Піраміди,храми та гробниці стародавніх єгиптян.

 

У Стародавньому Єгипті будь-яке велике будівництво здійснювало­ся за наказом фараона і мало релі­гійне значення. Першим із єгипет­ських царів, над гробницею якого спорудили піраміду, був фараон Джосер (бл. 2600 р. до н. є.). Ця найдавніша піраміда Єгипту складаєгься з шести величезних сходинок. До спорудження першої піраміди в Єгипті будували гробниці з масивною прямокутною надзе­мною частиною, складеною з каменю. По сходах піра­міди піднімаються і спускаються боги. Царські гробниці були оточе­ні меншими за розмірами і різни­ми за формами гробницями членів родини та знаті.Піраміди були типовими для царсь­ких гробниць Давнього і Середнь­ого царств. Фараони Нового царст­ва воліли розміщувати свої гробни­ці в горах, які оточують Фіви. Так виникла Долина Царів. Ці гробни­ці є системою кімнат і коридорів, які ведуть до поховальної камери. Для епохи Нового царства харак­терне також створення грандіоз­них храмів, присвячених богу Амону-Ра. Іхній зовнішній вигляд, а також вигляд палаців визнача­лися урочистими процесіями, хара­ктерними для придворного цере­моніалу. Пілони й парадні двори, величні колонні зали, що зміню­вали одна одну, справляли сильне враження на людей, які наближа­лися до святилища бога.

Найбільша піраміда в Єгипті приурочена фараону Хеопсу, вона збудована архітектором Хеміуном у пер­шій половині III тис. до н. є., сто тисяч рабів зводили протягом 20 років. її висота скла­дає близько 147 м, довжина кожної похи­лої сторони 235 м, площа основи близько 55 000 м2. Ця грандіозна усипальня мала викликати захоплення та трепет. На спорудження піраміди Хеопса пішли мільйони кам'яних брил що вручну виломлювали, обтесували та тягли до місця зведення за допомогою канатів. Брили так щільно підганяли одну до одної, що між ними не було ніяких про­міжків. Піраміда Хеопса стоїть вже сорок сім століть. Архітектор Хеміун не тільки знайшов досконалу форму, але й дуже точно розрахував пропорції будівлі.Єгипетські архітектори будували не лише піраміди, але й храми. Храм, на думку єгип­тян, являє собою деяку подобу світу. Зали з великою кількістю колон справляють враження скам'янілого гаю, стеля — неба із ширяючими птахами та золотими зірками. У святилищі храму зберігся човен — на та­кому ж човні бог Сонця Ра здійснює свою щоденну подорож небом. До храмів повільно прямували урочисті процесії. Попереду несли статую божества. Численні учасники процесії прославляли богів, курили пахощі. Процесія рухалась дов­гими алеями, вздовж яких стояли скульптури сфінксів та інших священних тварин. Алеї вели до величних статуй царя (колосів) та обе­лісків. Потім процесія заходила у двір, що був оточений колонадами. Після цього віруючі входили до зали храму, зануреної у напівтем­ряву. Сюди ж заносили святиню. Весь простір зали заповнювали величезні кам'яні колони. Вглибині було видно приміщення — свята святих, куди мали доступ лише жерці. Уся архітектура храму поступово змушувала лю­дину відчувати себе учасником великого особливого таїнства. Єгипетські храми часто складали єдине ціле з природою. Наприклад, храм цариці Хатшепсут, що пра­вила у XVI ст. до н. є., ніби висту­пає з величезної скелі, і його тераси сходами спускаються до долини.

 

 

 

 

 

 

 

Гробниця Тутанхамона

 

 

Неподалік від храму Хатшепсут розташо­вана Долина Царів, де серед усипальниць знаходиться знаменита гробниця Тутан­хамона, що жив у XIV ст. до н. є. Фараон Тутанхамон помер, не доживши до20 років і не зробивши нічого особливого. Його ім'я прославилось у 1922 р., коли англійський археолог X. Картер виявив його гробницю з силою-силенною художніх скарбів. Надзвичайно гарна золота маска царя із вставками з лазуриту. Дрібні прикраси, золоті вироби, що знайдені у гробниці Ту­танхамона, свідчать про бездоганний смак, високий рівень ремесла, відчуття форми майстрів, що працювали із самоцвітами та золотом. Яскраво розфарбований рельєф на кришці скрині, що зображує Тутанхамона з дру­жиною у саду, — це гімн любові та радості, присвячений квітучій та родючій природі.

Парадний трон фараона Тутанхамона. Фрагмент. XIV ст. до н. є.

ЄГИПЕТСЬКА СКУЛЬПТУРА.

 

Обеліск, чотиригранний стовп, вивершений маленькою пірамідою, був важливим символом у Старо­давньому Єгипті. Його форма похо­дить від конічних каменів, характер­них культових символів ранньої єгипетської історії.У період Нового царства (бл. 1550— 1200 рр. до н. є.) обеліски попарно ставили перед входом до храму. Прикрашені ієрогліфічними написами, релігійними за змістом, вони присвя­чувалися тому богу, перед храмом якого стояли.

Обеліски спочатку обтесували з трьох боків.Четвертий бік обробляли, коли обеліск відділяли від скелі.Іх перевозили на спеціальних плотах униз за течією Нілу, потім перетягували суходолом і встановлювали вертикально за допомогою мотуззя і блоків. Найбільший із відомих обелісків - 42м завдовжки - так і

залишився у кар’єрі поблизу Асуана. Обеліски були символом перемоги над підкореними народами. У VII ст. до н. е. цар Ассирії вивіз із Фів обеліск на знак своєї перемоги. Римські завойовники також вивозили обеліски.

Єгиптяни славились своєю елегантною зовнішністю серед народів Стародавнього Сходу. Знатні єгиптянки вирізнялись витонченістю своїх прикрас та предметів туалету. Наприклад, посудини для пахощів мали форму напіврозкритої квітки, ящички для ароматичних масел або туалетні ложечки підтримували жіночі фігурки, що ніби пливли. У цих предметів є особливе відчуття матеріалу.

 


Зразки монументальноі скульптури. Єгипетські обеліски.

 

У XIV ст. до н.е. за часів правління фарао­на Ехнатона почали будувати нові палаци та храми, присвячені богам природи, особ­ливо Амону, богу Сонця. Для цих храмів були потрібні нові статуї, рельєфи, розписи. Ско­ріш за все, для одного з таких храмів майстер Тутмес створив скульптурні портрети цариці Нефертіті, дружини фараона Ехнатона. Зображення Нефертіті вважаються одни­ми з найпрекрасніших жіночих образів світового мистецтва. Сама Нефертіті стала взірцем жіночої вроди та вперше жінка почала прикрашатись косметикою. У музеях зберігаються два портрети цариці Нефертіті. Один — розфарбований, із цар­ською тіарою, другий — незавершений етюд. Він особливо виразний. Голова цариці виконана з піщаника, колір якого передає теплоту засмаглого тіла. Тому прекрасне обличчя, немов овіяне диханням життя, здається, випромінює тепло. Ще ніколи мис­тецтво стародавніх єгиптян не було таким вільним від суворих правил.

Давньоєгипетську скульптуру характеризує високий ступінь розвитку, незважаючи на суворі релігійні канони.Статуям властива симетричність фігур, статичність поз, спокійна зосередженість обличчя. Все це ми спостерігаємо в зображенні фараона Хефрена. Фронтальне положення статуї, узагальненість форм обличчя, погляд, спрямований вдалечінь на ліні горизонту,руки прикладені на груди або на коліна — такі риси скульптури продиктовані культовими вимогами, з покоління в покоління залишаючись характерними ознаками єгипетської пластики. Єгипетські скульптори прекрасно володіли технічними можливостями різних матеріалів: граніту, алебастру, піщанику, дерева, міді тощо. Про високий рівень скульптури свідчать портретні статуї фараонів IV династії Джедефра, Мікеріна, Шепсескфа. Основна думка, яку прагнули донести творці різця, — зобразити фараона як втілення бога. Скульптури відзначаються точним відтворенням пропорцій натури і прекрасним моделюванням форм. У цей час розвивається і дрібна пластика. Широкого розповсюдження набули статуетки селян, слуг, рабів. Оскільки ці твори зображали представників нижчих верств, скульптори мали право не додержуватись канону. Тому статуетки вражають своєю життєвістю, точним відтворенням занять давніх єгиптян. Значне місце в мистецтві Стародавньому Єгипту посідають монументальний розпис і рельєф. Єгипетські майстри стінопису користувалися барвниками мінерального походження. Білу фарбу одержували з вапняку, червону — з червоної вохри, зелену — з малахіту, жовту — з вохри, блакитну — з лазуриту.Зміст настінних розписів залежав від їхнього призначення: в поминальних храмах уславлювали царя, зображували битви, захоплення полонених, полювання, розповідали про сівбу, жнива, риболовлю, полювання в заростях Нілу, працю ремісників. Подібні сюжети виконувалися і технікою рельєфу. У скульптурі Древнього царства спостерігаються обидва види єгипетського рельєфу: барельєф і контррельєф (заглиблення контурів на поверхні каменю).

ЄГИПЕТСЬКИЙ ЖИВОПИС.

 

Художники у Стародавньому Єгипті корис­тувались неабиякою повагою. Багато з них були наближені до двору фараонів. Імена зодчих та скульпторів вказувались на стату­ях та розписах. Художники Стародавнього Єгипту були зо­бов'язані працювати за суворими правила­ми — канонами. Людей зображували так: голова повернута у профіль, плечі та руки звернені до глядача, ноги — у профіль. Але й у

Жнива. Фрагмент.

Настінний розпис. Аейр-ель-Медіна XII ст. до н. є.

 

Анх — єгипетський

символ вічного

життя — було

дозволено носити

лише царям

та царицям.

XIVст. до н.е.

 

Одне з 14 суден, що встановлені у гробниці Тутанхамона. Єгиптяни вірили, що на таких суднах душі померлих потрапляють до загробного світу.


 

рамках цих канонів художники змогли передати красу життя та природи. Монументальність та величність — риси, що притаманні мистецтву стародавніх єгиптян.

Мистецтво Стародавнього Єгипту мало надзвичайно велике значення для історії світової культури. Його вплив простежується в майбутньому, в культурах інших народів. А чудові пам'ятники єгипетського мистецтва і сьогодні хвилюють нашу уяву своєю високою майстерністю, величним розмахом, реалістичною вірогідністю. Джерела з історії Стародавнього Єгипту поділяються на чотири групи: староєгипетські писемні пам'ятки, повідомлення античних авторів та Біблії про Єгипет, жанрові сцени, зображені на стінах храмів і гробниць, пам'ятки матеріальної культури. Розвивалося в епоху Стародавнього Царства мистецтво скульптури, здебільшого сакральне за своїм характером. Єгиптяни звеличували в камені фараонів, вельмож і, звичайно, богів. В епоху Стародавнього Царства єгипетські майстри-ювеліри виготовляли з благородних металів, напівкоштовного каміння та цінних порід дерева чудові прикраси та побутові дрібнички, розраховані на витончені художні смаки й тугі гаманці багатих замовників. Єгипетські архітектори, скульптори, маляра залишили після себе багату художню спадщину. Вони започаткували монументальну кам'яну архітектуру, скульптурний портрет і станковий живопис великої художньої сили.

У 332 р. до н.е. Єгипет був завойований македонцями. Проте він зберігав політичну самостійність за часів династії Птолемеїв, засновником якої був воєначальник Птолемей, що захопив владу в Єгипті після смерті Александра Македонського у 323 р. до н, е. У цей період спостерігаємо повернення до старих традиційних форм культурного побуту й будівництва, що засвідчують храми в Едфу, Есні, Дендері, на острові Філе. Проте на їхній архітектурі вже позначилися елліністичні віяння.

Довершене давньоєгипетське мистецтво значно вплинуло на розвиток фінікійського, крітського, а пізніше і греко-римського мистецтва. Твори великих майстрів Стародавнього Єгипту високо цінували і іх сучасники. Ще в III ст.до н. е. в античних авторів знаходимо згадки про «сім див світу». До «семи див» стародавні автори відносять єгипетські піраміди, які уціліли до цього часу.

Культура Стародавнього Єгипту ніколи не забувалася людством. Як написав арабський мандрівник: «Все на світі боїться часу, але час боїться єгипетських пірамід». Збереглися численні написи на стінах храмів, пам'ятних обелісках, статуях, в жаркому сухому кліматі не загинув навіть папірус. Уявлення про єгипетську історію довгий час залишалися вельми схематичними, але завжди цікавили багатьох людей, які сторіччями намагалися розгадати всі таємниці.

Більшість єгиптологів вважають, що піраміда була побудована біля 2560 року до н. е. і є гробницею єгипетського фараона IV династії Хуфу (Хеопса). Проте не вдалося знайти жодного напису відносно дати створення цієї грандіозної споруди, тому існують і інші теорії щодо датування і призначення Великої піраміди.

Блоки піраміди. Піраміда Хеопса.