Образотворчі засоби педагогічного малюнка

Матеріали, застосовувані в педагогічному малюванні.
У навчальних приміщеннях наших шкіл, технікумів, інститутів завжди є класні дошки, чорного, коричневого, темно-зеленого кольору, на яких чітко виділяються написи або малюнки крейдою.
Для малювання на дошці застосовують білі і кольорові крейди, які повинні бути відносно м'якими, щоб малюнок був чітким і ясним.
Часто вчитель малює на папері вугіллям і пастеллю. Для цього треба мати планшет з наклеєною на нього папером. Його можна виготовити з різних матеріалів: на підрамник натягнути біле полотно або зміцнити фанеру, щільний картон, деревностружкову плиту. Необхідно мати пристосування, за допомогою яких можна прикріплювати планшет до стіни або дошці і швидко його знімати. Розмір планшети повинен бути таким, щоб на ньому можна було виконувати малюнки великого формату.
Для малювання на планшеті вживають деревне вугілля. Він добре лягає на поверхню паперу, картону або полотна і легко знімається з нього. Ночівля в чому має схожість з кольоровою крейдою. Це в основному, спресовані у вигляді паличок порошки пігментів.

 

Основні завдання педагогічного малювання
У практиці вчителя образотворчого мистецтва і початкової, і середньої школи часто використовується такий традиційний для школи вид графічної діяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Це пояснюється передусім доступністю і економністю даного матеріалу. Класна дошка і крейда є в будь-якій школі, з їх допомогою вчитель може швидко проілюструвати своє пояснення.
Крейдове зображення легко стерти, змінити його частину, доповнити іншими елементами. Це необхідно в тих випадках, коли треба розкрити перед учнями процес роботи в динаміці, показати можливість збагачення малюнка деталями або принципи виправлення помилок. Використовують крейду головним чином для створення лаконічних лінійно-контурних нарисів на класній дошці.
За необхідності можна виконати і відносно деталізований малюнок крейдою з узагальненою характеристикою тональних відносин і об'ємної форми предметів. У таких випадках доцільно в тіньових місцях малюнка залишати чисту темну поверхню дошки, а світла трактувати за допомогою крейдяних штрихів різної товщини і з різною силою натиску на крейду, домагаючись потрібного співвідношення світла і тіні [10, 25].
Непотрібно затрачати час на складні малюнки, що виконуються крейдою або в комбінації його з іншими матеріалами, якщо вони вимагають значної витрати часу для свого здійснення. Ефект, що досягається такими малюнками, може бути забезпечений за коротший відрізок часу швидкими, лаконічними начерками, зробленими вугіллям, сангіною, пастеллю, аквареллю, гуашшю, кольоровою крейдою на великих листах білого або сірого паперу (рис. 1).
Слід відмітити, що малюнки крейдою мають менші образотворчі можливості, аніж начерки, зроблені за допомогою інших матеріалів, широко вживаних в творчій практиці художників. Наприклад, навіть спрощена передача світлотіньових відношень в крейдяному малюнку досить важка внаслідок негативності зображення. Крім того, такий малюнок досить умовний (білі контури предметів на темному фоні) і лише віддалено нагадує звичні зорові сприйняття. Проте добре підготовлені, умілі художники-педагоги спроможні виконати переконливі, виразні малюнки крейдою на класній дошці. Впровадження в практику роботи вчителів образотворчого мистецтва матеріалів, зручних для виконання педагогічних малюнків, звужує область застосування крейди, але не виключає її повністю з арсеналу художника-педагога [4, 68].
Вчені підкреслюють важливість і необхідність дотримання методичної послідовності виконання педагогічних малюнків. За діями вчителя пильно спостерігають школярі. Не можна працювати безсистемно, не зважаючи на прийняті в методиці принципи послідовного виконання малюнків: від загального — до часткового, від головного — до другорядного. Пояснювальне, показове малювання, що проводиться вчителем, активно впливає на школярів, і виконувати таке малювання слід відповідально, враховуючи, що весь процес роботи над малюнком, кожний його етап є педагогічною дією [8, 19]. Можна відмітити своєрідну динамічність педагогічних малюнків, яка полягає в тому, що протягом дуже нетривалого часу вчитель поступово створює малюнок в присутності учнів, які бачать весь процес малювання в динаміці: від перших штрихів до останніх.
При виконанні педагогічних малюнків необхідно враховувати вік дітей, рівень їх розвитку, інтереси, можливості. Справа тут не тільки в змісті завдань, передбачених програмою для того або іншого року навчання. Важливо й те, щоб малюнки вчителя по кількості і складності закладеної в них учбової інформації, за своїми образотворчими якостями, по своїй цільовій орієнтації були різними для кожної вікової групи учнів. Наприклад, в малюнках, призначених для школярів молодших класів, міра спрощення зображення може бути дещо більшою, ніж в малюнках, розрахованих для демонстрації старшим учням. Відповідно у кожній віковій групі може змінюватися співвідношення захоплюючого початку і раціонально-логічного матеріалу в малюнках вчителів [22, 57].
Не завжди зміст педагогічних малюнків, що залежить передусім від теми уроку й навчального матеріалу, що ілюструється, може мати яскраво виражену образну характеристику або супутнє гумористичне трактування зображення. У тих випадках, коли змістом пояснювальних малюнків є матеріал методичного характеру (наприклад, демонстрація послідовності створення зображення або методів побудови об'ємної форми якого-небудь предмета), принцип подачі учбового матеріалу буде відбуватися з переважанням логічних елементів над емоційними.
Вчитель образотворчого мистецтва повинен володіти підвищеним педагогічним тактом, гострим чуттям художника, щоб не перевантажити своє пояснення, образотворчий показ навчального матеріалу зайвою геометризацією, щоб не перетворити процес навчання, цікаві заняття малюванням в нагромадження методичних схем.
Малюнок вчителя — авторитетне свідчення правильності тих методичних положень, які висловлює вчитель під час усних пояснень. Такий малюнок переконує школярів в користі і доцільності навчання, в необхідності оволодіти образотворчою діяльністю. Педагогічне малювання, уміло і цікаво виконане вчителем, підіймає його авторитет [6, 112].
Вчителя образотворчого мистецтва не мають права малювати слабко, невпевнено, байдуже, професійно безграмотно. Своєю діяльністю, педагогічними і життєвими принципами, методами навчання, професійною майстерністю художник-педагог бере участь в формуванні особистостей. І якщо він виявить поганий художній смак, слабкі професійні уміння, це зменшить його авторитет в очах учнях, знизить інтерес до предмета. Якщо учні отримають неправильне уявлення про те, що добре і погано в мистецтві, в роботі художника, якщо вони засвоять неправильні методи виконання малюнків, спостерігаючи за ходом роботи вчителя, якщо вони почують невірні думки свого наставника, то це в більшості випадків відкладається в пам'яті, в підсвідомості учнів і згодом може спричинити несмак, байдужість, може послужити причиною ряду помилок в роботах і думках дітей, а потім і дорослих людей. Діти швидко схоплюють інформацію, легко її запам'ятовують, тому сама інформація (словесна або візуальна) повинна бути правильною, ємною і корисною [28, 62].
З плином часу в сучасній початковій школі з'являються сучасні технічні засоби наочного навчання, в тому числі і з образотворчого мистецтва. Вони значно доповнюють методичний арсенал вчителя, збагачують учбовий процес, але не витісняють малюнок художника-педагога як специфічний, дієвий і незамінний засіб наочного навчання з образотворчого мистецтва [1, 53]. Так, використання проекційних апаратів, призначених для демонстрації на великому екрані ілюстрацій з книг або малюнків, зроблених вчителем, не зменшує потреби в пояснювальних малюнках педагога. Навпаки, застосування таких апаратів викликає ще більше пожвавлення образотворчої діяльності вчителів, дає їм можливість частіше і ширше використати свою майстерність для впливу на молодших школярів.
Разом з тим при впровадженні проекційної апаратури для показу малюнків вчителя зростає відповідальність вчителя по створенню зображення в малюнку. Сильне збільшення малюнків на екрані зумовлює ще більш високі вимоги до професійної майстерності вчителя, який виконує малюнок на прозорій плівці або на листку паперу, а весь процес роботи над малюнком тут же проектується на великий екран.
Якщо говорити про електронну апаратуру (типу світлового пера), то вона також не може замінити малюнок вчителя. Подібні апарати дозволяють створювати запрограмовані зображення — символи, що виконуються хоч і за задумом оператора, але тільки відповідно до закладеної програми. Такі зображення, що відтворюються на екрані, менш зручні й ефективні в учбовому процесі з образотворчого мистецтва. За своїми художніми якостями, за впливом на глядачів вони помітно поступаються малюнкам, виконаним умілим педагогом на папері за допомогою тих чи інших матеріалів (вугілля, сангіна і ін.).
Слід відмітити, що впровадження дорогої технічної апаратури в учбовий процес, насичення школи технічними засобами навчання вимагає значного часу. Так що викладання практичних основ малювання в загальноосвітній школі ще тривалий час буде пов'язано з виконанням педагогічних малюнків на листах паперу, класній дошці (можливо, поліпшеного типу, наприклад на дошці білого кольору). Отже, головним, визначальним чинником успіху педагогічного показу методів роботи над малюнком залишається художня майстерність вчителя. Її треба опановувати й постійно вдосконалювати [13, 125].
Готуючись до проведення занять, вчитель повинен розробити план-конспект майбутнього уроку. У такий конспект, крім тексту, доцільно включати нариси-ескізи, що розкривають зміст май бут-нього уроку й ілюструють найважливіші частини учбового матеріалу, характеризують особливості натурних постановок, етапи пояснення вчителя, тематику і принципи виконання педагогічних малюнків.
Вчитель повинен не тільки теоретично уявляти собі завдання і послідовність проведення занять, пояснення учбового матеріалу, здійснення образотворчого показу, але зобов'язаний заздалегідь знайти графічне втілення своїм задумам в ескізах, начерках, які вносяться в конспект уроку. Це сприяє систематизації і насиченості матеріалів, що викладаються вчителем на уроках, посилює ефективність його роботи. Ескізи в конспектах до окремих уроків, в річних планах занять не призначаються для демонстрації школярам. Це особистий довідковий матеріал вчителя, його професійний щоденник [86, 34].
Від ескізу до оригіналу — такий звичайний шлях творчої роботи художника, у тому числі вчителя образотворчого мистецтва. Попереднє осмислення завдань і ходу уроку, графічне випробування намічених учбових постановок і пояснювальних малюнків в ескізах, зроблених у конспектах і на окремих листках паперу, повинне стати звичною частиною роботи вчителя. Він зобов'язаний виходити на заняття з школярами озброєним не тільки знаннями загальних основ учбової дисципліни, але і конкретними відомостями по кожному уроку, його окремій частині, визначеній задачі [65, 217].

 

Ілюстрований конспект уроку допомагає вчителю швидше орієнтуватися, нагадує йому істотні смислові і образотворчі завдання, підказує принцип виконання пояснювальних малюнків. Це важливо в умовах обмеженості часу, який має в своєму розпорядженні вчитель під час уроків. Корисним методичним документом є ілюстрований план уроків на учбовий рік, чверть. Такі плани виробляють уявлення про об'єм учбових завдань по образотворчому мистецтву, тематиці і задачах, що вирішуються на різних етапах навчання. Щоб успішно виконувати начерки-ілюстрації до методичних документів, треба володіти достатніми навичками в малюванні по пам'яті і за уявленнями, знанням принципів побудови і зображення різноманітних об'єктів, потрібно певна культура графічних засобів. Важливо, щоб свої педагогічні задуми вчитель виражав за допомогою малюнків не менш вільно і переконливо, аніж словами, літературною мовою. На рис. 2 показаний начерк з конспекту до уроку. Навчальні завдання, які слід вирішувати вчителю, отримали тут своє ясне графічне втілення. І хоч ілюстровані плани і конспекти уроків призначені для самих вчителів, проте допоміжні малюнки в цих документах повинні виконуватися на професійному рівні, бо вони характеризують педагогічні ідеї і методичні задуми вчителя і в кінцевому результаті впливають на зміст і якість навчального процесу [79]. Рис. 2. Фрагмент річного ілюстрованого плану занять з образотворчого мистецтва Навчальний і виховний вплив педагогічного малюнка на учнів в значній мірі залежить від його художніх якостей. Це положення має особливо важливе значення, якщо мова йде про малюнки, що виконуються вчителями образотворчого мистецтва. Вчитель-художник може піднятися над середнім рівнем педагогічних малюнків-схем, може дати учнем цікавий і змістовний наочний матеріал. Для цього у добре підготовленого вчителя є необхідні можливості — художня і педагогічна майстерність. Цікавий за образотворчим вирішенням, емоційний, образний нарис, наповнений відповідним змістом, виконаний вчителем з урахуванням дидактичних вимог, є найбільш бажаним типом педагогічного малюнка. Саме він здатний викликати у дітей інтерес, безліч асоціацій, справляє на них потрібне враження, а разом з тим виконує навчальні функції [80, 48]. Існують принципові відмінності між прийомами педагогічного малювання і умілою натхненною роботою вчителя-художника, що вільно володіє образотворчими засобами, творчо здійснює процес створення педагогічних малюнків. Тому художня підготовка вчителя образотворчого мистецтва і сам процес малювання не повинні зводитися до засвоєння стандартних, розрахованих на використання в будь-яких обставинах прийомів виконання педагогічних малюнків. Мова повинна йти не стільки про вивчення прийомів, скільки про оволодіння методом творчого виконання малюнків, що ілюструють пояснення вчителя. Це передбачає глибоке засвоєння принципів створення зображення в педагогічних малюнках, що аж ніяк не ідентичне поверхневому освоєнню, а тим більше заучуванню прийомів-штампів виконання швидких пояснювальних малюнків [72, 86]. Якщо засвоєння прийомів байдужого виконання малюнків-схем може бути досягнуте за допомогою порівняно невеликої кількості тренувань, то оволодіння методом творчого педагогічного малювання засновується на тривалій і цілеспрямованій роботі над начерками з натури, по пам'яті і за уявленнями, на прикладі значної кількості вправ. Не викликає сумніву важливість грамотного вирішення малюнків вчителем. Ця обов'язкова умова відповідності педагогічного малювання своєму прямому призначенню. Але поняття професійної письменності стосовно образотворчої діяльності художників-педагогів потрібно трактувати більш широко, ніж це звичайно має місце в практиці шкільних вчителів. Окрім правдоподібної передачі контурів і пропорцій предметів, правильного трактування їх просторового положення, дотримання загальноприйнятих принципів компонування і побудови зображення в малюнку, потрібно мати на увазі й інші аспекти і критерії професійної письменності малюнків [79, 126]. Так, художньо-образне трактування, що зображається, виразність рішення малюнка, його естетична привабливість, переконлива, цікава передача змісту є важливими компонентами професійної майстерності вчителя. Якщо при виконанні пояснювальних малюнків педагог буде стежити тільки за правдоподібною передачею зовнішніх контурів об'єктів, пропорцій їх окремих частин, стане піклуватися лише про документальну точність зображення, то від уваги можуть вислизнути інші важливі задачі: характеристика головного, досягнення лаконізму, виразності рішення малюнків, тобто тих якостей, які в значній мірі визначають їх естетичні достоїнства. Вчитель в своїй педагогічній творчості не повинен задовольнятися досягненням тільки правдоподібності в малюнках. Його завдання важливіші, вони зумовлюють необхідність створення цікавих, дидактично насичених наочних матеріалів, де правильне з методичної точки зору трактування зображуваного буде найкращим образом поєднуватися з художнім вирішенням малюнків [81, 67]. При створенні пояснювальних малюнків до уроків вчитель не обмежується констатацією окремих випадків, перераховуванням деталей, пасивним зображенням. Його мета — дати концентрований, художньо осмислений, узагальнений матеріал в малюнку, і зробити це він повинен з допомогою достовірно художніх образотворчих засобів. Вчителю необхідно творчо підходити до процесу створення педагогічних малюнків. Це означає художню інтерпретацію зображуваних предметів, пошуки нових, своєрідних вирішень малюнків, в яких буде виразно виявлятися індивідуальність художника. Образотворче мистецтво не можна викладати нудно і байдуже. Навчання повинно пробуджувати у школярів допитливість, творчу активність, зацікавленість. В.О. Сухомлинський писав: “Все, що приносить дитині естетичну насолоду, радість, задоволення, має чудодійну виховую-чу силу. Нехай же і малюнки вчителя несуть дітям радість, нехай в них ховаються багатство і краса дійсності, нехай діти, зацікавившись роботами свого педагога, ще більше полюблять малювання, повірять в його можливості. Цінно, коли в пояснювальному малюнку вчителя є свого роду зображальна ізюминка. Такий малюнок не залишить дітей байдужими, приверне їх увагу, а значить, добре виконає свої функції” [76, 147]. Поєднання захоплюючого, цікавого викладання з науково обґрунтованими принципами навчання — найкращий шлях здійснення художньої освіти в школі. Як відмічає О.Я. Савченко, «особливості, що становлять суть цікавості, є найсильнішими пробуджувачами пізнавального інтересу, загострюючи емоційно-розумові процеси і примушуючи пильно вдивлятися в предмет, спостерігати, здогадуватися, згадувати, порівнювати, шукати» [73, 217]. Ілюстрування учбового процесу власними малюнками є специфічним видом творчої діяльності вчителя. Ми не ставимо в один ряд педагогічні малюнки, що виконуються вчителями для ілюстрування учбового процесу, і твору, що створюються художниками для виставок і музеїв. Призначення, змістовність, художня цінність цих видів образотворчої діяльності різна. Але в справі навчання школярів малюнки вчителів грають велику роль і є творчим видом роботи. Вона так само потрібна, як і творчість художників інших спеціальностей. Можливі й інші випадки використання художньої майстерності вчителя в роботі з учнями. Наприклад, у педагога досить часто виникає необхідність в показовому, повчальному виправленні робіт. Іноді такі дії вчителя виправдані і доцільні. Вони мають достовірно педагогічний характер, оскільки переслідується мета – добитися розуміння учнями принципів і методів виконання завдань [75, 11]. Інакше розцінюється виправлення робіт школярів, що проводиться з метою поліпшення якості малюнків за рахунок професійної майстерності художника. В останньому випадку вчитель відверто малює за учнів, піклуючись лише про зовні благополучну картину успішності школярів, про вирівнювання рівня їх робіт до тієї міри, яка служить сумнівною основою для виставлення учням незаслужено високих оцінок. Часом вчителю доводиться виконувати свої особисті малюнки, начерки, етюди в присутності учнів (наприклад, під час спільних виходів на зарисовки із членами гуртка, на екскурсіях). У подібних випадках малюнки, що виконуються вчителем для себе, для своїх творчих цілей, попутно здійснюють навчальні функції, дають школярам наочне уявлення про роботу художника. У цьому полягає одна з особливостей особистої творчої роботи художника-педагога, її відповідальність [53, 37]. Отже, вплив художньої майстерності вчителя на школярів, на якість учбового процесу з образотворчого мистецтва безсумнівний. Тому оволодіння практичними навичками малювання є першочерговою справою для художників-педагогів. 1.2 Образотворчі засоби педагогічного малюнка Систематичне використання матеріалів, що дають змогу широко і вільно, швидко, лаконічно й ефектно виконувати начерки великого розміру, не тільки сприяє освоєнню технічних можливостей цих матеріалів, але й впливає на процес роботи художника, на сприйняття і переробку зорової інформації, тобто на внутрішню структуру створення художнього образу та його інтерпретацію в малюнку. До таких матеріалів можна віднести вугілля, сангіну, крейду, одноколірну пастель, а також акварель, гуаш, туш (для створення великого, лаконічного зображення). Властивості цих матеріалів, їх можливості, принципи роботи із ними підказують художнику такі методи і прийоми виконання нарисів, що допомагають відразу приступати до характеристики великої форми й основних мас предметів. Так, працюючи на великих листах паперу, можна швидко закривати фарбувальною речовиною широкі поверхні і створювати узагальнені контури об'єктів за допомогою бічної поверхні палички вугілля або сангіни. У цих випадках вдається отримати товсті штрихи, які, зливаючись в єдину тональну пляму, створюють уявлення про узагальнену форму предметів [43, 241]. Використовуючи вугілля і сангіну, можна оперативно й успішно виконувати великі начерки педагогічного призначення на папері різних відтінків. Застосовуючи сірий папір великого розміру, вдається швидко і ефектно зображати різні об'єкти, вводячи при необхідності крейду для підкреслення рельєфу виступаючих, найбільш опуклих місць (рис. 3). На сірому і чорному паперу зручно виконувати педагогічні малюнки, використовуючи як білу, так і кольорову крейду. В останньому випадку художник тільки робить натяк на колір того або іншого предмета, збагачуючи графічний начерк. Не слід намагатися створити живописний твір за допомогою кольорової крейди. Якщо виконувати нею тривалі, складні кольорові малюнки, змішуючи кольори і тонко моделюючи форму, легко впасти в строкатість і несмак [49, 58]. Рис. 3. Ведмежа з бочкою. Класна дошка, крейда Кольоровою крейдою малюють також на класній дошці. Особливо успішно цим матеріалом можна працювати на білій дошці, яку неважко виготовити самому. Один із способів такий: з товстого дзеркального скла вирізають квадрат розміром 1 м кв. При визначенні величини майбутньої класної дошки керуються наступними міркуваннями: треба, щоб малюнок добре читався навіть із задніх парт шкільного класу, і разом з тим розмір скла не був дуже великим, оскільки це збільшує небезпеку його поломки. Передню поверхню скла піддають нетривалій обробці абразивним порошком для надання шорсткості лицевій стороні. Задню поверхню скла зафарбовують білою масляною фарбою. Після її висихання скло акуратно обклеюють по краях смужками паперу або вставляють в неглибоку дерев'яну рамку. Можна зробити також тонкий задник з дерева, картону, рівної фанери. Помітно й стимулююче на досягнення цілісності, узагальненості і лаконізму начерк впливають вправи в силуетному малюванні, яке здійснюється за допомогою кисті і одноколірної акварельної фарби або туші. У цих випадках переважну увагу художника направлено на виявлення узагальнених контурів предмета, характеристику його великої форми, створення єдиної тональної плями. Силуетне малювання допомагає відвернути увагу від великої кількості деталей, орієнтує на істотні ознаки об'єкта, привчає оцінювати модель як єдине ціле [41, 70]. Виконання активних, звучних, лаконічних силуетних начерків за допомогою кисті без попереднього промальовування контурів зображення олівцем вимагає упевнених і точних дій. Формування таких якостей дуже важливе для художника-педагога. Силуетне малювання відповідним чином організовує зорове сприйняття, спрямовує увагу художника на роботу по узагальненню ознак зображуваного об'єкта, на синтезування зорового образу. Два основних діючих поля: активний темний силует і світлий фон паперу — створюють в свідомості людини чітке, узагальнене уявлення про сюжет. Природну властивість зору — швидко сприймати суміжні контрастні плями — сприяє посиленню враження від такого малюнка, який відразу привертає увагу, легко читається і добре запам'ятовується. Завдяки цінним властивостям силуетні зображення можуть бути використані не тільки як засіб для тренування і розвитку сприйняття, але й як педагогічні малюнки (наприклад, лаконічні контрастні нариси великого розміру, виконані кистю, тушшю, аквареллю [21, 43]. Проведення вправ у силуетному малюванні доцільно здійснювати разом з іншими видами роботи із виконання начерків. Спочатку, працюючи з натури, можна полегшити створення силуетних зображень шляхом відповідного підбору об'єктів для малювання і характеру їх освітлення. Бажано вибирати такі предмети, які мають досить просту узагальнену форму (глек, глиняна ваза, чайник, настільна лампа і ін.). Предмети можна поставити вдень на підвіконня, і вони будуть читатися темними силуетами на світлому фоні вікна. Увечері можна використати контражурне освітлення, створене настільною лампою, яка сильно освітлює стіну або драпіровку і створює яскраву світлову пляму. На останню проектується який-небудь темний предмет, що знаходиться між глядачем і лампою. У міру набуття досвіду в силуетному малюванні, коли розвинеться узагальнене суцільне бачення і сформуються навички упевненого володіння кистю, тематику нарисів можна ускладнити, зображаючи більш важкі за формою об'єкти або складаючи постановку із двох-трьох предметів. Виконання начерків за допомогою кисті, акварельних або гуашевих фарб є корисним не тільки при освоєнні специфіки силуетного малювання, але й в тих випадках, коли зображення створюється за допомогою декількох тональних або колірних плям різної інтенсивності. Частіше за все при цьому використовується прийом залиття, коли художник наносить кистю на великий лист паперу декілька одноколірних або кольорових плям, які сукупно складають зображення всього предмета [27, 81]. До набуття необхідного досвіду в такій роботі краще починати із попереднього контурного малюнка великого розміру, в якому намічаються загальні контури об'єкта, і використовують акварельну фарбу для створення тональної плями. Надалі потрібно прагнути працювати відразу кистю, не роблячи підготовчого малюнка олівцем. Це привчає більш відповідально і разом з тим упевнено вирішувати образотворчі задачі в начерках. Особливої виразності і ефектності вирішення великих начерків можна досягати, працюючи м'якою кистю і акварельними фарбами на сирому, недавно змоченому водою паперу. У цих випадках художнику вдається швидко і легко покривати фарбою великі поверхні паперу, досягати єдності тональних і колірних відносин, сплавленості частин начерку в суцільну пляму (рис. 4) [22, 73]. При умілому використанні цього методу роботи зображення виходить м'яким, узагальненим, естетично привабливим. Технічні особливості виконання таких начерків примушують діяти швидко й упевнено. Адже треба встигти прокласти основні тональні або колірні плями, поки папір не просох остаточно, щоб привабливі риси даного методу роботи могли виявитися повністю. Рис. 4. Борсук. Робота пензлем — одна з головних технік художника-педагога, і володіти нею треба досконало. Ця техніка дозволяє переконливо і лаконічно зображати різні об'єкти, дає можливість передавати об'ємну форму, силует, характерні особливості предмета. Проводячи самостійні заняття із підвищення своєї професійної майстерності, вчитель повинен приділяти особливу увагу вдосконаленню навичок виконання малюнків крейдою. У цьому виді роботи велику роль відіграє лінійно-контурний принцип створення зображення. Ця обставина спонукає вчителя шукати виразні можливості в лінеарній манері малювання, в активізації контуру, що змальовує форму предмета, у загостренні характеристик, в образному трактуванні сюжетів. Необхідність добитися цілісності таких малюнків примушує відмовлятися від ґрунтовної деталізації зображення, призводить до необхідності передавати тільки головне, привчає уникати строкатості, використовувати економні засоби.