Стандартна форма запису диференціальних рівнянь САК
При дослідженні САК, особливо при порівнянні властивостей систем і їхніх елементів між собою, зручно подати рівняння в так званій стандартній формі. При цьому використовують наступні правила:
– вихідну величину і всі її похідні записують у лівій частині рівняння, а всі інші члени – у правій;
– коефіцієнт при вихідній величині шляхом тотожних перетворень ро-блять рівним одиниці;
– якщо в правій частині є похідні, то члени, що містять певну вихідну величину і її похідні, поєднують в одну групу, а коефіцієнт при цій величині виносять за дужки.
 |
Приклад 2.1. Вихідне рівняння системи має вигляд
Уведемо позначення:
Тоді
Коефіцієнти T0 , T1 і T2 мають розмірність часу, тому що
і називаються постійними часу. Їхні значення визначають швидкість і характер протікання перехідних процесів.
Коефіцієнти k 1 і k2 називаються коефіцієнтами передачі, мають розмірність і визначають взаємозв'язок змінних у сталих статичних режимах.
Якщо ж вихідне рівняння не містить якихось коефіцієнтів, наприклад, a2 = 0 , то в стандартній формі одиниці повинен рівнятися коефіцієнт при похідній, що має найменший порядок. При цьому розмірність коефіцієнтів передачі буде мінятися, а їхні значення визначатимуть взаємозв'язок змінних у відповідних сталих динамічних режимах (наприклад, у режимі з постійною швидкістю зміни вихідної величини).
Операційний метод опису лінійних САК
У математиці під операційним вирахуванням мається на увазі розділ математичного аналізу, в якому розробляються методи вирішення лінійних диференціальних, різницевих і деяких типів інтегральних рівнянь. Операційне вирахування базується на ідеї заміни одних функцій на інші, одержуваних за певними правилами, наприклад, використовуючи перетворення Лапласа або перетворення Фур'є.
У ТАК саме широке застосування знайшов операційний метод опису, заснований на використанні інтегрального перетворення Лапласа
(L- перетворення):
Це перетворення встановлює відповідність між функцією f(t) дійсної змінної t і функцією F(s) комплексної змінної s = a + jb. При цьому f(t) називають оригіналом, а F(s) - зображенням.
Достатніми умовами існування (2.5) є наступні вимоги:
- функція f(t) повинна бути однозначною і безперервною при всіх t≥0, безперервність може бути порушена тільки в окремих точках, що є точками розриву безперервності першого роду;
- функція f(t) = 0 для всіх t < 0;
- функція f(t) повинна мати обмежений порядок зростання, тобто
повинні бути такі два постійних числа M > 0 і c > 0 , при яких f(t) < Mect при t > 0.