Скласти одноденну меню-розкладку.

19. Визначити індивідуальний індекс біомаси тіла ( Кетле).

Індекс Кете(ІМТ)-застосовується за контролем маси тіла і оцінки стану харчування.Визначається за співвідношенням маси тіла в кг до зросту в см піднесеного до квадрату

20. Скласти схему вивчення харчового статусу людини, оцінити харчовий Статус, сформулювати висновок.

Під харчовим статусом розуміють стан організму, який визначається харчуванням у даних умовах середовища мешкання. За харчовим стату­сом оцінюють стан здоров'я населення

Під функцією харчування розуміють систему обмінних процесів, нейрогуморальна регу­ляція яких забезпечує гомеостаз внутрішнього середовища організму. У цьому разі розрізняють функції зовнішнього (травлення і усмоктування) і внутрішнього харчування (проміжний обмін і асиміляція).

Харчову адекватність оцінюють на підставі виявлення ознак недо­статності, надмірності і незбалансованості харчування. Визначають показники фізичного розвитку (зріст, масу, масово-ростовий показ­ник, креатиніновий коефіцієнт тощо), обміну речовин (кінцеві проду­кти обміну у сечі, вміст специфічних метаболітів у крові, активність ферментів тощо), функціонального стану організму (нервової, трав­ної, серцево-судинної та інших систем і органів) і виявляють ранні симптоми неадекватності харчування.

Харчовий статус обстежених залежить від стану фактичного харчу­вання і може бути звичайним, оптимальним, надмірним і недостатнім. У разі звичайного харчового статусу і функції організму не поруше­ні, адаптаційні резерви високі. Оптимальний харчовий статус дозволяв фун­кціонувати організму у стресових ситуаціях без помітних зсувів у гомеостазі. У разі надмірного і недостатнього харчового статусу погіршуються функції, змінюється НаЬitys, знижуються адаптаційні резерви. Надмірний і недостатній харчові статуси поділяють на 3 ступені (І, II і III).

Звичайний-л.отримує нормальну к-сть харч. Реч. Та Е,що є достатнім для нормальних умов життєдіяльності,при цьому ф-ї орг. Не порушеніОптимальний-х-ний для харч. За спец. Нормами з урахуванням екстремальих умов,при цьому орг.функціонує без помітних змін гомеостазуНадмірний або недостатній-пов'язаний з надмірним або недостатнім надходженням реч. Та Е при цьому погіршується ф-я орг.,змінюються і знижуються адаптаційні резерви

 

21. Скласти схему розслідування випадку харчового отруєння.

Санітарно-епідеміологічне розслідування харчового отруєння проводять з метою зясування причини і обставин його виникнення, розроблення запровадження заходів з ліквідації і профілактики захворювань аналогічного характеру. У розслідуванні харчового отруєння можна виділити 5 етапів: підтвердження попереднього епідеміологічного діагнозу харчового зясування його характеру% 12) установлення рричини харчового отруєння; 3) розшифровка механізму набутят продуктом (кулінарним оом) патогенетичних і токсичних властивостей; 4) розробка захіодів з відації харчого отруєння; 5) складання акта рослідування.

Акт розслідування харчового отруєння складається з 5 частин: 1) п спортної; 2) констатаційної; 3) висновку; 4) профілактичних заході 5) санкцій саннагляду.

Паспортна частина.Дані про осіб, котрі прямо або побічно беруть участь у розслідуванні спалаху: місце роботи, прізвище, ініціали і посада санітарного лікаря, дата складання акта, прізвища, ініціали, посади уча ників розслідування.

Конста гаційна частина.Дата, докладний опис початку захворюва ня, кількість постраждалих протягом перших 3—4 год, потім у наступ години і дні; обов'язково вказати, чи не було аналогічних захворювань попередні дні. Опис клінічної картини, важкості захворювання. Вказаі попередній діагноз; загальну кількість осіб, які вживали у їжу підозріла продукт, кількість постраждалих (поіменно — прізвище, ім'я, по батью ві, стать, вік), госпіталізованих, померлих (поіменно — прізвище, ім'я, по батькові, вік). Зазначити усі обставини, пов'язані із виникненням харчі вого отруєння.

Далі вказати, від яких хворих і які матеріали узяли (промивні води, бль вотні, капові маси, кров тощо) і куди направлені для лабораторного досі дження. Потім ідуть відомості про місце споживання або придбання харч вого продукту, докладне меню за 48 год до отруєння, а також меню І постраждалих осіб, але котрі харчувалися з ними одночасно у тій сам їдальні, буфеті тощо; через який час після прийому їжі з'явилися ознаки з хворювання. Далі йде попередній висновок про продукт, який спричині харчове отруєння, причину токсичності продукту, власні доведення.

Зі слів хворого наводиться оцінка органолептичних властивостей продукту, що спричинив отруєння, яку кількість продукту було зїдеь тощо. Викладаються дані про місце і час одержання цього продукту, на явність сертифікатів, ветеринарного посвідчення, накладних, шляхів ру ху продукту, його санітарна характеристика у момент розслідування.

Дається характеристика санітарного стану підприємства, яке виготовило продукт, детально освітлюються технологічний процес, санітарі умови виготовлення продукту, умови зберігання, реалізації, транспорт; вання, зберігання сировини Зазначається, які продукти і куди направлені на лаб

Наводяться лабораторні дані хімічного і бактеріологічного аналізу, у випадку смерті -результати патоморфологічного дослідження отруї ного матеріалу.

Висновок.Викладаються обгрунтування, які підтверджують харчон отруєння: який продукт був причиною харчового отруєння, етіологія (м кроб, яка отрута тощо), джерело, причини, які сприяли виникненню спі лаху, тощо.

Профілактичні заходи.Перераховуються оперативні (проведені н об'єкті) і перспективні заходи для попередження подібних захворювань подальшому

22. Оформити термінове повідомлення про харчове отруєння.

1. Діагноз_______ (підтверджений лабораторно : так, ні (підкреслити)

2. ПІП_____

3. Стать________

4. Вік (для дітей до 14 років – дата народження)___________

5. Адреса : населений пункт____ район_____вул.______будинок №____кв. №___ (індивідуальна, комунальна, гуртожиток – вписати)

6. Назва та адреса місця праці, навчання (для дітей – дитячого закладу)______

7. Дати : захворювання______ первинного звертання (виявлення)_____ встановлення діагнозу_________ останнього відвідування дитячого закладу, школи________________ госпіталізація__________

8. Місце госпіталізації______

9. Якщо отруєння, вказати, де сталось отруєння, чим отруєний потерпілий_________________

10. Первинні протиепідемічні заходи та додаткові дані_____________

11. Дата і час первинної сигналізації про захворювання (телефоном і т.ін.) в СЕС_____________________ Прізвище особи, яка повідомила___________________ Хто прийняв повідомлення________

12. Дата й час відсилання повідомлення______________ Підпис особи, що надіслала повідомлення______

13. Дата й час отримання повідомлення СЕС_______ Реєстраційний №____в журналі ф.№______СЕС. Підпис особи, що одержала повідомлення_______

Складається медичним працівником при виявленні інфекційного захворювання, харчового отруєння, гострого професійного отруєння або при підозрі на них, а також при зміні діагнозу. Надсилається в СЕС за місцем виявлення хворого не пізніше ніж через 12 год з моменту виявлення хворого. У випадку зміни діагнозу в п.1 повідомлення зазначається змінений діагноз, дата його встановлення та попередній діагноз. Повідомлення готується також на випадок укусів, при нанесенні подряпин, обслинені домашніми чи дикими тваринами, якщо є підозра, що вони сказилися.

 

 

23. Провести санітарно-гігієнічне дослідження хліба, оцінити отримані результати, сформулювати висновок щодо його реалізації.

Поверхня хліба повинна бути гладенькою, без великих тріщин і відшарувань, від світло-жовтого до коричневого кольору, без підпа­лин та блідості. Форма хліба не м'ятий, без бічних напливів. М'якушка добре пропечена, еластична, не липка і не волога на дотик, без грудочок та слідів поганого промішування. Пористість тонко­стінна, без порожнин і ознак закалу. Смак і запах мають бути вла­стиві даному гатунку хліба. В хлібі не допускається наявність оз­нак хвороби й плісняви, а також сторонніх включень

Визначення кислотності хліба.Кислотність хліба зумовлюється кислотами, що є в його м'якушці, і вимірюється в градусах. Під

дусами кислотності розуміють кількість 1 н. розчину їдкого натру або їдкого калі (мл), необхідного для повної нейтралізації кислот, що містяться в 100 г хлібної м'якушки.Для визначенння кислотності 250 мл дистильованої води нагрі­вають у конічній колбі до 60°С. В іншу колбу з притертим корком кладуть 25 г попередньо подрібненої м'якушки, заливають частиною нагрітої води, розтирають дерев'яним шпателем до гомогенної маси і доливають решту води. Колбу закривають проб­кою і енергійно збовтують упродовж 3 хв. Потім суміші дають усто­ятися 1 хв, після чого надосадовий шар рідини через марлю злива­ють у конічну склянку. Зі склянки в конічну колбу відбирають 50 мл фільтрату, додають дві-три краплі 1% спиртового розчину фенол­фталеїну й титрують 0,1 н. розчином їдкого натру або їдкого калію до отримання блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає упродовж 1 хв.Норми кислотності деяких сортів хлібобулочних виробів коли­ваються в межах 3-12°.

Визначення пористості хліба.Для визначення пористості хліба використовують прилад Журавльова. Він складається з металевого циліндра із загостреним краєм з одного боку

Із середньої частини хліба вирізають скибку шириною не менше 8 см. Обертальними рухами циліндр, попередньо змащений рослин­ною олією, гострим краєм вводять у м'якушку на відстані не менше 1 см від скоринок і роблять послідовно три виїмки. Після кожної виїмки циліндр із м'якушкою укладають на лоток таким чином, щоб обідок циліндра щільно ввійшов у проріз. Потім дерев'яною втул­кою спочатку виштовхують хлібну м'якушку з циліндра приблизно на 1 см, обрізують її гострим ножем біля краю циліндра, а потім

виштовхують хлібну м'якушку до стикання зі стінкою біля основи циліндра. При внутрішньому діаметрі циліндра 3 см і відстані від стінки лотка до прорізу 3,8 см об'єм виїмки м'якушки становить 27 см3.Для визначення пористості пшеничного хліба роблять три виїм­ки, а житнього-чотири. Одержані виїмки зважують одночасно, визначаючи їх загальну масу.

 

24. Провести санітарно-гігієнічне дослідження борошна, оцінити отримані результати, сформулювати висновок щодо його реалізації.

У таровані металеві або скляні бюкси насипають 5 г борошна, після чого їх у відкритому вигляді ставлять на 40 хв у сушильну шафу при температурі 130°С. Витяг­нені з термостата бюкси закривають кришками й ставлять до пов­ного охолодження в ексикатор із сухим хлористим кальцієм після чого зважують.Вологість борошна не повинна перевищувати 15%

Визначення клейковини.Клейковина-це гідратований білко­
во-жировий комплекс, основними складниками якого є дві білкові
речовини-гліадин і глютенінНаважку борошна в 25 г переносять у ступку, додають 13 мл водогінної води кімнатної температури і замішують товкачиком до однорідної маси. Після цього шматочки тіста, що прилипли до товкачика, ножем зчищають у ступку, а утворене в ступці тісто при­минають руками і, сформувавши у вигляді кульки, залишають на 20 хв. Далі тісто обережно розминають руками і починають відми­вати від крохмалю й оболонок або в посудині з водою, або під слабким струменем проточної води над густим ситом. Якщо клей­ковину відмивають у посудині, то воду в міру її забруднення змі­нюють, процідивши через сито. Шматочки клейковини, яка відір­валася, приєднують до загальної маси. Клейковина вважається від­митою, якщо з неї витискається прозора вода. Далі клейковину зва­жують, потім 5 хв промивають під струменем води, після чого від­тискають і знову зважують. Якщо різниця між першим і другим зважуванням не перевищує 0,1 г, процес промивання клейковини вважається завершеним.Показниками якості клейковини є колір, розтяжність та еластичність.3а кольором розрізняють світлу, сіру і темну клейковину.Для визначення розтяжності від клейковини відважують шма­точок масою 4 г, роблять із нього кульку і кладуть у чашку з водою кімнатної температури на 15 хв, а потім, узявши кульку трьома паль­цями обох рук, повільно розтягують клейковину над лінійкою, фік­суючи максимальну довжину у момент розриву. Розрізняють ко­ротку, середню і довгу клейковину розтяжністю відповідно до 10 см, від 10 до 20 см і понад 20 см.Про еластичність клейковини судять за ступенем швидкості від­новлення первісної форми після стискання або невеликого, приб­лизно на 2 см, розтягування.Клейковина повинна мати задовільну еластич­ність, не бути липкою і не рватися. Кількість її повиинна становити в питльованому борошні не мен­ше 30%

Дослідження житнього борошна за допомогою приладу "Новус""Новус" являє со­бою спеціальну пробірку з булавоподібним потов­щенням знизу. На дні пробірки є кільцеподібна нарізка, в середній частині-колова поділка, а також ряд поділок, які відходять вверх і вниз. Пробірку заповнюютьхлорофором до колової поділки, додають 1 г досліджуваного борошна, закривають корком і перемішують, перевертаючи два-три рази, потім установлюють у вертикальне положення на ЗО хв.Свіжість борошна визначають за характером забарвлення хлороформного шару. Про кількість мінеральних домі­шок у борошні судять за їх розташуванням на дні пробірки. Разом з мінеральними домішками на дно пробірки осідає насіння куколю. Для визначення присутності ріжків до хлороформної проби доли­вають до 5-7 поділок 95° спирту і вміст добре збовтують. Ріжки спливають на поверхню хлороформу. Після цього додають розчин сірчаної кислоти (1:5), яка в присутності ріжків забарвлюється в рожевий колір.Кількість висівок визначають за числом поділок, які вони займа­ють: кожній поділці відповідає 1 кг висівок у 16 кг борошна.Свіже борошно забарвлює хлороформ у молочно-білий колір.борошно зіпсоване, то хлороформ ненадовго набуває брудно-коричневого забарвлення, після чого стає прозорим. Борошно вва­жається незабрудненим, якщо мінеральні домішки не виходять за межі колової нарізки на дні пробірки.

Відбір проб борошна для аналізу.Проби борошна відбирають борошняним щупом 2кгПроби вміщують у чистий мішечок або банку, кришка якої щільно закривається. У супровідній документації, вкладеній усере­дину мішечка або банки, має бути вказано назву виду та сорт про­дукту, місце й дату його отримання, місце й дату відбору зразка, а також посаду, прізвище та підпис особи, яка відібрала зразок.

Визначення органолептичних властивостей борошна.20 г до­сліджуваного борошна розсипають на аркуші паперу, зігрівають ди­ханням, а потім досліджують на наявність запаху. Для підсилення запаху таку ж кількість борошна насипають у склянку, заливають невеликою кількі­стю гарячої води (до 60°С), після чого воду злива­ють і визначають запах.Для визначення смаку й хрустіння 1-2 г борош­на розжовують. Колірність борошна встановлюють, порівнюючи колір досліджуваного зразка при ден­ному розсіяному світлі з описом кольору відповід­ного стандартуДо запаху нормального борошна не повинен до­мішуватися запах плісняви, затхлості Смак дещо солодкуватий. При розжовуванні не має від­чуватися хрустіння.

Визначення кислотності борошна.У конічну кол­бу місткістю 100-150 мл вносять 5 г борошна, 50 мл дистильованої води й перемішують до повного зник­нення грудочок борошна. Потім додають 2-3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну й титрують 0,1 н. розчином їдкого калі або їдкого натру до по­яви, блідо-рожевого забарвлення, яке зберігається упродовж 1 хв.Кислотність борошна зумовлюється кислотами,що містяться в ньому, і виражається в градусах.Гра­дусами кислотності позначають кількість 1 н. розчину їдкого натру або їдкого калі (мл), витраченого на нейтралізацію кислот у 100 г борошна

Кислотність пшеничного питльованого борошна 2,5°, вищого сор­ту — 3,5°, першого сорту — 4,5°, борошна з висівками — 6,5°, жит­нього борошна простого помелу — 5°, борошна з висівками —5° і питльованого — 3,5°.

 

25. Провести санітарно-гігієнічне дослідження м'яса, оцінити отримані результати, сформулювати висновок щодо його реалізації.

Зразки м'яса для дослідження відбирають біля складки на шиї, у ділянці 4-5-го шийного хребця, біля лопатки, а також у ділянці стегна. Маса кожного зразка повинна становити не менше 100гЗагорнуті в пергаментний папір або харчову полі­етиленову плівку зразки вміщують у металевий ящик.

Супровідний документ повинен містити дані про дату й місце від­бору зразків, вид тварин, номер туші, причину і мету дослідження, а також підпис особи, що відбирала пробу

Органолептичне дослідження м'яса.Досліджують зовнішній ви­гляд, колір і запах м'яса, його консистенцію, стан жиру і сухожил­ків, прозорість та запашність бульйону.Зовнішній вигляд, колір і запах аналізують як під час огляду туші, так і на свіжому розрізі м'яса. Липучість визначають, обмацу­ючи м'ясо зовні і на розрізі. При цьому встановлюють і його ела-стичніть., для чого легким натискуванням пальця утворюють ямку, а потім спостерігають за її вирівнюванням. Прикладаючи до поверхні туші або до розрізу фільтрувальний папір, визначають зволоженість м'яса.Стан жиру і сухожилків установлюють під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, констатують пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.Щоб визначити запашність бульйону, в конічну колбу місткістю 100 мл вносять 20 г старанно подрібненого м'яса, заливають 60 мл дистильованої води, старанно перемішують, закривають увігнутим склом і ставлять на водяну баню. Запах м'ясного бульйону оціню­ють у момент появи пари з-під трохи відтуленого покривного скла при температурі 80-85°С.Для визначення прозорості 20 мл м'ясного бульйону наливають у мірний циліндр діаметром 20 мм, місткістю 25 мл. Прозорість ви­значають візуально. На основі результатів органолептичного дослід­ження м'яса та бульйону роблять висновок про свіжість досліджу­ваного продукту.

Визначення продуктів первісного розпаду білків у бульйоні.Метод ґрунтується на утворенні комплексів сірчанокислої міді з продуктами первісного розпаду білків у вигляді осаду. Гарячий буль­йон фільтрують через шар вати або паперовий фільтр у пробірк вміщену у склянку з холодною водою. Якщо отриманий фільтрат каламутний, його фільтрують повторно. Далі в іншу пробірку нали­вають 2 мл прозорого фільтрату і 3 краплі 5% розчину сірчанокис­лої міді, вміст пробірки збовтують. Через 5 хв визначають характер змїн що сталися з бульйоном після додавання реактиву.

Бульон, приготований зі свіжого м'яса, при додаванні розчину сірчанокислої міді залишається прозорим. Якщо ж при додаванні сірчанокислої міді бульйон скаламутнів або в бульйоні із заморо­женого м'яса утворилися пластівці, то воно сумнівної свіжості Ут­ворення желеподібного осаду, а в бульйоні із замороженого м яса великих пластівців свідчить про те, що м'ясо несвіже

Визначення аміакуі солей амонію. Метод грунтується на здат­ності аміаку і солей амонію, взаємодіючи з реактивом Несслера, утворювати забарвлену сполуку-йодистий меркурамоній.до 5 г дрібно порізаного м'яса, складеного в конічну колбу, доливають 20 мл кип'яченої дистильованої води і настоюють 15 хв при триразовому збовтуванні, після чого фільтрують. Далі 1 мл одержаного фільтра­ту переносять у пробірку, додають 10 крапель реактиву Несслера, збовтують, а потім спостерігають за зміною прозорості й кольору.

При додаванні реактиву Несслера витяжка ЗІ свіжого м яса за­барвлюється у зеленувато-жовтий колір і злегка каламутніє або залишається прогорою Інтенсивно жовтий колір, Іноді з оранже­вим відтінком,і значна каламутність характерні для м яса сумнівної свіжості. Якщо ж витяжка набуває жовтувато-оранжево-го забарвлення, утворюються великі пластівці, то мясо вважається несвіжим .

Визначення сірководню.Бюксу на третину її об'єму заповню­ють шматочками м'яса і закривають кришкою. Смужку фільтру­вального паперу змочують розчином рщовркислого свинцю, вкла­дають під кришку бюкси і спостеріГають упродовж 15 хв. При наявності сірководню папірець набуває забарвлення від світло-бу­рого до чорного.

26. Провести санітарпо-гігієнічне дослідження консервів, оцінити отримані результати, сформулювати висновок щодо їх реалізації.

У процесі огляду консервів констатують наяв­ність та стан паперової етикетки, іржавих плям і ступінь їх поши­рення, дефектів поздовжнього та закатного швів, порушення герме­тичності, наявність патьоків, деформації корпусу, а також бомбажу (здуття кришок і денець бляшанки).Залежно від причин виникнення розрізняють такі види бомба­жу:

1) Мікробіологічний бомбаж – здуття внаслідок газовиділень мікроорганізмів, що залишилися життєздатними при порушенні технології стерилізації консервів.

2) Механічний бомбаж - здуття через механічну деформацію стінок бляшки.

3) Фізичний бомбаж – здуття внаслідок перегрівання або перемерзання консервної бляшки.

4) Хімічний бомбаж – результат взаємодії вмісту бляшки з оголеною металевою поверхнею, яка супроводжується виділенням газів.

Для визначення стану внутрішньої поверхні консервної бляшан- ки її повністю звільняють від вмісту, промивають водою і витирають насухо. Після цього з'ясовують ступінь поширення темних плям, що утворилися від розчинення полуди й оголення заліза або ж унаслі­док взаємодії сірчистих сполук із залізом або оловом, іржавих плям, напливів припою, а також ступінь ці­лості лаку та емалі, стан гумових прокладок або ущільнювальної пасти біля денець та кришок бляшанок.Консервні бляшанки необхідно споряджувати паперовими ети­кетками, які містять дані про підприємство-виробника, найменуван­ня продукції, нормативно-технічну документацію на продукцію, її сорт, масу нетто й ціну.Зовнішня поверхня бляшанки не повинна мати деформувань де­нець і кришок у вигляді кутиків біля бортиків бляшанки, закатні шви повинні бути гладенькими, денця і кришки -увігнутими або плоскими. Внутрішня поверхня консервних бляшанок може бути покрита лаком. Не допускається наявність пухирчастості або порушення ці­лісності лакового покриття. Внутрішня поверхня нелакованих бля­шанок повинна бути гладенькою, без різких деформувань, подряпин та іржі. Денця і кришки повинні мати шар ущільнювальної пасти або гумові прокладки. На кришці консервної бляшанки мають бути нанесені незмивною фарбою або виштампувані умовні позначення, які вказують на індекс системи, у підпорядкуванні якої перебуває під-приємство-виробник Визначення герметичності консервів.Консервну бляшанку з по­передньо усуненою етикеткою занурюють на 5-7 хв у доведену до кипіння воду, спочатку денцем, а потім кришкою, так, щоб над бля­шанкою залишався шар води завтовшки 25-30 мм. Поява цівки

Органолептичне дослідження консервів.Визначають зовнішній вигляд, колір, запах, консистенцію і смак продукту.

27. Провести санітарно-гігієнічне дослідження молока, оцінити отримані результати, сформулювати висновок щодо його реалізації.

Про­би молока відбирають із фляг металевими циліндричними труб­ками з отворами на кінцях Для аналізу слід від­бирати 500 мл молока.У виняткових випадках як консервант можна використовува­ти 40% розчин формаліну (1-2 краплі на 100 мл молока) або 10% розчин двохромовокислого калію (1 мл на 100 мл молока). Дані про кількість та найменування консерванту зазначаються у супро­відному документі.

Визначення чистоти молока.ви­користовують прилади типу " Рекорд" з ватними або фланелевими фільтрами Добре перемішане, підігріте до35-40°С досліджуване молоко (250 мл) вибивають у посудину. Після завершення фільтрування фільтр висушують на повітрі, по­клавши його на пергаментний аркуш, одночаснозапобігаючи за­брудненню його, а потім, порівнюючи характер осаду на фільтрі з еталонами, роблять висновок про ступінь чистій молока.

Визначення густими молока.Ретельно перемішану пробу молока (500 мл) обереж­но доливають по стінці в циліндр, куди по­вільно занурюють лактоденсиметр, після чого його залишають вільно плавати, стежачи за тим, щоб він не торкався стінок циліндра. Після встановлення лактоденсимет-ра у нерухомому стані проводять відлік гу­стини молока та температури. При цьому рі­вень очей повинен збіглися з верхнім краєм меніска, по якому ведуть відлік. Густину визначають при температурі 20.

Густина коров'ячого модока 1,027-1,034

Визначення вмісту жиру в молоці.У бути­рометр наливають 10 мл концентрованої сірчаної к-ти і 1 мл ізоаміло­вого спирту, після чого закривають корком.Для розчинення білкових речовин молока щільно закритий бути­рометр перевертають чотири-п'ять разів, потім ставлять корком вниз на водяну баню при температурі 65°С на 5 хв. після чого центрифу­гують зі швидкістю не менше 1000 об/хв 5 хв, знову ставлять на водяну баню при температурі 65°С, а потім швидко заміряють кіль­кість жиру. При відліку бутирометр тримають вертикально, межа жиру повинна бути на рівні очей, ціна однієї цілої поділки відпові­дає 0,1% жиру.

Норми базової жирності молока визначають на місці.

Визначення кислотності молока.Кислотність молока виража­ється в градусах Тернера (кількість 0,1 н. розчину їдкого натру (мл), витраченого на нейтралізацію 100 мл молока). У конічну кол­бу місткістю 250 мл наливають 10 мл молока, 20 мл дистильованої води і додають 2-3 краплі спиртового розчину фенолфталеїну. Су­міш перемішують, а потім титрують 0,1 н.розчином їдкого натру до появи стійкого, яке не зникає упродовж 1 хв, блідо-рожевого забарв­лення. Кількість їдкого натру, витрачена на титрування досліджува­ного молока і помножена на 10, відповідає його кислотності.

Кислотність заготовлюваного молока вищого й першого сорту по­винна становити 16-18°, другого - 16-20°

Визначення бактеріального обсіменіння непастеризованого мо лока.проба з резазурином. У дві стерильні пробірка наливають по 1 мл 0,014% розчину резазурину і по 10 мл досліджуваного молока, закривають стерильними корками, а потім змішують, обережно тричі перевертаючи пробірки, після чого ставлять на водяну баню при температурі 38-40°С. Рівень води у водяній бані має бути трохи вищий, ніж рівень рідини в пробірках, через 1 год пробірки виймаютьі визначають характер абарвлення. Пробірки з молоком, що має сіро-бузкове до бузкового з сіруватим відтінком забарвлення, залишають на водяній бані ще на 3О хв.

28. Дослідити молоко . на наявність соди та крохмалю, оцінити отримані результати, сформулювати висновок.

У пробірку наливають 10 мл досліджуваного молока, потім кип'ятять його для перетворення крох­малю на клейстер, а після охолодження додають кілька крапель роз­чину Люголя і перемішують. При наявності крохмалю розвивається синє забарвлення.

Визначення соди в молоці.У пробірку наливають 5 мл молокане допускаючи струшування, обережно по стінці нашарову­ють 7-8 крапель 0,04% спиртового розчину бромтимолового сирього.Зелене забарвлення, яке з'являється через 10 хв, вказує на наяв­ність соди в молоці. Якщо сода відсутня, кільцевий шар має жовте забарвлення.Для визначення соди за допомогою розолової кислоти до 3-5 мл досліджуваного молока додають стільки ж 0,2% розчину розолової кислоти в 96% спирті й ретельно збовтують. При наявності соди суміш набуває рожево-червоного забарвлення, а при її відсутності -коричнево-жовтого

29. Визначити вік дитини для статистичної обробки даних поглибленого медогляду.

30. Визначити основні соматометричні показники студента, оцінити отримані результати, сформулювати висновок.

Дослідження соматометричних ознак. Для визначення росту стоячи і сидячи користуються дерев’яним зростоміром, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на площадці розміром 70х45 см, з відкидною площадкою на висоті 40 см (для вимірювання зросту сидячи). На стояку нанесено дві колонки сантиметрових поділок, відлік першої починається від нижньої площадки, другої – від відкидної лавки. Обстежуваний стає спиною до планки, торкаючись її п’ятками (при вимірюванні зросту стоячи), сідницями і лопатками. Нижній край очної ямки і верхній край козелка вуха повинні знаходитися на однаковій відстані від підлоги. Для вимірювання зросту маленьких дітей використовують горизонтальний зростомір. При цьому голова торкається нерухомої планшетки, а до п’яток (ніжки випростані, ступні зігнуті до прямого кута) пересувають рухому планшетку. За допомогою зростоміра також визначають : висоту над підлогою грудинної точки, лобкової, плечової, променевої, щитовидної, пальцевої точки кінця середнього пальця витягненої руки, вертлюжної точки, верхньогомілкової внутрішньої точки, нижньогомілкової точки за нижнім краєм внутрішньої кісточки.

Частини верхньої та нижньої кінцівок вимірюють на правій половині тіла. Для вимірювання маси користуються медичними терезами, а також вагою для новонароджених. Для вимірювання діаметрів застосовують товщинні циркулі. При цьому вимірюють : передньозадній розмір голови (відстань між глабелою і точкою, що найбільш виступає на потиличній кістці), поперечний розмір голови (найбільша ширина між тім’яними кістками на 1,5-2,0 см вище верхнього краю вушної раковини), плечовий діаметр, грудний передньозадній діаметр (відстань між середньо грудною точкою й хребтом на тому ж рівні), грудний поперечний діаметр (відстань між пахвовими лініями на рівні середньогрудинної точки), вертлюжний діаметр.

Обводи вимірюють сталевою рулеткою або сантиметровою стрічкою. Вимірюють такі параметри : обвід голови (стрічку накладають спереду на глабелу, ззаду – на точку тім’яної кістки, що найбільш виступає), обвід грудної клітки в стані максимального спокою, максимального вдиху й видиху (стрічка повинна проходити спереду нижнім краєм соскового кільця (у хлопчиків) і вздовж четвертого ребра (в дівчаток), ззаду – нижнім краєм лопаток при опущених руках), обвід плеча (посередині двоголового м’яза) при вільно опущеній правій руці й напруженому м’язі внаслідок згинання руки в ліктьовому суглобі, обвід стегна (під сідничною складкою правої ноги), обвід гомілки (у найбільш широкій частині гомілки).

31. Оцінити фізичний розвиток дитини методом сигмальних відхилень від середніх арифметичних показників, сформулювати висновок.

Сутність методу полягає в тому, що показник фізичного розвитку індивідуума (зріст, маса, обвід грудної клітки тощо) порівнюють із середньоарифметичними зваженими цих ознак (М) для відповідної віково-статевої групи, взятими із таблиці стандартів (табл.. 47). Дані обстежуваного, як правило, відрізняються від середніх показників або в бік збільшення, або в бік зменшення. Поділивши цю різницю із відповідним знаком (+ або -) на середньоквадратичне відхилення “сигма”, отримують так зване сигнальне відхилення, тобто встановлюють, на яку частку сигми або на скільки сигм показник індивідуума відрізняється від середньоарифметичної зваженої цієї ознаки даної вікової групи. Послідовно визначають сигнальне відхилення зросту, маси, обводу грудної клітки. За сигнальним відхиленням роблять висновок про ступінь фізичного розвитку. Розрізняють такі ступені фізичного розвитку : середній, вище середнього, високий, нижче середнього і низький. При середньому фізичному розвитку індивідуальні показники відрізняються від вікових стандартів не більше ніж на 1 сигму, тобто перебувають у межах М+_ 1 “сигма”. При розвиткові нижче середнього показники перебувають у межах від М-1’сигма” до М-2”сигми”, при низькому – від М-2”сигми” до М-3”сигми”. При фізичному розвиткові вище середнього індивідуальні показники знаходяться у межах від М+_ 1”сигми” до М+2”сигм”, при високому – від М + 2”сигми” до М+3”сигми”.

Приклад : дівчинка 9 років має зріст 131 см, массу 28,5 кг, обвід грудної клітки 65,5 см.

Для визначення рівня фізичного розвитку дівчинки за таблицею стандартів знаходять середньоарифметичні зважені та середньоквадратичні відхилення зросту, маси й обводу грудної клітки для дівчаток 9 років. Ці дані заносять у табицю розрахунку сигмальних відхилень (табл 48). За значеннями сигмальних відхилень основних ознак будують графік – профіль фізичного розвитку. Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одна від одної проводять горизонтальні лінії за числом оцінюваних ознак, найчастіше використовують три основні показники (зріст, масса, обвід грудної клітки). По середині цих ліній проводять середню вертикальну, яка відповідає М даних показників. З правого боку від цієї середньої лінії на рівній відстані наносять відхилення у межах +1сигма, +2сигми, +3сигми, а з лівого відповідно - -1сигма,-2сигми,-3сигми. З цих точок проводять вертикальні лінії. Значення сигмального відхилення кожної ознаки відкладають точкою на відповідній горизонтальній лінії, потім точки послідовно з’єднують.

При оцінці фізичного розвитку виходять із розміщення профілю. Крім рівня фізичного розвитку, за допомогою профілю визначають пропорційність розвитку. При пропорційному розвитку точки, що позначають сигнальне відхилення окремих ознак, лежать на одній вертикалі або віддалені одна від одної не більше ніж на 1 сигму. У наведеному прикладі фізичний розвиток дівчинки оцінюється як середній і пропорційний. Недолік методу – кожна ознака фізичного розвитку оцінюється ізольовано, без кореляційного зв’язку з іншими.

 

 

32. Оцінити фізичний розвиток дитини за шкалою регресії, сформулювати висновок.

Хлопчик 8 років має зріст 129 см, массу 26,3 кг, обвід нрудної клітки 63 см. В оціночній таблиці (табл 49) знаходять зріст 129 см і визначають, що він належить до групи середнього зросту. У наступній графі знаходять масу, що відповідає цьому зростові, - 27,9 кг. Масса хлопчика менша від стандатрної на 1,6 кг. Цю границю ділять на частинну сигму маси (сигма=3,36) і отримують відхилення, виражене в частках частинної сигми : - 0,48. Маса хлопчика нижча від стандатрної на 0,48 сигми, тобто перебуває в межах середніх значень. За оціночною таблицею обвід грудної клітки, що відповідає зростові 129 см, становить 64,1 см. Фактичний обвід грудної клітки хлопчика менший від стандартного на 1,1. Виражаючи цю різницю в частках частинної сигми, одержують – 1,1 (2,21 =-0,5). Обвід грудної клітки також перебуває в межах середніх значень. Таким чином, фізичний розвиток хлопчика може бути оцінений як середній.

 

33. Оцінити фізичний розвиток дитини за критеріями біологічного розвитку, сформулювати висновок.

Про фізичний розвиток судять за соматометричними (довжина тіла й окремої його частини, маса, діаметри, обводи), фізіометричними (життєва місткість легенів, м’язова сила) і соматичними (стан кістково-м’язового апарату, форма грудної клітки, спини, ступінь статевого розвитку) ознаками.

Дослідження соматометричних ознак. Для визначення росту стоячи і сидячи користуються дерев’яним зростоміром, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на площадці розміром 70х45 см, з відкидною площадкою на висоті 40 см (для вимірювання зросту сидячи). На стояку нанесено дві колонки сантиметрових поділок, відлік першої починається від нижньої площадки, другої – від відкидної лавки. Обстежуваний стає спиною до планки, торкаючись її п’ятками (при вимірюванні зросту стоячи), сідницями і лопатками. Нижній край очної ямки і верхній край козелка вуха повинні знаходитися на однаковій відстані від підлоги. Для вимірювання зросту маленьких дітей використовують горизонтальний зростомір. При цьому голова торкається нерухомої планшетки, а до п’яток (ніжки випростані, ступні зігнуті до прямого кута) пересувають рухому планшетку. За допомогою зростоміра також визначають : висоту над підлогою грудинної точки, лобкової, плечової, променевої, щитовидної, пальцевої точки кінця середнього пальця витягненої руки, вертлюжної точки, верхньогомілкової внутрішньої точки, нижньогомілкової точки за нижнім краєм внутрішньої кісточки.

Частини верхньої та нижньої кінцівок вимірюють на правій половині тіла. Для вимірювання маси користуються медичними терезами, а також вагою для новонароджених. Для вимірювання діаметрів застосовують товщинні циркулі. При цьому вимірюють : передньозадній розмір голови, поперечний розмір голови, плечовий діаметр, грудний передньозадній діаметр, грудний поперечний діаметр, вертлюжний діаметр.

Обводи вимірюють сталевою рулеткою або сантиметровою стрічкою. Вимірюють такі параметри : обвід голови, обвід грудної клітки в стані максимального спокою, максимального вдиху й видиху, обвід плеча при вільно опущеній правій руці й напруженому м’язі внаслідок згинання руки в ліктьовому суглобі, обвід стегна, обвід гомілки.

Дослідження фізіометричних ознак. Для вимірювання ЖМЛ користуються спірометром. Вимірювання проводять тричі, пропонуючи дитині зробити після максимального вдиху у мундштук приладу, блокуючи видих через ніс. Фіксують найбільше значення. М’язову силу обох рук вимірюють кистьовим динамометром, спини – становим динамометром.

Дослідження соматичних ознак. Ці ознаки оцінюються описово за трибальною системою. Цифрою 1 характеризується слабкий розвиток, 2 – середній, 3 – вище середнього. Розрізняють тонкий кістяк (1) – вузькі плечі й грудна клітка, малі розміри кистей і ступень, середній (2) – і широкий (кремезний).

Форми грудної клітки поділяють на : циліндричну, конічну, пласку. Розрізняють нормальний хребет, нордичний і кіфотичний. Трапляються бічні викривлення хребта – сколіози ліво- і правобічні. Розрізняють 3 ступені сколіозів. Наявність сколіозу в початкових формах визначають за допомогою приладу Біллі-Кіркгофера. Спина буває нормальною, сутулою, круглою, прямою. Ноги – нормальні, Х-ноги, О-ноги. Оцінюють ступінь сплощення стоп. Стопу змочують синькою і досліджують відбиток (плантографія) за методом Штрітера. Ступінь розвитку мускулатури оцінюють за її об’ємом і тонусом. Жировідкладення – мале, середнє, велике. Ступінь статевого розвитку : розвиток волосся на лобку, розвиток волосся у паховій ямці, об волосіння обличчя, мутація голосу, розвиток кадика, розвиток молочної залози.

 

 

34. Провести гігієнічну оцінку шкільної парти.

35. Провести гігієнічну оцінку шкільного підручника.

Підручник досліджують за схемою : 1.Загальні дані (автор, назва, видавництво, місце та рік видання, тираж, для якого класу призначений)

2. Зовнішнє оформлення (маса, формат, обсяг, вид палітурки, ілюстрації).

3. Папір (білизна та відтінок, гладкість поверхні, глянець, просвічуваність).

4. Шрифт (види, розміри основних елементів).

5. Набір (формат, довжина рядка, щільність, інтерліньяж, апрош).

6. Друк (інтенсивність фарби, рівномірність, чіткість).

Для оцінки набору вимірюють такі параметри :

А) апрош – відстань між буквами (в нормі 0,5 мм), між словами (в нормі – 2 мм, у підручниках 1-2 класів – 3,4 мм);

Б) інтерліньяж – відстань між рядками (в нормі не менше 2,7-2,8 мм);

В) оптимальна довжина рядка для підручників 1-2 класів – 130 мм, 3-4 класів – 126 мм. 5-10 класів – 95-113 мм;

Г) щільність набору – не більше 15 знаків у 1 см2.

Рекомендовані розміри формату підручників : 168х215, 143х215, 143х200 і 128х200 мм. Формат полоси : 130х172, 113х180, 113х167, 108х162, 98х162 мм.

Папір має бути білого кольору (допускається із жовтуватим відтінком), коефіцієнт відбиття 70-80 %, гладеньким, не просвічуваним і не глянцевим. Маса книги не повинна перевищувати 300 г.

Шрифт за розміром і рисунком має відповідати вікові дитини. Необхідна висота букв у букварі 2,75-2,90 мм, у підручниках для початкової школи 2,1-2,4 мм, для старших класів – 1,5-2,0 мм. Товщина основних штрихів 0,25-0,30 мм (у букварі – 0,5 мм), з’єднувальних – відповідно 0,15 і 0,45-0,50 мм. Елементи шрифту оцінюються за допомогою мікроскопа або лупи з лінійкою (ціна поділки 0,1 мм).

 

36. Провести гігієнічну оцінку розкладу уроків школяра на тиждень.

Число уроків протягом дня повинно становити : в 1-3 класах 4 уроки, в 4-5 класах двічі на тиждень допускається 5 уроків, у 6-7 щодня по 5 уроків, у 8-10 двічі-тричі на тиждень допускається 6 уроків.

Розподіл кількості уроків з урахуванням їх важкості протягом тижня повинен суворо узгоджуватися з динамікою працездатності учнів. Вважається, що найбільш працездатними є учні у вівторок-середу, далі – у четвер-понеділок-п’ятницю-суботу.

Протягом робочого дня першу годину слід займатися уроками, що не вимагають великого розумового напруження, наприклад, літературою, історією, географією. Математику, іноземну мову належить планувати як найбільш важкі, на 2-3, в крайньому разі на 4 уроках. 5 і 6 уроки, коли працездатність знижується, рекомендується відводити для предметів, які вимагають середнього та незначного розумового напруження. Працездатність учнів на 5-6 уроках може бути підвищена в тому випадку, якщо на 3-4 уроках заплановані дисципліни, пов’язані зі зміною робочої пози або характеру роботи (наприклад, праця, креслення, малювання, співи, фізичне виховання).

Велике значення для збереження працездатності учнів мають тривалість і правильна організація уроків.

Правильно організований урок складається з 4 частин. Протягом перших 3-5 хв учитель концентрує увагу учнів на тематиці уроку. Потім 15-20 хв перевіряє засвоєння домашніх завдань звичайно шляхом опитування. Далі 15-20 хв відводиться на пояснення нового матеріалу, із застосуванням технічних засобів навчання, особливо в молодших класах. Останні 5-10 хв закріплюється викладений матеріал, наприклад, шляхом розв’язування ситуаційних задач.

Таким чином, виходячи з вимог, які ставляться до розкладу й організації уроків, якість їх може бути оцінено за такими критеріями.

1)розклад занять протягом дня й тижня:

А)час початку уроків

Б)число уроків протягм тижня

В)число уроків за окремими днями

Г)розподіл уроків відповідно до ступеня їх важкості упродовж дня

Д)кількість уроків фізичної культури й праці протягом тижня та місце їх у розкладі

Е)час закінчення уроків

Ж)тривалість перерв

2)організація уроку :

А)тема уроку

Б)складові елементи уроку (пояснення матеріалу, самостійна робота, заключна частина, їх тривалість)

В)наочність уроку, застосування технічних засобів навчання

Г)місце уроку в розкладі.

 

 

37. Виміряти загальний рівень шуму у приміщенні, оцінити отримані результати, сформулювати висновок, запропонувати профілактичні заходи.

Для гігієнічної характеристики інтенсивності шуму користуються логарифмічною шкалою рівнів звукового тиску, в якій одиницею вимірювання є децибел (дБ). Децибел – це відносна величина, що показує, у скільки разів у десяткових логарифмічних значеннях даний звуковий тиск (сила звуку) більший за поріг слухового відчуття. Увесь діапазон інтенсивності шуму вкладається в межі 0-140 дБ. Інтенсивність шуму вимірюють як у всій області чутних частот (сумарна звукова енергія, яка визначається в дБ (С) або орієнтовно за фізіологічно скоректованою шкалою рівня звуку в дБ (А)), так і в октавних смугах частот. Октава – це діапазон частот, у якому верхня границя частоти удвічі більша за нижню. Для позначення октави вказується середньогеометрична частота, яка для октави 40-80 Гц становить 62,5 Гц, для октави 80-160 Гц – 125 Гц і т.д. За орієнтовну характеристику постійного широкосмугового шуму допускається брати рівень звуку в дБ (А). Характеристикою непостійного шуму є інтегральний параметр – еквівалентний (за енергією) рівень звуку в дБ(А).

Рівні шуму визначають на висоті 1,5 м від підлоги; в цехах з рівномірним розподілом шумного обладнання – у двох точках по поздовжній осі приміщення на відстані однієї третини від поперечних стін; при зосередженому розташуванні шумних агрегатів – на відстані 1,25 м від агрегату з боку джерела шуму; в кабінах спостереження і приміщеннях, що не мають шумного обладнання – у середині приміщення.

Для вимірювання рівнів шуму використовують прилади, які називаються шумомірами : принцип їхньої дії ґрунтується на перетворенні за допомогою мікрофона звукових коливань повітря в електричну напругу, що реєструється стрілочним індикатором, градуйованим у децибелах.

38. Скласти екстрене повідомлення про гостре професійне отруєння (Форма Н-3).

39. Оцінити генеральний план лікувально-профілактичного закладу за типовим проектом, сформулювати висновок.

На ситуаційному й генеральному планах визначають, записують та оцінюють такі дані :

1.Місце розташування ділянки, її санітарно-топографічні особливості, ступінь благоустрою (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

2.Розміщення ділянки щодо навколишньої території та об’єктів, які на ній знаходяться, правильність вибору ділянки з урахуванням панівного напрямку вітру, розміри розривів між лікувально-профілактичними закладами та оточуючими об’єктами, можливість підключення об’єкта до основних інженерних комунікацій, шляхи й засоби сполучення з ділянкою (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

3. Рельєф ділянки, цмови її провітрювання й інсоляції, рівень стояння ґрунтових вод, характер і ступінь чистоти грунтів (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

4. Розмір (площа) ділянки : загальна (га), на одне ліжко, на одного відвідувача (м2).

5. Характер наміченого замощення ділянки (асфальт, гравій, бруківка).

6. Характер наміченого озеленення ділянки з урахуванням типу закладу й місцевих кліматичних умов (деревні та чагарникові насадження, посіви трав, квіткові клумби) та загальний процент озеленення ділянки.

7. Число в’їздів на ділянку та їх призначення.

8. Зонування території ділянки (основні та допоміжні будинки, господарський двір, майданчик для відпочинку) з метою забезпечити зручності для пересування хворих, відвідувачів, постачання продуктів, їжі, палива, видалення відходів та покидьків.

9. Процент забудови ділянки.

10. Які будинки намічено звести на ділянці та розміри санітарних розривів між ними з урахуванням поверховості будинків, відповідність орієнтації будинків даним кліматогеографічним умовам, розі вітрів.

11. Величина відступу будинків від червоної лінії.

На кресленнях фасадів оцінюють загальний вигляд будинку, його поверховість, кількість входів, форму, розміри й кількість вікон, типи віконних рам.

На по поверхових планах визначають та оцінюють :

1.Входи в будинок (число, розміщення, наявність утеплених тамбурів).

2. Склад, взаємне розташування, призначення й розміри окремих приміщень, дотримання графіка руху людей, ходу технологічного процесу.

3. Ширину коридорів, дверей і вікон, розташування та кількість дверей і вікон в окремих приміщеннях.

4. Місце розташування та планування санітарних вузлів, ван, душових, ліфта, сміттєпроводу, побутових приміщень.

5. Орієнтацію за сторонами світу окремих приміщень, можливості наскрізного провітрювання.

6. Глибину й ширину закладення окремих приміщень.

7. Число вікон в окремих приміщеннях, світловий коефіцієнт та коефіцієнт природного освітлення.

8. Площа та повітряний куб на одну людину в приміщенні.

9. Вертикальне планування будинку.

10. Товщину стін.

На вертикальних розрізах будинку визначають і оцінюють висоту приміщень, висоту вікон та дверей, конструкцію і товщину міжповерхових перекриттів, підлог, покрівлі, розташування та глибину закладення фундаменту, кількість та висоту сходових прорізів, висоту сходового кроку.

На кресленнях будівельних матеріалів оцінюють матеріали стін, перекриттів, фундаменту

Є покриття підлог, теплотривкість та шумоізолюючі властивості застосовуваних матеріалів, гідро стійкість фундаменту.

На кресленнях санітарно-технічних споруд та пристроїв визначають і оцінюють системи водопостачання, в тому числі гарячого водопостачання, каналізації, опалення, ентиляції, штучного освітлення будинків, а саме :

1.Правильність вибору системи опалення (місцеве, центральне), охоплення опалювальними пристроями всіх приміщень, відповідність прийнятих розрахункових температур існуючим нормам.

2. Конструкцію та місця установлення газових приладів, вплив їх на повітряний режим приміщень.

3. Правильність вибору системи вентиляції, її ефективність, охоплення всіх приміщень, розташування місць забирання повітря й вентиляційних камер, правильність влаштування вентиляційних каналів, наявність пристосувань для підсилення природної вентиляції.

4. Санітарний стан вододжерела або водогону, від якого об’єкт буде живитися водою, влаштування розвідної мережі, кількість та достатність місць роздачі води, розміщення водогінних труб.

5. Спосіб видалення та зншкодження стічних вод, влаштування колекторної мережі, кількість та достатність санітарних вузлів, розміщення каналізаційних труб.

Після розгляду й оцінки проекту будівництва складається письмовий висновок по проекту будівництва за обліковою формою №303-о, у якій викладаються позитивні й негативні сторони проекту та вказується можливість узгодження проекту із СЕС. Тех.проект подається не пізніше 1 міс. до поч. будівництва в СЕС для експертизи й затвердження висновку по проекту будівництва сантехрадою, до складу якої входять головний лікар та керівники всіх структурних підрозділів СЕС, представники проектної організації й замовника, а також представники виконавчих органів влади. Термін розгляду проекту СЕС – 2-3 тиж.

 

40. Оцінити архітектурно-будівельну та санітарно-технічну частини лікувально-профілактичного закладу за ти новим проектом, сформулювати висновок.

На ситуаційному й генеральному планах визначають, записують та оцінюють такі дані :

1.Місце розташування ділянки, її санітарно-топографічні особливості, ступінь благоустрою (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

2.Розміщення ділянки щодо навколишньої території та об’єктів, які на ній знаходяться, правильність вибору ділянки з урахуванням панівного напрямку вітру, розміри розривів між лікувально-профілактичними закладами та оточуючими об’єктами, можливість підключення об’єкта до основних інженерних комунікацій, шляхи й засоби сполучення з ділянкою (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

3. Рельєф ділянки, цмови її провітрювання й інсоляції, рівень стояння ґрунтових вод, характер і ступінь чистоти грунтів (розглядаються за наявності проекту прив’язки).

4. Розмір (площа) ділянки : загальна (га), на одне ліжко, на одного відвідувача (м2).

5. Характер наміченого замощення ділянки (асфальт, гравій, бруківка).

6. Характер наміченого озеленення ділянки з урахуванням типу закладу й місцевих кліматичних умов (деревні та чагарникові насадження, посіви трав, квіткові клумби) та загальний процент озеленення ділянки.

7. Число в’їздів на ділянку та їх призначення.

8. Зонування території ділянки (основні та допоміжні будинки, господарський двір, майданчик для відпочинку) з метою забезпечити зручності для пересування хворих, відвідувачів, постачання продуктів, їжі, палива, видалення відходів та покидьків.

9. Процент забудови ділянки.

10. Які будинки намічено звести на ділянці та розміри санітарних розривів між ними з урахуванням поверховості будинків, відповідність орієнтації будинків даним кліматогеографічним умовам, розі вітрів.

11. Величина відступу будинків від червоної лінії.

На кресленнях фасадів оцінюють загальний вигляд будинку, його поверховість, кількість входів, форму, розміри й кількість вікон, типи віконних рам.

На по поверхових планах визначають та оцінюють :

1.Входи в будинок (число, розміщення, наявність утеплених тамбурів).

2. Склад, взаємне розташування, призначення й розміри окремих приміщень, дотримання графіка руху людей, ходу технологічного процесу.

3. Ширину коридорів, дверей і вікон, розташування та кількість дверей і вікон в окремих приміщеннях.

4. Місце розташування та планування санітарних вузлів, ван, душових, ліфта, сміттєпроводу, побутових приміщень.

5. Орієнтацію за сторонами світу окремих приміщень, можливості наскрізного провітрювання.

6. Глибину й ширину закладення окремих приміщень.

7. Число вікон в окремих приміщеннях, світловий коефіцієнт та коефіцієнт природного освітлення.

8. Площа та повітряний куб на одну людину в приміщенні.

9. Вертикальне планування будинку.

10. Товщину стін.

На вертикальних розрізах будинку визначають і оцінюють висоту приміщень, висоту вікон та дверей, конструкцію і товщину міжповерхових перекриттів, підлог, покрівлі, розташування та глибину закладення фундаменту, кількість та висоту сходових прорізів, висоту сходового кроку.

На кресленнях будівельних матеріалів оцінюють матеріали стін, перекриттів, фундаменту

Є покриття підлог, теплотривкість та шумоізолюючі властивості застосовуваних матеріалів, гідро стійкість фундаменту.

На кресленнях санітарно-технічних споруд та пристроїв визначають і оцінюють системи водопостачання, в тому числі гарячого водопостачання, каналізації, опалення, ентиляції, штучного освітлення будинків, а саме :

1.Правильність вибору системи опалення (місцеве, центральне), охоплення опалювальними пристроями всіх приміщень, відповідність прийнятих розрахункових температур існуючим нормам.

2. Конструкцію та місця установлення газових приладів, вплив їх на повітряний режим приміщень.

3. Правильність вибору системи вентиляції, її ефективність, охоплення всіх приміщень, розташування місць забирання повітря й вентиляційних камер, правильність влаштування вентиляційних каналів, наявність пристосувань для підсилення природної вентиляції.

4. Санітарний стан вододжерела або водогону, від якого об’єкт буде живитися водою, влаштування розвідної мережі, кількість та достатність місць роздачі води, розміщення водогінних труб.

5. Спосіб видалення та зншкодження стічних вод, влаштування колекторної мережі, кількість та достатність санітарних вузлів, розміщення каналізаційних труб.

Після розгляду й оцінки проекту будівництва складається письмовий висновок по проекту будівництва за обліковою формою №303-о, у якій викладаються позитивні й негативні сторони проекту та вказується можливість узгодження проекту із СЕС. Тех.проект подається не пізніше 1 міс. до поч. будівництва в СЕС для експертизи й затвердження висновку по проекту будівництва сантехрадою, до складу якої входять головний лікар та керівники всіх структурних підрозділів СЕС, представники проектної організації й замовника, а також представники виконавчих органів влади. Термін розгляду проекту СЕС – 2-3 тиж.

41. Провести експертизу води та харчових продуктів, забруднених ОР та РР.

42. Провести знезаражування індивідуальних запасів води в польових умовах.

Як засоби незаражування індивідуальних запасів води застосовують кислоnи (соляну, лимонну, виннокам'яну,оцтову), окислювачі (перекис водyю, марганцевокислий калій, озон, хлор, бром та йод), метали (сріблj). Із перелічених речовин найбільш ефективними й зручними е gрепарати хлору та йоду.

Пантоцид містить, крім парасульфодихлоридаміну бензойної кис-лоти, соду й кухонну сіль. Одна таблетка призначена для знезара­ження однієї фляги (750 мл) води за умови контакту не менше 30-40 хв. Недоліком є повільна розчинність таблетки (10-15 хв), а акож можлива зміна смаку води. Тому крім пантоциду, потрібні таблетки тіосульфату натрію.

Пантоцид-бісульфатні таблетки являють собою суміш пара-ульфодихлораміну бензойної кислоти, сульфату й гідросульфату натрію. Вони стійкі при зберіганні, добре розчиняються у воді, швид[ко звільняють активний хлор та мають більш виражену бактерицидну дію. Однак вони надають воді кислого смаку, в ній збільшу­ється вміст сульфатів.

Аквацид - препарат дихлорізоціанурової кислоти проявляє бактерицидну дію через 12-15 хв.

Йодні таблетки містять органічні сполуки йоду (тригліцингід-роперйодид або дигліцингідройодид), молекулярний йод та деякі ін­ші сполуки (глікокол, спирт, лимонну кислоту або пірофосфорно-кислий натрій). Переваги їх застосування полягають у високій бак­терицидності, стійкості при зберіганні, незначному впливі на орга­нолептичні властивості води, а недоліки-у дефіцитності препара­тів, що використовуються при їх приготуванні.