Зародження і витоки українського козацтва.

Однiєю з двох головних причин утворення козацтва є визиск з боку феодалiв та мiської верхiвки Польсько-Литовської держави, котрий змушувало втечi селян i мiську бiдноту. Другою причиною була турецько-татарська агресiя, яка у середньовiччi являла собою смертельну небезпеку для слов'янських та низки iнших народiв.

Вперше козаки, орієнтовані на Великоросію, згадуються в літописах 1444 року з прив'язкою до південних районів Рязанського князівства. Точних зведень про етнічну належність немає, але остаточно відомо, що ці козаки були православними, а характер їх озброєння дає можливість припустити в них росіян (слов'ян). У 1502 році вперше згадані рязанські "городові козаки".
До середини XVI сторіччя виникає поділ на донських козаків і українських (запорожці), а трохи пізніше на ріці Яік (Урал) з'явилися яіцькі козаки. В основі козачого побуту лежала військова організація, властива кочовим народам. Живучи на далеких околицях слов'янських князівств, оточені з усіх боків войовничими ордами кочівників, вони захищали і себе, і розміщені за ними землі.
Споконвічно козачі поселення на Дону, Тереку і Яіку (Уралі) були утворені поза межами Росії, в умовах, не залежних від неї. Але через постійні війни з кочівниками, недостачу військових припасів і продовольства, козаки потрапили у фінансову і політичну залежність від Москви, що постачала їх усім необхідним взамін виконання договірних зобов'язань.
Роль козаків в історії Росії була настільки значною, що після того, як на південних межах московських володінь кочівники були скорені, і небезпека нападу з їхньої сторони відпала, козачий внутрішній побут підтримувався російським урядом, а козачі війська високо цінувалися як військова сила.

 

Запорозька Січ.

Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Поява першої пов'язана з ім'ям Д. Вишневецького.

В 1-й пол. 50-х рр. 16 ст. він заснував на о. Мала Хортиця (тепер – острів Байда) замок, який став козацькою твердинею і опорним пунктом для масштабних походів проти татар. Козаки обирали для розташування Січей місця, які самою природою були зроблені неприступними, – острови й півострови, а укріплювали їх за допомогою дерев'яно-земляних споруд. 3апорозькі Січі обкопувались ровом, а навколо них насипався вал, висота якого сягала за 10 метрів. На вершині валу встановлювався частокіл із загострених паль. Менш захищені для противника місця укріплювались дерев'яними вежами із встановленими на них гарматами. Більшість виходів із фортеці робилися вузькими і прикривались бійницями. Всередині Січі знаходився майдан із січовою церквою. Навколо січового майдану стояли довгі казарми – курені, у яких мешкали козаки. Крім куренів, навколо січової площі стояли курінні скарбниці, комори, будинки окремих старшин, пушкарня. Пізніше Січ стала великими торговельними центром. 3апорозька Січ була центром, в якому зосереджувались найвищі органи управління Вольностями Війська Запорозького Тут же знаходилась резиденція кошового отамана, який разом з військовою старшиною здійснював найвищу військову, судову та адміністративну владу на всій території Запорожжя. У Січі розміщувався її гарнізон. Він не був дуже численним і налічував кілька тисяч козаків, які тут постійно мешкали та забезпечували постійну боєготовність Війська Запорозького. Коли виникала потреба зібрати більше військо, то до служби закликалися запорожці, які проживали в зимівниках і перебували на промислах та жонаті козаки. За кілька днів Військо Запорозьке збільшувалось у кілька разів. Крім того, в 3апорозької Січі відбувалися ради, на яких козаки вирішували найголовніші питання свого життя, обирали старшину та ділили за жеребом угіддя.

Посилення наприкінці 16 ст. національно-релігійного гноблення в Речі Посполитій перетворило 3апорозьку Січ у центр національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. В кінці XVIII ст. Запорозька Січ почала втрачати політичне та військове значення і була ліквідована російським урядом в 1775 році.