Оцінка ефективності заходів із захисту рослин

Оцінку ефективності заходів із захисту рослин проводять за визначенням їх біологічної, господарської та економічної ефективності.

Біологічна ефективність, або ефективність дії пестициду, виражається показниками загибелі шкідливих організмів, обмеженням інтенсивності їх розвитку, зниженням ступеня пошкодження чи ураження рослин.

Ефективність дії інсектицидів визначають за формулою

Ед = [ ( А – В ) / А ] ∙ 100 ,

де Ед – зниження чисельності шкідника, %;

А – щільність шкідника до обробки, екз./м2, екз/рослину;

В – щільність шкідника після обробки, екз./м2, екз/рослину.

Ефективність дії фунгіцидів визначають за формулою

Ед = [ ( Рк – Рд ) / Рк ] ∙ 100 ,

де Рк – розвиток хвороби на контролі, %;

Рд – розвиток хвороби в дослідному варіанті.

Ефективність дії гербіцидів визначають за формулою

Ед = [ ( А – В ) / А ] ∙ 100 ,

де А – щільність бур’янів на контролі, шт./ м2 ;

В – щільність бур’янів у дослідному варіанті, шт./м2 .

Господарська ефективність визначається обсягом збереженого за рахунок застосування пестициду врожаю ( + до контролю ц/га, грн./га).

Економічна ефективність заходів захисту рослин визначається співвідношенням обсягу збереженого врожаю і затрат на засоби захисту. Економічна ефективність характеризується такими показниками:

- урожайність, т/га;

- збережений урожай, т/га, грн./га;

- затрати на застосування пестицидів, грн./га;

- собівартість продукції, грн./т;

- чистий прибуток, грн./т;

- рентабельність виробництва, %.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть етапи розвитку інтегрованого захисту рослин в Україні.

2. Сформулюйте основні завдання інтегрованого захисту рослин.

3. Охарактеризуйтемодель інтегрованої системи захисту рослин.

4. У чому полягає основна концепція інтегрованого захисту рослин?

5. Дайте визначення прогнозу шкідливих організмів.

6. Яка мета прогнозу в інтегрованих системах захисту рослин?

7. Які основні завдання прогнозування шкідливих організмів в інтегрованих системах захисту рослин?

8. Назвіть види прогнозу шкідливих організмів.

9. Які основні етапи планування заходів захисту рослин?

10. Назвіть методи обліку шкідливих об’єктів у посівах і посадках сільськогосподарських культур.

11. Методика обліків основних шкідників польових культур.

12. Методика обліків основних шкідників саду.

13. Методика обліків основних хвороб польових культур.

14. Методика обліків основних хвороб плодово-ягідних культур.

15. Які критерії для прийняття рішень про застосування інсектицидів?

16. Які критерії для прийняття рішень про застосування фунгіцидів?

17. Які критерії для прийняття рішень про застосування гербіцидів?

18. Як визначити ефективність заходів із захисту рослин?

РОЗДІЛ 4

ІНТЕГРОВАНІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ОСНОВНИХ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Зернові колосові культури

 

Зерновим колосовим культурам в Україні завдають шкоди понад 100 видів комах, 3 види кліщів, 2 види нематод і мишоподібні гризуни.

Крім того, у посівах розвивається понад 20 хвороб.

Конкурують за світло, воду, поживні речовини понад 30 видів бур’янів.

Усі ці шкідливі організми спричинюють втрати врожаю, що перевищують 30%, а в окремі роки – 50%.

Найпоширеніші шкідники зернових колосових культур

Та заходи захисту від них

Злакові мухи – під цією загальною назвою слід розуміти цілу групу шкідливих комах, яких об’єднують подібна біологія розвитку та характер пошкодження.

До найшкодочинніших належать гессенська муха (Mayetiola destructor), шведські мухи (вівсяна – Oscinella frit, ячмінна – Oscinella pusilla) озима муха (Leptochylemyia cearctata), опоміза пшенична (Opomyza florum) та ін.

Гессенська муха поширена на всій території України. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, злакові трави. Схожа на невеликого комарика (2,5-3,5 мм) чорно-коричневого кольору, крила прозорі. Личинки молочно-білі, веретеноподібні (4-5 мм). Зимують личинки в пупаріях на сходах озимих, падалиці та дикорослих злаках. Заляльковування відбувається навесні, а виліт мух припадає на кінець кущіння – вихід у трубку озимих. Яйця відкладає ланцюжком з верхнього боку листкової пластинки озимих та ярих культур. Личинки гессенської мухи проникають під листову піхву і живляться соком рослин. Друга генерація літає в період колосіння – формування зерна. Третя генерація розвивається на падалиці і диких злаках, четверта – на сходах озимих і падалиці.

Шведські мухи поширені повсюди. Доросла комаха вівсяної мухи завдовжки 1,5-2,7 мм, з чорним блискучим тілом, лише лапки – жовті. Пошкоджує овес, жито, пшеницю, кукурудзу, ячмінь та злакові трави. Ячмінна муха відрізняється жовтими гомілками передніх і середніх ніг та вузькою темною перев’яззю на задній парі ніг. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, кукурудзу, злакові трави. Личинка біла, циліндричної форми, спереду загострена. Зимують личинки всередині пагонів озимих та диких злаків, заляльковуються навесні. Виліт мух збігається з фазами закінчення кущіння озимих та сходами ярих культур. Самки відкладають яйця за колеоптиле або за піхви листків. Личинки живляться всередині стебла, де виїдають конус росту і основу центрального листка. Виліт мух другої генерації збігається з фазою колосіння. Розвиток третьої і четвертої генерацій відбувається на сходах озимих, падалиці і диких злаках.

Озима муха поширена повсюди. Пошкоджує озиму пшеницю, жито. Муха (8-10 мм) від світло- до жовто-сірого кольору, ноги червоно-жовті. Личинка (7-11 мм) біла, циліндрична. Зимують личинки в яйцевих оболонках у верхньому шарі ґрунту на посівах озимих. Личинки виходять після відновлення вегетації і проникають у пагони. Там виїдають конус росту. Виліт мух припадає на фазу колосіння – формування зерна озимих.

Опоміза пшенична поширена повсюди. Пошкоджує озиму пшеницю, менше – жито і озимий ячмінь. Муха іржаво-жовта (3,5-4 мм). Личинка біла, або жовтувата, циліндрична (1,2-7 мм). Біологія схожа до озимої мухи.

Найбільш небезпечним для зернових колосових посівів є пошкодження злаковими мухами в період сходів, що призводить до зниження густоти посіву. Пошкодження в період виходу в трубку спричинює пустозерність колоса.

ЕПШ у фазі сходів 40-50 екз./100 помахів сачком, у фазі виходу в трубку - 6-10% пошкоджених стебел.

Захисні заходи від мух полягають у зменшенні площ колосових попередників, вивезенні соломи, дискуванні стерні відразу після збирання врожаю, знищенні падалиці та пирію, уникненні надранніх строків сівби озимих та пізніх ярих культур. Восени при ЕПШ доцільна обробка крайових смуг одним із дозволених інсектицидів.

Злакові блішки об’єднують такі види. Смугаста хлібна блішка (Phyllotreta vittula) поширена повсюди. Пошкоджує ярий ячмінь, яру пшеницю, мен-ше – озимі культури. Жук (1,5-2 мм) чорного кольору з жовтою смужкою уздовж надкрил. Личинка (3,5 мм) циліндричної форми, біла.

Зимують жуки під рослинними рештками або у верхньому шарі ґрунту. На посівах зернових з’являються у квітні. Друге покоління – на початку липня. Жуки живляться на рослинах, зіскоблюючи паренхіму листка між жилками у вигляді прозорих продовгуватих смужок, личинки живуть у ґрунті, живлячись перегноєм і дрібними корінцями злаків. Пошкоджені рослини жовтіють.

Звичайна стеблова блішка (Chaetocnema hortensis) також поширена повсюди. Найбільшої шкоди завдає ярим культурам. Зимують жуки під рослинними рештками або у верхньому шарі ґрунту. Яйця відкладають у ґрунт біля сходів. Шкоди завдають личинки, які живляться всередині стебла, спричинюючи в’янення центрального листка і загибель сходів. ЕПШ –100 екз./м2 або 10% пошкоджених рослин у фазі сходів – кущіння.

Для обмеження чисельності блішок важливі ранні строки сівби ярих колосових. Хімічні заходи проводять лише при ЕПШ, доцільні крайові обробки.

П’явиці. Поширені повсюди. Головними кормовими культурами є овес, ячмінь, пшениця. Червоногруда (Oulema melanopus) – жук (4-5 мм), надкрила зеленувато-сині, передньоспинка і ноги жовтувато-червоні. Синя (Oulema lichenis) – жук (3,5-4 мм) синього кольору. Личинка з жовто-бурим слизом і темною головою, тіло посередині розширене, горбате. Зимують жуки в ґрунті. Яйця відкладають ланцюжком на нижньому боці листків. Розвиток личинок збігається з фазами прапорцевого листка – формування зерна озимих та вихід у трубку – воскова стиглість ярих колосових.

Жуки вигризають на листках поздовжні наскрізні отвори, личинки скелетують листя. Пошкоджене листя засихає, набуваючи білуватого кольору.

ЕПШ – для жуків у період кущіння 10-15 екз./м2, для личинок у період виходу в трубку – формування зерна – 30-40 екз./м2, 15% пошкодження листкової поверхні.

Для обмеження чисельності п’явиць потрібно уникати посівів вівса та ярого ячменю поблизу минулорічних посівів цих культур та сівби у пізні строки. Лущення стерні після збирання врожаю різко знижує чисельність зимуючого запасу шкідників. За досягнення шкідником чисельності ЕПШ доцільні крайові обробки одним із дозволених інсектицидів.

Злакові попелиці. Найпоширеніші види – велика злакова попелиця (Sitobion avenae), звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum), ячмінна(Brachycolus noxius), черемхова (Rhopalosiphum padi). Життєвий цикл звичайної злакової, великої злакової та ячмінної попелиць однодомний. Протягом усього життя розмножуються на озимих і ярих злаках. Зимують яйця на лисках і стеблах злаків. Можуть розвиватися у 12 генераціях.

У черемхової попелиці цикл розвитку дводомний. Зимують яйця в основі бруньки на верхівці пагонів черемхи. На черемсі відбувається й розвиток кількох весняних генерацій.

Шкодять, висмоктуючи сік із рослини разом із поживними речовинами, що негативно впливає на врожай та його якість, спричинюючи пустоколосицю та щуплозерність.

ЕПШ в період сходів – кущіння – 100-150 екз./м2, у період виходу в трубку – колосіння – 8-12 екз./стебло, в період формування зерна – 15- 40 екз./стебло за умови 50% заселення колосся.

Заходи захисту посівів зернових колосових культур від попелиць полягають у дотриманні сівозміни, знищенні падалиці, уникненні ранніх строків сівби озимих і пізніх ярих культур, збалансованому внесенні мінеральних добрив. При ЕПШ доцільні крайові та суцільні обробки системними інсектицидами.

Трипси. Найпоширеніші види – пшеничний(Haplothrips tritici), житній (Limothrips denticornis) і вівсяний (Stenothrips graminum). Поширені повсюди, пошкоджують озимі та ярі культури.

Дорослий трипс чорного або чорно-коричневого кольору (1,3-1,5 мм), крила прозорі з довгими війками. Личинки червоні (1,4-1,8 мм). Зимують личинки в стерні та у верхньому шарі ґрунту. Навесні перетворюється у пронім-фу, потім у німфу. Дорослі трипси з’являються на початку колосіння озимих культур.

Личинки живляться колосковими лусочками і зерном. Дорослі трипси пошкоджують колоскові луски, квіткові плівки, остюки. У пошкоджених рослин відбувається скручування колоса, що спричинює білоколосицю та щуплозерність.

ЕПШ в період виколошування – 14-20 екз./колос, у період формування зерна – 40-60 екз./колос. Для обмеження чисельності трипсів важливе значення мають лущення стерні відразу після збирання врожаю і зяблева оранка. Хімічні заходи проводять за ЕПШ шкідника, поєднуючи їх із захистом від попелиць та клопів.

Пильщики (трачі). Найпоширеніший вид – хлібний(Cephus pygmaeus). Поширений у Лісостепу і Степу. Пошкоджує пшеницю, жито, менше – ячмінь і овес. Доросла комаха з видовженим тонким тілом (8-12 мм), чорного кольору з жовтими поперечними кільцями на черевці. Крила прозорі. Личинки (12-14 мм) жовтувато-білі з жовто-коричневою головою. Зимують личинки у найнижчій частині стебел злаків. Виліт пильщиків збігається з фазами виходу в трубку – виколошування озимих. Яйця відкладає всередину стебел.

Личинки живляться всередині стебла, рухаючись вниз, і до періоду вос-кової стиглості досягають нижнього міжвузля, що зумовлює надлом пошкоджених стебел, а також спричинює білоколосицю і щуплозерність.

ЕПШ в період виходу в трубку – колосіння для імаго – 4 екз./м2, для личинок – 32 екз./м2.

Дискування стерні в 1-2 сліди після збирання врожаю, знищення бур’янів, оранка, цілеспрямований добір сортів і строків сівби, оптимальний режим зволоження та живлення рослин забезпечують обмеження розмноження і шкодочинності пильщиків.

Хлібні клопи. Поширені переважно в Степу та частково в Південно-Західному Лісостепу. Основна кормова культура – пшениця.

Клопи-черепашки (Eurygaster integriceps, Eurygaster maurus, Eurygaster austriacus). Тіло дорослих клопів широкоовальне (9-13 мм), забарвлення від світло-сірого до темно-сірого, іноді чорного кольору. Голова трикутна. Личинки першого віку майже чорні, другого-пятого – світло-жовті.

Клопи-елія (Aelia rostrata, Aelia acuminata). Тіло дорослих клопів яйцеподібно витягнуте (10-12 і 2,-2,5 мм), жовтувате, щиток трикутний, голова трикутна з витягнутими вилицями.

Зимують дорослі клопи під опалим листям та в підстилці. Масовий вихід збігається з фазами кущіння – виходу в трубку озимих. Яйця відкладають у два рядки на стеблах і листі.

Шкоди завдають дорослі клопи у період виходу в трубку на посівах озимих культур і в період сходи–кущіння – ярих культур, спричинюючи білоколосицю. У фазах молочної та воскової стиглості шкодять личинки старшого віку і молоді клопи, пошкоджуючи зерно, що зумовлює погіршення його хлібопекарських та зниження посівних якостей.

ЕПШ в період виходу в трубку – 2-4 екз./м2, у період наливу зерна для імаго 1-5 екз./м2, для личинок – 3-5 екз./м2.

Велике значення для обмеження чисельності клопів має збирання врожаю в ранні стислі строки. При ЕПШ необхідно застосовувати інсектициди.

Хлібні жуки. Найпоширеніші види – жук-кузька (Anisoplia austriaca), жук-хрестоносець (Anisoplia agricola), жук-красун (Anisoplia segetum). По-шкоджують пшеницю, жито, ячмінь.

Тіло жука-кузьки (13-16 мм) синювато-чорне з металевим блиском, надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка. Личинки (30-35 мм) білі, м’ясисті, дугоподібно вигнуті, з коричневою головою. Тіло жука-хрестоносця (10-14 мм) чорне, надкрила червонувато-коричневі з чорним малюнком у вигляді хреста. Тіло жука-красуна (8-12 мм) чорне з зеленим металевим блиском, надкрила коричнево-жовті.

Зимують личинки в ґрунті. Личинки пошкоджують кореневу систему. Жуки заселяють посіви у фазі молочної та воскової стиглості, пошкоджуючи колоски, виїдаючи зерна.

ЕПШ – 3-5 екз./м2.

У зниженні чисельності хлібних жуків важливе значення має культивація просапних культур на глибину 12-15 см (кінець травня – початок червня), а також раннє стисле збирання врожаю та післяжнивне лущення стерні. Якщо чисельність жуків перевищує ЕПШ, необхідно застосовувати інсектициди.

Хлібна жужелиця (турун)(Zabrus tenebrioides). Поширена повсюди. Пошкоджує пшеницю, жито, овес, кукурудзу. Жук (12-16 мм) смоляно-чорного кольору, вусики й лапки червоно-бурі, надкрила опуклі. Личинка білувато-сіра або зеленувата з темно-бурою головою і грудними сегментами. Зимують личинки, рідко і жуки в ґрунті.

Шкодять жуки і личини. Личинки об’їдають молоде листя в період двох-трьох листочків та кущіння. Жуки пошкоджують зав’язь зерна. Пошкоджені рослини мають подібний до мочалки вигляд.

ЕПШ для личинок у період сходів 1-2 екз./м2, у період кущіння – 2- 3 екз./м2.

Для запобігання розмноженню хлібної жужелиці першочергове значення має дотримання сівозміни, зменшення частки стерньових попередників під озиму пшеницю до 5-10%, своєчасне без втрат збирання врожаю, обробіток ґрунту, знищення падалиці, сівба у другій половині оптимальних строків. При ЕПШ необхідне обприскування системними інсектицидами.