ацетилену, записуються
особою, яка проводила опосвідчення балонів, у журнал випробувань, який має, зокрема, такі графи:
1) товарний знак підприємства-виготовлювача;
2) номер балона;
3) дата (місяць, рік) виготовлення балона;
4) дата проведеного і наступного опосвідчення;
5) маса, вибита на балоні, кг;
6) маса балона, встановлена під час опосвідчення, кг;
7) місткість балона, вибита _0пi_на балоні, л;
8) місткість балона, визначена під час опосвідчення, л;
9) робочий тиск (Р), МПа (кгс/см2);
10) позначка про придатність балона;
11) підпис особи, яка здійснювала опосвідчення балонів.
10.2.10. Огляд балонів для ацетилену повинен здійснюватися на ацетиленових наповнюваль-
них станціях не рідше ніж через 5 років і складатися із:
1) огляду зовнішньої поверхні;
2) перевірки пористої маси;
3) пневматичного випробування.
10.2.11. Стан пористої маси в балонах для ацетилену повинен перевірятись на наповнюваль-
них станціях не рідше ніж через 24 місяці. При задовільному стані пористої маси на кожному балоні повинні бути вибиті:
1) рік і місяць перевірки пористої маси;
2) клеймо наповнювальної станції;
3) клеймо (діаметром 12 мм із зображенням літер Пм), що засвідчує перевірку пористої маси.
10.2.12. Балони для ацетилену, які наповнені пористою масою, під час опосвідчення випробо-
вують азотом під тиском 3,5 МПа (35 кгс/см2).
Чистота азоту, який застосовується для випробування балонів, повинна бути не нижче 97 % за
об’ємом.
10.2.13. Результати опосвідчення балонів для ацетилену заносять в журнал випробувань, який
має, зокрема, такі графи:
1) номер балона;
2) товарний знак підприємства-виготовлювача;
3) дата (місяць, рік) виготовлення балона;
4) підпис особи, яка здійснювала опосвідчення балона;
5) дата опосвідчення балона.
10.2.14. Огляд балонів здійснюється з метою виявлення на їх стінках корозії, тріщин, вм’ятин,
пленів та інших пошкоджень (для визначення придатності балонів до подальшої експлуатації). Перед оглядом балони мають бути ретельно очищені і промиті водою, а в необхідних випадках промиті відповідним розчинником або дегазовані.
10.2.15. Балони, в яких під час огляду зовнішньої і внутрішньої поверхні виявлені тріщини,
плени, вм’ятини, видими, раковини і риски глибиною понад 10 % від номінальної товщини стінки, надриви і вищерблення, знос різьби горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, повинні бути вибракувані.
Ослаблення кільця на горловині балона не може служити причиною бракування останнього. В цьому випадку балон може бути допущений до подальшого опосвідчення після закріплення кільця або заміни його новим.
Балон, у якого виявлена скісна або слабка насадка башмака, до подальшого опосвідчення не
допускається до пересадки башмака.
10.2.16. Ємність балона визначають за різницею між вагою балона, наповненого водою, і ва-
гою порожнього балона або за допомогою мірних бачків.
10.2.17. Відбраковка балонів за результатами зовнішнього і внутрішнього оглядів повинна
здійснюватися відповідно до НД на їх виготовлення.
Забороняється експлуатація балонів, на яких вибиті не всі дані, передбачені ст. 10.1.6.
Закріплення або заміна ослабленого кільця на горловині або башмаку повинна бути виконана
до опосвідчення балона.
10.2.18. Безшовні стандартні балони місткістю від 12 до 55 л при зменшенні маси від 7,5 до 10
% і збільшенні їх місткості в межах від 1,5 до 2 % переводяться на тиск, знижений проти спершу встановленого на 15 %. При зменшенні маси від 10 до 13,5 % або збільшенні їх місткості в межах від 2 до 2,5 % балони переводяться на тиск, знижений проти встановленого не менше ніж на 50 %.
При зменшенні маси від 13,5 до 16 % або збільшенні їх місткості в межах від 2,5 до 3 % балони можуть бути допущені до роботи при тискові не більше 0,6 МПа (6 кгс/см2). При зменшенні маси більше ніж на 16 % або збільшенні їх місткості більше ніж на 3 % балони бракуються.
10.2.19. Балони, переведені на понижений тиск, можуть використовуватись для заповнення газами, робочий тиск яких не перевищує допустимого для даних балонів, при цьому на них мають бути вибиті: маса; робочий тиск (Рроб), МПа (кгс/см2); пробний тиск (Рпроб), МПа (кгс/см2); дата проведеного та наступного опосвідчення і клеймо пункту випробування.
Свідчення на балоні, які нанесені раніше, за винятком номера балона, товарного знаку підпри-
ємства-виготовлювача і дати виготовлення, повинні бути забиті.
10.2.20. Забраковані балони, незалежно від їх призначення, повинні бути доведені до непри-
датності (шляхом нанесення зарубок на різьбі горловини або просвердлювання отворів на корпусі), яка б виключала можливість подальшої їх експлуатації.
10.2.21. Опосвідчення балонів має здійснюватись в окремих спеціально обладнаних примі-
щеннях. Температура повітря в цих приміщеннях повинна бути не нижче 12 °С.
Для внутрішнього опосвідчення балонів допускається застосування електричного освітлення з напругою не більше 12 В.
Під час огляду балонів, які наповнюються вибухонебезпечними газами, арматура ручної лампи та її штепсельне з’єднання мають бути у вибухонебезпечному виконанні.
10.2.22. Наповнені газом балони, які перебувають на тривалому складському зберіганні, при
настанні чергових термінів періодичного опосвідчення підлягають опосвідченню представником адмі-
ністрації у вибірковому порядку в кількості не менше 5 шт. – із партії до 100 балонів, 10 шт. – із партії до 500 балонів і 20 шт. – із партії понад 500 балонів.
При задовільних результатах опосвідчення термін зберігання балонів установлюється особою,
яка здійснює опосвідчення, але не більше 2 років. Результати вибіркового опосвідчення оформляються відповідним актом.
При незадовільних результатах опосвідчення здійснюється повторне опосвідчення балонів у
такій самій кількості.
У разі незадовільних результатів при повторному опосвідченні подальше зберігання всієї пар-
тії балонів не допускається, газ із балонів повинен бути видалений в строк, указаний особою (представником адміністрації), яка здійснювала опосвідчення, після чого балони повинні бути опосвідчені кожний окремо.
11-котли.В яких випадках проводиться позачергове опосвідчення котла?
12-трубопроводи. Обов’язки особи відповідальної за справний стан та безпечної експлуатації трубопроводів?
13-котли до 0.07 Мпа. Порядок виготовлення, монтажу, налагоджування, реконструкції і ремонту котлів?
8.1. Виготовлення, монтаж налагодження, реконструкція та ремонт котлів та їх елементів повинні виконуватися підприємствами чи організаціями, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.
Підприємства та організації повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виготовлення (довиготовлення), котлів відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі дозволу на виготовлення, ремонт і реконструкцію об'єктів котлонагляду та здійснення нагляду за виконанням цих робіт. ДНАОП 0.00-5.08-96.
8.2. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція і ремонт котлів або окремих елементів повинні виконуватися за технологією, розробленою організацією до початку робіт, відповідно до вимог цих Правил і технічних умов, затверджуваних у встановленому порядку.
14-ліфти.Періодичний (черговий) технічний огляд терміни його проведення і об`єм робіт при огляді.
15 – підйомники.В яких випадках підйомники підлягають перереєстрації?
6.1.4. Підйомники підлягають перереєстрації після:
- реконструкції;
- ремонту, якщо був складений новий паспорт;
- передачі іншому роботодавцю;
- направлення для роботи строком більше трьох місяців за межі області, уякій вони зареєстровані.
16 – навантажувачі.Як і де відображаються результати проведення реконструкції, модернізації чи ремонту навантажувача? Як проводяться приймальні випробування?
17 – АЗС.Обов’язки виконавців газонебезпечних робіт. Режим роботи в шланговому протигазі.
18 – АХУ.Документація на запобіжні клапани. Ревізія, регулювання і випробування. Запобіжних клапанів.
19 – типова інструкція ГНР Требования к шланговым противогазам.
20- ДБН А.3.2-2-2009.Випробування інженерного обладнання будівель і споруд. Загальні вимоги. Порядок виконання робіт
Білет № 29
1. Охорона праці жінок.
Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт з санітарного та побутового обслуговування).
Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує чинні для жінок норми. Міністерство охорони здоров'я України 10 грудня 1993 р. видало наказ №241, яким встановлені граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) - 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.
Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг; з підлоги - 175 кг.
Залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це зумовлено необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
У законодавчих актах про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП). Крім цього, жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижують норми виробітку, норми обслуговування, або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і унеможливлює вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Відповідно до Закону України "Про відпустки" (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 днів після пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шести років. Час цих відпусток зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).
2. Укладення трудових договорів. Єдине правильне оформлення трудових стосунків.
В яких випадках додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим?
Стаття 24. Укладення трудового договору
Трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при органiзованому наборi працiвникiв;
2) при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладеннi контракту;
4) у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi трудового договору у письмовiй формi;
5) при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладеннi трудового договору з фiзичною особою;
7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.
При укладеннi трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), про стан здоров'я та iншi документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працiвника на роботу.
Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням мiж керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй, не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
3. Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.
Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи об'єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим проходженням у цей період протиаварійних і протипожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом. У наказі визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).
Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.
Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов'язків працівника, і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу).
Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками цих працівників.
У процесі стажування (дублювання) працівник повинен: закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;
оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;
засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування
ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.
Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному випадку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.
4. Дії працівників після прибуття пожежних підрозділів.
9.3. З прибуттям на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх на територію об'єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.
9.4. Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об'єкта.
5. Основні одиниці вимірювання струму, напруги, частоти, потужності, опору.