Комплексне застосування заходів регулювання родючості ґрунту

Як зазначалось вище, є ціла низка показників родючості ґрунту, що характеризують певні його властивості, для регулювання яких у землеробстві застосовують різноманітні заходи впливу на ґрунтове середовище. Дія цих заходів майже завжди неоднозначна. Поліп­шуючи одні властивості ґрунту вони можуть погіршувати інші, або ж поліпшення певного показника відбувається на короткий термін, а далі настає його погіршення. При цьому в міру інтенсифікації зе­млеробства негативні впливи антропогенного фактора на ґрунт по­силюються.

Так, чим більша розораність земель, тим більше вони піддаються ерозії, чим інтенсивніше обробляється ґрунт при вирощуванні сіль­ськогосподарських культур, особливо просапних, тим швидше і зна­чніше відбувається його дегуміфікація, а зі зменшенням вмісту ор-ганічнетх прчпкин у ґпунті гзокпрмя гумупу погіптттується його стпуктура, а також фізичні й агрохімічні властивості, послаблюється його біологічна активність.

Систематичне застосування хімічних засобів (мінеральних доб­рив, пестицидів) для поповнення ґрунту елементами живлення та боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками сільськогосподар­ських культур призводить до забруднення ґрунтового середовища різними біотоксичними речовинами, які пригнічують як самі куль­турні рослини, так і мікробіологічні процеси в ґрунті (гуміфікацію, амоніфікацію, нітрифікацію, взагалі мінералізацію і синтез органі­чних речовин), послаблюють активність ферментів і погіршують якість вирощуваного урожаю. Фізіологічно кислі добрива надмірно підкислюють ґрунтовий розчин, сприяють збагаченню ґрунтового вбирного комплексу на рухомий алюміній і збідненню на кальцій, що негативно впливає на фізико-хімічні властивості ґрунту і жив­лення рослин.

При широкому застосуванні зрошення в посушливих умовах, особливо з недостатнім урахуванням особливостей ґрунтових умов та біології й потреб рослин, часто відбувається вторинне засолення і заболочення земель, втрата ними добрих фізичних властивостей.

Для усунення або зменшення зазначених негативних наслідків впливу на ґрунт заходів інтенсивних технологій у землеробстві їх по­трібно застосовувати в комплексі, щоб при погіршенні певних влас­тивостей ґрунту внаслщок застосування одних заходів вони поліпшу­вались іншими. Наприклад, зниження рівня гумусованості ґрунту внаслідок інтенсивного обробітку потрібно зрівноважувати внесен­ням органічних добрив, вирощуванням багаторічних трав тощо.

Таке комплексне застосування різних заходів забезпечує відтво­рення родючості ґрунту, яка втрачається чи знижується в процесі його сільськогосподарського використання. Відтворення родючості обґрунтовується законом повернення, і залежно від того, до якого рівня відновлюються всі показники родючості, воно буває просте і розширене. За простого відтворення усуваються ті негативні нас­лідки, які виникли в ґрунтовому середовищі при вирощуванні куль­турних рослин внаслідок застосування заходів догляду за ними та інших факторів, і властивості ґрунту відновлюються до попередньо­го (початкового) стану. Розширене відтворення — це створення ви­щого від вихідного рівня родючості. Воно здійснюється при окульту­ренні ґрунтів, особливо з низькою природною родючістю, наприклад дерново-підзолистих. Для цього залежно від конкретних ґрунтових і кліматичних умов та завдань з виробництва потрібної кількості ро­слинницької продукції розробляються комплекси заходів, які є ос­новою науково обґрунтованих зональних систем землеробства, що засновані на застосуванні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

2.

3.

- Визначаємо розмір поля – 12,5 %.

- Визначаємо кількість полів:

Ячмінь озимий – 3

Кукурудза МВС - 1

Багаторічні трави - 2

Горох - 1

Кукурудза на зерно - 1

- Складаємо сівозміну:

1. Люцерна

2. Люцерна

3. Ячмінь озимий

4. Ячмінь озимий

5. Кукурудза МВС

6. Горох

7. Ячмінь озимий

8. Кукурудза на зерно

- Визначаємо тип і вид сівозміни:

Тип - кормова

Вид – зерно-траво-просапна.

В - 5

1.

У практиці сільськогосподарського виробництва польові рослини можуть вирощуватись у вигляді монокультури, беззмінної культури і в сівозміні.

Монокультурою називають єдину культуру, яку вирощують у господарстві на всій площі орних земель. Наприклад, у невеликих за розміром фермерських або орендних господарствах у вигляді мо­нокультури можуть вирощуватись кукурудза чи картопля, які кра­ще за інші польові культури переносять тривале розміщення на од­ному місці (полі).

Беззмінною називають сільськогосподарську культуру, яку тривалий час вирощують на тій самій площі поза сівозміною, а посів такої культури — беззмінним. Прикладом беззмінної культури може бути кукурудза на заплавних землях. Беззмінне вирощування кукурудзи на заплавних землях є вимушеним агрозаходом і зумов­люється тим, що на час звільнення заплави від паводкової води оп­тимальні строки сівби для інших провідних польових культур уже минули і такі площі залишились придатними для сівби таких піз­ніх культур, як кукурудза. Як правило, продуктивність посівів ку­курудзи, як і інших культур при тривалому їх вирощуванні на од­ному полі, завжди нижча, ніж у сівозміні після рекомендованих по­передників.

Сівозміна — це чергування сільськогосподарських культур (а за потреби і чистого пару) в часі і на території, але рідше — тільки в часі. Для забезпечення їх чергування на території всю земельну площу сівозміни розділяють на окремі поля (рівновеликі за площею або близькі до неї ділянки орної землі), на яких щороку почергово вирощуються культури сівозміни та розміщується чистий пар. Вва­жається за правило на окремих полях сівозміни планувати вирощу­вання тільки одного виду культур. Коли ж на полі в один рік доводиться розміщувати кілька видів культур окремими масивами, то таке поле сівозміни називається збірним. Треба намагатися, щоб таких полів у сівозміні було якнайменше. Якщо ж земельний масив сівозміни є одним полем, то сільськогосподарські культури (а за на­явності і чистий пар) щороку або періодично змінюються лише в ча­сі. Така форма сівозміни інколи використовується науковими уста­новами, а в практиці сільськогосподарського виробництва — в не­великих фермерських та індивідуальних господарствах.

Під сільськогосподарською культурою слід розуміти певний вид рослин, які вирощують на сільськогосподарських угіддях з ме­тою виробництва рослинницької продукції. За видом продукції роз­різняють польові, овочеві і плодоягідні культури. Польові культури, в свою чергу, за способом вирощування поділяють на просапні (ви­сіяні пунктирним, квадратно-гніздовим і стрічковим способом із шириною міжрядь чи міжстрічкових відстаней, що дають змогу об­робляти ґрунт при догляді за рослинами під час їх вегетації) і куль­тури суцільної сівби (висіяні розкидним або рядковим способом із вузькими міжряддями); за видом продукції — на зернові (в тому чи­слі бобові), технічні і кормові, а за тривалістю життєвого циклу — на однорічні, дворічні і багаторічні. Якщо сільськогосподарська культура займає поле більшу частину вегетаційного періоду і вико­ристовується для отримання основної продукції (зерна, коренепло­дів, насіння тощо), то вона називається основною. Коли ж сільсько­господарська культура збирається на зелену масу чи сіно до першої половини літа, її називають парозаймаючою. До них належать ози­мі на зелений корм, багаторічні трави на один укіс, вико-горохо-вівсяні сумішки, кукурудза у фазі викидання волоті тощо.

Поле, на якому вирощуються парозаймаючі культури, називаєть­ся зайнятим паром. Видозміною зайнятого пару є сидеральний пар — поле, на якому вирощуються парозаймаючі культури на зе­лене добриво. Серед них перевагу надають алкалоїдним формам люпину — однорічному вузьколистому і багаторічному, зелена маса яких у фазі сизих бобиків заорюється для підвищення родючості малопродуктивних ґрунтів Полісся. Крім зайнятих розрізняють і чисті пари — поле, вільне від сільськогосподарських культур про­тягом майже всього вегетаційного періоду. Чистий пар, у свою чер­гу, поділяють на чорний (основний обробіток під який виконується в літньо-осінній період у рік збирання попередника) і весняний (основ­ний обробіток під який виконується навесні у рік парування поля), або як його ще називають ранній. Серед чистого пару можна виді­лити кулісний, на якому окремими рядами чи смугами впоперек пануючих вітрів вирощуються протягом літньо-осіннього періоду рослини високорослих культур для зменшення сили вітру в призем­ному шарі та як засіб снігозатримання. Чисті та зайняті пари слу­гують, як правило, попередниками для озимих культур.

Попередник — це сільськогосподарська культура або чистий пар, що займали поле перед сівбою наступної культури. Всі попере­дники залежно від біологічних особливостей і технологій вирощу­вання поділяються на озимі і ярі зернові колосові, ярі зернобобові, багаторічні і однорічні трави, просапні і чисті пари.

Коли ж сільськогосподарська культура в сівозміні на одному і тому самому полі вирощується підряд два і більше років, то вона називається повторною, а посів такої культури — повторним.

Сівозміни складаються з окремих сівозмінних ланок, які включають дві-три культури або чистий пар і одну-дві культури в послідовності, передбаченій схемою сівозміни. Як правило, ланка сівозміни складається з попередника озимини, самої озимини і на­ступної за нею культури. У польовій сівозміні можуть бути такі ланки: парові (наприклад, чистий або зайнятий пар — озима пше­ниця — цукрові буряки), трав'яні (багаторічні трави — озима пше­ниця — цукрові буряки) і непарові (горох, кукурудза на силос — озима пшениця — цукрові і кормові буряки, картопля, кукурудза, соняшник тощо).

Схема сівозміни — це перелік сільськогосподарських культур (і парів) у порядку їх чергування. Складається схема сівозміни на основі структури посівних площ, під якою розуміють співвідно­шення площ посівів різних сільськогосподарських культур і чистих парів, виражена у відсотках до загальної площі орних земель під сівозміною. Раціональною структурою посівних площ вважають та­ку, що може забезпечити проектування науково обґрунтованої сіво­зміни, у якій всі культури розміщуються після рекомендованих по­передників.

2.

3.

- Визначаємо розмір поля – 10 %.

- Визначаємо кількість полів:

Ячмінь озимий – 1

Кукурудза МВС - 1

Багаторічні трави - 2

Горох - 1

Рис – 5

Складаємо сівозміну:

1. Люцерна

2. Люцерна

3. Рис

4. Рис

5. Кукурудза МВС

6. Рис

7. Ячмінь озимий

8. Горох

9. Рис

10. Рис

- Визначаємо тип і вид сівозміни:

Тип - спеціальна

Вид – зерно-траво-просапна.

В-6

1.

Ерозія (лат. erosio – роз’їдання) грунту – це різноманітні процеси руйнування ґрунту і переміщення продуктів руйнування водою і вітром.

За походженням ерозію поділяють на:

1. ^ Геологічна (природна) - є природ­ним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. У природі існувала зав­жди як нормальний геологічний процес. Швидкість її була приблизно такою самою, як і процесу ґрунто­утворення. Відбувається дуже повільно, не завдає ве­ликої шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо.

2. ^ Прискорена (руйнівна) - є результатом діяльності людей: неправильного ведення землеробства, лісового господарства, будівництво, промисловість, транспорт, прокладання доріг тощо, коли порушується цілісність поверхні ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, а за ними і яр. Проходить швидко.

В залежності від факторів руйнування ерозію поділяють на водну та вітрову:

Заходи боротьби:

- Введення науково-обгрунтованих (ґрунтозахисних) сівозмін;

- Спеціальні заходи обробітку ґрунту (сівба та інші роботи в поперек схилів, обробіток ґрунту без перевертання пласта, щілювання, лункування та ін..)

- Насадження куліс та полезахисних лісосмуг;

- Внесення органічних добрив;

- Раціональне використання зрошення

та ін..

2.

3.

- Визначаємо розмір поля – 12,5 %.

- Визначаємо кількість полів:

Пшениця озима – 3

Кукурудза МВС - 1

Багаторічні трави - 2

Соя - 1

Соняшник - 1

Складаємо сівозміну:

1. Люцерна

2. Люцерна

3. Пшениця озима

4. Пшениця озима

5. Кукурудза МВС

6. Соя

7. Пшениця озима

8. Соняшник

- Визначаємо тип і вид сівозміни:

Тип - польова

Вид – зерно-траво-просапна.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒