Серцеві (кардіотонічні) глікозиди

Коротка хіміко - фармакологічна характеристика біологічно активних речовин, найбільш часто використовуваних в фітотерапії рослин

Полісахариди

Полісахариди - сполуки, які складаються з моноцукрів і уронових кислот, з'єднаних один з одним глікозидним зв'язком. Це біополімери з великою молекулярною масою. При контакті з водою утворюють колоїдні розчини. Ряд полісахаридів взагалі не розчиняються у воді.

До цієї групи природних сполук відносяться крохмаль, інуліни, клітковина, слизі, пектинові речовини і камеді. Всі ці групи речовин використовуються в медичній практиці в якості допоміжних засобів і мають важливе медичне значення як джерела лікувальних препаратів ранозагоювальної, протизапальної, обволікаючої дії. Сировина, що містить полісахариди (коріння алтея, листя подорожника, слань ламінарії (морської капусти), насіння льону, багато овочів і фруктів), використовується як відхаркувальний, пом'якшувальний, проносний засіб.

Особливо важливе значення полісахариди набувають в даний час. В умовах екологічного неблагополуччя на шкідливих хімічних виробництвах, в робочих приміщеннях експлуатованих атомних енергоблоків, в оточуючому ці виробництва середовищі спостерігається висока насиченість атмосфери ксенобіонтами. Це радіонукліди, бензопірени, здатні провокувати онкологічні захворювання, це елементи важких металів. При впливі на організм згаданих вище шкідливих компонентів середовища і виробництва порушуються клітинно-мембранні механізми, відбувається активація вільно-радикального окислення ліпідів. Природна антиоксидантна система блокується. Виникають патологічні зміни в багатьох органах організму, особливо в шлунково-кишковому тракті, печінці. Полісахариди в цих випадках можуть виступати і виконувати роль своєрідних протекторів.

Використання у вигляді водних витягів або у вигляді сухого екстракту і навіть у вигляді порошку сировина полісахаридів здатна знешкодити організм від цих забруднень. Знешкоджувати організм здатна і натуральна клітковина. Прикладом може служити запропонована Сибірським технологічним університетом (Улан-Уде) обліпихове борошно як допоміжний засіб. Отримують її зі шроту при переробці плодів обліпихи на сік і масло. Містить багато пектину і волокна. Володіє високою сорбційною здатністю: 1 г борошна (подрібнений в порошок висушений шрот) сорбує 0,07 мг свинцю, кадмій, ртуть.

Ламінарія - традиційна страва японської кухні. У споживанні натуральної морської капусти, мабуть, і полягає причина найбільшої тривалості життя японців.

У торговельній мережі реалізуються пектини з плодів і овочів (цитрусовий, яблучний і буряковий). Вони володіють гастропротекторним ефектом, потенціюють і пролонгують дію ацетилсаліцилової кислоти і зменшують гастротоксичність останньої.

Жирні олії

Жирні олії - суміші складних ефірів гліцерину і вищих жирних кислот. Це олія персикова, оливкова, соняшникова, мигдальна та багато інших. Вони використовуються в якості основи ряду медичних препаратів, у складі мазей, лініментів і бальзамів (лінетол, пінабін, цістенал, білені масло та ін.) У медичній практиці деякі з них використовуються самостійно як проносні, ранозагоювальні, протизапальні засоби (олія рицинова, обліпихова). Біологічна цінність рослинних олій визначається кількістю, що входять до їх складу ненасичених жирних кислот (олеїнової, лінолевої , ліноленової та ін.) Вони необхідні організму людини як будівельний матеріал для синтезу простагландинів і клітинних структур. На противагу насиченим жирним кислотам (пальмітиновій, стеариновій ), що містяться переважно в тваринних жирах, вони перешкоджають розвитку атеросклерозу. Недооцінити такий ефект рослинних олій важко, адже атеросклероз - основа всіх серцево-судинних захворювань, а інфаркти та інсульти на 99% зобов'язані атеросклерозу. Виходячи з цього, рослинне масло повинно бути обов’язковим компонентом у харчуванні кожної людини. Найбільш багаті цими кислотами оливкова, кукурудзяна та соняшникова олії, що показано в таблиці, в якій представлені середні аналітичні дані біохіміків і дієтологів, які вивчають якість масел, отриманих з різних місць збору сировини і залежно від методу отримання та зберігання олій (Товарознавство харчових продуктів, 1949).

Таблиця 1

Кількісний вміст кислот в рослинних оліях у % до загального об’єму

Ефірні олії

Ефірні олії являють собою складні багатокомпонентні суміші летких пахучих і різноманітних за структурою органічних речовин, що утворюються в рослинах у процесі життєдіяльності. До їх складу входять вуглеводи, спирти, кислоти, альдегіди, кетони, феноли, лактони, оксиди, прості і складні ефіри та інші сполуки. Найбільш поширеними компонентами ефірних олій є терпени і їх оксигеновмісні похідні. Поряд з монотерпенами (С₁₀Н₁₆ ) в ефірних оліях містяться сесквітерпени С₁₅Н₂₄ та їх похідні.

Рослини, що містять ефірні олії, і самі композиції - натуральні ефірні олії, з давніх пір вживали в якості пахощів і прянощів. В основі їх використання лежали органолептичні (смак, запах) та антимікробні властивості як самих ефірних масел, так і сировини, що їх містить. Широке використання ефірних олій і сировини, що їх містить, в парфумерній, кондитерській, косметичній та харчовій галузях промисловості, а також у медицині засноване на їх фізичних властивостях та біологічній активності. Вони широко використовуються для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів (масляні розчини ефірної олії багна при ринітах, олія евкаліпта, сосни, ялиці, м'яти тощо - для інгаляцій), мають виражену спазмолітичну дію і седативний ефект (олія м'яти перцевої, валеріани лікарської та ін.) Ефірна олія м'яти здавна використовується також як ранозагоювальний засіб, що можна пояснити наявністю в олії азуленових сполук. Виявлено протизапальні властивості ефірної олії багна болотного і хамазуленвмісних ефірних олій полину і деревію.

Ефірні олії з лікувальною метою можуть використовуватися як самостійно (олія лаванди, мирта, деревію, полину), так і у вигляді окремих компонентів. Так, похідні парацетамолу використовуються як анестетик, ментол і камфора входять до складу валідолу, на основі сесквітерпенового спирту ледолу запропонований протикашльовий препарат «Ледин», сесквітерпеновий вуглеводень хамазулен, що міститься в ефірних оліях ряду полину (полин Сіверса, понтійский, крупноголовчастий, якутський тощо), деревію (особливо деревію азіатського) має протизапальний, ранозагоюючий і протиопіковий спектр дії. Ефірні олії м'яти і лаванди знімають бронхоспазм. Ефірна олія лаванди має антитоксичну дію - здатна очищувати атмосферу від забруднень важкими металами (зв'язує іони міді і свинцю).

В останнє десятиліття дуже популярним став напрям в профілактичній медицині - аерофітотерапія. Заснована вона на летючості ефірних олій та їх високій антибактеріальній активності. Це доступний шлях масової профілактики захворювань, корекції повітря у виробничих приміщеннях, пологових будинках, кімнатах відпочинку розпиленням дуже малих доз ефірних олій. Цей метод підвищує працездатність, регулює самопочуття і емоційний стан людини, виявляє приховані резерви організму. Фітоаерозолі здатні зменшити рівень загального холестерину, нормалізувати показники протромбінового індексу, вільного гепарину і фібриногенів.

Вчені Казахстану при вивченні бактерицидних властивостей ефірних олій рослин місцевої флори використовували метод Фолля, за допомогою якого обов'язково визначався збудник окремого хворого і вибиралася ефірна олія, до якої даний збудник чутливий, і для кожного пацієнта виготовлялася індивідуальна суміш для інгаляцій і для аерофітотерапевтичних процедур. В даному випадку відбувався підбір ефірних олій з врахуванням мікрофлори хворого.

До профілактичної медицини відноситься і аромотерапія - стародавній, однак відомий і нині метод лікування запахами. Завдяки вираженій антимікробній дії ефірні олії здавна застосовувалися для боротьби з інфекціями та епідеміями. Крім того, фізіологами встановлено, що приємні запахи знижують кров'яний тиск, уповільнюють пульс, а неприємні, навпаки, підвищують тиск і збільшують пульс.

Ці два напрямки профілактичної медицини цілком сумісні і можуть дуже активно посилювати працездатність людини. Так , японськими вченими встановлено, що число помилок програмістів знижується на 20%, коли вони вдихають запах лаванди, на 33 % - від запаху жасмину, на 54 % - від запаху лимона.

Запах степів (полину) бадьорить подорожнього, запах соснового бору, запах ялиці по різному впливає на людину, одних бадьорить, інших гнітить. Наведені факти свідчать про суто індивідуальну реакцію людини на ефірні олії, що пов'язано як з якісним складом ефірних олій, так і з фізіологічними властивостями людини.

Серцеві (кардіотонічні) глікозиди

Серцеві (кардіотонічні) глікозиди - гетерозиди, аглікони які є похідними циклопентанпергідрофенантрену. Вони діляться на групу карденолідів, у яких С₁₇ - ненасичене лактонне кільце п’ятичленне і буфадієноліди, у яких лактонне кільце шестичленне. Вуглеводневою частиною кардіотонічних глікозидів є моносахариди. Джерелами серцевих глікозидів є наперстянка (Digitalis), конвалія (Convallaria), жовтушник ( Erysimum), горицвіт (Adonis).

Глікозиди, що містяться в сировині цих рослин (листя, квіти, трава), збільшують силу і зменшують частоту серцевих скорочень, покращують тканинний обмін серцевого м'яза. Препарати, що містять серцеві глікозиди, застосовують при серцевій недостатності та порушеннях ритму серця, дистрофії міокарда, тахікардії, гострій серцевій недостатності. Особливістю серцевих глікозидів є швидкість настання ефекту, тривалість дії. Вони впливають на судини і нервову систему. У зв'язку з поліпшенням кровообігу під впливом серцевих глікозидів посилюється і діурез (особливо препарати конвалії і горицвіту). Приймаються тільки за призначенням лікаря. У побуті у сибіряків використовуються збори, до складу яких входить трава горицвіту весняного (Adonis vernalis) . При серцевій недостатності цей збір показаний в міру того, що крім м'якого впливу на роботу серцевого м'яза горицвіт володіє діуретичною активністю. Як встановили українські вчені, в горицвіті міститься п'ятиатомний спирт адоніт, який і зумовлює діуретичний ефект. Використання глікозидів наперстянки при хронічній недостатності теж повинно вестися під контролем лікаря - вони здатні накопичуватися в організмі (явище кумуляції), викликати брадикардію (зрідження пульсу). Необхідна велика обережність використання сировини, що містить серцеві глікозиди при стенокардії та інфаркті міокарда.

Не можна самостійно використовувати сировину, що містить серцеві глікозиди типу буфадієнолідів, а саме кореневищ морозника. Сировина морозника червоного (Helleborus purpuracens) один час була джерелом біозиду корельборина II, який застосовували як кардіотонічний засіб. В даний час сировина морозника не заготовляється. Морозник кавказький - рослина мало вивчена і у зв'язку з відсутністю нормативної документації не рекомендується до використання. Морозник абхазький - ендемічна рослина, а морозник чорний (Helleborus niger ) застосовується тільки у ветеринарній практиці і може бути також використаний для знищення гризунів. Наукова література підкреслює токсичність морозника.

Сапоніни

Сапоніни - теж є глікозидами. Залежно від будови аглікона сапоніни діляться на стероїдні і тритерпенові. Сапоніни володіють гемолітичною активністю, тому їх не можна вводити внутрішньовенно. Гемоліз еритроцитів відбувається за рахунок утворення комплексів з ліпідами мембран. При цьому зовнішня мембрана еритроцита з напівпроникної стає проникною, і гемоглобін виходить у плазму крові, фарбуючи її в червоний колір. Утворюється так звана «лакова» кров. Сапоніни - отрути для холоднокровних тварин та риб.

Сапоніни мають широкий спектр фармакологічної дії, але переважно використовуються у вигляді готових препаратів. Це стимулюючі і тонізуючі засоби, які отримують при заводській переробці сировини рослин родини аралових. Вони мають протизапальну, відхаркувальну, проносну, седативну,

антиалергічну дію (солодка, синюха). Солодка і синюха - дуже широко використовуються у вигляді водних витяжок у фітотерапії, а також входять до складу багатьох протикашльових і шлункових зборів.

Фітоекдистероїди

Фітоекдистероїди - природні сполуки, в структурі молекули яких лежить циклопентанпергідрофенантрен, у сімнадцятому положенні якого приєднується ланцюжок з восьми вуглецевих атомів. Це стероїди із загальною кількістю вуглецевих атомів 27, 28, 29, 30 . Вперше були виявлені у комах і названі гормонами линьки.

В даний час встановлено, що більш значна кількість екдистероїдів накопичується в рослинах, а не у тварин. Також виявлені екдистероїди у водоростях, грибах, у папоротеподібних, голонасінних і покритонасінних. Так, у папороті (Polypodium vulgare), серпусі (Serratula inermis) їх кількість досягає 2-3%. Насичені екдистероїдами представники сімейства гвоздикових (рід Silene, Lychnis), складноцвітих (Leuzea, Serratula). В даний час встановлена структура понад 250 індивідуальних речовин. Екдизони, судячи з літературних джерел, не виявлені у кропив'яних, коноплевих і хрестоцвітних. В даний час цій групі природних сполук приділяється велика увага. Це пов'язано з їх високою фармакологічною активністю .

Екдистероїди є основою сильних препаратів анаболічної, тонізуючої, радіопротекторної дій. Експериментально встановлено, що екдистероїди інгібують ПОЛ, тобто проявляють антиоксидантну дію, збільшують рівень гемоглобіну, зменшують кількість холестерину, володіють гепатопротекторною дією, стимулюють різні форми імунітету, мають антимікробну, протигрибкову та ноотропну дію, здатні прискорювати загоєння ран, особливо при хімічних та термічних опіках.

Фармакогности Рязанської медичної академії запропонували збори та моноекстракти з вмістом екдистероїдовмісних рослин (Смольовка поникла - Silene nutans і Смольовка татарська - Silene tatarica) для комплексного лікування туберкульозу легенів, а також в якості засобу, що попереджує порушення серцевого ритму (екстрасистолії, пароксизми) при ішемічній хворобі серця у формі прогресуючої стенокардії напруги.

Джерелами екдистероїдів є всім відомі рослини сибірської флори - левзея або маралів корінь (Rhaponticum carthamoides) і багато представників родини гвоздикових (татарське мило Lychnis chalcedonica, смілка поникла Silene nutans, смольовка татарська S. tatarica). З продуктів тваринного походження «гормонами линьки» багаті креветки, кріль, риба і морські тварини. За даними В.Н. Дармограй (Рязань, Росія) біологічна активність пилку і перги обумовлена ​​наявністю в них фітоексдистероїдів. Багато екдістероїдів виявлено в зоопланктоні. Наявністю екдистероїдів в зоопланктоні В.Н. Дармограй намагається пояснити феноменальну ранозагоюючу активність спермацетової олії з китоподібних.

Каротиноїди

Каротиноїди - рослинні пігменти жовтого, оранжевого або червоного кольору. Це група жиророзчинних речовин. Є попередниками вітаміну А (Провітаміна А). Каротиноїди синтезуються тільки вищими рослинами, грибами і бактеріями. Тварини і людина не здатні їх синтезувати. Цей факт посилює роль каротиноїдів в профілактиці багатьох захворювань і обумовлює широке використання у фітотерапевтичній практиці рослин, що містять їх. Будучи пігментами, вони практично, але в різних кількостях, містяться в листковій зелені (зелена цибуля, петрушка, шпинат, кропива), у плодах горобини, обліпихи, шипшини, гарбуза, у квітках (нагідки). Особливо багаті каротином коренеплоди моркви. До речі, коренеплоди моркви і м'якоть гарбуза є джерелами промислового отримання β - каротину.

β-каротин - найсильніший антиоксидант. Він здатний блокувати масове утворення вільних радикалів , яке відбувається при патологічних станах. Він посилює імунітет, підвищує опірність організму, оберігає організм від променевих уражень. Рослинна сировина, що містить каротиноїди, успішно використовується як ранозагоювальний, протизапальний, бактерицидний засіб. Квітки нагідок ( Calendula officinalis ) та її препарати мазь «Календула», «Калефлон», рідкий комплексний препарат «Ротокан» використовуються при шлунково-кишкових захворюваннях, захворюваннях верхніх дихальних шляхів (ангіна) для зняття запалень і посилення регенерації слизових оболонок ротової порожнини і пошкоджень зовнішніх покривів шкіри.

Багатогранними лікувальними властивостями володіють плоди обліпихи і горобини звичайної. Вони багаті на каротиноїди (10-20 мг%). Цінність плодам надає комплекс вітамінів групи В, полісахариди, жирна олія, а плодам горобини – високий вміст вітаміну С і флавоноїдів . Вченими України проведено клініко-експериментальне вивчення нового препарату «Фламікар» з плодів горобини звичайної. Доведено, що комплекс речовин який міститься в плодах горобини (вітамінів, каротіноїдов і флавоноїдів) при курсовому лікуванні експериментальних тварин нормалізує генетичний апарат клітин, інтенсивність перекисного окислення ліпідів, тобто проявляє виражену антиоксидантну активність, надає імуномодулюючу дію, знижує спонтанний та індукований канцерогенез, продовжує життя експериментальних тварин. Встановлена висока ефективність при лікуванні хворих похилого віку з атеросклерозом, кардіосклерозом, ішемічною хворобою серця. Є новим геропротекторним засобом. Вчені інституту геронтології (Київ) при клінічному випробуванні «Фламікара» відзначили антиоксидантну, мембраностабілізуючу, гепатопротекторну, сорбуючу, імуномодулюючу, антиканцерогенну і діуретичну активність.

Настільки доступні і ефективні лікувальні засоби раціонально широко використовувати у фітотерапії, особливо у дитячій і геронтологічний практиці і в якості профілактичних засобів.

Вітаміни

Вітаміни - група різноманітних за хімічною структурою і фізичними властивостями речовин. За фізичними властивостями вони поділяються на водорозчинні та жиророзчинні, що важливо враховувати при використанні вітамінної сировини. Відомо більше 20 вітамінів, об'єднуючою властивістю яких є їх біологічна активність. Вони необхідні людині в дуже малих кількостях, але при цьому відіграють важливу роль, беручи участь у всіх біохімічних процесах в якості універсальних компонентів кліткового метаболізму. Без вітамінів неможливий нормальний обмін речовин і життєдіяльність організму, але в організмі людини вони не синтезуються. Їх синтез проходить в зелених рослинах, в процесі синтезу беруть участь і мікроорганізми.

Нестача вітамінів в організмі призводить до авітамінозу, різного патологічного стану, тому людина регулярно повинна отримувати вітаміни з їжею рослинного походження або з продуктами тваринного походження, в які потрапили вітаміни із з'їдених тваринами рослин. Цим можна пояснити популярність вітамінної сировини в фітотерапії.

Особливо широко і успішно використовуються рослини, які містять у своїх сировинних органах (плодах, листках) аскорбінову кислоту, яка , також як каротиноїди, має виражену антиоксидантну активність, підвищує опір організму до несприятливих умов зовнішнього середовища. Дефіцит вітаміну С викликає стан високої стомлюваності, сонливості. Природними джерелами вітаміну С є практично всі плоди та ягоди, а також овочеві рослини. Використання їх у їжу, а також у зборах - чаях - призводить до оздоровлення організму.

Зеленими рослинами синтезується і вітамін К (філохінон). Ним багаті листя кропиви, деревій, пастуша сумка. Цей жиророзчинний вітамін сприяє посиленню згортання крові. Його дефіцит призводить до розвитку геморагічних діатезів.

Рослини, що містять вітаміни, використовуються в фітотерапії у вигляді настоїв, відварів, чаїв входять до складу ряду популярних лікарських полівітамінних зборів (плоди шипшини, чорної смородини), листя волоського горіха - при порушеному обміну речовин, фурункульозі, листя і плоди суниці - в якості кровоспинного засобу, входять до складу вітамінних і проносних зборів, при анемії. У ветеринарії листя кропиви використовують як цінний харчовий продукт.

Добова потреба основних життєво важливих вітамінів - вітаміну С складає 60-100 мг, а β-каротину - 5-6 мг на день. Їх можна поповнити різними овочами і плодами. Вміст вітаміну С і β-каротину представлено у таблиці 2.

Таблиця 2

Вміст вітаміну С і β-каротину в деяких культивованих

овочевих і плодових рослинах

Вітамін Е (токоферол) називають вітаміном молодості. Його дефіцит може призводити до безпліддя. Токофероли підвищують фізичну працездатність. Найбільше багаті токоферолами рослинні олії: соняшникова , кукурудзяна, соєва, бавовняна та інші. Містяться токофероли і в зелених частинах рослин, особливо багаті ними молоді проростки злаків (пшениці, вівса, кукурудзи).

Вітаміни груп В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, ніацин, ціанокарбамід та інші) містяться в листковій зелені (салат, кропива, зелена цибуля), у буряку, картоплі, особливо їх багато в насінні злакових і бобових рослин (зелений горошок, квасоля, боби, соя, кукурудза). Нормалізують обмінні (особливо жировий) процеси, посилюють працездатність, кровотворення, мають позитивну дію при токсикозах вагітних, знімають нервову напругу.

Фенольні сполуки

Фенольні сполуки - група ароматичних сполук, які у своїй молекулі містять бензольне ядро і кілька гідроксильних груп. Фенольні сполуки широко поширені в рослинному світі і відіграють важливу роль в окисно-відновних процесах. Так, ще в 1908 р. В.І.Палладін висловив припущення про те, що дихання рослин пов'язано з оборотним окисленням і відновленням флавоноїдів, що й було надалі підтверджено.

Фенольні сполуки беруть участь в процесі росту рослин. Вони здатні не тільки стимулювати, але і пригнічувати їх. Фенольні з'єднання в рослині виконують і захисні функції. Фенольні сполуки є антиоксидантами. Антиоксидантна активність фенольних сполук пояснюється двома обставинами. По-перше , фенольні сполуки з'язують іони важких металів у стійкі комплекси, тим самим позбавляючи останні їх каталітичної дії. По-друге, вони є акцепторами вільних радикалів, які утворюються при автооксидації (тобто фенольні сполуки здатні вільно гасити - радикальні процеси). Вони стимулюють поділ клітин у культурі рослинних тканин, пригнічують проростання насіння тощо. Загалом фенольні сполуки відіграють важливу роль в обміні речовин рослинної клітини і по праву віднесені до біологічно активних речовин.

За хімічною структурою вони діляться на прості одно-, двох- і трьохатомні феноли , які у вільному вигляді в рослинах зустрічаються рідко. Частіше у зв'язаному вигляді, головним чином у вигляді фенологлікозиду арбутину, вони представлені в рослинах родини вересових. Арбутин проявляє антибактеріальну та діуретичну дію. До фенольних з'єднань відносяться фенолоспирти (саліцин, салідрозид та ін.) вони містяться в бруньках, корі і кореневищах лікарських рослин родини вербових (тополя, осока) і толстянкових (золотий корінь). Виявляють протиопісторхозну (кора осики), адаптогенну та протизапальну (кора осоки, кора бузку, золотий корінь та інші види толстянкових) дію.

Фенолкарбонові кислоти (бензойна, саліцилова і інші) виявляють протизапальну активність. До групи фенолокислот відносяться і лишайникові кислоти (уснинова, леканорова), виділені з лишайників Cladonia і Cetraria. У вигляді порошка (тонко подрібнений таллом (слань) цетрарії ісландської Cetraria islandica) був використаний для створення препарату, що володіє високою антибактеріальною дією «Кладосепт». Він розроблений колективом Інституту біології Східно-Сибірського відділення АН РФ ( Улан-Уде) і Санкт-Петербурзької хіміко-фармацевтичною академією і запропонований як зовнішнього антибіотичного засобу. В експерименті на тваринах він проявив виражену радіопротекторну дію при променевій хворобі. Цей тип дії, безумовно, визначається комплексом лишайникових кислот з полісахаридами, що містяться в слані цетрарії ісландської. Хіміко-терапевтичні дослідження екстракційних препаратів цетрарії ісландської, проведені вченими хіміко- фармацевтичної академії ( Санкт -Петербург) крім антибактеріальної і радіопротекторної активності виявили протитуберкульозну і та протизапальну типи дії.

Оксикоричні кислоти та їх похідні виділені в окрему групу фенілпропаноїдів, що володіють дуже високою біологічною активністю. Вони визначають стимулюючі властивості золотого кореня (фенілпропаноїд розавін), імуностимулюючий ефект ехінацеї (цикорієва кислота), антифунгінальна активність багатьох рослин флори Сибіру (Чорноголова, багато видів родини вересових та ін.)

Кумарини - природні сполуки. Є похідними ортогідрооксикоричної (о- кумарової) кислоти.

Кумарини широко поширені в рослинному світі. У невеликих кількостях присутні в рослинах, здавна застосовуються в їжу як прянощі (петрушка, кріп та ін. види родини зонтичних). Багато із кумаринів володіють різноманітною біологічною активністю. Однією з найбільш характерних властивостей є антикоагулянтна активність. Цією властивістю володіють дикумарол, скополетин і ін. (буркун, деякі види полинів). Фурокумарини володіють фотосенсибілізуючою активністю, тобто підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетових променів. Цією властивістю користуються при лікуванні вітиліго (лейкодермії) . Ця властивість особливо виражена у фурокумаринів псоралену (препарат «Псорален»), одержуваного з плодів бобової багаторічної рослини псоралеї кістянкової . Доступними і раціональними при використанні є плоди моркви. Вони містять до 1% кумаринів, до 3% ефірних олій, флавоноїди. Цей комплекс БАР у вигляді рідкого екстракту ( препарат «Уролесан») чинить спазмолітичну та протизапальну дію, сприяє відходженню каменів з сечоводів. Застосовують при сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобі, має жовчогінну дію, особливо показаний при дискінезії жовчних шляхів.

Слід зауважити, що кумарин (дикумарол) як антикоагулянт використовувати небезпечно, так як він різко знижує згортання крові. Крім того, він токсичний. В якості доступного і нешкідливого рослинного антикоагулянту, за даними тюменських фармакогностів, слід використовувати траву медунки (Pulmonaria mollissima).

Флавоноїди - найчисленніша група фенольних сполук, характерною структурною особливістю якої є наявність в молекулі двох бензольних кілець. Флавоноїди - рослинні пігменти , найчастіше жовтого кольору. Вони локалізуються в усіх органах рослин і в різних кількостях присутні практично у всіх вищих рослинах. В даний час налічується більше 4000 виділених в індивідуальному вигляді і хімічно ідентифікованих флавоноїдів. Вони відіграють важливу роль в обміні речовин рослинної клітини і володіють різноманітною біологічною активністю. Насамперед, антиоксидантною активністю: вони здатні посилювати опірність організму від впливу несприятливих умов навколишнього середовища. У таблиці 3 представлені найбільш часто використовувані в фітотерапії види рослин, флавоноїдний комплекс яких володіє різноманітними біологічними властивостями.

Таблиця 3

Фармакологічні властивості флавоноїдних комплексів рослин, що використовуються в фітотерапії

Лігнани - група димеризованих фенольних з'єднань, що складаються з двох фенілпропаноїдних фрагментів (С₆ - С₃), з'єднаних між собою вуглецевими атомами бічних ланцюгів.

Лігнани широко поширені в рослинах різних сімейств - не тільки покритонасінних, а й голонасінних рослин. Накопичуються в усіх органах рослин, але найбільше в насінні (лимонник китайський), плодах (розторопша плямиста), коренях і деревних стеблах (елеутерокок колючий, заманиха). Настої і настоянки із сировини цих видів рослин володіють стимулюючим ефектом і реалізуються в аптечній мережі у вигляді настоянок, використовуваних в якості адаптогенів, речовин, що підсилюють працездатність і опірність організму від несприятливих впливів навколишнього середовища. Дітям та особам з підвищеним артеріальним тиском, а також з підвищеною збудливістю нервової системи слід використовувати з великою обережністю і краще під контролем лікаря.

Ксантони - природні фенольні сполуки, що мають структуру дибензо- γ-пірона. Інтерес до ксантонів викликаний широким спектром їх фармакологічної дії. Сировина, що містить ксантони, може використовуватися як кардіотонічний, діуретичний, жовчогінний, психотропний, противірусний і навіть протитуберкульозний засіб. Найбільш багаті ксантонамт рослини сімейства Тирличевих. Найбільш часто зустрічаючим ксантоном є мангіферин. Можливо, саме наявністю мангіферину в листках тирличу крупнолистного, названого в народі козак- травою, обумовлені виражені протизапальні, ранозагоювальні і болезаспокійливі ефекти свіжозібраної сировини.

Дубильні речовини - полімерні фенольні сполуки, складовими частинами яких є галова і еллагова кислоти, катехіни і антоцианідини. Характерною особливістю дубильних речовин є здатність осаджувати білки, алкалоїди. Вони мають в'язкий смак. На цих властивостях базується їх широке використання в медичній практиці в якості в'яжучих та протизапальних засобів.

Сировина, що містить дубильні речовини , популярна в фітотерапії через нешкідливість доступних лікарських форм (настої) та їх високого лікувального ефекту. У педіатричній практиці частіше за інших використовуються плоди чорниці (Vaccinium myrtillus), плоди кінського щавлю (Rumex confertus), плоди черемхи (Padus avium). Найбільш часто в житті використовуються кореневища змійовика (Polygonum bistorta), кореневища перстачу прямостоячого, калгану ( Potentilla erecta ), кореневища бадану (Bergenia crassifolia), кореневища і коріння родовика (Sanquisorba officinalis). Впровадження в медичну практику кореневищ і коренів вищезазначених рослин є заслугою томських вчених, які досліджували їх лікувальні властивості в роки Великої Вітчизняної війни.

Дубильні речовини широко поширені в рослинному світі, але асортимент наших вітчизняних рослин істотно відрізняється від світового, окремі представники яких з'являються на російському фармацевтичному ринку.

Одним з таких рослин є Uncaria gambir і Uncaria tomentosa (котячий кіготь) - родина Маренові. Батьківщиною цих рослин є Перу, північний берег Амазонки. Успішно культивуються. Сировиною є кора стебел. Вміст дубильних речовин (катехінів) досягає 33%. Назва "котячий кіготь" походить від того, що частина пагонів цих багаторічних ліан висихаючи, набувають вигляд кігтів.

Інший досить популярний в Росії вид іноземної рослини є Acacia catechu (чорний катеху), дубильні речовини в якому локалізуються в серцевині стебел. Екстракти цих імпортних видів проявляють в’яжучу дію.

Алкалоїди

Алкалоїди - азотовмісні природні сполуки основного характеру. Володіють сильною фізіологічною дією. В даний час виділено понад 5000 індивідуальних речовин, для 3000 встановлено структуру, але в медичній практиці використовується не більше 80 алкалоїдів. Вони використовуються як у чистому вигляді , так і в складі комплексних препаратів, одержуваних з алкалоїдовмісної сировини. Алкалоїдовмісну сировину відносять до категорії небезпечних видів сировини. Вони володіють рядом негативних властивостей - наркотична дія, небезпека отруєння (блекота, дурман, беладонна). Деякі рослини можуть викликати отруєння з летальним результатом.

Ці дані свідчать про необхідність постійного лікарського контролю за використанням алкалоїдовмісної сировини. Безпечніше цю сировину в фітотерапії, особливо в побуті, не використовувати зовсім.

Мінеральні речовини.

Спектроскопічний аналіз зольного залишку, отриманого при спалюванні різних органів рослин, дав можливість встановити наявність 74 різних мінеральних елементів. У насінні переважно локалізуються Р і К. Ці елементи забезпечують інтенсивність росту проростків. У стеблах багато Si. У бульбах і коренях зазвичай найбільш всього К.

За кількістю і значенням мінеральні речовини, названі регуляторами основних життєвих процесів в рослинних клітинах, ділять на макроелементи (Р, S, К, Mg, Ca, Si, Na, Fe, Al) і мікроелементи (Co, Ni, Bo, Zn, Mn, Co, Ba, Sr, Li , Mo та ін.)

Ці дані дають підставу зробити висновок про те, що рослини є основним постачальником мінеральних речовин організму людини. Цю роль в основному здатні виконувати харчові рослини, як культивовані, так і дикорослі.

Як і в рослинах, так і в організмі людини мінеральні речовини є регуляторами біохімічних процесів. Їх надлишок або дефіцит може бути причиною багатьох патологічних процесів. Вони можуть вберегти людину від виникнення хвороби.

Калій - відіграє велику роль у нормалізації водного обміну, регулює щелочно - кислотне рівновагу крові, сприяє нормальній роботі серця. Калій здатний посилювати виділення сечі.

Кальцій - нестача кальцію в організмі людини є причиною незгортованості крові і порушення нормального формування кісткової тканини. Адже 99 % кальцію в організмі людини зосереджені в кістках. Переломи кісток при падінні людини, особливо в літньому віці, як правило, пов'язані з дефіцитом кальцію в організмі. Слід також пам'ятати , що кісткову тканину здатний послаблювати вуглекислий газ – він забирає з організму кальцій. Якщо людина, особливо діти, постійно п'ють газовані напої і «Пепсі-колу», він добровільно руйнує кістки, послаблює організм.

Магній - схоже, що хвороби цивілізації значною мірою викликані дефіцитом магнію в організмі людини. Магній знімає втому, нервову напругу, сприяє кращому засвоєнню кальцію. Магній посилює імунітет, перешкоджає утворенню каменів у нирках, сприяє попередженню атеросклерозу і інфаркту. Посилює стійкість, підвищує опірність нормальних клітин від ураження раком.

Залізо - при нестачі заліза виникає анемія і порушується імунітет. Залізо стимулює функції кровотворних органів, печінки, селезінки і фактори природного імунітету.

Мідь перш за все необхідна, щоб краще засвоювалося залізо і посилювалося утворення гемоглобіну. Вона попереджає утворення онкологічних захворювань, має інсуліноподібну дію, впливає на енергообмін, підвищує захисні функції організму.

Молібден бере участь у білковому та енергетичному обмінах речовин, сприяє правильному обміну цукру в організмі. Сприяє засвоюваності заліза організмом, запобігає недокрів'ю.

Цинк необхідний для нормального розвитку кісткового скелета і відновлення тканин. Сприяє синтезу, засвоєнню і дії вітамінів груп В і С. Встановлено, що цинк робить сильний вплив на активність статевих гормонів. Відсутність цинку в організмі призводить до безпліддя. Для боротьби з цією недугою в комплексному санаторному лікуванні використовують і цинкотерапію. Дефіцит цинку може виникнути у деяких дітей і підлітків, що вживають недостатньо тваринних продуктів. Недолік цього елементу викликає різке уповільнення зростання, приводячи в ряді випадків до синдрому карликовості. Дефіцит цинку сприяє виникненню раку.

Кобальт активно впливає на кровотворну функцію кісткового мозку. Є головною складовою частиною вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) .

Йод - при нестачі йоду у людини розвивається зобна хвороба. Йод бере участь в синтезі тиреоїдних гормонів.

Кремній і титан - їх нестача в крові супроводжується екземою. Кремній сприяє виведенню каменів з нирок. Він дуже потрібен дітям - сприяє росту. Застосування споришу для лікування легеневих захворювань може бути пов'язано з високим вмістом кремнію в сировині.

Фтор - елемент, при недоліку якого розвивається карієс, руйнується зубна емаль. Він бере участь також в кісткоутворенні, запобігає остеопорозу.

Селен - токсичний елемент, але для нормальної життєдіяльності організму його необхідно всього 0,00001 р. Цей мікроелемент сприяє виробленню антитіл, а значить підвищує імунітет. Селен знищує цвілеві грибки - джерела афлатоксинів , отже, оберігає клітини від канцерогенної дії цих отрут. Дефіцит селену призводить не тільки до передчасного старіння організму, але і є причиною багатьох хвороб. Селен здатний попередити розвиток ішемічної хвороби серця, стенокардії і навіть онкологічних захворювань.

Людський організм дуже чутливий до нестачі, а тим більше до відсутності мінеральних речовин в їжі. Відомості про те, які рослини і які продукти слід використовувати для уникнення дефіциту найважливіших мінеральних речовин наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Джерела найважливіших мінеральних речовин

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 45