Нумерація розділів, підрозділів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти курсової роботи нумерують арабськими цифрами.

Розділи курсової роботи мають порядкову нумерацію в межах викладення курсової роботи і позначаються арабськими цифрами без крапки, наприклад: РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2 тощо. Після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи мають порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад: 2.1., 2.2., 2.3. тощо. Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти мають порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою після номера пункту крапку ставлять, наприклад: 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. тощо. Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Якщо перелік складається з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків), то вони можуть записуватися в підбір з іншим текс­том, при цьому елементи переліку відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Наприклад:

Поточна дебіторська заборгованість охоплює: 1) дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги; 2) дебіторську заборгованість у розрахунках; 3) іншу поточну дебіторську заборгованість.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Наприклад:

а) ;

б) :

1) ;

2) ;

в) .

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного виступу 1,25, другого рівня – з абзацним відступом 1,75.

Примітки

Примітки вміщують за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації курсової роботи.

Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад:

Примітка. ______________________________________________

_______________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад:

Примітки:

1.______________________________________________________

2. _____________________________________________________

Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються.

Формули розташовують по тексту або окремими рядками. По тексту розміщують нескладні формули, окремими рядками – основну формули, що застосовуються у роботі при розрахунках та дослідженнях.

Формули розташовують симетрично тексту, у якому вони згадуються. В одному рядку можна розташовувати тільки одну формулу. Вище і нижче кожної формули залишають по одному вільному рядку.

Переносити продовження формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знаки на початку наступного рядка повторюють. При переносі на операції множення застосовують знак (х). Формули, які йдуть одна за одною, розділяють комою.

Позначення величин, які входять до формул, повинні відповідати позначенням відповідних стандартів.

Пояснення позначень величин і числових коефіцієнтів, якщо вони не пояснені раніше у тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою з нового рядка з абзацу зі слова «де» без двокрапки у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Після формули перед словом «де» ставиться кома.

Якщо необхідно навести числові значення величин, то його записують після розшифровки.

Формули мають бути пронумеровані у межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (3.1) (перша формула третього розділу).

Номер формули записують у круглих дужках справа від неї у кінці рядка.

При переносі формули на наступний рядок (сторінку) номер зазначають біля її закінчення.

Формули можуть бути виконані комп'ютерним висотою не менш 2,5 мм. Застосування комп'ютерних і рукописних символів в одній формулі не допускається. Рекомендується застосування редактора формул Microsoft Equation.

Посилання

У документі наводять посилання:

- на даний документ (курсової роботи);

- на стандарти, підручники, навчальні посібники та інші документи.

При посиланні на розділ, підрозділ, пункт, підпункт або перелік магістерської роботи слід писати : «.... відповідно до розділу 2 ...», «згідно з підрозділом 2.1. ....», «...згідно з пунктом 2.1.2. ...», «.... зазначеного у переліку 2) ...».

Посилання на таблиці, ілюстрації, формули і додатки подають таким чином:

- « ... наведені у таблиці 2.3» або «наведені у табл. 2.3»;

- «... подані у таблиці 4.1» або «подані у табл. 4.1»;

- «... згідно з рисунком 3.2» або «згідно з рис. 3.2»;

- «... показано на рисунку 4.3» або «показано на рис. 4.3»;

- «... у формулі (2.4)», «як видно з формули (2.4)»;

- «... подані у додатку Б», «наведені у додатку Б».

При повторних посиланнях пишуть:

- «... дивись таблицю 4.1» або «див. табл. 4.1»;

- «дивись рисунок 2.4» або «див. рис. 2.4»;

- «... дивись формулу (2.6)» або «див. формулу (2.6)»;

- «... дивись додаток Б» або «див. додаток Б».

Посилання на джерела інформації магістерської роботи позначають у тексті викладу порядковими номерами у квадратних дужках таким чином : « ... у роботах [2, 3]», «... [8, таблиця 22, с. 98]», «... [4, с. 24]».

Порядковий номер джерел надають по мірі появи посилання на те ж саме джерело, його номер повторюють.

Посилання на документ подають у цілому або на його структурні елементи (розділи, підрозділи, пункти, підпункти і додатки). При посиланні на структурні елементи зазначають їх номер і найменування. При повторних посиланнях зазначають лише номер.

Додатки

Додатки є продовженням курсової роботи і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з випускною роботою. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додатки послідовно позначаються великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Г, Г’, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Літерні позначення надають в алфавітному порядку без повторення і, як правило, без пропусків. Наприклад, Додаток А, Додаток Б.

Якщо додаток один, його теж позначають – Додаток А. Слово «Додаток» розташовується симетрично тексту.

Додаток повинен мати заголовок, який розташовують під словом «Додаток » симетрично тексту і виконують малими літерами з першої великої.

Текст додатку може мати розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які нумеруються у межах додатку і виконуються за загальними правилами, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: “А.2” - другий розділ додатка А; “В.3.1.” - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рис. Б.1.3 – третій рисунок першого розділу додатку Б; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рис. А.1, таблиця А.1, формула В.1.

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: “... на рисунку А.1 ...”; “... в таблиці Б.3 ...”, або “... в табл. Б.3 ...”; “... за формулою (В.1)...”, “ ... у рівнянні (К.2) ...”.

На всі додатки в тексті курсової роботи повинні бути посилання.

Усі додатки мають бути названі у змісті з указівкою їхніх номерів і заголовків.

Якщо у курсовій роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у курсову роботу без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині після назви курсової роботи друкують слово «Додатки ____» і його назву (за наявності), посередині аркуша (жирним шрифтом) проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок курсової роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Порядок захисту курсових робіт визначається Положенням про організацію навчального процесу в Запорізькому національному технічному університеті.

Захист курсових робіт здійснюється лише у терміни, передбачені графіком навчального процесу.

До захисту допускається курсова робота, яка науковим керівником оцінена позитивно. В цьому випадку студент зобов'язаний ознайомитися зі змістом рецензії, зауваженнями наукового керівника і внести в курсову роботу письмові доповнення та уточнення до її захисту.

Захист курсової роботи проводиться за два тижні до початку екзаменаційної сесії.

Доповідь студента має бути 5-7 хвилин виступу, повинна містити обґрунтування актуальності теми, мету і завдання роботи, основні результати аналізу матеріалів діючого підприємства і творчі розробки автора. Особливе місце має бути відведене обґрунтованим пропозиціям і рекомендаціям та оцінці їх ефективності.

Завершуючи доповідь, здобувач вищої освіти повинен відзначити: які розробки і висновки впроваджені чи намічені до впровадження; де слід, на його думку, застосувати результати дослідження; яка фактична чи очікувана економічна ефективність запропонованих ним заходів.

Доповідь повинна бути стислою, конкретною, з використанням демонстраційного матеріалу – презентація, роздавального матеріалу (набору таблиць, графіків, діаграм, схем чи відповідних слайдів) для всіх членів комісії. Головне його призначення – детально і наочно проілюструвати основні положення роботи, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.

Члени комісії, що є присутніми на захисті, задають студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки. Загальний час захисту студентом курсової роботи не повинний перевищувати до 15 хвилин.

Комісія визначає оцінку курсової роботи. Критеріями оцінки курсової роботи виступають:

а) сутнісні аспекти роботи:

1) актуальність обраної теми;

2) чіткість формулювання мети і задач дослідження;

3) відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і задачам;

4) спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

5) якість і глибина теоретико-методологічного аналізу проблеми;

6) якість практичного огляду літературних джерел, наявність наукової аргументації;

7) системність аналізу практики на фактичних матеріалах, наявність і переконливість узагальнень і висновків по аналізу;

8) адекватність методологічного і діагностичного апарата поставленим цілям;

9) актуальність і обґрунтованість заходів, що пропонуються для підвищення економічної ефективності;

10) розвиненість мови викладення роботи і її якість оформлення;

б) якість захисту роботи:

1) уміння стисло, послідовно і чітко викласти у доповіді сутність і результати дослідження;

2) наявність і якість демонстраційного матеріалу для захисту курсової роботи;

3) здатність аргументовано, логічно послідовно відстоювати свою точку зору, захищати пропозиції і рекомендації;

4) якість відповідей на питання членів комісії;

5) володіння культурою презентації.

З урахуванням якості виконаної курсової роботи, рецензії наукового керівника, рівня виступу студента, презентації (за бажанням студента), що має містити основні ключові положення роботи, а також відповідей студента на запитання комісії оцінює курсову роботу на “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. Оцінки “відмінно”, “добре”, “задовільно” записуються у екзаменаційну відомість (табл. 1. 2). Курсова робота, яка при захисті не одержала позитивної оцінки підлягає повторному захисту.

Таблиця 1.2 - Шкала оцінювання: національна та ECTS

Відмінно. Курсова робота бездоганна у всіх відносинах, подані в роботі пропозиції мають практичне значення, доповідь є логічною і короткою, викладена вільно, зі знанням справи, відгук і рецензія керівника позитивні, відповіді на запитання членів комісії аргументовані переконливі і логічні.

Добре. Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: робота носить описовий характер, неповнота посилань, не виправлені зауваження керівника, елементи новизни чітко не представлені, недостатньо використані інформаційні матеріали, мають місце окремі зауваження у відгуку і рецензії. Доповідь логічна, викладена вільно, відповіді на запитання членів комісії в основному правильні.

Задовільно. Тема курсової роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині - надлишок елементів опису, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі, обґрунтовані непереконливо, рецензія керівника містить окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, дано відповіді не на всі запитання членів комісії. Є істотні зауваження за оформленням курсової роботи.

Незадовільно.Нечітко сформульована мета курсової роботи. Розділи погано зв'язані між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконано поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині. Запропоновані заходи випадкові, з аналізу не випливають, економічне обґрунтування неповне. До оформлення курсової роботи є зауваження. Ілюстрації до захисту відсутні. Доповідь прочитана за готовим текстом. Відповіді на запитання членів комісії неточні чи неповні.

Після обговорення підсумків захисту членами комісії виноситься рішення.

Після захисту курсова робота передається на зберігання до архіву ЗНТУ.

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Організація обліку касових операцій

2. Організація обліку операцій на рахунках у банках

3. Організація обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги

4. Організація обліку дебіторської заборгованості за іншими розрахунками

5. Організація обліку розрахунків за виплатами працівникам

6. Організація обліку розрахунків за страхуванням

7. Організація обліку виробничих запасів

8. Організація обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

9. Організація обліку основних засобів

10. Організація обліку нематеріальних активів

11. Організація обліку відновлення необоротних активів

12. Організація обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

13. Організація обліку розрахунків з бюджетом

14. Організація обліку розрахунків за позиками банків

15. Організація обліку власного капіталу

16. Організація обліку витрат за елементами

17. Організація обліку витрат та калькулювання собівартості продукції

18. Організація обліку довгострокових зобов’язань

19. Організація обліку готової продукції та процесу її реалізації

20. Організація обліку капітальних інвестицій

21. Організація обліку фінансових інвестицій

22. Організація обліку доходів та результатів діяльності

23. Організація складання і подання фінансової звітності

24. Організація складання і подання податкової звітності

25. Організація управлінського обліку

26. Організація обліку забезпечень та інших зобов’язань

27. Організація обліку орендних операцій

28. Організація обліку монетарних активів

29. Організація обліку валютних операцій

30. Організація проведення інвентаризації

ОРІЄНТОВАНІ ПЛАНИ курсових робіт

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒