Форми роботи педагога з родинами
Рекомендації по проведенню батьківських зборів
1. Батьківські збори мають освічувати, а не констатувати помилки і невдачі дітей.
2. Тема зборів має враховувати вікові особливості дітей.
3. Збори мають носити як теоретичний, так і практичний характер: розбір ситуацій, тренінги, дискусії тощо.
Нетрадиційні форми роботи з батьками
1. Педагогічний десант(виступи педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в організаціях, де працюють бптьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок та ін.).
2. Дерево родоводу (зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки).
3. У родинному колі (анкетування батьків, індивідуальна допомога в родині через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, психологгом, юристами).
4. Родинний міст (зустрічі батьками та обговорення проблем виховання дітей).
5. Народна світлиця (звернення до народних традицій; формування особистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів).
6. День добрих справ (спільна трудова діяльність батьків, дітей, педагогів).
7. Вечір великої родини (участь беруть батьки, школярі, педагоги: організація відпочинку, ігри; вистави театру тощо).
8. Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (досвід організації відпочинку в родині).
9. Дискусійний клуб (обговорення проблем виховання школярів).
10. Клуб «Родинні традиції».
11. Родинна скарбничка (добірка матеріалів з досвілу родинного виховання).
12. Аукціон ідей родинної педагогіки.
13. «Батьківський ринг».
14. Батьківська школа (організовується у формі клубу; передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесіди, підбір літератури, надання практичної допомоги).
15. Азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощів виховання дітей в неповних сім’ях; виступи лікарів, юристів, психологів, надання індивідуальної допомоги ).
16. Дні довіри (у визначені дні педагоги, лікар, психологи об’єднуючи для спільного проведення дні народження дітей, календарних, народних свят).
17. Дні відкритих дверей (запрошуються всі батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогівЮ ведуть спостереження за працею дітей на уроках).
18. Батьківські читання.Ця форма роботи з батьками дає можливість не тільки слухати лекції педагогів, а й вивчати літературу з проблеми й брати участь у її обговоренні. Батьківські читання можна організовувати в такий спосіб: на перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання педагогіки й психології, які їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію й аналізує її. Разом зі шкільним бібліотекарем та іншими фахівцями визначаються книги, а потім використовують рекомендовану літературу в батьківських читаннях. Особливцістю батьківських читань є те, що, аналізуючи книгу, батьки повинні викласти власне розуміння проблеми і знайти підхід до її вирішення після прочитання книги.
19. Батьківські вечори. Ця форма робати прекрасно здружує батьківський колектив. Батьківські вечори проводяться в класі 2-3 рази на рік без присутності дітей (можна з дітьми). Теми батьківських вечорів можуть бути різними. Головне – вони повинні вчити слухати й чути один одного, самого себе.
Орієнтовні теми батьківських вечорів:
* «Перші книжки дитини»
* «Друзі моєї дитини»
* «Свята нашої сім’ї»
* «Пісні, які співали й співають наші діти» та ін.
20. Батьківські тренінги. Це активна форма роботи з тими батьками, які усвідомлюють проблемні ситуації в сім’ї, хочуть змінити свою взаємодію із власною дитиною, зробити її більш відкритою й довірливою. У батьківських тренінгах повинні брати участь по можливості обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змусять себе чекати. Найчастіше тренінг проводиться з групою, що складається з 12-15 осіб. Батьківські тренінги будуть успішними, якщо всі батьки братимуть у них активну участь і регулярно їх відвідуватимуть. Щоб тренінг був резульитативний, він повинен включити в себе 5-8 занять. Батьківський тренінг проводиться, як правило, психологом школи, що дає можливість батькам на певний час відчути себе дитиною, ще раз емоційно пережити дитячі враження. З найбільшим інтересом батьки виконують такі тренінгові завдання, як «дитячі гримаси», «улюблена іграшка», «мій казковий образ», «дитячі ігри», «спогад дитинства», «фільм про мою сім'ю».
21. Батьківські ринги. Це одна з дискусійних форм спілкування і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на запитання з педагогічних проблем. Питання обирають самі батьки. На одне запитання відповідають дві сім’ї. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частини аудиторії в полеміку не вступає, а лише підтримує думки сімей оплесками. Експертами в батьківських рингах виступають учні класу, визначаючи, яка сім’я і відповідях на запитання була найбільш близька до правильного трактування.
22. Тематичні консультації. У кожному класі є учні й сім’ї, які переживають ту саму проблему, зазнають ідентичні труднощів особистісного й навчального плану. Іноді ці проблеми носять настільки конфіденційний характер, що їх можна випішити лише в колі тих людей, яких ця проблема поєднує, і розуміння проблеми й один одного спрямоване на її спільне вирішення. Для того, щоб консультація відбулася, батьки повинні бути переконані в тому, що ця проблема стосується їх й вимагає невідкладного вирішення. Батьків запрошують для участі у тематичній консультації за допомогою спеціальних запрошень. У тематичній консультації повинні брати участь фахівці, які можуть допомогти знайти оптимальний варіант вирішення проблеми, зокрема соціальний педагог, психолог, представник правоохоронних органів тощо. У ході тематичної консультації батьки одержують рекомендації з питань, які їх хвилюють.
Етапи підготовки до батьківських зборів
1. Вибір теми зборів.
2. Визначення мети батьківських зборів.
3. Визначення педагогами і організаторами зборів науково-методичної літератури за проблемою, що розглядається.
4. Проведення мікродослідження серед дітей і батьків (анкетування, бесіди, тестування).
5. Визначення виду, форми, етапів батьківських зборів. Способів і прийомів спільної роботи його учасників.
6. Запрошення батьків та інших учасників зборів.
7. Розробка рішення зборів, його рекомендацій, пам’яток батькам
8. Обладнання і оформлення місця проведення батьківських зборів.
Орієнтовний план проведення батьківських зборів
1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.
4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.
5. Різне.
Перед проведенням батьківських зборів класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти – таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків. Наприклад, «Наталка стала уважнішою, але все ще потрібно звертати увагу на математику»; «Коля останнім часом дуже неуважний, втомлюється до закінчення занять. Залишіться будь ласка після закінчення зборів. Я хочу обговорити з вами ситуацію»; «Запрошуємо вас на консультацію з приводу… Вона відбувається о 14 годині в суботу». Це додаткове педагогічне спілкування дає батькам важливу для них інформацію.
Класні батьківські збори мають тривати не більше ніж 1год – 1год 30хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.
Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов’язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.
Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень.
Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв’язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.
Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.
Анкета для батьків
1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?
_______________________________________________________________
2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?
_______________________________________________________________
3. Яку пресу Ви читаєте?
_______________________________________________________________
4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?
_______________________________________________________________
5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною
Батьківські збори
(нетрадиційний підхід)
Педагоги, як відомо, люблять повчати. І не лише дітей, але й їхніх батьків. І ці колективні повчання носять назву «Батьківські збори». Найкращий порятунок від негативізму – можливість поспілкуватися один з одним. І з таких бесід випливатимуть поради, рішення оптимізм.
Адже дуже важливо – щоб батьки один з одним (а не тільки з педагогом!) радилися, щоб почала створюватися особлива батьківська кооперація, спільність, адже батьки розуміють один одного зовсім інакше, ніж педагог розуміє їх. У цій ситуації з’являється можливість дізнатися, що батькам насправді важливо і потрібно почути. Ці матеріали допоможуть перетворити батьківські збори на збори батьків.
«Скринька запитань»
Суть полягає в тому,що батьки складають один для одного запитання-записки, кладуть їх у скриньку, потім витягають: кому яка дістанеться. Як відповідати – радяться в парах (хоча трійки – стабільніші: якщо раптом коса натрапить на камінь, тут потрібний хтось третій).
«Скринька запитань » зручна тим, що батьки бачать: до істини може бути допущений кожен з них. Це підносить їх у власних очах.
«Розповідь за картиною»
Напередодні зборів діти передають свої враження в малюнках. На батьківських зборах ці малюнки роздають батькам. Їм пропонується, по-перше, розповісти про те, що зобразила або хотіла їхня дитина на своєму малюнку. Отут для деяких батьків і педагогів можуть вин икатиьні несподіванки.
По-друге, прокоментувати, як виконання малюнка поєднується з особливостями характеру їхньої дитини.
І перше , і друге завдання краще проводити не у вигляді фронтального опитування, а в парах. Звичайно, педагог не знатиме тоді багатьох тем, що що обговорюватимуться батьківськими парами. Зате батьки виграють.
«Чарівний клубочок»
Перший тур - батьки по черзі називають будб-яку позитивну якість. Якщо хтось розгубився або забув, то сусідам можна підказувати. Звичайно, на другому-третьому колі гри відкривається друге «дихання». Тому педагогу не слід поспішати : нехай «чарівний клубочок» пройде кілька разів. У батьків від цього тільки інтерес зросте.
Другий тур. Батьки називають негативні якості. І знову кілька повторів.
Третій тур – замість «чарівного клубочка» у руки дають маркер. Кожен підходить до плаката і зліва записує одну з негативних якостей, (з тих, що на плакаті зліва) можна переробити («здається, я знаю як») в одну з записаних справа позитивних. Наприклад, хтось вибрав лінь і зрозумів, що з перелічених якостей знає, як перетворити її у вихованість, і з’єднає їх стрілкою. Інший, скажімо, ту саму лінь з’єднає новою стрілкою з кмітливістю. Процес нескінченний... «хочу-боюся». Складаються два списки: «Я хочу, щоб моя дитина....» і «Я боюся, щоб моя дитина не...».
Тепер будь-хто з батьків, кому ця негативна якість їхньої дитини завдає багато турбот і прикрощів, може звернутися до авторів стрілок за допомогою, роз’ясненнями і консультаціями. Зміст п’ятого туру - взаєні консультації – батьків з виховних проблем. Чим не відкриття народного «батьківського університету»! Педагогу залишається тільки хвалити ініціативних і записувати проблеми «глухого кута», щоб потім у бібліотеці пошукати відповідну літературу і для себе і для зацікавлених батьків.
Поради батькам
Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі
Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.
Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.
Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.
Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.
Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.
Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.
Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.
Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.
З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.
Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.
Чи готова дитина до школи ?
Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:
Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.
Пам'ятайте:
Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.
Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.
Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.
Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, щоуспіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.
Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.
Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.